Рішення № 68589812, 31.08.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2017 р.Справа № 925/988/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг», Чернігівська область, Прилуцький район, с. Сергіївка, вул. Шейгусівська, 1а

до приватного підприємства «Агро-Пак 2000», м. Черкаси, вул. Смілянська, 149, оф. 205

про стягнення 16 200 грн. попередньої оплати,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не зявився.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення 16200 грн. попередньої оплати за придбання контейнерів - згідно договору купівлі-продажу №0000111 від 09.04.2015р. Представник позивача в засіданні вимоги підтримав. Надав для огляду оригінали документів.

Відповідач чи його представник в засідання не прибули. Відповідач вимоги не заперечив. Доказів повного розрахунку не надано. Сторона належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи. Ухвала суду про порушення провадження вручена представнику відповідача 21.08.2017р., про що свідчить підпис уповноваженої особи в поштовому повідомленні.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та незявлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Адреса відповідача в позовній заяві відповідає адресі, вказаній в реєстраційних документах товариства.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені такі взаємовідносини сторін та обставини.

Позивач (замовник) товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» та відповідач (постачальник) приватне підприємство «Агро-Пак 2000» уклали договір купівлі-продажу позивачу за плату контейнерів з обумовленими характеристиками (а.с. 10). Позивачу було виставлено рахунки фактури на плату товару №СФ-0000269 від 10.04.2015р., №СФ-0000273 від 28.04.2015р. (а.с. 12-13). Позивач платіжними дорученнями №1247 від 14.04.2015р. перерахував відповідачу 11400 грн. з призначенням платежу: «оплата за контейнери згідно рах. №СФ-269 від 10.04.2015р.» (а.с. 14);

№13169 від 30.04.2015р. перерахував відповідачу 16200 грн. з призначенням платежу: «оплата за контейнери згідно рах. №СФ-273 від 28.04.2015р.» (а.с. 15).

Тобто, між сторонами було укладено господарський договір купівлі-продажу майна шляхом укладання письмового двостороннього оплатного строкового консенсуального договору та вчинення юридично значимих дій для настання певних юридичних наслідків.

Згідно видаткової накладної №РН-0000039 від 20.04.2015р. відповідач передав позивачу 100 контейнерів на суму 11400 грн. (з ПДВ) (а.с. 16).

Зобовязання передати решту контейнерів позивачу на суму 16200 грн. відповідач не виконав. Вимога про повернення позивачу попередньої оплати 16200 грн. (а.с. 17) відповідачем не виконана та залишена поза увагою.

На момент звернення з позовом в суд позивач майна не отримав.

Невиконання умов договору на поставку контейнерів в кількості 100 шт. стали причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення попередньої оплати з боржника.

Відповідач вимоги не заперечив, доказів виконання зобовязання суду та позивачу не надав.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи додаткові пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має грунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони у справі є субєктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст. 93 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) субєкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобовязання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного постачання майна виробничого призначення (контейнерів) на підставі письмового договору №0000111, що укладений сторонами 09.04.2015р.

За правовою природою договір від 09.04.2015р. відповідає вимогам статті 712 ЦК України, 264 ГК України якою передбачено, що за договором поставки постачальник зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не повязаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір (купівлі-продажу) від 09.04.2015р. (а.с. 10) не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У статті 193 ГК України закріплено положення про те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд вважає, що постачальник мав поставити товар покупцю 04.05.2015р. (п. 1.1 договору, а.с. 10). Тобто, строк виконання зобовязання для постачальника (продавця) вже настав.

Стаття 693 ЦК України передбачає право покупця вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведені обставини вказують на те, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, а також повернення замовнику (позивачу) оплаченої партії контейнерів 100 шт., що призвело до звернення кредитора до суду з метою захисту прав та порушених інтересів.

Відповідач вимоги не заперечив та не надав доказів виконання умов договору чи повернення замовнику коштів. Доводи позивача не спростовані.

Суд вважає доведеними позовні вимоги позивача, які підлягають до повного задоволення. Належить стягнути 16200 грн. попередньої оплати з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обовязок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права.

Суд зазначає, що повернення передоплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору або доказів про повернення передоплати. Відповідач не надав доказів обєктивної неможливості заперечення вимог чи виконання зобовязання за договором.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 1600 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Агро-Пак 2000», м. Черкаси, вул. Смілянська, 149, оф. 205, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33978253, номер рахунку в банку невідомий

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг», Чернігівська область, Прилуцький район, с. Сергіївка, вул. Шейгусівська, 1а, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36279482, номер рахунку в банку невідомий

16200 грн. передоплати та 1600 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 01.09.2017р.

Суддя Г.М. Скиба