Ухвала суду № 68597149, 31.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/5246/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 27.09.2016 звернувся в суд з адміністративним позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 28.03.2017 просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0014631700 від 19.09.2016 року; № 0014621700 від 19.09.2016 року; № 0014651700 від 19.09.2016 року; № 0017191701 від 23.09.2016 року; № 0017181701від 23.09.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування суперечить ст. 325 Цивільного Кодексу України, згідно якої придбані основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі - підприємцю, а тому ПДВ за придбані основні засоби може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно підлягає бюджетному відшкодуванню.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0014631700 від 19.09.2016 року; № 0014621700 від 19.09.2016 року; № 0014651700 від 19.09.2016 року; № 0017191701 від 23.09.2016 року та № 0017181701від 23.09.2016 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Хустська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що статтею 51 Цивільного кодексу України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту суб'єктами господарювання - фізичними особами, зареєстрованими платниками податку на додану вартість, при ввезенні на митну територію України основних засобів є, як і для платників податку на додану вартість - юридичних осіб, взяття на облік такого майна в якості основних фондів та подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

До податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість по митних деклараціях у зв'язку з імпортуванням на митну територію України основних засобів, за умови взяття на облік такого майна в якості основних фондів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належного документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Апелянт вказує, що відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України право приватної власності на майно належить фізичній особі, а не фізичній особі - суб'єкту господарювання, що в свою чергу не дає можливості вважати майно (основні фонди), яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст. 196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що працівниками Хустської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2016 року - червень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт за №206/1300/2161201270 від 08 вересня 2016 та 19.09.2016 направлено платнику податків ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення - рішення № 0014631700 та № 0014621700 від 19.09.2016 року.

Відповідно до результатів перевірки, викладених у зазначеному акті, ФОП ОСОБА_1 порушив п. 198.3, 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим повідомленням - рішенням № 0014631700 від 19.09.2016 року - зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 891056 грн.; та податковим повідомленням-рішенням № 0014621700 від 19.09.2016 року зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 947721 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 473860 грн.

Судом також встановлено та підтверджується матеріалами даної справи, що Хустською ОДПІ проведено камеральну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт за №44/1300/2161201270 від 15 вересня 2016 року та 19.09.2016 направлено платнику податків ФОП ОСОБА_1 податкове повідомлення - рішення № 0014651700 від 19.09.2016 року.

Відповідно до результатів перевірки, викладених у вищезазначеному акті, ФОП ОСОБА_1 порушив п. 198.3, 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням № 0014651700 від 19.09.20 16 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1052459,00 грн. та донараховано штрафні санкції у розмірі 526229,50 грн.

Також, працівниками податкового органу проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти сплати податків і зборів за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, виконання валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року.

За результатами перевірки складено акт за №214/13/2161 201270 від 19 вересня 2016 року та 26.09.2016 Хустською ОДПІ направлено платнику податків ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення № 0017191701 та № 0017181701 від 23.09.2016.

Відповідно до результатів перевірки, викладених у зазначеному акті, ФОП ОСОБА_1 порушив п. 198.3, 198.6, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковим повідомленням-рішенням № 0017191701 від 23.09.2016 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 371424 грн. та податковим повідомленням-рішенням № 0017181701 від 23.09.2016 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1907129 грн., та донараховано штрафні санкції у розмірі 953564,50 грн.

Зі змісту акту перевірки видно, що підставою, якою відповідач обґрунтував зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування є норма ст. 325 Цивільного Кодексу України, мотивуючи тим, що придбані основні засоби належать фізичній особі, а не фізичній особі - підприємцю, а тому ПДВ за придбані основні засоби не може бути включено до складу податкового кредиту та відповідно не може брати участі у бюджетному відшкодуванні.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановленому законом порядку придбано та зареєстровано спірні транспортні засоби, сплачено суму податку на додану вартість, вказані транспортні засоби використовуються в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1, відтак останній має право на включення сплачених сум ПДВ за придбані транспортні засоби до складу податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Відповідно до ст. 50 ЦК України фізична особа (громадянин) має право здійснення підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. В такому випадку така особа називається фізична особа-підприємець.

Така особа, відповідно до ст. 325 ЦК України є суб'єктом права приватної власності, та може мати у власності будь-яке майно, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. При цьому склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних осіб не є обмеженим.

Згідно ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права.

Суб'єкт господарювання (в тому числі і фізична особа (громадянин) - підприємець, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном (ст. 134 ГК України).

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання (отже і фізичної особи-підприємця) є, в тому числі, капітальні вкладення та інші джерела, не заборонені законом (ст. 140 ГК України).

Підставами виникнення майнових прав та обов'язків суб'єкта господарювання є угоди передбачені законом (ст. 144 ГК України), а майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображаються у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону (ч. 1 ст. 145 ГК України).

Виходячи з наведеного випливає висновок, що фізична особа - підприємець може мати у приватній власності майно, в тому числі і транспортні засоби, яке набуває відповідно до угод передбачених законом, придбані транспортні засоби підлягають реєстрації, а операції з їх придбання належному відображенню у бухгалтерському обліку такого суб'єкта господарювання.

Як видно з матеріалів справи, податковому органу на момент перевірки були надані всі документи, що стосувалися факту придбання та реєстрації транспортних засобів за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Судом встановлено, що згідно видаткової накладної № 12 від 19.05.2016 , загальна сума придбання позивачем транспортних засобів становить 8715430,80 грн., в тому числі ПДВ 1452571,80 грн., номенклатура (3 сідельні тягачі Volvo FH 4x2. Постачальником в даному випадку являвся - ТзОВ «ВФС Україна» (ІПН 371640526572);

-ВМД №605986 від 18.05.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер кузова/шасі НОМЕР_19, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 733703,83 грн.,сума ПДВ сплачена митним органам 146740,77 грн.;

-ВМД №605987 від 18.05.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер кузова/шасі - НОМЕР_20, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 733703, 83 грн.. та ПДВ сплачена митним органам 146740,77 грн.;

-ВМД №605988 від 18.05.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер кузова/шасі - НОМЕР_21, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 733703.83 грн., сума ПДВ сплачена митним органам 146740,77 грн.

Актом перевірки підтверджується придбання даних транспортних засобів та сплата ПДВ.

ФОП ОСОБА_1 заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок податок на додану вартість за придбані транспорті засоби загалом на суму 947721 грн.

Також позивач придбав транспортні засоби, згідно наступних документів:

-ВМД №607887 від 11.07.2016 року, тягач сідельний Volvo FH 4x2, номер шасі НОМЕР_15, рік виготовлення 2016 рік, (фактурна вартість 2310027,54 грн, сума ПДВ cплачена митним органам 462005251 грн.(д.н.з. НОМЕР_7);

-ВМД №607888 від 11.07.2016 року, тягач сідельний Volvo FH 4x2, номер шасі - НОМЕР_16, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 2310027,54 грн., сума ПДВ сплачена митним органам - 462005.51 грн.(д.н.з. НОМЕР_8);

-ВМД №607885 від 11.07.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер кузова/шасі - НОМЕР_17, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 705106,23 грн., сума ПДВ сплачена митним органам 141021,25 грн.(д.н.з. НОМЕР_9);

-ВМД №607889 від 11.07.2016 року, напівпричіп тентовий марки Schmitz, номер кузова/шасі - НОМЕР_18, рік виготовлення 2016 рік, фактурна вартість 705106,23 грн., сума ПДВ сплачена митним органам 141021,25 грн.(д.н.з. НОМЕР_10).

Актом перевірки підтверджується придбання даних транспортних засобів та сплата ПДВ.

Як встановлено судом позивач для здійснення своєї господарської діяльності також придбав транспортні засоби, згідно таких документів:

-згідно податкової накладної № 3 від 07.09.2015, загальна сума придбання ставить 7921922,25 грн., в тому числі ПДВ 1320320,37 грн., номенклатура (3 сідельні тягач Volvo FH 4x2, постачальником яких являється - ТзОВ «ВФС Україна» (ПІН 371640526572) (а.с. 121);

-згідно ВМД № 001658 від 03.09.2015, опис товару - колісний сідельний тягач Volvo FH 4x2, № шасі НОМЕР_22, вартість - 1987283,75 грн., сума ПДВ 417329.59 грн. ( д.н.з. НОМЕР_11), (а.с. 126)

-згідно ВМД № 001646 від 01.09.2015, опис товару - колісний сідельний тягач Volvo FH 4x2, № шасі НОМЕР_23, вартість - 1963718.59 грн., сума ПДВ - 412380.90 грн., ( д.н.з. НОМЕР_12), (а.с. 124);

-згідно ВМД № 001659 від 03.09.2015, опис товару - напівпричіп вантажний колісний Schmitz, № шасі НОМЕР_24, вартість - 584058,49 грн., сума ПДВ 122652,28 грн (д.н.з.НОМЕР_29), (а.с. 127);

-згідно ВМД № 001647 від 01.09.2015, опис товару - напівпричіп вантажний колісний Schmitz,. № шасі НОМЕР_25, вартість - 577132,74 грн., сума ПДВ -121197,88 грн.( д.н.з НОМЕР_30 ), (а.с.125);

-згідно ВМД № 001651 від 02.09.2015, опис товару - напівпричіп вантажний колісний Schmitz № шасі НОМЕР_26. вартість - 578030,43 грн., сума ПДВ -121386,39 грн.(д.н.з. НОМЕР_13), (а.с.123);

-згідно ВМД № 001672 від 04.09.2015, опис товару - напівпричіп вантажний колісний Schmitz № шасі НОМЕР_27, вартість - 583422,37 грн., сума ПДВ 122518,70 грн., ( д.н.з. НОМЕР_14), (а.с.129);

-згідно ВМД № 001660 від 02.09.2015, опис товару - напівпричіп вантажник колісний Schmitz, № шасі НОМЕР_28 вартість - 584058,49 грн., сума ПДВ - 122652,28 грн.,(д.н.з НОМЕР_31), (а.с. 128).

Всього придбано транспортних засобів протягом вересня 2015 року на загальну суму 16562 630, 22 грн., в тому числі ПДВ - 2 760 438.37 грн.

Актом перевірки підтверджується придбання даних транспортних засобів та сплата ПДВ.

Усі вищевказані транспорті засоби були зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_1 під номерами НОМЕР_32, НОМЕР_33, НОМЕР_34, НОМЕР_35, НОМЕР_36, НОМЕР_37, НОМЕР_38,НОМЕР_39, НОМЕР_40, НОМЕР_41, НОМЕР_42, НОМЕР_43, НОМЕР_44, НОМЕР_45, НОМЕР_46, НОМЕР_47, НОМЕР_48, НОМЕР_49, НОМЕР_50, НОМЕР_51, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу відповідно НОМЕР_52, НОМЕР_53, НОМЕР_54, НОМЕР_55, НОМЕР_56, НОМЕР_57, НОМЕР_58, НОМЕР_59, НОМЕР_60, НОМЕР_61, НОМЕР_62, НОМЕР_63, НОМЕР_64, НОМЕР_65, НОМЕР_66, НОМЕР_67, НОМЕР_68, НОМЕР_69, НОМЕР_70, НОМЕР_71 (а.с. 42-44; а.с. 78-79; а.с.130-134).

Також як зазначено в акті перевірки фактичним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є вид діяльності: вантажний автомобільний транспорт, КВЕД _49.41 і останній зареєстрований у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

Приймаючи рішення про завищення позивачем сум податкового кредиту та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ, посадові особи відповідача виходили з того, що придбаний позивачем транспортний засіб зареєстровано на фізичну особу, тому, враховуючи вимоги ст. 325 Цивільного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року за № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», така обставина не дає можливості вважати майно, яке перебуває у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання - фізичної особи.

Колегія суддів зазначає, що податковий орган, заперечуючи можливість формування податкового кредиту за рахунок податку на додану вартість сплаченого в ціні транспортних засобів, на власний розсуд тлумачив ст. 325 ЦК України заявляючи, що фізичні особи-суб'єкти господарської діяльності, не можуть мати у приватній власності товарно-матеріальних цінностей або основних засобів, в тому числі транспортних засобів, а тому суми податку з ПДВ сплачені в ціні таких транспортних засобів не включаються до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187цього Кодексу, який в свою чергу вказує, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід зазначити, що до податкового кредиту фізичних осіб суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням транспортного засобу за умови використання такого рухомого майна в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та за наявності належним чином документального оформлення підтвердження відповідних витрат з відображення їх у бухгалтерському й податковому обліку.

Факт придбання та використання позивачем транспортних засобів у власній господарській діяльності підтверджується долученими до матеріалів справи відповідними документами.

Крім того, вантажний автомобільний транспорт є одним із видів діяльності позивача.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції; транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені статтею 198 Податкового кодексу України, та не позбавляє права такого платника податків на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_1 є фізичною особою, яка здійснює діяльність, віднесену законодавством до підприємницької, є платником ПДВ у розумінні ст.ст. 14, 180 ПК України та зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, тому на нього повною мірою поширюються правові норми, які визначають порядок обчислення і сплати ПДВ, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ, в зв'язку з чим при придбанні транспортних засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту, а відтак і на бюджетне відшкодування.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позову та скасування податкових повідомлень-рішень Хустської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області № 0014631700 від 19.09.2016; № 0014621700 від 19.09.2016; № 0014651700 від 19.09.2016; № 0017191701 від 23.09.2016; № 0017181701від 23.09.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі №807/1380/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. М. Багрій А. І. Рибачук

Повний текст судового рішення виготовлено 04.09.2017