Ухвала суду № 68580804, 31.08.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7734/17

Провадження № 22-ц/779/1371/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03.07.2017 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03.07.2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідачів.

На дану ухвалу суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказав, що відповідачі тривалий час не повертають йому грошові кошти в сумі 315000,00 грн., надані згідно розписки від 22.06.2015 року. За час судового розгляду даної справи можуть вжити заходів щодо відчуження належного їм майна, приховати його чи передати в заставу третім особам. Тому накладення арешту на майно відповідачів є необхідним засобом забезпечення позову, враховуючи тривалі строки розгляду справи.

Зазначає також, що 20.06.2017 року він уже звертався до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3, ОСОБА_4, однак, ухвалою суду було відмовлено в її задоволенні з мотивів неподання доказів належності майна відповідачам.

Посилається на неможливість додати витяг з Реєстру речових прав, оскільки через вірусні атаки на інформаційні ресурси державних органів України в червні 2017 року такий реєстр не працював.

В той же час, поведінка відповідачів по справі вказує на ухилення від виконання ними своїх договірних зобовязань, що дає підстави вважати і про можливість ухилення від виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У звязку з наведеним, апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про щодо вжиття заходів забезпечення позову.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити з підстав, вказаних в скарзі.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, причини неявки суду не повідомили, повідомлялися про час та місце слухання справи належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України визначено види забезпечення позову.

Так, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів згідно розписки від 22.06.2015 року.

Обґрунтовуючи необхідність застосування судом заходів забезпечення позову, ОСОБА_2 покликався на те, що відповідачі не виконали взяті на себе зобовязання, які випливали з наданої йому розписки від 22.06.2015 року та не повернули кошти в розмірі 315000,00 грн., і на даний час існує загроза їх ухилення від виконання рішення суду шляхом відчуження належного їм майна, зняття коштів з банківських рахунків.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано обґрунтованих та обєктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідачів, а також не доведено, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, погодитися з таким висновком колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до розяснень Пленуму ВСУ у п. 4 постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На думку колегії суддів, при вирішенні даного питання судом не вжито достатніх заходів для повного та обєктивного розгляду даного питання. Зокрема, суду слід було, виходячи з підстав звернення позивача, встановити обґрунтованість обраного способу забезпечення у взаємозвязку з п. 1 ст. 152 ЦПК та підставу звернення з вимогою про арешт рухомого та нерухомого майна відповідачів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви, не зясувавши ряд обставин, що мають значення для правильного її вирішення. Тому ухвала підлягає скасуванню із передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03.07.2017 року скасувати, а питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Мелінишин Г.П.

ОСОБА_5