Ухвала суду № 68597148, 30.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6091/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Довгополова О.М.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Керод Х.І.,

представників позивача Магіри О.Ф.,

Запорожець Т.В.,

Юречко А.С.,

представника відповідача Сахмана П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року в адміністративній справі № 803/313/1 за позовом державного підприємства «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - ДП «ЛРЗ «Мотор», Підприємство) до Офісу ВПП ДФС про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ДП «ЛРЗ «Мотор» звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 20 лютого 2017 року:

- № 0000915602, яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 206 538,00 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 51 634,50 грн;

- № 0000945602, яким Підприємству зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 217 458,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що господарські операції з ТОВ «Технопідшипник», ТОВ «Авів Макс» та ТОВ НВП «Форсаж Плюс» мали реальний характер, підтверджені належними доказами, а придбані товари використані в господарській діяльності Підприємства. Тому податковий кредит Підприємством було сформовано правомірно, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є хибними та не відповідають дійсним обставинам.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржив Офіс ВПП ДФС, який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без урахування фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що перевіркою встановлено і підтверджено в суді належними доказами, що операції Підприємства з його контрагентами мають ознаки фіктивності, тому надані Підприємством документи не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в цих документах, є недостовірними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Підприємство є державним комерційним підприємством, заснованим на державній власності.

Предметом діяльності Підприємства є, зокрема, капітальний ремонт, реконструкція, модернізація та технічне обслуговування авіаційних двигунів для військових літаків.

Підприємство перебуває на податковому обліку у Львівському управлінні Офісу ВПП ДФС і є платником ПДВ, а також інших податків і зборів.

На підставі наказу Офісу ВПП ДФС від 20.12.2016 №1/40 у період з 28.12.2016 по 19.01.2017 працівниками Луцького відділення Офісу ВПП ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань господарських відносин з ТОВ «Авіа Макс» за період лютий, травень 2015 р., ТОВ НВП «Форсаж Плюс» за період травень - липень 2015 р. та ТОВ «Технопідшипник» за період червень 2015 р., за результатами якої складено акт від 26.01.2017 № 10/28-10-56-02/08029701 (далі - Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки Підприємство порушило ведення податкового обліку, зокрема, пункту 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого воно завищило податковий кредит на суму 423 996,00 грн за період лютий, травень - липень 2015 року, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 217 458,00 грн за травень - липень 2015 року та заниження ПДВ на 206 538,00 грн за лютий, червень 2015 року.

Спірні суми податкового кредиту з ПДВ за період лютий, травень - липень 2015 р. позивачем сформовані на підставі фінансово-господарських операцій згідно діючих договорів, укладених з ТОВ «Авіа Макс» від 17.04.2014 № 242, ТОВ НВП «Форсаж Плюс» від 10.04.2014 № 212, від 27.04.2015 № 278, ТОВ «Технопідшипник» від 21.08.2012 № 445 та додаткових угод до них, за умовами яких позивачем придбані підшипники та інші запасні частини до авіадвигунів та їх агрегатів, а також спеціальні матеріали, перелік товару вказаний в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цих договорів; найменування, кількість, асортимент, ціна постачання товару визначаються згідно з видатковими накладними.

Податковий кредит на відповідні суми ПДВ сформований на підставі податкових накладних, що зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, зокрема: у лютому 2015 року по взаємовідносинах із ТОВ «Авіа Макс» на суму 110 836,00 грн; у травні 2015 року на суму 127 185, 00 грн, з яких: 75 523,00 грн - по взаємовідносинах із ТОВ «Авіа Макс», 51 662,00 грн - з ТОВ НВП «Форсаж Плюс»; у червні 2015 року на суму 166 495,00 грн, у т.ч.: по взаємовідносинах ТОВ НВП «Форсаж Плюс» на суму 42 920,0 грн, ТОВ «Технопідшипник» - 123 575,00 грн; у липні 2015 року - по взаємовідносинах з ТОВ НВП «Форсаж Плюс» на суму 19 480,00 грн.

Сплачені Підприємством суми по цих фінансово-господарських операціях у ціні придбаного товару, були включені у загальну суму бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за лютий, травень - липень 2015 року.

На підставі Акта перевірки та відповідно до встановлених порушень 20.02.2017 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000915602, яким Підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий, червень 2015 року на суму 206 538,00 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 51 634,50 грн;

- № 0000945602, яким Підприємству зменшено розмір від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 217 458,00 грн за травень - липень 2015 року.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємство оскаржило їх до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт придбання зазначених товарів та правомірність формування позивачем сум податкового кредиту за цими операціями підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких є в матеріалах справи: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі товаро-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ); платіжними дорученнями, які підтверджують факт проведення розрахунків за товар.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача з ТОВ «Авіа Макс», ТОВ НВП «Форсаж Плюс» та ТОВ «Технопідшипник», відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Відповідачем не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність яких встановлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Встановлена в ході перевірки дефектність документів, зокрема: невідповідність дати та номеру договору у видаткових накладних та платіжних дорученнях, актах прийому-передачі, а також те, що в актах не ідентифікована особа, яка їх підписала від Підприємства не є самостійною підставою для неможливості відображення в податковому обліку даних згідно цієї операції за наявності інших первинних документів, які підтверджують факт її виконання, при тому, що перевіркою не встановлені порушення Підприємством правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Водночас товарно-транспортні накладні, сертифікати якості є додатковими документами, які можуть підтверджувати факт поставки товару та виконання умов договору; зазначені документи були надані суду представником позивача в ході розгляду цієї справи

Суд не взяв до уваги доводи відповідача про те, що кількість товару, придбана у ТОВ «Авіа Макс» і зазначена у сертифікатах якості та актах прийому-передачі, не відповідає кількості товару за видатковими накладними і картками складського обліку, оскільки при вхідному контролі некондиційна продукція поверталася постачальнику на підставі акта повернення від 09.06.2015 № 08/06 та експрес-накладної № 59000114063728.

Також суд вважав безпідставними посилання відповідача на те, що в податкових накладних, на підставі яких були сформовані спірні суми податкового кредиту, не зазначено коду товарів згідно УКТ ЗЕД, оскільки відповідна норма Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» вступила в дію з 01.01.2017.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

З огляду на вказане суд не взяв до уваги доводи відповідача про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з наявністю негативної податкової інформації відносно постачальників попередніх ланок у ланцюгах постачання та того, що ці постачальники не знаходяться за юридичною адресою, не подавали звітність до податкового органу, не сплачували податки до бюджету, у них відсутні умови, необхідні для здійснення господарської діяльності, у ланцюгах постачання відсутнє придбання, реалізація товару та видно проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру, а при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім цього, платник ПДВ - отримувач послуг на час здійснення господарської операції із придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку і ця відповідальність не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, тому допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Вказане узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема: рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) та 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03).

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідач не надав судових рішень щодо визнання зазначених вище договорів нікчемними.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до підпунктів 14.1.18 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до статті 198 ПК України до податкового кредиту, зокрема, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України, відповідно до приписів якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскільки наявними у справі доказами підтверджено фактичне надходження до позивача ТМЦ від ТОВ «Авіа Макс», ТОВ НВП «Форсаж Плюс» та ТОВ «Технопідшипник»; проведення оплати за ці ТМЦ, в т.ч. сум ПДВ в ціні товару, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними; використання ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за лютий, травень, червень та липень 2015 року суми ПДВ, що сплачені в ціні товару, придбаного у цих контрагентів.

А відтак, висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за лютий, травень, червень та липень 2015 року на загальну суму 423 996,00 грн є безпідставними.

Разом з тим, як видно із бухгалтерської довідки, рахунку та Реєстру платіжних документів заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 20015 року у сумі 110 836,00 грн ПДВ відшкодовано на поточний рахунок позивача 22.04.2015, за червень 2015 року у сумі 166495,00 грн - 12.08.2015, за липень 2015 року у сумі 19480,00 грн - 11.09.2015, за травень 2015 року у сумі 127185,00 грн - зараховано в рахунок майбутніх платежів.

Наведене підтверджується й листом Офісу ВПП ДФС від 13.03.2017 № 1441/10/28-100-48-09-0013, з якого видно, що залишок невідшкодованих позивачу сум ПДВ по деклараціях за лютий, травень, червень та липень 2015 року станом на 06.03.2017 відсутній.

Колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними покликання Офісу ВПП ДФС на розбіжності у вазі, кількості ТМЦ в різних документах тощо, оскільки, як було зазначено вище, частину ТМЦ було повернуто постачальникам; також податковим органом не було враховано різну упаковку товару, про що було заявлено представником Підприємства в судовому засіданні.

Відповідно до умов договорів позивача з контрагентами постачання ТМЦ здійснюється продавцями (постачальниками) товару та за їхній рахунок, тобто вартість постачання входить до ціни товару і транспортні витрати окремо не виділяються, тому відсутність товарно-транспортних накладних чи інших документів, які підтверджують постачання товару позивачу, не може свідчити про те, що ТМЦ йому не поставлялись.

Що стосується порушень, допущених контрагентами позивача та наявність кримінального провадження щодо ТОВ «Авіа Макс», на що покликається апелянт, то такі не можуть бути взяті до уваги з тих підстав, що відсутні будь-які рішення - податкові повідомлення-рішення, вирок тощо, які б підтверджували ці правопорушення та їхню пов'язаність зі спірними правовідносинами.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ДП «ЛРЗ «Мотор» щодо визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року в адміністративній справі № 803/313/1 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Ухвала в повному обсязі складена 04 вересня 2017 року.