Постанова № 68589555, 30.08.2017, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.2017справа № 913/374/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 не зявився, не зявився,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс», м. Черкаси, на рішення Господарського суду Луганської області від19.06.2017 у справі№ 913/374/17 (суддя Василенко Т.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс», м. Черкаси, доПублічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», м. Сєвєродонецьк, Луганська область, простягнення 116095,28 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортекс», м. Черкаси (далі Позивач, ТОВ «Фортекс») звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», м. Сєвєродонецьк, Луганська область (далі Відповідач, ПАТ «УкрІнКом») суми інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 33 218,82 грн, суми №% річних у розмірі 7 748,25 грн та суми пені в розмірі 75 128,21 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 19.06.2017р. (повний текст підписано 21.06.2017р.) по справі № 913/374/17 позовні вимоги ТОВ «Фортекс» задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «УкрІнКом» суму інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 32 432,31 грн, суму 3% річних в розмірі 7 748,25 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 602,70 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 19.06.2017р. по справі № 913/374/17 скасувати в частині стягнення суми пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача суму пені в розмірі 75 128,21 грн, в іншій частині рішення залишити без змін.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Луганської області, в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача суми пені, у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) ОСОБА_1, судді Зубченко І. В., Стойка О. В..

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду справи судді-члена колегії ОСОБА_2 було призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого сформовано колегію у складі: головуючий суддя Татенко В. М., судді Зубченко І. В., Попков Д. О..

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.07.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.08.2017р.

Остаточно апеляційна скарга ТОВ «Фортекс» на рішення Господарського суду Луганської області від 19.06.2017р. по справі № 913/374/17 розглянута колегією суддів у складі: головуючий суддя Татенко В. М., судді Зубченко І. В., Стойка О. В..

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась, складено протокол судового засідання.

18.07.2017р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від ПАТ «УкрІнКом» надійшов відзив № 1596/01 від 17.07.2017р. на апеляційну скаргу ТОВ «Фортекс», який було розглянуто судовою колегією та долучено до матеріалів справи.

Представники сторін у судове засідання 30.08.2017р. не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників позивача та відповідача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносин у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з порушенням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.04.2014р. між ПАТ «УкрІнКом» (далі Банк) та ТОВ «Фортекс» (далі Клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 26004113100468 (далі Договір) згідно п.1.1 якого, банк відкриває клієнту рахунок та зобовязується приймати і зараховувати на рахунок № 26004113100468 грошові кошти та перераховувати і видавати з рахунку відповідні кошти за розпорядженням клієнта.

Згідно п. 2.2.1 клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, а відповідно до п. 2.3 договору банк зобовязаний своєчасно виконувати розпорядження клієнта.

Банк зобов'язаний належним чином зберігати грошові кошти, платіжні та інші документи клієнта та своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з умовами цього договору та вимогами чинного законодавства (п. 2.3.1, п. 2.3.2 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом необмеженого строку. Дія цього договору може бути припинена за згодою сторін у разі подання клієнтом заяви про закриття рахунку.

Так, на виконання умов договору, 06.11.2015р. ТОВ «Фортекс» подало відповідачу платіжні доручення №№ 569, 570, 571, 573 на перерахування грошових коштів, на загальну суму 209 897,62 грн з рахунку позивача № 26004113100468 на відповідні рахунки державного казначейства. Дані доручення були пред'явлені в межах залишку балансу на вказаному рахунку на час пред'явлення та були прийняті банком до виконання.

Банк виконання доручень не здійснив та кошти, в сумі 209 897,62 грн на зазначені позивачем рахунки не перерахував.

Згідно виписки з рахунку станом на 16.11.2015р. залишок коштів клієнта на рахунку № 26004113100468 складав 205 980,72 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.01.2016р. у справі № 925/1896/15 стягнуто з ПАТ Український інноваційний банк, правонаступником якого є відповідач у справі, борг в сумі 205 830,72 грн, пеню в сумі 4 737,54 грн та судові витрати. Вказане рішення набрало законної сили, але відповідачем не виконано.

Відповідно до постановою старшого виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області від 22.02.2017р. було відкрите виконавче провадження № 53464724 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області по справі № 925/1896/15 від 23.02.2016р. про стягнення з ПАТ «Український інноваційний банк» 213 726,78 грн.

Оскільки зазначене рішення суду відповідачем виконано не було, ТОВ «Фортекс» звернулося до Господарського суду Луганської області із даним позовом.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем суми боргу в розмірі 205 830,72 грн та доказів виконання рішення суду у справі № 925/1896/15.

Згідно п.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобовязаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Наведена норма кореспондується і з п. 8.1. ст. 8 Закону України від 05.04.2001р. №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (із змінами і доповненнями) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобовязується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Факт невиконання зобовязань за договором № 2600413100468 від 29.04.2014р. встановлено судом при розгляді справи № 925/1896/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини..

Ухвалюючи спірне рішення у цій справі, суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги в частині стягнення суми 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 7 748,89 грн, тоді як розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення заборгованості було здійснено із допущенням арифметичних помилок. Так господарським судом у справі було встановлено, що сума стягнення інфляційних нарахувань становить 32 432,31 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем показників 3% річних та інфляційних втрат щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені позивачем з урахуванням заборгованості за відповідний період, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо присудження до стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 32 432,31 грн та 3% річних в розмірі 7 748,89 грн.

Втім, судова колегія не може погодитись з висновком Господарського суду Луганської області щодо відсутності підстав для застосування до цих правовідносин положень ст. 230 ГК України та п. 32.2 ст. 30 «Закону України про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

У відповідності до розділу 4 договору банківського рахунку, за неналежне виконання умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Відповідно до п. 32.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та іпотекодавця від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 07.06.2016 року у справі № 6-1047цс16 та від 21.09.2016 року у справі № 757/10295/14-ц.

Судова колегія наголошує, що судове рішення у справі № 925/1896/15 станом на момент розгляду даної справи № 913/374/17 не виконані, таким чином зобовязання за договором банківського рахунку не припинені.

Враховуючи вищевикладене та те, що апеляційним судом встановлено іншу суму пені ніж зазначена позивачем у позові, суд дійшов висновку про часткову відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми пені, оскільки останняне може перевищувати 10 відсотків суми переказу згідно п. 32.2. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Таким чином, стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фортекс» підлягає сума пені в розмірі 20 583,08 грн.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове скасування рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповному зясуванні усіх обставин справи та в порушення норм діючого матеріального права

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс», м. Черкаси задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 19.06.2017р. по справі № 913/374/17 змінити.

Викласти другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції:

«…Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», м. Сєверодонецьк, Луганська область, (ЄДРПОУ 05839888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс», м. Черкаси (ЄДРПОУ 21384364) суму інфляційних нарахувань в розмірі 32 432,31 грн, суму 3% річних в розмірі 7 748,25 грн, суму пені в розмірі 20 583,08 грн та суму витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 911,45 грн…».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», м. Сєверодонецьк, Луганська область, (ЄДРПОУ 05839888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс», м. Черкаси (ЄДРПОУ 21384364) суму витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 002,94 грн.

Доручити Господарському суду Луганської області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України Про виконавче провадження.

ГоловуючийВ.М. Татенко

Судді:О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 - позивачу;

2 відповідачу; 1- ГСЛО;

1 - у справу.