Постанова № 68589787, 30.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2017 р. Справа № 920/249/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 17.11.2016,

відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності №135/26/01-2017 від 10.03.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області (вх.№1870С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2017 у справі №920/249/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс", м. Київ

до Головного управління Національної поліції в Сумській області, м. Суми

про стягнення 467 199, 54грн

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 33 686, 35грн заборгованості за природний газ, поставлений у грудні 2016 року, 16 843, 18грн збитків за перевищення договірного обсягу природного газу на грудень 2016 року, 1 550, 50грн пені за порушення строків оплати поставленого у грудні 2016 року природного газу, 166, 12грн 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання, 336, 86грн інфляційних, 276 276, 29грн заборгованості за природний газ, поставлений у січні 2017 року, 138 340, 24грн збитків за перевищення договірного обсягу природного газу на січень 2017 року, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 7 007, 99грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.04.2017 у справі №920/249/17 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" 33 686, 35грн основного боргу за поставлений природний газ у грудні 2016 року, 16 843, 18грн збитків за перевищення договірного обсягу природного газу за грудень 2016 року, 1 550, 50грн пені за порушення порядку і строків оплати поставленого у грудні 2016 року природного газу, 166, 12грн - 3 % річних за прострочення виконання грошового зобовязання, 336, 86грн інфляційних, 276 276, 29грн основного боргу за поставлений природний газ у січні 2017 року, 138 340, 24грн збитків за перевищення договірного обсягу природного газу за січень 2017 року та витрати по сплаті судового збору в сумі 7 007, 99грн на тій підставі, що позовні вимоги визнані судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в частині стягнення збитків, пені, інфляційних та 3% річних.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує, що позивачем не надані докази завдання збитків в результаті протиправних дій відповідача, які б полягали у порушенні господарського зобов'язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності; позивачем не доведений причинний зв'язок між протиправними діями і заподіяними збитками, а також відсутні обґрунтування зі сторони позивача збитків з використанням максимально допустимого розміру коефіцієнту.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 у справі 920/249/17 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

17.07.2017 від позивача до апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7480), зазначає, що обсяги спожитого відповідачем понад договірного обсягу природного газу значно перевищило договірні обсяги постачання природного газу, що є підставою вимагати від споживача відшкодування збитків, які розраховуються за формулою, що визначена Правилами постачання природного газу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2017 у справі №920/249/17 - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 продовжено строк розгляду скарги на 15 днів, розгляд справи відкладено на 30.08.2017.

31.07.2017 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання (вх.№7995) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме листи ПАТ "Сумигаз" від 16.06.2017 та ПАТ "Укртрансгаз" від 30.06.2017 щодо підтверджених та фактично спожитих обсягів природного газу відповідачем у грудні 2016 та січні 2017 року, які, на думку апелянта, спростовують доводи позивача щодо понесення ним збитків.

Як зазначає апелянт у поданому клопотанні, позивач не надав доказів в обґрунтування понесених ним збитків, як того вимагає стаття 33 Господарського процесуального кодексу України, що судом першої інстанції враховано не було; у звязку з наведеним, відповідач звернувся до ПАТ "Укртрансгаз" (оператор транспортування) та ПАТ "Сумигаз" (оператор газорозподільної системи) із запитами щодо розміру підтверджених номінацій та алокацій обсягів природного газу для споживача (апелянта) в грудні 2016 року та січні 2017 року.

29.08.2017 від позивача на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 надійшли письмові пояснення (вх.№8940) з доказами в обґрунтування заявлених до стягнення збитків, а саме надані відомості номінації/реномінації позивача для відповідача на грудень 2016 та січень 2017 року та копії додаткових угод до укладеного між сторонами договору; зазначає, що позивачем у грудні 2016 року та січні 2017 року здійснювалась реномінація щодо обсягів природного газу для відповідача з метою недопущення виникнення ситуації небалансу у ТОВ "Нафтогаз-Альянс".

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З огляду на те, що у спірних правовідносинах позивач є постачальником природного газу укладеного між сторонами договору та відповідно замовником послуг транспортування природного газу для відповідача, а також що саме позивачем заявлені до стягнення збитки з відповідача як споживача за договором, на позивача покладається обовязок щодо доведення належними та допустимими доказами завданих відповідачем збитків.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 20.07.2017 представник позивача пояснила, що дійсно, ПАТ "Сумигаз" є оператором газорозподільної системи, ПАТ "Укртрансгаз" у спірних правовідносинах є оператором газотранспортної системи, проти зазначених ними у листах, які були оглянуті представником позивача, відомостей щодо підтверджених обсягів природного газу та фактично спожитих відповідачем обсягів природного газу не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, у тому числі доводи апелянта щодо неподання листів ПАТ "Сумигаз" та ПАТ "Укртрансгаз" суду першої інстанції з огляду на те, що саме позивач мав надати докази в обґрунтування позовних вимог щодо стягнення збитків, що не було здійснено позивачем та не враховано судом першої інстанції, з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, судова колегія приймає надані апелянтом та позивачем додаткові докази як такі, що мають суттєве значення для вирішення спору.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 30.08.2017 представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в частині стягнення збитків.

Представник апелянта пояснила, що апелянт не заперечує проти зазначеного позивачем у позовній заяві обсягу природного газу, спожитого відповідачем понад визначеного у договорі обсягу природного газу у грудні 2016 року та січні 2017 року, проте, вважає, що позивачем безпідставно заявлено та не доведено належними доказами завданих апелянтом збитків.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2017 у справі №920/249/17 - без змін; пояснила, що розмір збитків був розрахований у відповідності до Правил постачання природного газу.

Також представник позивача зазначила, що позивач не заперечує щодо зазначених у наданих апелянтом листах ПАТ "Сумигаз" та ПАТ "Укртрансгаз" загальних номінованих обсягів природного газу для відповідача, проте, зазначила, що позивачем протягом спірного періоду здійснювалась реномінація обсягів природного газу.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи, що сторони у справі висловили свої вимоги, доводи і заперечення щодо апеляційної скарги, з урахуванням строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбаченого статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (надалі Постачальник) та Головним управлінням Національної поліції в Сумській області (надалі Споживач) був укладений договір №100/16-С на постачання природного газу (надалі Договір) (а.с.12-19); найменування Оператора газорозподільної системи/газотранспортної системи Публічне акціонерне товариство "Сумигаз"/Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ", з якими Споживач уклав договір розподілу/транспортувальної системи.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобовязується за цим Договором поставити природний газ, скраплений або в газоподібному стані Споживачу, а Споживач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 1.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди №01/01/2017 від 19.01.2017) визначені планові обсяги постачання газу, що у грудні 2016 року становлять 48, 09тис.куб.м, у січні 2017 року 20, 1тис.куб.м.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що постачання газу здійснюється за умови: наявності діючого між Споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу газу, підтвердження в установленому порядку Оператором ГТС місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення Споживача (обєктів Споживача) (далі підтверджений обсяг газу).

Додатковою угодою №20161201 від 15.12.2016 до Договору ціну за одну тис.куб.м природного газу було встановлено на рівні 7 166, 70грн, крім того ПДВ 20% - 1 433, 34грн, разом з урахуванням ПДВ 8 600, 04грн.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Згідно пункту 4.2. Договору, оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 10 календарних днів з моменту отримання та підписання Сторонами акту приймання-передачі. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за переданий Споживачеві газ за цим Договором здійснюється протягом 5 календарних днів з дати отримання Споживачем бюджетного призначення на фінансування закупівлі. При цьому, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до пункту 4.3. Договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата внесення Споживачем відповідної суми коштів банківській установі для їх перерахування на банківський рахунок отримувача таких коштів (Постачальника за умовами цього Договору). При цьому, враховуючи, що Споживач є бюджетною організацією та здійснює всі фінансові операції через органи Державної казначейської служби України, тому несвоєчасне перерахування коштів органами Державної казначейської служби України за умови своєчасного направлення Споживачем фінансових документів до сплати за цим договором не вважається порушенням обовязків та строків оплати з боку Споживача.

Згідно з пунктом 11.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди №01/01/2017 від 28.12.2016), Договір поширює свою дію на відносини, що склалися між Сторонами з 07.10.2016 по 31.03.2017.

При вирішенні питань, що не врегульовані цим Договором, Сторони зобовязуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу", Правилами постачання газу, Кодексом ГРС, Кодексом ГРМ, іншими діючими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини на ринку природного газу та чинним законодавством України (пункт 11.10. Договору)

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, у грудні 2016 року, відповідачем було спожито понад договірний обсяг природного газу в обсязі 3, 917тис.куб.м., оплата за який відповідачем здійснена не була; заборгованість відповідача за спожитий у грудні 2016 року понад договірний обсяг природного газу в обсязі 3, 917тис.куб.м становить 33 686, 35грн, що підтверджується також підписаним Сторонами у справі актом приймання-передачі природного газу від 10.01.2017 (а.с.24).

Крім того, позивачем внаслідок перевищення відповідачем договірного обсягу спожитого газу з посиланням на пункт 2 частини 1 розділу VI Правил постачання природного газу за грудень 2016 року нараховані 16 843, 18грн збитків, а також з посиланням на пункт 6.2.1. Договору нараховані 336, 86грн інфляційних, 1 550, 50грн пені, та 166, 12грн 3% річних у звязку з порушенням відповідачем строків оплати за спожитий газ.

Також у позовній заяві позивач зазначає, що договірний обсяг природного газу на січень 2017 року складав 20, 1тис.куб.м, проте, відповідачем перевищено договірний обсяг на 32, 172тис.куб.м, оплата за який відповідачем здійснена не була; заборгованість відповідача за спожитий у січні 2017 року понад договірний обсяг природного газу в обсязі 32, 172тис.куб.м становить 276 276, 29грн. Зазначене відповідачем не спростовується.

На думку позивача, перевищення відповідачем споживання договірного обсягу природного газу у січні 2017 року надає правові підстави вимагати від відповідача відшкодування збитків у розмірі 138 340, 24грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 101 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобовязання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2 Розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 у справі №2496 (надалі Правила) визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобовязаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача обємах (обсягах), а споживач зобовязаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Як зазначено вище, планові обсяги постачання газу для відповідача відповідно до умов Договору у грудні 2016 року становили 48, 09тис.куб.м, у січні 2017 року 20, 1тис.куб.м (а.с.20).

У позовній заяві позивач підтверджує оплачений відповідачем обсяг природного газу 48, 09тис.куб.м за грудень 2016 року у повному обсязі в сумі 413 575, 92грн та 20, 147тис.куб.м за січень 2017 року у повному обсязі в сумі 173 265, 00грн.

Проте, як вказує позивач, відповідачем у грудні 2016 року було спожито 3, 917тис.куб.м понад договірного обсягу природного газу на загальну суму 33 686, 35грн та у січні 2017 року 32, 172тис.куб.м понад договірного обсягу природного газу на загальну суму 276 276, 29грн.

Відповідач підтверджує спожиті понад договірні обсяги природного газу у грудні 2016 року та січні 2017 року та не заперечує проти сплати виставленої позивачем суми заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ у грудні 2016 року в розмірі 33 686, 35грн та у січні 2017 року в 276 276, 29грн підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих з 21.01.2017 по 21.03.2017 позивачем інфляційних, 3% річних та пені на заборгованість в розмірі 33 686, 35грн за грудень 2016 року, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимоги кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахування вимог статті 625 Цивільного кодексу України, позивач має право на нарахування інфляційних та 3% річних за таке прострочення.

Крім того, пунктами 6.1., 6.2. Договору передбачено, що за порушення взятих на себе Стороною зобовязань за цим Договором (невиконання або неналежне виконання, неповне, чи несвоєчасне виконання Стороною своїх зобовязань за Договором), така Сторона несе відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, окрім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 1 500, 50грн пені за порушення порядку і строків оплати поставленого у грудні 2016 року природного газу, 166, 12грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання та 336, 86грн інфляційних (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору штрафів ОСОБА_1 9.5.3.), колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок відповідає положенням чинного законодавства України та умовам Договору, відповідач на даний час не сплатив заборгованість за спожитий природний газ у грудні 2016 року, хоча згідно умов Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 15 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1550, 50грн пені, 166, 12грн - 3 % річних та 336, 86грн інфляційних підлягають задоволенню.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта в обґрунтування вимог скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником відповідача у судових засіданнях Харківського апеляційного господарського суду 20.07.2017 та 30.08.2017 відповідач підтверджує вказані вище спожиті ним понад договірні обсяги природного газу та відповідно заборгованість за спожитий природний газ.

Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

Крім того, пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 №01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України" від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" визначено, що за змістом частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного суду України від 15.05.2012 у справі №11/446).

Разом з тим, відповідачем на виконання положень пункту 4.3. Договору не надано доказів своєчасного направлення фінансових документів до сплати до органів Державної казначейської служби України.

Щодо нарахованих позивачем 16 843, 18грн збитків за перевищення договірного обсягу природного газу за грудень 2016 року та 138 340, 24грн за січень 2017 року, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Пунктом 9 Розділу ІІ Правил передбачено, що постачальник забезпечує споживача необхідним підтвердженим обсягом природного газу на визначений договором період. Підтверджені обсяги природного визначаються за правилами, встановленими Кодексом газотранспортної системи, та доводяться споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Згідно пункту 10 Розділу ІІ Правил, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 5 % від підтвердженого обсягу природного газу.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обєм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним обємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення обєму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.

Розділом VI Правил визначено порядок відшкодування збитків та вирішення спорів.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обєм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення обєму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою

В = (Vф - Vп) x Ц х K,

де:Vф-обєм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу; Vп-підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період; Ц-ціна природного газу за договором постачання природного газу; K-коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.Згідно пункту 2 розділу VI Правил, відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику не здійснюється, якщо фактичний обсяг споживання в розрахунковому періоді відрізняється від підтвердженого обсягу природного газу не більше ніж на ±5 %.

Позивач, нараховуючи відповідачу збитки, вважає, що перевищення відповідачем договірних обсягів постачання природного газу є правовою підставою вимагати від споживача відшкодування збитків за формулою, що визначена Правилами постачання природного газу.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такий висновок позивача помилковим, виходячи з наступного.

Аналіз наведених вище положень Правил дозволяє дійти висновку, що відшкодування споживачем завданих постачальнику збитків здійснюється у випадку перевищення споживачем саме підтвердженого обсягу природного газу за підсумками розрахункового періоду, який має доводитися споживачу на умовах укладеного між постачальником та споживачем договору постачання природного газу.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Правил, підтверджений обсяг природного газу - обєм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб свого споживача на відповідний розрахунковий період, який підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Підпунктом 1 пункту 5 статті 1 Розділу І Кодексу газотранспортної системи визначено, що місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).

Згідно пункту 1 статті 1 Розділу XI Кодексу газотранспортної системи, для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку.

Пунктом 2 цієї статті визначено, що номінація повинна визначати обсяг природного газу по кожній точці входу та виходу (що може бути як фізичною, так і віртуальною), які замовляються замовником послуг транспортування.

Відповідно до пункту 18 цієї статті, оператор газотранспортної системи проводить перевірку поданих йому номінації/місячної номінації/реномінації замовника послуги транспортування на відповідність вимогам, визначеним у цьому розділі.

Положеннями пункту 19 цієї статті закріплено, що номінація/реномінація, що пройшли процес перевірки, отримують статус підтвердженої номінації.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що помилковим є застосування позивачем формули, визначеної у пункті 1 розділу VI Правил, що має застосовуватись для відшкодування збитків споживачем у разі перевищення ним підтвердженого обсягу природного газу за підсумками розрахункового періоду, у той час як позивач, застосовуючи дану формулу, замість підтвердженого обсягу природного газу бере за основу договірний обсяг природного газу.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок завданих збитків (а.с.11), вбачається, що позивач від фактично спожитого позивачем обсягу природного газу віднімає договірний обсяг природного газу, різницю між договірним та фактичним обсягом множить на ціну 1тис.куб.м та на коефіцієнт 0, 5.

Разом з тим, чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, не передбачено застосування такої формули та не містить жодних положень щодо можливості нарахування споживачу збитків у разі перевищення ним договірних обсягів спожитого природного газу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що із наданого позивачем реєстру поставки природного газу промисловим споживачам постачальником ТОВ "Нафтогаз-Альянс" газовими мережами ПАТ "Сумигаз" у січні 2017 року (а.с.27) вбачається, що підтверджений обсяг за місяць (січень 2017 року) для Головного управління Національної поліції у Сумській області становить 51, 000куб.м, фактичний обсяг за місяць становить 52, 272куб.м.

Тобто, дійсно, у січні 2017 року фактичний обсяг спожитого відповідачем природного газу був перевищений підтверджений обсяг спожитого газу на 1, 272куб.м, що становить 2, 49%.

Проте, як зазначено вище, згідно положень Правил, допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 5 % від підтвердженого обсягу природного газу. Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику не здійснюється, якщо фактичний обсяг споживання в розрахунковому періоді відрізняється від підтвердженого обсягу природного газу не більше ніж на ±5 %.

В обґрунтування заявлених до стягнення збитків позивач суду першої інстанції доказів щодо підтверджених обсягів природного газу для відповідача у грудні 2016 року не надав.

Разом з тим, згідно наданого апелянтом листа ПАТ "Сумигаз" від 16.06.2017 №Sm03.2-СЛ-2802-0617 (а.с.141), який у спірних правовідносинах є оператором газорозподільної системи, замовником послуг транспортування природного газу (постачальник ТОВ "Нафтогаз-Альянс") для Головного управління Національної поліції в Сумській області номіновано на грудень місяць 2016 року 81, 900тис.куб.м природного газу, фактичне використання природного газу Головним управління (алокація) склала 52, 007тис.куб.м. На січень місяць 2017 року замовником послуг транспортування природного газу (постачальник ТОВ "Нафтогаз-Альянс") для Головного управління Національної поліції в Сумській області номіновано 51, 000тис.куб.м природного газу, фактичне використання природного газу Головним управління (алокація) склала 52, 272тис.куб.м.

У листі ПАТ "Укртрансгаз" (який у спірних правовідносинах є оператором газотранспортної системи) від 30.06.2017 №1001вих-17-2119/1001.16 (а.с.142) зазначено, що згідно номінацій/реномінацій ТОВ "Нафтогаз-Альянс" для потреб споживачів у Сумській області було передбачено в грудні 2016 року 81, 900тис.куб.м, в січні 2017 року 51, 000тис.куб.м природного газу. Відповідно до алокацій ПАТ "Сумигаз", наданих в ПАТ "Укртрансгаз", на замовника послуг транспортування ТОВ "Нафтогаз-Альянс" зазначено в грудні 2016 року 52, 007тис.куб.м, в січні 2017 року 52, 272тис.куб.м.

Крім того, як вбачається із наданих позивачем суду апеляційної інстанції доказів в обґрунтування заявлених до стягнення збитків, місячна номінація для відповідача за період з 01 грудня по 31 грудня 2016 року становить 81, 90тис.куб.м (а.с.147).

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що матеріалами справи не підтверджується перевищення відповідачем підтвердженого обсягу природного газу у грудні 2016 року, а перевищення підтвердженого обсягу природного газу у січні 2017 року на 2, 49% не є правовою підставою для відшкодування збитків споживачем.

Щодо доводів позивача, що протягом спірного періоду він здійснював реномінацію обсягу природного газу для відповідача, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 10 Правил, споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу в порядку, встановленому Кодексом газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 11 статті 1 Розділу XI Кодексу газотранспортної системи, номінації можуть бути змінені відповідно до процедури реномінації.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 18 цієї статті, оператор газотранспортної системи проводить перевірку поданих йому номінації/місячної номінації/реномінації замовника послуги транспортування на відповідність вимогам, визначеним у цьому розділі.

Положеннями пункту 19 цієї статті закріплено, що номінація/реномінація, що пройшли процес перевірки, отримують статус підтвердженої номінації.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що за умовами Правил, відшкодування збитків споживачем постачальнику здійснюється, якщо фактичний обсяг постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період.

Відповідно до положень Договору, розрахунковий період становить один календарний місяць (пункт 4.1.).

Згідно матеріалів справи, підтверджений обсяг за грудень 2016 року з урахуванням корегування (реномінацій) становить 81,90тис.куб.м, за січень 2017 року з урахуванням корегування (реномінацій) 51, 000тис.куб.м.

Враховуючи вищевикладене, здійснення позивачем реномінацій протягом місяця не може бути підставою для нарахування збитків з відповідача.

У позовній заяві в обґрунтування заявлених до стягнення збитків позивач вказує, що перевищення відповідачем договірних обсягів природного газу становить у позивача небаланс природного газу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1 Розділу ХІІІ Кодексу газотранспортної системи, замовник послуг транспортування зобовязаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.

Замовники послуг транспортування зобовязані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Згідно з положеннями статті 1 Розділу ХІV Кодексу газотранспортної системи, замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

Як зазначено у листі ПАТ "Укртрансгаз" від 30.06.2017 №1001вих-17-2119/1001.16, ТОВ "Нафтогаз-Альянс" не отримувало послуг балансування в зазначений період (грудень 2016 року січень 2017 року).

Крім того, у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 30.08.2017 представник позивача пояснила, що позивачем протягом спірного періоду були здійснені реномінації обсягів природного газу для відповідача для уникнення у позивача небалансу природного газу.

Разом з тим, за умовами Договору та пункту 13 Розділу ІІ Правил, у разі перевитрат місячного підтвердженого обсягу природного газу, позивач мав право ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем на виконання вимог Кодексу газотранспортної системи вчинялись дії для недопущення небалансу природного газу, а доказів в обґрунтування своїх доводів щодо виникнення у нього небалансу природного газу внаслідок перевищення відповідачем договірних обсягів природного газу позивачем не надано.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Зокрема, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судова колегія зазначає, що позивачем не доведено понесення ним реальних збитків внаслідок дій/бездіяльності відповідача, не обґрунтовано наявності причинного звязку між протиправною поведінкою відповідача та імовірними збитками позивача, як і не доведено вини відповідача у спричиненні заявлених до стягнення збитків.

Матеріалами справи доводи позивача щодо завданих відповідачем збитків у грудні 2016 та січні 2017 року не підтверджуються.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16 843, 18грн збитків за перевищення договірного обсягу природного газу за грудень 2016 року та за січень 2017 року в розмірі 138 340, 24грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 28.04.2017 у справі № 920/249/17 слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16 843, 18грн збитків за перевищення договірного обсягу природного газу за грудень 2016 року та за січень 2017 року в розмірі 138 340, 24грн та з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення місцевого господарського суду від 28.04.2017 у справі № 920/249/17 слід залишити без змін.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відшкодовуються пропорційно задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2017 у справі №920/249/17 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 16 843, 18грн збитків за перевищення договірного обсягу природного газу за грудень 2016 року та за січень 2017 року в розмірі 138 340, 24грн та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення місцевого господарського суду від 28.04.2017 у справі №920/249/17 слід залишити без змін.

Резолютивну частину рішення господарського суду Сумської області від 28.04.2017 у справі №920/249/17 викласти у наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 23, ідентифікаційний код 40108777, р/р 35210052092564 Державна казначейська служба України МФО 820172) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, н/п 43, ідентифікаційний код 34881820, п/р 26009010307176 Банк ПАТ "МІБ", МФО 380582) 33 686, 35грн основного боргу за поставлений природний газ у грудні 2016 року, 1 550, 50грн пені, 166, 12грн 3% річних, 336, 86грн інфляційних, 276 276, 29грн основного боргу за поставлений природний газ у січні 2017 року, та 4 680, 24грн судового збору за подання позовної заяви

В іншій частині позовних вимог відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс" (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 28/2, н/п 43, ідентифікаційний код 34881820, п/р 26009010307176 Банк ПАТ "МІБ", МФО 380582) на користь Головного управління Національної поліції в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 23, ідентифікаційний код 40108777, р/р 35210052092564 Державна казначейська служба України МФО 820172) 2 560, 52грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 31.08.2017.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шутенко І.А.