Ухвала суду № 68594940, 12.07.2017, Святошинський районний суд міста Києва

пр.№2-н/759/214/17

ун.№759/10258/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року заявник звернулась до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 від його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред'явлення заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Відповідно до положення статті 97 Цивільного процесуального кодексу України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.119 ЦПК України позовна заява повинна містити: ім'я (найменування) позивача відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Статтею 110 ЦПК України передбачені випадки альтернативної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України позови про стягнення аліментів, про визначення батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Як вбачається із заяви, боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, а місце фактичного перебування за адресою: АДРЕСА_1, що територіально не відноситься до підсудності Святошинського районного суду м. Києва.

Заявник вказує місце фактичного свого перебування за адресою: АДРЕСА_2, що територіально знаходиться у Святошинському районі м. Києва.

Статтею 11 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. При цьому у ст.3 зазначеного закону визначені терміни місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

З аналізу ст.ст. 110, 119, 122 ЦПК України випливає, що у вирішенні питання підсудності справи слід виходити саме із зареєстрованого місця проживання (перебування) сторони справи.

Заявником не надано суду підтвердження того, що вона дійсно зареєстрована за адресою яка вказана в заяві.

У зв'язку з вищезазначеним зазначені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про підсудність прийняття заяви до розгляду, тому заяву необхідно залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів залишити без руху встановивши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання заявником ухвали.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Ю. Миколаєць