Рішення № 68590413, 30.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.2017 Справа №905/1363/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «ЛІГА ГРУПП», м. Словянськ

про стягнення штрафу в сумі 20325,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство Українська залізниця, м. Київ в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 підприємства «ЛІГА ГРУПП», м. Словянськ про стягнення штрафу в сумі 20325,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у грудні 2016 року зі станції Гусарівка Донецької залізниці відповідач згідно залізничної накладної №53135554 у вагоні №60676749 відправив вантаж антрацит вугілля марки АМ на станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці, на станції Синельникове - 1 Придніпровської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у сумі 20325,00грн., який він просить стягнути з відповідача.

Ухвалою від 19.06.2017 господарського суду Донецької області порушено провадження по справі №905/1363/17.

14.08.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, а у разі їх задоволення зменшити суму штрафу до 1000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вантаж перевозився у вологому стані, отже природна втрата складає 1380 кг, при завантаженні та зважуванні вагону був присутній співробітник залізниці, відповідно до наданого позивачем технічного паспорту ваг № 14 їх похибка складає 100 кг на вазі від 100 до 150 кг. За думкою відповідача недовантаження складає лише 320кг.

В судових засіданнях позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, проти зменшення розміру штрафу заперечував, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, а у випадку задоволення позовних вимог зменшити розмір штрафу.

Фіксація судових засідань з 14.08.2017 здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу за клопотанням відповідача.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи продовжувався на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:

14.12.2016 зі станції станції Гусарівка Донецької залізниці Приватне підприємство «ЛІГА ГРУПП», м. Словянськ (вантажовідправник, відповідач) згідно залізничної накладної №53135554 у вагоні №60676749 відправив вантаж антрацит вугілля марки АМ на станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці. В графі 50 накладної вантажовідправником зазначено, що вантаж змерзається.

При оформленні залізничної накладної №53135554 у вагоні №60676749 відповідачем вказано масу вантажу 69000кг.

Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах.

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень.

Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому законом порядку та за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

З огляду на положення статей 11 ЦК України та 174 ГК України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обовязків.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.

На станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагоні №60676749 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акт загальної форми № 814 від 22.12.2016.

Складено комерційний акт РА №015918/647 від 22.12.2016, в якому зазначено, що за наслідками проведення перевірки маси вантажу, під час якої було виявлено, що фактична маса брутто вагона склала 91800кг, тара - 24600кг,вага нетто - 67200 кг, що менше ваги вказаної в документі на 1800кг. Навантаження навалом рівномірне, нижче бортів на 40см, без поглиблень. Вагон без дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті, течі вантажу не має.

У комерційному акту вказано також, що контрольне зважування вагону №60676749 здійснювалось на справних вагонних 150 тонних електронно-тензометричних станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці, що пройшли держповірку 15.01.2016.

Згідно технічного паспорту засобу вагоновимірювальної техніки №14 вагонні ваги станції Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці, якими було здійснено переважування, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 15.01.2016.

Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 N334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Суд встановив, що комерційний акт РА №015918/647 від 22.12.2016 підписаний належними особами у відповідності до п. 10 Правил складання актів.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).

На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.

Так, статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Наведений комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за № 567/6855.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним та допустимим доказом комерційним актом РА №015918/647 від 22.12.2016, який є підставою для покладання відповідальності на відправника, передбаченої ст.122 Статуту.

Суд відзначає, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу відправником в накладній. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 № 644, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 за № 862/5083 встановлено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси зазначеної в перевізних документах для вантажів у вологому стані, 1% маси зазначеної в перевізних документах для мінерального палива.

У відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 в графі 20 накладної вантажовідправник зазначає найменування вантажу відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів та відмінні ознаки вантажу (у твердому, рідкому або вологому стані, у свіжому або сушеному та іншому вигляді). Відповідач наполягає, що вантаж перевозився у вологому стані, оскільки у накладній зазначено, що вантаж змерзається, однак оскільки в графі 20 відповідачем не зазначено, що вантаж перебуває у вологому стані, тому суд вважає, що слід застосовувати норму недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) в 1% маси зазначеної в перевізних документах, як для мінерального палива (690 кг), що значно менше виявленої нестачі - 1800кг.

Як зазначалось вище, переважування вагону проводилось на 150 тонних електронно-тензометричних вагах, відповідно до п. 13 технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №14 вагонних ваг, на яких позивачем проводилось переважування вагонів, можлива похибка ваг складає 2-100т +/-50кг; 100-150т +/-100кг.

Суд зазначає, що у відповідності до пункту 27 Правил видачі вантажів в норму недостачі входить сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, тобто у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка вагів), а отже недостача маси вантажу, за які нараховується штраф, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 14 травня 2015 р. справа № 922/4978/14.

Відхиляючи заперечення відповідача щодо відсутності підстав для нарахування штрафу за відсутності вини останнього, у зв'язку з тим, що зважування вагону проводилось в присутності працівника залізниці при відправці вагону, судом встановлено, що вагон №60676749 зважувався в присутності співробітника залізниці , але, таке зважування не є контрольним, яке б проводилось залізницею на підставі статті 24 Статуту залізниць України в якості контрольного переважування або перевірки відповідності маси вантажу і результати якого заносяться до книги форми ГУ-78, фактично зважування проводилось вантажовідправником, результати якого заносяться в книгу форми ГУ-36, а отже відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних у накладних, несе саме вантажовідправник.

Таким чином, заперечення відповідача, викладені у відзиву до уваги не приймаються у звязку з безпідставністю.

Провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 4065,00грн.

Згідно приписів ст.ст.118,122 Статуту залізниць до стягнення заявлений штраф у розмірі 20325,00грн. - у п'ятикратному розмірі вказаної плати.

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми штрафу до 1000,00грн.

Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

З огляду на те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, а також враховуючи що, в свою чергу, не створювало небезпеку на залізничному транспорті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу частково та вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50%, а саме до 10162,50грн.

Також, судом прийнято до уваги, що відповідач здійснює свою господарську діяльність в м.Словянськ, яке згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015р. № 1275-р та наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 №33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та визначене як район проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 10162,50 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

На підставі ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 77, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро до відповідача, ОСОБА_1 підприємства «ЛІГА ГРУПП», м. Словянськ про стягнення штрафу в сумі 20325,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «ЛІГА ГРУПП», м. Словянськ (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд.13, код ЄДРПОУ 40031673) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м.Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.108, ЄДРПОУ 40081237) суму штрафу у розмірі 10162,50 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1600,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 30.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2017. Повний текст рішення підписано 04.09.2017.

Суддя Г.Є. Курило