Постанова № 6857744, 30.09.2008, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-1926\2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2008 рокум. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіСорочко Є.O.,

при секретаріЯсинському .Г.,

з участю представника позивачаГадзан І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський м'ясо-переробний комбінат «Бройлер» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Менського району Чернігівської області звернувся до суду в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області (далі - відділення Фонду) з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський м'ясо-переробний комбінат «Бройлер» (далі - ТОВ «Березнянський м'ясо-переробний комбінат «Бройлер») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4473 грн. 47 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що на ТОВ «Березнянський м'ясо-переробний комбінат «Бройлер» середньооблікова кількість штатних працівників в 2007 році складала 49 осіб, а тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 2 робочих місця. Відповідно поданого відповідачем звіту у ТОВ «Березнянський м'ясо-переробний комбінат «Бройлер» працювала 1 особа, якій встановлена інвалідність. Таким чином, відповідач повинен сплатили адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за одне нестворене робоче місце.

В судове засідання представник прокуратури Менського району Чернігівської області не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні представник відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник відповідача надіслав письмові заперечення, в яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки зазначений спір не відноситься до компетенції адміністративного суду, а також зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України«Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п. 10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 встановлено, що обов'язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України (їх відділення), місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів. Також в запереченні представник відповідача вказує, що на підприємстві робочі місця для інвалідів створені, але вищевказаними органами працівники, яким встановлена інвалідність направлені не були.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пункт 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Фонд, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від роботодавців за невиконання ними нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцям, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закону), реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують

працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року№ 1442\11722.

Крім того, відповідно до ч.3 та ч. 5 ст. 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Тому посилання відповідача на те, що товариством створені робочі місця для інвалідів, але вони не зайняті, оскільки такі особи не направлялись центром зайнятості є неправомірним, так як відповідно до вимог Закону обов'язок працевлаштування покладено на роботодавця.

Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частинами 9, 10 статті 19 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно підпункту 2.1. пункту 2 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 p. N 42 звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві ТОВ «Березнянський м'ясо-переробний комбінат «Бройлер» в 2007 році становила 49 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 2 особи. Вказані робочі місця на підприємстві відповідача у 2007 році були зайняті одним інвалідом.

Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2007 рік на підприємстві відповідача складає 219200 грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 4473 грн. 47 коп. Таким чином за одне нестворене робоче місце штрафні санкції становлять 4473 грн. 47 коп.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський м'ясо-переробний комбінат «Бройлер» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а адміністративно-господарські санкції та пеня стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський м'ясо-переробний комбінат «Бройлер», задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Березнянський м'ясо-переробний комбінат «Бройлер» (р/р 26000301650442 в Березянському відділенні „Промінвестбанк", МФО 353519, код ЄДРПОУ 32314423) на користь відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області (отримувач: державний бюджет Менського району, код 21401016, рахунок 31218230700276 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 863599) 4473 (чотири тисячі сімдесят три) грн. 47 коп. адміністративно-господарських санкцій.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.