Постанова № 68596174, 30.08.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/689/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Борзаниці С.В.,

за участі секретаря - Лященку А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» (далі за текстом - Позивач, КП «Лисичанськміськсвітло») до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі за текстом - Відповідач, ДПІ у м. Лисичанську), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, який уточнив та остаточно просив:

- скасувати рішення ДПІ у м. Лисичанську від 25.03.2016 № 190/1302 про застосування до КП "Лисичанськміськсвітло" штрафу у розмірі 78548,94 грн. та пеню у розмірі 9 775,06 грн. за період з 20.11.2012 по 29.02.2016, всього у сумі 88 324,00 грн. за несплату (не перерахування) або несвоєчасну плату (несвоєчасне рахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позову посилається на таке.

Рішенням Відповідача від 25.03.2016 №190/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано до Позивача штраф у розмірі 78548,94 грн за період з 20.11.2012 по 29.02.2016 та нараховано пеню у розмірі 9 775,06 грн, яке Позивачем було оскаржене.

Згідно рішення Головного управління ДФС у Луганській області про результати розгляду первинної скарги № 216/10/12-32-10-01-09 від 06.05.2016 та рішення Державної фіскальної служби України № 12772/16/99-99-11-02-02-25 від 09.06.2016 про результати розгляду повторної скарги, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.03.2016 №190/1302 ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області було залишено без змін, а відповідні скарги без задоволення.

З Рішенням від 25.03.2016 №190/1302 Позивач не згоден з наступних підстав. Відповідно до положень Розділу VІІІ Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 (далі за текстом - Закон № 1669) платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі за текстом - Закон № 2464), на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом, за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

КП «Лисичанськміськсвітло» знаходиться за адресою: 93120, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Круглова, буд. 2А.

Внаслідок чого Позивач звільнений від штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464, а Рішення 25.03.2016 №190/1302 підлягає скасуванню.

Представник Позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечував проти позову, виходячи з такого.

На запит ДПІ у м. Лисичанську від 27.08.2015 №892/1304 УПФУ в м. Лисичанську була надана відповідь від 18.10.2015р. №7359/03-10, згідно якої за несвоєчасну сплату ЄСВ станом на 01.10.2013 залишились незастосовані штрафні санкції у сумі 10 953,88 грн. та не нараховані пені у сумі 1 376,80 грн. за період з 20.11.2012 (дата нарахування жовтня 2012 року) по 10.09.2013 (останній день сплати ЄСВ на рахунки УПФУ в м. Лисичанську). Розрахунки штрафних санкцій та пені УПФУ в м. Лисичанську були надані додатком до відповіді.

З 01.10.2013 сплата ЄСВ здійснюється на рахунки ДПІ у м. Лисичанську, довідково розраховані суми фінансових санкцій відображаються у інформаційній системі ІС «податковий блок», згідно якої були нараховані штрафні санкції на суму 67 595,06 грн. та пені на суму 8 398,26 грн. за період з 01.10.2013 року по 29.02.2016 року.

На підставі інформації, зазначеної в розрахунках штрафних санкцій та пені УПФУ в м. Лисичанську, та згідно інформаційної системи ІС «Податковий блок» ДПІ у м. Лисичанську було зроблено розрахунок фінансових санкцій у сумі 78 548,94 грн., у тому числі 10 % - 10 953,88 грн. за період з 20.11.2012 по 30.09.2013 (за даними УПФУ в м. Лисичанську) + 45 259,05 грн. за період з 01.10.2013 по 31.12.2014 (згідно інформаційної системи ДПІ у м. Лисичанську) і 20% - 22 336,01 грн. за період з 01.01.2015 по 29.02.2016 (згідно інформаційної системи ДПІ у м. Лисичанську) та розрахунок пені у сумі 9 775,06 грн., у чому числі 1 376,80 грн. за період з 20.11.2012 року по 30.09.2013 року (за даними УПФУ в м Лисичанську) + 8 398,26 грн. за період з 01.10.2013 по 29.02.2016 (згідно інформаційної системи ДПІ у м. Лисичанську) та прийнято рішення від 25.03.2016 №190/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Але, листом від 23.11.2016 №8955/03-31 (вх. №16154/3 від 23.11.2016) УПФУ в м. Лисичанську надає уточнену інформацію щодо залишку фінансових санкцій та пені, які станом на 01.10.2013 були не застосовані КП «Лисичанськміськсвітло» станом на 01.10.2013.

УПФУ в м. Лисичанську в листі від 23.11.2016 №8955/03-31 надає ДПІ у м. Лисичанську уточнюючу інформацію, що станом на 01.10.2013 за несвоєчасну сплату єдиного внеску залишок не застосованих фінансових санкцій складає 5 341,92 грн, та пені в сумі 589,06 грн, а не в розмірі не застосованих фінансових санкцій 10 953,88 грн. та пені 1 376,80 грн, так, як було зазначено у листі від 18.10.2015 №7359/03-10. Період, за який не застосовані фінансові санкції - з 20.08.2013 по 30.09.2013. Остаточні розрахунки штрафних санкцій та пені УПФУ в м. Лисичанську були надані додатком до листа від 23.11.2016 №8955/03-31.

На доводи позивача по справі стосовно звільнення від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску відповідно Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 ( далі-Закон № 1669)слід зазначити, що Підставою для звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до догану доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску - період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Положення абзацу 3 пункту 9-4 Закон №2464, неможливо, на думку ДПІ у м. Лисичанську застосовувати як самостійну норму права, що встановлює заборону на застосування штрафних фінансових санкцій за невиконання (несвоєчасне виконання) зобов'язань незалежно від наявності або відсутності факту звільнення такого платника від виконання своїх обов'язків визначених частиною ст. 6 Закону №2464. В той же час, з точки зору ДПІ у м. Лисичанську, зі змісту даного пункту вбачається, що положення даного пункту не скасовують обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, а лише надають можливість платникам єдиного внеску на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, як наслідок, законодавець звільнив позивача від застосування штрафних санкцій і пені з боку фіскальних органів у разі виконання вимог щодо волевиявлення (надання заяви про звільнення від виконання вищезазначених обов'язків) та вимог щодо надання сертифікату торгово- промислової палати України що передбачено ст. 10 Закону №1669.

Так, відповідно до ст. 10 Закону №1669 Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Підставою для звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку його тимчасового проживання v довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Стаття 10 Закону № 1669 визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Позивачем уточнені позовні вимоги та зроблено наголошення на норми Закону № 1669, але жодних доказів настання непереборної сили, нa підставі чого можливе звільнення від сплати штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування ) єдиного внеску, до матеріалів справи не надано, як і не надано доказів звернення до ДПІ у м. Лисичанську.

Представник УПФУ в м. Лисичанську надав письмові пояснення (том.3 арк. спр. 109), в яких вказав, що згідно п. 7.2.2 постанови ПФУ «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 21-5 від 27.09.2010:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний період, за який сплачується єдиний внесок незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Сума боргу підприємства КП «Лисичанськміськсвітла» в розмірі 53 419,14 грн. станом на 20.08.2013 була сплачена несвоєчасно, що підтверджується реєстром платіжних доручень зі сплати ЄСВ з 21.08.2013 по 30.09.2013 (додаток). УПФУ в м. Лисичанську Луганської області, відповідно до сум сплати, були нараховані штрафні санкції в розмірі 5 341,92 грн. та пеня в розмірі 589,06 грн., але виставлені підприємству не були, в зв'язку з набранням чинності 11.08.2013 Закону України «Про внесення деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи».?

Невиставлені штрафні санкції та пеня були передані до ДПІ у м. Лисичанську після їх запита від 27.08.2015 № 892/1304.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 25.03.2016 № 190/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовано до КП «Лисичанськміськсвітло» штрафу у сумі 56212,93 грн. (10% з 20.11.2012 до 31.12.2014), штрафу у сумі 22336,01 грн. (20% з 01.01.2015 до 29.02.2016) та нараховано пеню у розмірі 9775,06 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 88324,00 грн (том 1 арк.спр.8), яке Позивачем було оскаржене (том 1 арк.спр.9-23).

Згідно рішення Головного управління ДФС у Луганській області про результати розгляду первинної скарги № 216/10/12-32-10-01-09 від 06.05.2016 та рішення Державної фіскальної служби України № 12772/16/99-99-11-02-02-25 від 09.06.2016 про результати розгляду повторної скарги, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 25.03.2016 №190/1302 ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області було залишено без змін, а відповідні скарги без задоволення (том1 арк.спр.24-30).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження КП «Лисичанськміськсвітло» є 93120, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Круглова, буд. 2А (том 4 арк.спр.1-3).

Листом від 17.01.2017 за № 567/03-31 управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області надало таку інформацію. Останні фінансові санкції та пеня до КП «Лисичанськміськсвітло» пенсійним органом були застосовані 23.08.2013 в сумі 4906,26 грн. - штрафна санкція та 683,20 грн. - пеня за несвоєчасно сплачений єдиний соціальний внесок станом на 22.07.2013 згідно звіту за червень 2013 року. Дані фінансові санкції та пеня були погашені підприємством 05.09.2013.

Єдиний соціальний внесок згідно звіту КП «Лисичанськміськсвітло» за липень 2013 року, строк сплати якого до 20.08.2013, був остаточно несвоєчасно сплачений 05.09.2013. Суми фінансової санкції - 5341,92 грн. та пені - 589,06 грн. не були застосовані Пенсійним фондом, тому після 30.09.2013 вони мають бути розраховані та застосовані фіскальним органом у зв'язку з набранням чинності 11.08.2013 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 р. № 406-VІІ.

В ході проведення звіряння виявлено, що суми фінансових санкцій та пені, які були застосовані Пенсійним фондом за період до 01.01.2013, помилково відобразилися як не застосовані в розрахунках станом на 01.10.2013 та були вказані у відповіді на запит ДПІ у м. Лисичанську від 27.05.2015 № 892/1704. Врахувавши системні помилки при оновленнях програмного забезпечення, ДПІ у м. Лисичанську повідомлено, що на 01.10.2013 у платника було не виставлено фінансових санкцій на суму 5341,92 грн. та пені на суму 589,06 грн. (том 3 арк.спр.159-160), що підтверджено відповідним розрахунком (том 3 арк.спр.161-162).

Розрахунок Відповідача штрафних санкцій в сумі 5341,92 грн. та пені в сумі 589,06 грн. за період з 20.08.2013 по 05.09.2013 відповідає розрахунку УПФУ в м. Лисичанську Луганської області (том 3 арк.спр.181).

Також Відповідачем стосовно Позивача наданий розрахунок штрафних санкцій та пені за період з 21.11.2013 по 26.02.2016 (том 3 арк.спр.182-185), з якого за період до 23.04.2014 штрафні санкції складають 20449,24 грн. та пеня - 3070,41 грн.

Статтею 1 Конституції України встановлено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно статті 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 17 Конституції України закріплено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно статті 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.

До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.

Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.

Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

Пункт 9-4 Розділу VIII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» має наступну редакцію.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Преамбулою Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні «Офіційний вісник Президента України» від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон N 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область» 1. Міста обласного значення: під номером 8 зазначене м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі «Луганська область» 1. Міста обласного значення: під номером 8 зазначене м. Лисичанськ (Лисичанська міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»;

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053».

Таким чином, з аналізу норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

Цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов'язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Лисичанськ Луганської області. При цьому в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 р. № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто Лисичанськ Луганської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв'язку з вищевикладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент перевірки та винесення спірного рішення Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону № 1669-VII від 02.09.2014 мають вищу юридичну силу, ніж норми постанов Кабінету Міністрів України, які розвивають чи деталізують окремі положення зазначених Законів.

При вирішенні питання відносно Позивача щодо застосування чи незастосування заходів зі стягнення штрафу та пені Відповідач повинен був керуватися положеннями п. 9-4 Розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та нормами Закону № 1669. Тобто, Відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ч. 11 ст. 9 та ч. 10, 11 ст. 25 Закону 2464, а повинен надати повний та об'єктивний аналіз усім нормам законів та підзаконних нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, і лише після цього приймати рішення щодо наявності підстав для стягнення штрафу та пені.

При даних спірних правовідносинах мало місце виключно звільнення від сплати штрафних та фінансових санкцій на час проведення антитерористичної операції певної категорії осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган, вирішуючи питання встановлення порушення Позивачем термінів сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинен був керуватися нормами Конституції України, усіма положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону № 1669-VII від 02.09.2014 та усіма розпорядженнями Кабінету Міністрів України, які регулюють спірні правовідносини, а не окремими статтями Закону № 2464 та Інструкцією, тому прийняте Рішення від 25.03.2016 №190/1302 підлягає скасуванню.

Застосування при даних спірних правовідносинах ст. 10 Закону № 1669 в частині необхідності обов'язкового надання сертифікату Торгово-промислової палати України для підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань відповідно до положень Закону № 2464 є неможливим з наступних підстав.

Дані спірні правовідносини стосуються обов'язку платника єдиного внеску щодо своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та врегульовані нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464, які є спеціальними в даному випадку.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 має посилання на Закон № 1669 лише в частині визначення розташування конкретного населеного пункту, який може бути включений у перелік, зазначений у статті 2 Закону № 1669.

Як встановлено в судовому засіданні, місто Лисичанськ Луганської області включено у перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до положень Закону № 1669.

Стаття 10 Закону № 1669 визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

Зі змісту вказаної статті чітко вбачається, що нею визначений конкретний документ як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань. При цьому цією нормою не визначено, за невиконання (неналежне виконання) від якого саме зобов'язання звільняється певна особа. Тобто, для спірних правовідносин стаття 10 Закону № 1669 є загальною нормою.

Пункт 9-4 Розділу VIII Закону № 2464, як спеціальна норма законодавства, не містить жодного посилання на необхідність платника єдиного внеску надання до податкового органу сертифікату Торгово-промислової палати України як необхідного документу в якості підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань щодо сплати (несвоєчасної сплати) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Натомість, підпунктом 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) однією з ознак безнадійної заборгованості визначена заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Тобто, положення статті 10 Закону № 1669 можуть бути застосовані при вирішенні правовідносин, врегульованих Податковим кодексом України.

Однак, відповідно до положень п. 1.3. ст. 1 ПК України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виключає можливість застосування положень статті 10 Закону № 1669 при вирішенні спірних правовідносин, врегульованих нормами Закону № 2464.

Також відсутня необхідність подання заяви у довільній формі до органу доходів і зборів як обов'язкової підстави для звільнення від штрафних та фінансових санкцій, виходячи з положень наступних правових норм.

Згідно положень абзацу 2 пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 вказана заява подається до відповідного органу як підстава для звільнення, передбаченого абзацом 1 цього пункту.

В свою чергу, абзацом 1 пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 прямо передбачене звільнення платників єдиного внеску лише від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, яка не містить положень щодо застосування штрафних та фінансових санкцій.

Застосування ж штрафних та фінансових санкцій передбачені не частиною 2 статті 6 Закону № 2464, а частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 вказаного Закону, про що безпосередньо зазначено в самому оскаржуваному Рішенні. Як наслідок, платник єдиного внеску не повинен писати ніякої заяви при визначенні йому штрафних та фінансових санкцій для звільнення від їх сплати.

Таким чином, відповідно до пункту 9-4 Розділу VIII Закону № 2464 достатньою підставою для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669.

Зазначена підстава відносно Позивача була встановлена при розгляді даної справи, що вказує на відсутність у Відповідача законних підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені за періоди після 14.04.2014.

На підставі розрахунку сум штрафних санкцій по єдиному внеску (том 3 арк.спр.181-185) встановлено, що за період з 20.08.2013 по 14.04.2014 сума штрафу складає 25791,16 грн. (5341,92 грн + 20449,24 грн) та сума пені складає 3659,47 грн (589,06 грн. + 3070,41 грн).

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині скасування рішення від 25.03.2016 №190/1302 в частині застосування штрафу у розмірі 30421,77 грн за період з 20.08.2013 по 29.02.2016 та нарахованої пені у розмірі 6115,59 грн.

Посилання представника позивача на ті обставини, що рішення щодо стягнення штрафних санкцій та пені повинно було прийматися виключно органом Пенсійного фонду України, а не органом доходів і зборів, є незмістовними, виходячи з такого.

Пунктом 3 Розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (Закон № 406), який набрав чинності 10.08.2013, визначено, що:

процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом;

заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи";

органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відносно штрафних санкцій за період з 20.08.2013 по 05.09.2013 УПФУ в м. Лисичанську Луганської області не розпочинало процедуру адміністрування, у зв'язку з чим відповідно до абз. 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №406 відсутні підстави для завершення такого адміністрування, оскільки воно не розпочиналося органом Пенсійного фонду України.

Натомість, відповідно до абз. 1 пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №406 процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом, що відповідає встановленим фактам.

Оскаржуване рішення прийняте 25.03.2016, тобто після 10.08.2013, що відповідає положенням абз. 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №406, та вказує на наявність повноважень у Відповідача для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача у сумі 564,98 грн.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - задовольнити частково.

Скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області рішення від 25.03.2016 №190/1302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» штрафу у розмірі 30421,77 грн за період з 20.08.2013 по 29.02.2016 та нарахованої пені у розмірі 6115,59 грн за період з 20.08.2013 по 29.02.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39890557, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 347) на користь комунального підприємства «Лисичанськміськсвітло» (ідентифікаційний код 03339816, місцезнаходження: 93120, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Круглова, буд. 2А) сплачений судовий збір у розмірі 564,98 грн. (п'ятсот шістдесят чотири гривні 98 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 04 вересня 2017 року.

Суддя С.В. Борзаниця