Постанова № 6857717, 06.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-14373/09/0570

час прийняття постанови: 11год.30 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі                                                  Лакушевій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «Укрспецтехника»

до відповідача 1: Східної митниці

до відповідача 2: Головного управління державного казначейства України в Донецькій області

про визнання протиправними та скасування рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару від 28 травня 2009 року №700000024/2009/000250/1 та картку відмови в митному оформленні від 28 травня 2009 року №700000024/2009/020252, визнання протиправними дій Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ВМД від 29 травня 2009 року №700000002/9/004870 податку на додану вартість та мита на загальну суму 15349 грн 05 коп., повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дом «Укрспецтехника» надмірно стягнуту за ВМД від 29 травня 2009 року №700000002/9/004870 суму податку на додану вартість в розмірі 10552 грн. 47 коп. та мита в розмірі 4796 грн.58 коп., що разом складає 15349 грн.05 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Давиденко О.О. - за дов. від 28 серпня 2009 року

від відповідача 1: Пермінова О.О. – за дов. від 24 липня 2009 року

від відповідача 2: не з»явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «Укрспецтехника» звернулось до суду з адміністративним позовом до Східної митниці та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару від 28 травня 2009р. №700000024/2009/000250/1 та картки відмови в митному оформленні від 28 травня 2009р. №700000024/2009/020252, визнання протиправними дії Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ВМД від 29 травня 2009р. №700000002/9/004870 податку на додану вартість та мита на загальну суму 15 349,05 грн. та повернення з державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дом «Укрспецтехника» надмірно стягнуту за ВМД від 29 травня 2009р. №700000002/9/004870 суму податку на додану вартість в розмірі 10552,47 грн. та мита в розмірі 4796,58 грн., що разом складає 15 349,05 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 28.4090/29 купівлі-продажу (арк. справи 10), укладеному між ТОВ «Торговий Дом «Укрспецтехника» (Покупець) та фірмою ZDB GROUP, a. s. Чеська Республіка (Продавець), продавець передає у власність покупця опалювальну техніку, яка випускається Продавцем, марки VIADRUS, а саме – «чавунні опалювальні радіатори».

Згідно до пункту 2.1 зазначеного вище Контракту та Додаткової угоди до нього № 1 від 28 травня 2009р., (арк. справи 16) ціни на товар зазначаються у Специфікаціях до даного Контракту та встановлюються в євро, на умовах FCA Богумін (Чехія) або DAF Чієрна над Тісою відповідно до INCOTERMS 2000 та містять в собі вартість пакування.

У Специфікації № 1 від 18 травня 2009р. (арк. справи 17) сторони узгодили, що продавець поставляє покупцю в травні 2009 року товар «радіатор чавунний TERMO» у кількості 4600 секцій, ціна за одиницю секції складає 4,00 євро, загальна вартість товару 18400,00 євро. Умови поставки FCA Богумін.

28 травня 2009 року в межах зазначеного вище Контракту та Специфікації до нього позивачем на митну територію України була ввезена перша партія товару «радіатори з чавунного лиття для центрального опалення неелектричні, торгівельної марки VIADRUS, модель TERMO, 4600 секцій», за узгодженою ціною 18400 євро, що станом на момент митного оформлення склало – 194877,56 грн. А також до ціни товару відповідно до статті 267 МК України були додані витрати на перевезення за договором від 25 травня 2009р. № 67 в розмірі 2100,00 грн. У зв’язку з чим, загальна вартість товару склала 196977,56 грн.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до Східної митниці була подана вантажна митна декларація №700000002/9/004787, декларація митної вартості №700000002/9/004787 та відповідна документація. В декларації митної вартості позивачем була визначена митна вартість за першим методом, тобто, за ціною угоди товарів, що імпортуються, відповідно до якої ціна за одиницю секції складає 4,00 євро, загальна вартість товару 18400,00 євро, що станом на момент митного оформлення склало 194877,56 грн., в тому числі витрати на доставку згідно з умовами контракту, що складають 2100,00 грн., що разом – 196977,56 грн.

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданій позивачем в пакеті товаросупровідних документів Декларації митної вартості (далі – ДМВ) посадовою особою відповідача 28 травня 2009р. був зроблений напис про необхідність надання додаткових документів, а саме: 1) перекладу експортної декларації країни відправлення із наданням курсу валюти за ВМД; 2) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Зважаючи на те, що на отримання, запитуваних митним органом документів необхідний деякий час, з метою уникнення простою транспорту, декларант позивача зробила цього ж дня, 28 травня 2009р., на ДМВ напис про те, що «надати вказані документи неможливо».

Відповідач, Східна митниця, самостійно здійснює митну оцінку товару позивача за 6-м (резервним) методом визначення митної вартості, видає рішення про визначення митної вартості №700000024/2009/000250/1, відповідно до якого митна вартість як база оподаткування була збільшена, в результаті чого була збільшена сума податку на додану вартість та мита, що підлягають сплаті на загальну суму 15 349,05 грн., та видає картку відмову в митному оформленні товару №700000024/2009/020252.

Використовуючи своє право здійснити митне оформлення спірного товару відповідно до вимог частини 3 статті 264 МКУ та наказу Держмитслужби України від 17.03.08 № 230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України», позивач здійснює митне оформлення товару шляхом подання скоригованої ВМД № 700000002/9/004870 зі сплатою до державного бюджету суми ПДВ та мита згідно з митною вартістю, визначеною відповідачем, з метою скористатись можливістю доведення правильності свого визначення митної вартості за 1-м метод, тобто за ціною угоди, її визначення.

Після здійснення митного оформлення за скоригованою ВМД позивач 11 червня 2009р. та 15 липня 2009р. звернувся до відповідача із листами про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару за ВМД №700000002/9/004870, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом з поверненням надміру сплаченої суми податків. В підтвердження правильності, заявленої позивачем митної вартості товару, підприємство подало митному органу оригінали та копії запитуємих та додатково отриманих від чеського контрагента документів.

Проте, листом від 18 серпня 2009р. № 11-41/6120 (арк. справи 57) відповідач відмовив у застосуванні митної вартості, визначеної декларантом з підстав, що додаткові відомості щодо підтвердження митної вартості, заявленої декларантом, не відповідають вимогам Тимчасового порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби від 1 квітня 2009 року №291- наявні неточності (розбіжності) у поданих документах, та п.12 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766, зокрема, деякі документи не мають реквізити (назва підприємства, його адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправлення).

Позивач не згоден із рішенням митного органу. При цьому позивач вказує, що ним біли виконані всі вимоги Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України від 20.12.2006р. № 1766, оскільки всі необхідні, а також додатково витребувані документи позивачем були надані митному органу.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати Рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару від 28 травня 2009р. №700000024/2009/000250/1 та Картку відмови в митному оформленні від 28 травня 2009р. №700000024/2009/020252; визнати протиправними дії Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ВМД від 29 травня 2009р. № 700000002/9/004870 податку на додану вартість та мита на загальну суму 15 349,05 грн.; повернути з державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дом «Укрспецтехника» надмірно стягнуту за ВМД від 29 травня 2009р. №700000002/9/004870 суму податку на додану вартість в розмірі 10552,47 грн. та мита в розмірі 4796,58 грн., що разом складає 15 349,05 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач перший – Східна митниця, надав до суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що Східна митниця діяла на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766 та частини 2 статті 265, статей 268, 269 Митного кодексу України, відповідно до яких митний орган має право вимагати, а декларант зобов’язаний надати необхідні документи. Також, відповідач зазначає, що митний орган має право корегувати заявлену митну вартість з урахуванням наявної інформації, зокрема, що міститься в ціновій базі даних ЄАІС ДМСУ. Крім того, додатково подані позивачем документи не містили необхідних реквізитів в порушення пункту 12 ПКМУ № 1766, тому митним органом було відмовлено у застосуванні митної вартості визначеної позивачем. У зв’язку з чим, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник другого відповідача – Головного управління державного казначейства України в Донецькій області заперечував проти позову ТОВ «Торговий Дім «Укрспецтехніка» з підстав, визначених у письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники Східної митниці та Головного управління державного казначейства України в Донецькій області підтримали доводи, викладені у письмових запереченнях на позовну заяву ТОВ «Торговий Дом «Укрспецтехника» та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач–Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «Укрспецтехника» зареєстроване в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 20 березня 2000 року, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом юридичної особи № 30838656, здійснює господарську діяльність на підставі Статуту.

Відповідач – Східна митниця у відповідності до статті 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Судом встановлено, що 5 січня 2009 року між ТОВ «Торговий Дом «Укрспецтехника», як покупцем, та ZDB GROUP, a. s. Чеська Республіка, як продавцем, був укладений зовнішньоекономічний контракт № 28.4090/29 купівлі-продажу (арк. справи 10-15). Відповідно до пп. 1.1, 1.2 даного контракту продавець зобов’язується поставляти Покупцю опалювальну техніку, яка випускається продавцем, марки VIADRUS, а саме – «чавунні опалювальні радіатори» з метою їх подальшої реалізації на території України.

          Згідно до пункту 2.1 Контракту та Додаткової угоди № 1 від 28 травня 2009 року (арк. справи 16), ціни на Товар зазначаються у Специфікаціях до даного Контракту. Ціни встановлюються в EUR ( надалі - євро), на умовах FCA Богумін (Чехія) або DAF Чієрна над Тісою відповідно до INCOTERMS 2000 та містять в собі вартість пакування.

          У Специфікації № 1 від 18.05.2009р. (арк. справи 17) сторони узгодили, що продавець поставляє покупцю в травні 2009 року товар – «радіатор чавунний TERMO» у кількості 4600 секцій, ціна за одиницю секції складає 4,00 євро, загальна вартість товару 18400,00 євро. Умови поставки FCA Богумін.

          У відповідності до пункту 4.1 Контракту, про який йдеться, покупець здійснює передоплату банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця повну вартість партії товару, який належить поставити. Таку 100% передоплату в розмірі 18400,00 євро покупець здійснив 21.05.2009р., що підтверджується наданою суду позивачем копією виписки з банку.

          28.05.2009 року в межах зазначеного вище Контракту та Специфікації до нього позивачем на митну територію України в зоні діяльності Східної митниці була ввезена партія товару «радіатори з чавунного лиття для центрального опалення неелектричні, торгівельної марки VIADRUS, модель TERMO, 4600 секцій», за ціною 18400 євро, що станом на момент митного оформлення склало – 194877,56 грн.

          Відповідно до пункту 5.8. Контракту товар супроводжується стандартними документами, а саме, інвойс (рахунок-фактура), пакувальний лист, транспортні документи (CMR та CIM), експортна декларація країни відправлення.

          Для здійснення митного оформлення товару позивачем до відповідача була подана вантажна митна декларація №700000002/9/004787, декларація митної вартості №700000002/9/004787 та пакет необхідних товаросупровідних документів: облікова картка суб’єкта ЗЕД від 01.02.2009р. №70000/1/01/01040, повідомлення про намір ввезення товару від 26.05.2009р. №700000016.9.004108.001, CMR від 25.05.2009р., інвойс №0000280647 від 25.05.2009р., експортна декларація країни відправлення, Контракт №28.4090/29, Додаткову угоду № 1 від 28.05.2009р. та Специфікацію № 1 від 18.05.2009р. до нього, розрахунок ціни реалізації товару й прайс-лист від фірми-виробника.

          Відповідно до наданої декларації митної вартості №700000002/9/004787 позивачем була визначена митна вартість за першим методом, тобто, за ціною угоди товарів, що імпортуються, відповідно до якої ціна за одиницю секції складає 4,00 євро, загальна вартість товару 18400,00 євро, що станом на момент митного оформлення склало 194877,56 грн. До ціни товару відповідно до статті 267 МК України та постанови КМУ № 1766 були додані витрати на перевезення за договором від 25.05.2009р. № 67 в розмірі 2100,00 грн. У зв’язку з чим, загальна вартість товару становить 196977,56 грн.

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданої декларантом в пакеті товаросупровідних документів Декларації митної вартості №700000002/9/004787 посадовою особою Східною митниці 28.05.2009р. у графі «для відміток митного органу» був зроблений напис про необхідність подання додаткових документів, а саме: 1) перекладу експортної ВМД країни-відправлення (із наданням курсу валюти за ВМД); 2) висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

З метою уникнення простою транспортного засобу за договором на перевезення вантажів в міжнародному та регіональному сполученнях № 67 від 25.05.2009р., відповідно до умов якого простій автотранспорту складає 100 дол. США на добу, позивач 28.05.09 здійснив на декларації митної вартості напис, що «надати вказані документи неможливо».

28.05.09р. Східною митницею самостійно була проведена митна оцінка товару на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості та винесено Рішення про визначення митної вартості №700000024/2009/000250/1, в якому митна вартість ввезених позивачем товарів була збільшена з 18400,00 євро до 19780,00 євро. В якості джерела інформації, що використовувалась митним органом для визначення митної вартості визначено – рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

28.05.2009р. декларанту позивача була видана Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020252. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації до митного оформлення визначено необхідність корегування митної вартості товарів згідно з рішенням ВКМВ.

Керуючись частиною 3 статті 264 Митного кодексу України, використовуючи своє право на підтвердження правильності митної вартості після здійснення митного оформлення відповідно до наказу Держмитслужби України від 17.03.08 № 230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України», позивач здійснює митне оформлення товару шляхом подання скоригованої ВМД № 700000002/9/004870 зі сплатою до державного бюджету суми ПДВ та мита згідно з митною вартістю, визначеної Східною митницею. Розрахунки з коригування наведені у графі 47 «нарахування платежів» ВМД №700000002/9/004870, з якої вбачається, що митна вартість є основою нарахування ПДВ та мита. Відмітка «020/1» та «028/1» визначає митну вартість визначену Відповідачем як базу для нарахування мита та ПДВ відповідно, відмітка «020/3» та «028/3» - складає різницю мита та ПДВ, відповідно, між нарахованою базою оподаткування Відповідачем та визначеною Позивачем, яка є надмірно сплаченою.

Різниця між сумою податків, визначених позивачем та Східною митницею становить: за митом – 4 796,58 грн., за ПДВ – 10 552,47 грн., що разом складає 15 349,05 грн.

Відповідно до статті 264 МКУ у разі потреби в підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов’язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки. Можливість подання додаткових документів в підтвердження визначеної митної вартості після здійснення митного оформлення також передбачена наказом Держмитслужби України від 17.03.08р. № 230.

На підставі зазначених вище норм, позивач після здійснення митного оформлення за скоригованою ВМД 11.06.2009р. звернувся до митного органу із Заявою про необхідність здійснення перевірки, визначеної митним органом митної вартості товару за ВМД №700000002/9/004870, та прийняття рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом з поверненням надміру сплаченої суми податків. В підтвердження правильності, заявленої позивачем митної вартості товару, підприємство додатково разом із заявою надало митному органу запитуємі та додаткові документи, а саме: 1) переклад експортної ВМД країни відправлення із зазначеною митної вартістю при експорті товару, завірена Донецькою ТПП 05.06.2009р. з доданим курсом валют на момент експорту; 2) оригінал Звіту № 980 про незалежну оцінку ринкової вартості обладнання на момент перетину митного кордону України, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ТОВ «Консалтингова фірма «Грата»; 3) оригінал листа-роз’яснення фірми експортера товару про підтвердження автентичності ціни товару згідно з умовами Контракту, зазначеної в експортній декларації країни-відправлення; 4) підтвердження від 13.07.2009. Чеського контрагента про дійсність вказаних в інвойсі цін на товар.

Додатково листом від 15.07.2009р. № 15/07-09 позивачем були надані до Східної митниці додаткові документи, а саме: 1) розгорнута калькуляція ціни реалізації; 2) довідкова інформація щодо відповідності складових калькуляції світовим показникам; 3) лист-повідомлення виробника продукції щодо відповідності ціни кон’юктурі ринку збуту.

Проте, листом від 18.08.2009р. № 11-41/6120 Східна митниця відмовила у застосуванні митної вартості, визначеної декларантом, посилаючись на те, що деякі документи не мають необхідних реквізитів, як це передбачено пунктом 12 постановою КМУ від 20.12.2006р. № 1766.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства з огляду на наступне.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України у статті 259, відповідно до якої митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного Кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно до частини 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно до статті 262 Митного Кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою КМУ №1766.

Як встановлено статтею 264 Митного Кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 лютого 2006р. №80визначений обов'язковий для подання перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, в пункті 17 якого, наряду з іншими визначені «документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів».

Пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» визначає перелік обов’язкових документів, які декларант зобов’язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:

зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

пакувальні листи;

копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:

або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;

або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

          Пункт 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 1766 передбачає, що, окрім обов’язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Стаття 266 Митного Кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (1-й метод); за ціною договору щодо ідентичних товарів (2-й метод); за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (3-й метод); на основі віднімання вартості (4-й метод); на основі додавання вартості (обчислення вартість) (5-й метод); резервного (6-й метод).

Відповідно до статті 266 Митного Кодексу Ураїни основним методом визначення митної вартості товару є ціна угоди, за якою вони імпортуються чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. При цьому кожний наступний метод визначення митної вартості, зазначений у статті 266 Митного Кодексу України, застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Всі ці приписи законодавства свідчать про те, що при визначенні дійсної митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, митний орган повинен рахуватись з можливостями та необхідністю участі у вказаній процедурі визначення вартості з декларантом.

У розумінні статті 267 Митного Кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до наданої позивачем копії виписки з банку 21.05.2009р. позивач здійснив на передоплату банківським переказом на розрахунковий рахунок чеського контрагента 100% передоплату в розмірі 18400,00 євро за поставлений товар.

Частина 4 статті 266 Митного Кодексу України наголошує на тому, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Судом встановлено, що обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо позивача відсутні.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості як при здійсненні митного оформлення так і після, протягом строку дії гарантійних зобов’язань, як обов’язкові, так і додатково витребувані, як то, контракт з додатком та специфікацією, інвойс, експортна декларація, транспортні документи, висновок спеціалізованої організації, прайс-лист, розрахунок ціни, підтвердження митної вартості від чеського контрагента. Таким чином, позивач надав митниці всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди. Крім того, митним органом не обґрунтована неможливість застосування 1-го методу на підставі поданих декларантом обов’язкових та додаткових документів, які документально її підтверджують.

П.п. 3.2, 3.3 наказу Державної Митної Служби України (надалі - ДМСУ) від 31.01.2007р. № 74, вимагають проведення митним органом відповідного розрахунку, на підставі якого посадова особа вимагає додаткові документи та наявність відповідних обґрунтованих сумнівів такого витребування. В даному випадку митний орган не зазначає чому подані документи є недостатніми та неповними для застосування 1-го методу, не представляє в якості доказу необхідного розрахунку.

Відповідно до пункту 26 наказу ДМСУ від 20.04.2005р. № 314, яким затверджений Порядок здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, в разі вирішення спірних і складних питань визначення митної вартості товарів в обов’язковому порядку повинен складатись Акт про проведення митного огляду товарів. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, такий Акт був складений відповідачем лише 29.05.2009р., тобто вже після винесення спірного Рішення про визначення митної вартості.

Митні органи у відповідності до статті 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що суб»єкт владних повноважень має право контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватись в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою КМУ від 20.12.06 № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов’язаний подати додаткові документи.

На виконання зазначених вимог митним органом були запитані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме, переклад експортної ВМД та висновок експертної організації про вартісні характеристики товару.

Разом з тим, стаття 264 МК України передбачає, що в разі незгоди з митною вартістю, визначеною митним орган суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності може скористатись правом, наданим йому наказом ДМСУ № 230, й здійснити митне оформлення товару зі спірною митною вартістю шляхом: а) надання на спірну різницю гарантії банку; б) сплати до державного бюджету всієї суми податків з можливістю оскарження різниці між митною вартістю визначеною митним органом та митною вартістю, визначеною декларантом.

У зв’язку з чим, позивачем була оформлена скоригована ВМД №700000002/9/004870 від 29.05.09р. під гарантійні зобов’язання зі сплатою до державного бюджету суми податків, визначених митним органом, що підтверджується доданими до позову платіжними дорученнями.

Так, відповідно до наказу ДМСУ № 230, декларант може підтвердити правильність визначення митної вартості вже після випуску товару у вільний обіг, шляхом надання додаткових документів. А митний орган, зобов’язаний розглянути ці документи та наділений повноваженнями, або підтвердити митну вартість, визначену декларантом та повернути надмірно сплачені податки, або обґрунтовано відмовити у її застосуванні.

          Використовуючи надані можливості з підтвердження митної вартості після здійснення митного оформлення товару, позивач предоставив митному органу додаткові документи, що були запитані, а саме: 1) переклад експортної ВМД країни відправлення із зазначеною митної вартістю при експорті товару, завірена Донецькою Торгово-Промисловою Палатою 05.06.2009р.(арк. справи 25) з доданим курсом валют на момент експорту(арк. справи 26); 2) витяг зі Звіту № 980 про незалежну оцінку ринкової вартості обладнання на момент перетину митного кордону України, підготовлений спеціалізованою експертною організацією ТОВ «Консалтингова фірма «Грата» (арк. справи 39-74).

Додатково за власною ініціативою позивачем були надані: 1) лист-роз’яснення фірми експортера товару (арк. справи 132); 2) розгорнута калькуляція ціни реалізації (арк. справи 131); 3) лист-повідомлення виробника продукції щодо відповідності контрактної ціни кон’юктурі ринку збуту (арк. справи 134); 4) довідкову інформацію, щодо відповідності складових калькуляції світовим показникам.

Пунктом 14 наказу ДМСУ від 27.03.08 № 230 передбачено, що митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість або неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Зважаючи на те, що товар був випущений у вільний обіг 29.05.09, а 90-денний строк дії гарантійних зобов’язань закінчується 26.08.09, митний орган мав надати відповідь до 17.08.09р.

Разом з тим, відповідач відмовив позивачу у застосуванні митної вартості листом від 18.08.09 з порушенням строку для надання відповіді, без наведення конкретних та обґрунтованих підстав відмови.

На підставі додатково отриманої інформації від декларанта митний орган скасовує раніше видане ним рішення, за умови надання декларантом документів, достатніх для підтвердження заявленої митної вартості, відсутності неточностей, розбіжностей та сумнівів щодо їх достовірності, а також умов, що унеможливлюють використання обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Проте, як в письмових запереченнях, так і в ході судового розгляду справи Східною митницею, як суб’єктом владних повноважень, не наведено обґрунтованих доказів, чому представлені як на момент здійснення митного оформлення, так і протягом строку дії гарантійних зобов’язань документи, які базуються на об’єктивних даних, не можуть бути підставою для визначення митної вартості за 1-м основним методом її визначення, враховуючи відсутність умов, що унеможливлюють використання обраного декларантом методу визначення митної вартості, при наданні декларантом документів, достатніх для підтвердження заявленої митної вартості, відсутності сумніву щодо достовірності поданих документів.

Посилання відповідача на наявність неточностей (розбіжностей) у поданих документів, а також порушення позивачем пункту 12 ПКМУ № 1766, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачем дотриманні всі умови зазначеного вище пункту Порядку, представлені позивачем документи містять в собі необхідні реквізити чеського контрагента, підписи та печатки. Крім того, відповідач посилається на ті документи, які не є обов’язковими для подання при митному оформленні (прайс-листи, розрахунки фірми експортера, листи роз’яснення фірми експортера) та які митний орган не витребував. Вказані документи підприємство отримало за власною ініціативою на запит від чеського контрагента, які оформлені відповідно до звичаїв та обороту ділового листування. У зв’язку з чим відсутність на вказаних листах реквізитів підприємства отримувача та вихідного номеру не є обґрунтованим сумнівом щодо змісту вказаних документів та не може розцінюватись як безспірний доказ неправдивості зазначених в них відомостей.

Посилання відповідача про не взяття до уваги в якості висновку експертної організації незалежну оцінку ТОВ «Консалтингова фірма «Грата» у зв’язку з відсутністю у останнього повноважень на проведення незалежної оцінки спростовуються матеріалами справи, зокрема самим Звітом № 980 зі змісту якого вбачається, що в якості додатку до Звіту надані документи, які підтверджують право на проведення незалежної оцінки, якими, зокрема, є Сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №8470/09 від 03.04.09р., виданий Фондом Державного майна України (арк. справи 173). Крім того, запитуючи в якості додаткового документу висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, відповідач не зазначив яку саме організацію він вважає за прийнятною, тому очевидним є, що такою організацією є будь-яка організація, яка має для цього відповідні повноваження. Як встановлена судом, такою організацією є ТОВ «Консалтингова фірма «Грата», до якої звернувся позивач та висновок якої був наданий митному органу для підтвердження правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Отже, оскільки позивачем були надані митному органу всі документи, які були запитані для підтвердження митної вартості, у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості не за тим методом, який застосував декларант. А митним органом фактично формально вказується на те, що було неможливо визначитись з митною вартістю з урахуванням наданих документів.

Крім того, суд вважає, що неможливо порівнювати вартість товару, ввезеного позивачем з ціновою інформацією бази ЄАІС ДМСУ на інші види опалювальної техніки, оскільки відповідачем, митним органом, не доведено в судовому засіданні, що порівнювані товари є тотожними, подібними, аналогічними.

Також, відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших п’яти методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи рішення митної вартості товарів та картку відмови у митному оформленні товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено.

Зазначені обставини дають суду підстави для визнання протиправними рішень митного органу про визначення митної вартості та картки відмови у митному оформленні товару.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дом «Укрспецтехника» Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару від 28 травня 2009 року №700000024/2009/000250/1 та картку відмови в митному оформленні від 28 травня 2009 року №700000024/2009/020252, визнання протиправними дій Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ВМД від 29 травня 2009 року №700000002/9/004870 податку на додану вартість та мита на загальну суму 15349 грн 05 коп., повернення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дом «Укрспецтехника» надмірно стягнуту за ВМД від 29 травня 2009 року №700000002/9/004870 суму податку на додану вартість в розмірі 10552 грн. 47 коп. та мита в розмірі 4796 грн.58 коп., що разом складає 15349 грн.05 коп. – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Східної митниці про визначення митної вартості товару від 28 травня 2009 року №700000024/2009/000250/1 та картку відмови в митному оформленні від 28 травня 2009 року №700000024/2009/020252.

Визнати протиправними дії Східної митниці щодо нарахування та надмірного стягнення за ВМД від 29 травня 2009 року №700000002/9/004870 податку на додану вартість та мита на загальну суму 15349 грн 05 коп.

Повернути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Укрспецтехника» надмірно стягнуту за ВМД від 29 травня 2009 року №700000002/9/004870 суму податку на додану вартість в розмірі 10552 грн. 47 коп. та мита в розмірі 4796 грн.58 коп., що разом складає 15349 грн.05 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Укрспецтехника» судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. та 153 (сто п»ятьдесят три) грн. 50 (п»ятьдесят) коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 листопада 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 11 листопада 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Абдукадирова К.Е.