Ухвала суду № 68580383, 04.08.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10058/17

Провадження № 1-кс/344/2894/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2017 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Чемеринського Л.Я., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 1201709000000408 від 25.07.2017 р., -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обгрунтування якого посилався на те, що слідчим управлінням ГУ НП України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017090000000408 за ч. 1 ст. 263 КК України.

У ході розслідування встановлено, що група осіб, до якої входили ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інші особи, досягнули злочинної домовленості щодо незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами.

Діючи згідно спільно розробленого злочинного плану та відведеної ролі, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інші особи, будучи обєднані єдиним умислом щодо незаконного поводження зі зброєю, за не встановлених на даний час обставин придбали та перевезли у квартиру № 64 корпус № 6 будинку № 52 по вул. Декабристів у с.Микитинці Івано-Франківської міської ради, вогнепальну зброю та бойові припаси, де незаконно їх зберігали.

02 серпня 2017 року близько 23 год. 50 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інші особи забрали із зазначеної квартири 3 сумки зі зброєю та бойовими припасами, винесли їх на вулицю з будинку та помістили в автомобіль НОМЕР_1, після чого були затримані.

В ході проведення обшуку зазначеного транспортного засобу виявлено та вилучено: шість предметів, схожих на пістолети; два предмети, схожих на автомати; один предмет, схожий на рушницю; предмети, схожі на набої різного калібру в кількості 204 шт.; два предмети, схожі на вибухові пристрої; один предмет, схожий на РГД- 5; дві частини одного цілого предмета, який згідно висновку експерта № 1.2.-389/17 від 03.08.2017 є нестандартною багатоцільовою вогнепальною бойовою гладкоствольною зброєю 16 калібру обрізом, який не відноситься до мисливської (спортивної) рушниці, призначений для скритого носіння та бойового використання на середніх та близьких дистанціях, в обмеженому просторі, придатний до стрільби, виготовлений саморобним способом з гладкоствольної двоствольної мисливської рушниці моделі ТОЗ-БМ № 9017, зі стволами 16 калібру, 1968 року випуску, промислового виробництва; дві частини одного цілого предмета, який згідно висновку експерта №1.2.-390/17 від 03.08.2017 є нестандартною багатоцільовою вогнепальною бойовою гладкоствольною зброєю 16 калібру - обрізом, який не відноситься до мисливської (спортивної) рушниці, призначений для скритого носіння та бойового використання на середніх та близьких дистанціях, в обмеженому просторі, придатний до стрільби, виготовлений саморобним способом з гладкоствольної двоствольної мисливської рушниці моделі ТОЗ-63 78163, зі стволами 16 калібру, 1964 року випуску, промислового виробництва.

Вказану вогнепальну зброю ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інші особи незаконно придбали, носили та зберігали без передбаченого законом дозволу.

02 серпня 2017 року о 23 год. 50 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, про що, після завершення невідкладних слідчих дій 03.08.2017 о 04 год. 20 хв. складено протокол його затримання.

03 серпня 2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованому та проживаючому у ІНФОРМАЦІЯ_3, українцю, громадянину України, розлученому, офіційно не працюючому, раніше судимому за ст.ст. 309, 307 КК України, оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується матеріалами обшуку, вилученими речовими доказами, матеріалами експертизи та іншими доказами, у їх сукупності, а отже, повідомлена йому підозра є обґрунтованою.

У відповідності до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Згідно п. 4 ч. ст. 184 1 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вказані ризики існують, оскільки, на даний час у зазначеному провадженні не встановлено всіх фактичних обставин та всіх причетних осіб.

Незаконне поводження ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інших осіб зі зброєю могло призвести до вчинення особливо тяжких злочинів з її використанням, спричинити особливо тяжкі наслідки здоровю громадян, негативний суспільний резонанс та вплив на суспільство в цілому.

Вказані обставини підтверджують, що запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування до ОСОБА_1 більш мякого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо.

Наявні підстави вважати про можливу причетність ОСОБА_1, ОСОБА_3 та інших осіб до діяльності стійких злочинних угруповань та до вчинення інших злочинів, фактичні обставини яких на даний час ще не встановлено. Їх матеріальне становище та стійкі стосунки у кримінальному середовищі свідчать про наявність можливості внесення ним чи іншими особами застави в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застосування судом стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення розміру застави в межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків, у звязку з чим сторона обвинувачення при обранні судом даного заходу забезпечення клопоче про встановлення більшого розміру застави, ніж передбачено даною нормою закону.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставини, просив клопотання задоволити та визначити розмір завтави 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_2 проти задоволення клопотання заперечив, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобовязаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обовязків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 02 серпня 2017 року о 23 год. 50 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 03 серпня 2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину відповідальність за який передбачено ч. 1 ст. 263 КК України, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних обєктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобовязаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

При цьому доводи захисника підозрюваного фактично зводяться до оцінки зібраних органом досудового розслідування доказів на предмет доведеності вини ОСОБА_1, що не стосується питань даного судового розгляду.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоровя та майновий стан, міцність соціальних звязків, наявність постійного місця проживання та відсутність постійного місця роботи, а також наявність судимостей та те, що даний злочин є суспільнонебезпечним діянням, яке вкрай негативно впливає на суспільство в цілому.

В той же час обставини, які зазначені стороною захисту, не можуть бути підставами для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки, такі не виключають наявність обґрунтованості підозри та встановлених в судовому засіданні ризиків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкриміновані злочини, характер та обставини їх вчинення, а тому вважаю за необхідне при визначенні застави вийти за межі п.2 ч.5 ст. 182 КПК України та визначити таку в розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 250 000 (двісті пятдесят тисяч) гривень, оскільки, внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обовязків.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш мякого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 250 000 (двісті пятдесят тисяч) гривень з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обовязків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, розлученого, офіційно не працюючого, раніше судимого за ст.ст. 309, 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 01 жовтня 2017 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу 250 000 (двісті пятдесят тисяч) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 01 жовтня 2017 року включно обовязки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з м. Івано-Франківська, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та вїзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю, -

та розяснити, що в разі невиконання таких обовязків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розяснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця увязнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.