Ухвала суду № 68587272, 30.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м. Київ К/800/1092/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Загороднього А.Ф.,

Штульман І.В.

секретаря судового засідання Пасічніченко А.А.,

за участю:

представника позивача - Хлівнюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" до відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві), треті особи: управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, приватне акціонерне товариство "Автомобільна група "Віпос", товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" (далі - ТОВ "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє"), про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" (далі - ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє") на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ТОВ "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" звернулося до суду з адміністративним позовом про зняття арешту з двох автомобілів, які є власністю позивача: «Chevrolet Express Cargo», 2004, р.в., з кузовом № 1 GCFH15TX41199005, днз АА3021АС та «Chevrolet Express Cargo», 2004, р.в., з кузовом № 3GIJC5F44S159797, днз АА9378АС, який був накладений відділом ДВС Печерського РУЮ у м. Києві в межах зведеного виконавчого провадження №34926189 (виконавчі провадження 34042713, 41901174, 42405694, 42502029, 42507230, 42875338, 43151107, 43151152).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 2 жовтня 2015 року, провадження в адміністративній справі закрито.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 січня 2016 року відкрито провадження у даній справі на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 214 Кодекс адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі також у випадках, якщо справа не переглядалася в апеляційному порядку.

Оскільки постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року не переглядалась по суті Київським апеляційним адміністративним судом в апеляційному порядку, то, касаційне провадження в частині оскарження зазначеної постанови суду першої інстанції необхідно закрити як помилково відкрите.

Що стосується оскарження ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 157 КАС України, прийшов до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір пов'язаний з визнанням права власності на арештоване майно.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим.

Яв вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем відкрито декілька виконавчих проваджень ВП №34042713, ВП № 41901174, ВП № 42405694, ВП № 42502029, ВП №42507230, ВП №42875338, ВП №43151107, ВП № 43151152, в яких боржником є ТОВ «Автомобільна група «Кадділак, Шевролє», а стягувачами ТОВ «Віпос» та УПФУ в Печерському районі м. Києва.

Зазначені виконавчі провадження об'єднані в зведене виконавче провадження ВП № 34926189, у межах якого відділом ДВС Печерського РУЮ у м. Києві були арештовані та вилучені у ТОВ «Автомобільна група «Кадділак, Шевролє» 2 автомобілі марки «Chevrolet Express Cargo», 2004, р.в., з кузовом № 1 GCFH15TX41199005, днз АА3021АС та «Chevrolet Express Cargo», 2004, р.в., з кузовом № 3GIJC5F44S159797, днз АА9378АС.

Вказані автомобілі на момент накладання відповідачем на них арешту були зареєстровані за боржником - ТОВ «Автомобільна група «Кадділак, Шевролє».

ТОВ «Український торговий дім «Кадділак, Шевролє», який не є стороною виконавчого провадження, вважаючи, що ці автомобілі належать йому на праві власності, звернулося до суду з даним позовом про зняття з них арешту, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 12 травня 2015 року у справі №910/8276/15-г за ТОВ «Український торговий дім «Кадділак, Шевролє» визнано право власності на них.

На момент ухвалення Окружним адміністративним судом м. Києва постанови у цій справі, апеляційне провадження у господарській справі №910/8276/15-г не було завершено і, відповідно вказане рішення Господарського суду м. Києва не набрало законної сили.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною 2 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Спір про визнання права власності на автомобілі Chevrolet Express Cargo», 2004, р.в., з кузовом № 1 GCFH15TX41199005, днз АА3021АС та «Chevrolet Express Cargo», 2004, р.в., з кузовом № 3GIJC5F44S159797, днз АА9378АС, на які відповідачем накладено арешт, є предметом розгляду у господарській справі №910/8276/15-г.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем заявлено спір про право у даній справі, оскільки предметом цього позову, заявленого в межах вимог статті 181 КАС України, є зняття арешту з вказаних автомобілів.

За приписами частин 1, 4 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" задовольнити частково.

Закрити касаційне провадження на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 жовтня 2015 року як помилково відкрите.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді А.Ф. Загородній

І.В. Штульман