Постанова № 6858350, 05.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-7125/09/0570

час прийняття постанови: 1505

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.

за участю представника позивача Михайлик А.С.

представників відповідача Бєломєстнової Л.В., Кононенко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Корпорації „Оскар” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання нечинними картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів,

В С Т А Н О В И В:

          Корпорація „Оскар” звернулась до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання нечинними картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.12.2005 р. позивачем був укладений контракт № 252 з ТОВ „ТНК мастильні матеріали” (Російська Федерація), за умовами якого позивач придбавав мастильні матеріали, виробництва продавця (ТОВ „ТНК мастильні матеріли”). Відповідно до протоколу узгодження ціни, обсягів та умов поставки від 26.11.2008 р. до контракту № 252 продавець зобов’язався поставити покупцю (позивачу) масло ПЖТ прокатних станів ТНК И220ПВ у кількості 60000 кг., загальною вартістю 54000 доларів США. Пунктом 3.4 протоколу передбачено, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA м. Рязань, Стенькіно-2.

          Задля перевезення вантажу позивачем був укладений договір № 142/06 на транспортне-експедиторське обслуговування вантажів по залізничним дорогам України, держав СНД, Балтії та дальнього зарубіжжя від 27.04.2006 р. з ТОВ „Лемтранс”. Ставка на перевезення вантажу, відповідно до довідки ТОВ „Лемтранс”, складає 44,64 доларів США за тону.

          Протягом грудня 2008 р. за контрактом № 252 на адресу позивача надійшов вантаж – масло ПЖТ для прокатних станів ТНК И220ПВ у кількості 58199 кг., загальною вартістю 52379,10 доларів США.

12.12.2008 р. до Східної митниці позивачем була надана попередня митна декларація № 700000016/8/017729, в якій митна вартість ввезеного вантажу зазначена в розмірі 411602,55 грн. (54977,10 доларів США), сума митних платежів повинна була складати 82320,51 грн. (10994,41 доларів США). 17.12.2008 р. позивачем до Східної митниці була подана вантажна митна декларація № 700000002/8/021005, а також декларація митної вартості та усі необхідні документи для здійснення митного оформлення товару. В декларації митної вартості позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом визначення митної вартості в розмірі 425429,29 грн. (54977,10 доларів США).

          Східною митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, які декларантом не були надані.

Водночас, відповідно до ст. 264 Митного кодексу України позивачем був отриманий дозвіл Східної митниці на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати до державного бюджету обов’язкових платежів згідно митної вартості, визначеної митним органом.

          Проте відповідачем було відмовлено у митному оформленні ввезеного товару на підставі картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020863 від 18.12.2008 р. у зв’язку з неподанням на вимогу митного органу додаткових документів згідно вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження. Крім того, митним органом було прийняте рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом, яким митна вартість товару була визначена у розмірі 623473,14 грн. або 80418,21 доларів США.

          З метою запобігання негативних наслідків для виробничої діяльності підприємства позивач був вимушений здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною митним органом.           Внаслідок митного оформлення вантажу за митною вартістю, визначеною митним органом, позивач зайво сплатив до бюджету митні платежі 40089,08 грн.

          Позивач вважає, що при подані першої вантажної митної декларації ним були подані усі необхідні документи для митного оформлення, достатні для визначення митної вартості за ціною угоди. Внаслідок неправомірних дій митного органу позивач вимушений був подати нову вантажну митну декларацію та сплатити митні платежі у розмірі значно більшим, ніж це відповідає вимогам законодавства.

          Позивач просить визнати неправомірною відмову Східної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що виражена в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020863 від 18.12.2008 р., визнати нечинною картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020863 від 18.12.2008 р., визнати нечинним рішення про визначення митної вартості товару від 18.12.2008 р. до вантажної митної декларації № 700000024/2008/020863, стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 40089,08 грн.

          Ухвалою суду від 17.09.2009 р. до участі в справі в якості відповідача притягнуте Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

          Представники відповідача Східної митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що Східною митницею було здійснено перевірку митної вартості, заявленої позивачем у вантажній митній декларації та декларації митної вартості, та встановлено, що заявлена митна вартість в розмірі 0,95 доларів США за кілограм товару значно нижче у порівняні з цінами на подібні товари згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Посадовою особою митного органу при здійсненні митного оформлення товару, задекларованого Корпорацією „Оскар”, на виконання вимог ст. 265 Митного кодексу України, п. 11 Порядку № 1766 було запропоновано надати додаткові документи: калькуляцію фірми-виробника товару, висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, сертифікат про країну походження, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини та інші документи для підтвердження заявленої митної вартості, відомості про якісні характеристики товару. 18.12.2008 р. декларант відмовився від подання додаткових документів.

Враховуючи відсутність як у декларанта, так й у митного органу об’єктивного джерела інформації та документів на ідентичні товари, які на час здійснення митного оформлення товарів імпортовані на митну територію України та час експорту яких збігається з часом експорту даних товарів, посадовою особою митного органу було здійснено коригування митної вартості з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийняте рішення щодо можливості застосування третього методу визначення митної вартості – за ціною аналогічних товарів. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у м. Києві до судового засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки, надав заперечення проти позову, в яких просив розглянути справу за відсутністю представника відповідача. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача ГУ ДКУ у м. Києві на підставі наявних у справі доказів.

В запереченнях відповідач ГУ ДКУ у м. Києві вказує на те, що до нього не надходили відповідні документи від Східної митниці щодо перерахування коштів, надмірно сплачених Корпорацією „Оскар” при здійсненні митного оформлення товару, як це передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом ДКУ від 10.12.2002 р. № 226. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ГУ ДКУ в Донецькій області до судового засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю. Суд у відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Корпорація „Оскар” зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про держану реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 22.11.2005 р. виконавчим комітетом Донецької міської ради (а.с. 17), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 33912742 (а.с. 18), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 07305901 (а.с. 19), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 8-16).

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідачі Головне управління Державного казначейства України у м. Києві та Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України ведуть бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що 15.12.2005 р. Корпорацією „Оскар” був укладений контракт № 252 з ТОВ „ТНК мастильні матеріали” (Російська Федерація), за умовами якого позивач придбавав мастильні матеріали, виробництва продавця (ТОВ „ТНК мастильні матеріли”). Відповідно до протоколу узгодження ціни, обсягів та умов поставки від 26.11.2008 р. до контракту № 252 продавець зобов’язався поставити покупцю (позивачу) масло ПЖТ прокатних станів ТНК И220ПВ у кількості 60000 кг., загальною вартістю 54000 доларів США. Пунктом 3.4 протоколу передбачено, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA м. Рязань, Стенькіно-2 (а.с. 20-33).

          Задля перевезення вантажу позивачем був укладений договір № 142/06 на транспортне-експедиторське обслуговування вантажів по залізничним дорогам України, держав СНД, Балтії та дальнього зарубіжжя від 27.04.2006 р. з ТОВ „Лемтранс”. Ставка на перевезення вантажу, відповідно до довідки ТОВ „Лемтранс”, складає 44,64 доларів США за тону (а.с. 34-39,41).

          Протягом грудня 2008 р. за контрактом № 252 на адресу позивача надійшов вантаж – масло ПЖТ для прокатних станів ТНК И220ПВ у кількості 58199 кг., загальною вартістю 52379,10 доларів США.

12.12.2008 р. до Східної митниці Корпорацією „Оскар” була надана попередня митна декларація № 700000016/8/017729 (а.с. 47-48), в якій митна вартість ввезеного вантажу зазначена в розмірі 411602,55 грн. (54977,10 доларів США), сума митних платежів повинна була складати 82320,51 грн. (10994,41 доларів США).

17.12.2008 р. позивачем до Східної митниці була подана вантажна митна декларація № 700000002/8/021005, а також декларація митної вартості та усі необхідні документи для здійснення митного оформлення товару, а саме, рахунок-фактура, залізнична накладна, довідка про транспортні витрати, довідка про ставки на перевезення вантажів, експортна декларація, контракт, додаткові угоди до контракту, протокол погодження ціни, об’єму та умов поставки на період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р., відомості про вартість товару фірми-виробника, прайс-листи фірми-виробника (а.с. 128-145). В декларації митної вартості позивачем була визначена митна вартість товару за першим методом визначення митної вартості в розмірі 0,95 доларів за 1 кг, загалом - 425429,29 грн. (54977,10 доларів США).

Отже, митна вартість зазначеного товару в розмірі 425429,29 грн. (54977,10 доларів США) була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Як встановлено судом, для підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме, контракт № 252, додаткові угоди до контракту, договір на транспортно-експедиційне обслуговування, рахунок-фактура, залізнична накладна, довідка про транспортні витрати, довідка про ставки на перевезення вантажів, експортна декларація, контракт, додаткові угоди до контракту, протокол погодження ціни, об’єму та умов поставки на період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р., відомості про вартість товару фірми-виробника, прайс-листи фірми-виробника.

Водночас, відповідно до ст. 264 Митного кодексу України позивачем був отриманий дозвіл Східної митниці на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати до державного бюджету обов’язкових платежів згідно митної вартості, визначеної митним органом (а.с. 148-150).

Відповідачем Східною митницею були витребувані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме, калькуляція фірми-виробника товару (оригінал), висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, сертифікат про країну походження, інформація зовнішньоторговельної та біржової організації про вартість товару або сировини, відомості про якісні характеристики товару. Декларантом Корпорації „Оскар” не надано документів, які митний орган додатково витребував у позивача.

18.12.2008 р. Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів до вантажної митної декларації № 700000002/8/021005 від 17.12.2008 р., в якому митна вартість товару визначена за методом № 3 в розмірі 1,38 доларів за одиницю, загалом 632473,14 грн. або 80418,21 доларів США (а.с. 127).

18.12.2008 р. відповідачем Східною митницею була видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020863 у зв’язку з неподанням на вимоги митного органу у повному обсязі додаткових документів згідно вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (а.с. 126).

Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, позивачем було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом. Позивачем була подана нова вантажна митна декларація № 700000002/8/021091 із зазначенням митної вартості, визначеної митним органом.

Отже, позивачем були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за методом № 3, що на 40089,08 грн. перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії посадової особи митного органу про визначення митної вартості товару за третім методом є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що позивачем Корпорацією „Оскар” були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, контракт № 252, додаткові угоди до контракту, договір на транспортно-експедиційне обслуговування, рахунок-фактура, залізнична накладна, довідка про транспортні витрати, довідка про ставки на перевезення вантажів, експортна декларація, контракт, додаткові угоди до контракту, протокол погодження ціни, об’єму та умов поставки на період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р., відомості про вартість товару фірми-виробника, прайс-листи фірми-виробника.

З протоколу погодження ціни, об’ємів та умов поставки на період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р., укладеному між позивачем та продавцем товару ТОВ „ТНК мастильні матеріали” (Російська Федерація), вбачається, що ціна товару (масло для ПЖТ прокатних станів ТНК И220ТВ) складає 900 доларів США за 1 тону, загальна вартість 60 тон складає 54000 доларів США (а.с. 33). Така ж сама ціна вказана в прайс-листах фірми-виробника, рахунках-фактурах, експортної накладної та інших документах на вантаж. З урахуванням витрат на транспортування, вартість яких також документально підтверджена відповідними договором та транспортно-експедиційне обслуговування, довідкою про транспортні витрати та відомостями про ставки транспортних витрат, документально підтверджується митна вартість, визначена позивачем за першим методом, яка дорівнює 0,95 доларів США за 1 кг.

Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об’єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

          Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неподання документів зобов’язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

          Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших двох методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Крім того, суд вважає, що неможливо порівнювати вартість товару, ввезеного позивачем, з ціновою інформацією бази ЄАІС ДМСУ на інші види мастильних матеріалів.

Корпорація „Оскар” є офіційним дистриб’ютором ТОВ „ТНК мастильні матеріали”.

З витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ неможливо встановити, чи за прямими контрактами здійснювалось ввезення мастильних матеріалів у випадках, на які посилається митний орган, та митна вартість яких була взята за основу при визначенні митним органом митної вартості товару, ввезеного позивачем. Суд вважає, що ця обставина може суттєво впливати на митну вартість товару.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач Східна митниця, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмови у митному оформленні товарів, діяли на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяли не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Позивач просить визнати нечинними зазначені рішення митного органу.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що вимоги про визнання нечинними можуть стосуватися нормативно-правових актів, якими не є ні рішення про визначення митної вартості, ні картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Суд вважає, що дійовим способом захисту порушеного права позивача буде визнання цих рішень протиправними.

Судом встановлено, що позивачем здійснено митне оформлення товару зі сплатою митних платежів, виходячи з їх митної вартості, встановленої митним органом, – 1,38 долар США з 1 кг, тобто, загальна вартість складає 80418,21 доларів США або 632473,14 грн.

Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів, яка складає 40089,08 грн.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Таким чином, суд стягує з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 40089,08 грн. на розрахунковий рахунок Корпорації „Оскар”.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд           

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Корпорації „Оскар” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання нечинними картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів задовольнити.

          Визнати протиправними дії Східної митниці з відмови у митному оформленні товару відповідно до митної вартості товару, заявленої Корпорацією „Оскар” у вантажній митній декларації № 700000002/8/021005 від 17.12.2008 р. та декларації митної вартості до вантажної митної декларації № 700000002/8/021005.

          Визнати протиправними картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020863 від 18.12.2008 р. та рішення про визначення митної вартості товару, прийняті Східною митницею до вантажної митної декларації № 700000002/8/021005 від 17.12.2008 р.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Корпорації „Оскар” надмірно сплачені митні платежі в сумі 40089 (сорок тисяч вісімдесят дев’ять) грн. 08 коп.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Корпорації „Оскар” судові витрати в розмірі 404 (чотириста чотири) грн. 29 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 10 листопада 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.