Ухвала суду № 68586486, 23.08.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2017 рокусправа № 804/4821/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 804/4821/16

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз»

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду з позовом до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі по тексту - Відповідач), в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення вимог:

- визнати недійсними рішення (відмови) Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладені в листах від 24.06.2016 р., від 17.06.2016 р., від 06.07.2016 р., від 14.07.2016 р., від 04.08.2016 р.;

- зобов'язати Відповідача належним чином розглянути скарги від 17.06.2016 р., від 21.06.2016 р., від 06.06.2016 р., від 04.07.2016 р., від 11.07.2016 р., від 22.07.2016 р. та надати на них вмотивовану відповідь, відповідно до вимог законодавства;

- зобов'язати Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України порушити справу проти ПАТ «Дніпрогаз» у зв'язку з відсутністю поновлення після рішення адмінколегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.05.2016р. газопостачання частини будинку АДРЕСА_1;

- стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України моральну шкоду у розмірі 5000 грн. + 12000 грн. + 120 грн. за кожен день, починаючи з 04.09.2016р. до винесення судового рішення по суті справи або усунення Відповідачем допущених порушень законодавства відносно спірних скарг.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року відкрито провадження по справі № 804/4821/16.

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначав, що ПАТ «Дніпрогаз» 18.01.2016 року без попередження було відключено газопостачання в частині квартир, в тому числі у квартирі ОСОБА_1 Позивач неодноразово направляв Відповідачу скарги від 17.06.2016 р., від 21.06.2016 р., від 06.06.2016 р., від 04.07.2016 р., від 11.07.2016 р. та від 22.07.2016 р., в яких просив вжити заходів щодо відновлення газопостачання; накладення штрафу на ПАТ «Дніпрогаз» у зв'язку з відсутністю поновлення газопостачання частини будинку АДРЕСА_1; повернення коштів; притягнення відповідальних осіб до відповідальності. Проте вказані скарги не були належним чином розглянуті та не було надано вмотивованої відповіді, з огляду на зазначене просить визнати рішення відповідача недійсними. Крім того, позивач зазначає, що такими діями йому було завдано моральну шкоду, що призвело до тяжких душевних страждань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 804/4821/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково (суддя - Гончарова І.А.).

Визнано протиправною бездіяльність Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в частині не надання відповіді на звернення від 17.06.2016 р., від 21.06.2016 р., від 06.06.2016 р., від 04.07.2016 р., від 11.07.2016 р., від 22.07.2016 р. з питань вжиття заходів щодо відновлення газопостачання квартири ОСОБА_1 адресою: АДРЕСА_1, та щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Зобов'язано Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України розглянути звернення ОСОБА_1 від 17.06.2016 р., від 21.06.2016 р., від 06.06.2016 р., від 04.07.2016 р., від 11.07.2016 р., від 22.07.2016 р. та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що Позивачем було подано звернення від 17.06.2016 р., від 21.06.2016 р., від 06.06.2016 р., від 04.07.2016 р., від 11.07.2016 р., від 22.07.2016 р. із дотриманням вимог, визначених ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», а тому у Відповідача були відсутні підстави для їх не розгляду. Разом з тим, рішення (відмови) Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладені в листах від 24.06.2016 р., від 17.06.2016 р., від 06.07.2016 р., від 14.07.2016 р., від 04.08.2016 р. не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні приписів ст. 17 КАС України, а тому не можуть бути предметом спору, а позовні вимоги щодо їх скасування не підлягають задоволенню. Крім того, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння останньому моральної шкоди в заявленому до стягнення розмірі.

Позивач - ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 804/4821/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в тому числі щодо відшкодування моральної шкоди, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою позовні вимоги щодо зобов'язання Відповідача порушити справу проти ПАТ «Дніпрогаз» у зв'язку з відсутністю поновлення після рішення адмінколегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.05.2016р. газопостачання частини будинку АДРЕСА_1, та взагалі не надано їм належної правової оцінки. Зауважено, що Позивачем приводилися конкретні доводи щодо обґрунтування завданої моральної шкоди.

Відповідач заперечень на апеляційну скаргу до суду не направив.

Представник Відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити останню без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану.

Позивач, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі Позивача.

У судовому засіданні, заслухавши представника Відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення від 24.05.2016 року № 12/01-14/16-16, розглянувши матеріали за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз», передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді дій чи бездіяльності суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, вирішила (а.с.33-36):

- визнати Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» суб'єкт господарювання, який протягом 2015 року та поточного періоду 2016 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу в територіальних межах міста Дніпропетровська та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське та радгоспу Дзержинець) Дніпропетровської області, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- визнати бездіяльність Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» щодо не відновлення, без об'єктивних причин, газопостачання побутовим споживачам (зокрема які мешкають за адресами: [інформація з обмеженим доступом], АДРЕСА_1, після завершення аварійно-відновних робіт, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції передбаченим пунктом другим етапі 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді бездіяльності суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку розподілу природного газу, що призвело ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2.2 резолютивної частини, накласти на Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» штраф у розмірі 68000 грн.;

- зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення, у десятиденний строк, дій, визначених Кодексом газорозподільних систем, спрямованих на відновлення газопостачання мешканцям будинку по АДРЕСА_1, про що надати відповідні документи.

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України зі скаргою від 06.06.2016 р., в якій просив вжити заходів щодо відновлення газопостачання його квартири, повторно накласти штраф на ПАТ «Дніпрогаз» на суму, більшу ніж 68000 грн., у зв'язку з відсутністю поновлення газопостачання частини будинку АДРЕСА_1; зобов'язання ТОВ «Днепропетровськгаз збут» повернути 3202,20 грн. як надлишкова сплачена сума; притягнення відповідальних осіб до відповідальності; на скаргу надати мотивовану відповідь (а.с.112).

Листом від 17.06.2016р. за № Р-1515/29/06-16 Позивачу було надано відповідь, згідно якої у зв'язку з відсутністю доступу до квартири № 22 та № 26 вчинити дії, спрямовані на відновлення газопостачання мешканцям будинку АДРЕСА_1, є неможливим. Щодо перерахунку сплати за послуги газопостачання вказано про необхідність укладання договору, надання інформації, що стосується опалювальної площі, кількості осіб, зареєстрованих у квартирі, та видів споживання природного газу. Питання з приводу накладення штрафу на ПАТ «Дніпрогаз», у зв'язку з відсутністю поновлення газопостачання частини будинку АДРЕСА_1, та притягнення відповідальних осіб до відповідальності не розглянуто (а.с.40).

ОСОБА_1 17.06.2016 р. та 21.06.2016 р. було подано до Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України скарги з вимогою вжити заходів щодо відновлення газопостачання його квартири, повторно накласти штраф на ПАТ «Дніпрогаз» на суму більшу ніж 68000 грн., у зв'язку з відсутністю поновлення газопостачання частини будинку АДРЕСА_1; зобов'язання ТОВ «Днепропетровськгаз збут» повернути 3202,20 грн. як надлишкова сплачена сума; притягнення відповідальних осіб до відповідальності; на скаргу надати мотивовану відповідь (а.с.93-94, 95).

Листом від 24.06.2016 р. за № Р-1560/29/06-16 Позивачу було надано відповідь, згідно якої питання про накладення штрафу на ПАТ «Дніпрогаз» у розмірі більшому ніж 68000 грн. може бути розглянуто виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України та їх засіданні. Питання притягнення відповідальних осіб до відповідальності не розглянуто (а.с.127).

Листом від 06.07.2016 р. за № Р-1665/29/06-16 вказані скарги були залишені без руху, з посиланням на надання відповідей на порушені у скарзі питання та необхідність надання документів, які підтверджують викладені в скаргах обставини, та відповіді на питання щодо звернення до ПАТ «Дніпрогаз» для узгодження часу надання доступу до приміщення для усунення технічних порушень (а.с.43-44).

Також ОСОБА_1 було подано до Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України скаргу від 04.07.2016 р. з вимогою вжити заходів щодо розгляду скарг від 06.06.2016 р., від 17.06.2016 р., від 21.06.2016 р.; заведення справи проти ПАТ «Дніпрогаз»; поновлення газопостачання; притягнення відповідальних осіб до відповідальності (а.с.126).

Листом від 14.07.2016 р. за № Р-1766/29/06-16 скарга від 11.07.2016 р. була залишена без руху, з посиланням на необхідність підтвердження наявності договірних відносин між ОСОБА_1 та ПАТ «Дніпрогаз», як підтвердження порушених прав споживача (а.с.45).

Також листом від 04.08.2016р. за № Р-1947/29/06-16 скарга ОСОБА_1 від 11.07.2016 р. була залишена без розгляду, у зв'язку з не наданням копії договору, укладеного ОСОБА_1 з газопостачальним/газорозподільним підприємством за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46).

25.07.2016 р. ОСОБА_1 було подано до Дніпропетровського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України скаргу від 22.07.2016 р. з вимогою вжити заходів щодо розгляду скарги від 11.07.2016 р.

Визнання недійсними рішень відповідача, викладені в листах від 24.06.2016 р., від 17.06.2016 р., від 06.07.2016 р., від 14.07.2016 р., від 04.08.2016 р., зобов'язання Відповідача належним чином розглянути відповідні скарги та порушити відповідну справу проти ПАТ «Дніпрогаз», а також стягнення моральної шкоди і було предметом судового розгляду.

Надаючи правову оцінку рішенням суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Так, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 804/4821/16 в частині задоволених позовних вимог сторонами оскаржена не була, а тому у відповідності до приписів ст. 195 КАС України колегією суддів апеляційного суду не переглядається.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 відносно зобов'язання Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України порушити справу проти ПАТ «Дніпрогаз» у зв'язку з відсутністю поновлення після рішення адмінколегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.05.2016р. газопостачання частини будинку АДРЕСА_1, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Так, у відповідності до ч.5,6 ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:

1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами;

2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій;

3) розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови в цих справах;

4) переглядати рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України;

5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

6) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;

7) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

8) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;

9) вносити до органів виконавчої влади обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;

10) надавати обов'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють;

11) звертатися до суду із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має право надавати обов'язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб'єктів господарювання, об'єднань пропозиції щодо проведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Приписами статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за:

заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

У разі надходження від заявника клопотання про можливість настання негативних наслідків, пов'язаних із поданням заяви, та з метою захисту його інтересів розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розпочинається за власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України.

У випадках, коли дії чи бездіяльність, що містить ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції не має відчутного впливу на умови конкуренції на ринку, заявнику може бути відмовлено у розгляді справи.

З аналізу вищенаведеного слідує, що законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для порушення справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, серед яких відсутнє судове рішення. Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що питання щодо порушення відповідної справи належить до дискреційних повноважень Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на визначених законом підставах. Суд не може перебирати на себе повноваження іншого органу, тому, в цій частині позовних вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення останніх. При цьому заявник апеляційної скарги не позбавлений права звернутися із відповідною скаргою до Відповідача, якщо вважає, що його права порушені.

Стосовно висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання недійсними рішень (відмов) Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, викладених в листах від 24.06.2016 р., від 17.06.2016 р., від 06.07.2016 р., від 14.07.2016 р., від 04.08.2016 р., колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком та зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Обов'язковою ознакою дій та рішень суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.

З огляду на вказане, відповідні листи Відповідача не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні приписів ст. 17 КАС України, не породжує та не змінює прав та обов'язків останнього, а тому вимоги щодо їх скасування є безпідставними, що вірно встановив суд першої інстанції.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначає, що тлумачення поняття моральної шкоди наведено у статті 23 Цивільного кодексу України.

Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").

Наведені у позовній заяві підстави, на думку колегії суддів, не є достатніми для задоволення позову в цій частині, оскільки не містять, як доказів заподіяння моральних страждань, так і обґрунтування заявленої до відшкодування суми в частині наявності причинно-наслідкового зв'язку саме між діями Відповідача та моральними стражданнями. Колегія суддів звертає увагу, що Позивач заявивши вимогу про відшкодування моральної шкоди фактично посилався на відсутність газопостачання в своєму помешканні та пов'язував свої моральні страждання саме з фактом відсутності газопостачання, а не з протиправними діями Антимонопольного комітету України щодо не розгляду його скарги.

Такі доводи Позивача з приводу стягнення на його користь моральної шкоди із посиланням на відсутність газопостачання, як складової наявності у нього втрат немайнового характеру, не можуть бути враховані при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди саме за рахунок Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, оскільки газопостачання припинено внаслідок дій ПАТ «Дніпрогаз», оскільки вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди слід враховувати, що відповідачем у справі має бути саме заподіювач немайнової шкоди, а наслідки у вигляді немайнової шкоди мають наставати від прямих дій заподіювача шкоди, в свою чергу, доказів на користь протиправності дій ПАТ «Дніпрогаз» до матеріалів справи не надано, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно можливого звернення до Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звернення до Європейського суду з прав людини є правом особи, яке не заперечується судом апеляційної інстанції, проте наявність такого права або факт можливого звернення в подальшому жодним чином не вказує на наявність порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду адміністративного позову.

Враховуючи викладене суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 804/4821/16 у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі № 804/4821/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 23 серпня 2017 р.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов