Ухвала суду № 68574330, 29.08.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 660/45/16-ц Головуючий в І інстанції Гончаренко О.В.

Номер провадження 22-ц/791/960/17 Доповідач Орловська Н.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Орловської Н.В.

суддів: Кутурланової О.В.

Майданіка В.В.

секретар Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави, зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору застави транспортного засобу недійсним

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016р. представник публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (надалі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернувся із позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет застави, вказуючи, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 14.02.2008р. укладено Генеральну кредитну угоду та 19.02.2008р. кредитний договір, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 265 000 дол. США на умовах забезпечення цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, на строк 84 місяці, зі сплатою 13 відсотків річних.

08.08.2008р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_5 укладено Генеральну кредитну угоду та кредитний договір, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 80 000 дол. США на умовах забезпечення цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, на строк 120 місяці, зі сплатою 16,65 відсотків річних.

16.05.2008р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_6 укладено Генеральну кредитну угоду та 20.05.2008р. кредитний договір, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 97 000 дол. США на умовах забезпечення цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, на строк 120 місяці, зі сплатою 14,75 відсотків річних.

В забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань 26.02.2010р. між Банком і ОСОБА_2 укладено договір застави транспортного засобу марки Opel Astra, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Оскільки позичальники порушили умови кредитних договорів внаслідок чого виникли заборгованості, представник Банку просив звернути стягнення на предмет застави, автомобіль марки Opel Astra, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_1, в рахунок погашення боргу в сумі 47820 грн.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору застави транспортного засобу від 26.02.2010р., за умовами якого надав Банку в заставу належний на праві власності автомобіль марки Opel Astra, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_1, в рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань, що виникли між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Оскільки договір застави транспортного засобу від 26.02.2010р. укладений з порушенням норм діючого законодавства, не посвідчений в нотаріальному порядку, не дотримані вимоги законодавства щодо форми договору, а тому просить визнати його недійсним.

Заочним рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки Opel Astra, 2001 року випуску, який належить ОСОБА_2 за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги Банку за кредитною угодою від 14.02.2008р. у сумі 47820 грн. Стягнуто на користь Банка з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1378 грн. Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 про визнання недійсним договору застави транспортного засобу залишена без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду, в частині задоволення позовних вимог Банку про звернення стягнення на предмет застави, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Банка у зв'язку із спливом строків позовної давності. Вважає, що Банк використав своє право на дострокове повернення частини позики направивши вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, чим змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому пропустив строк звернення з вимогою до заставодавця.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегією суддів встановлено наступні обставини.

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 14.02.2008р. укладено Генеральну кредитну угоду № S014/03-03/087 в рамках якої укладені кредитний договір № S014/03-03/093 від 19.02.2008р. із змінами внесеними додатковими договорами від 26.06.2009р. та 25.02.2010р., за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 265 000 дол. США на умовах забезпечення цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, на строк 84 місяці, зі сплатою 13 відсотків річних. ( а.с.47-59).

08.08.2008р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_5 укладено Генеральну кредитну угоду та кредитний договір № 014/110-40/362, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 80 000 дол. США на умовах забезпечення цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, на строк 120 місяців, зі сплатою 16,65 відсотків річних.

16.05.2008р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_6 укладено Генеральну кредитну угоду № М014/03-03/238 та 20.05.2008р. кредитний договір № М014/03-03/242, за умовами яких останній отримав кредит у розмірі 97 000 дол. США на умовах забезпечення цільового використання, строковості, повернення та плати за користування, на строк 120 місяці, зі сплатою 14,75 відсотків річних.

В забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань між Банком і ОСОБА_2 26.02.2010р. укладено договір застави транспортного засобу марки Opel Astra, 2001 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Предмет застави у п.1.3 договору оцінений сторонами у сумі 47820 грн., а також п.5.1 встановлено, що договір застави діє від часу його підписання і до моменту виконання боржниками своїх зобов'язань. ( а.с.10-11).

Як вбачається із змісту позовної заяви, необхідність звернення стягнення на предмет застави в межах вартості заставленого майна, позивач пов'язував із тим, що позичальник ОСОБА_4 свої кредитні зобов'язання за генеральною кредитною угодою S014/03-03/087 не виконав, допустив прострочення сплати щомісячних внесків, внаслідок чого станом на 14.12.2015р. має заборгованість по тілу кредиту у розмірі 222 771,73 дол. США, по відсотках за користування ним - 163 649,23 дол. США., 2 737 433,27 грн. пені по кредиту і 1 811 358,84 грн. пені по відсотках.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23.04.2012р., яке набуло чинності у встановлену законом порядку, стягнуто солідарно із позичальника ОСОБА_4 та поручителя ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором від 19.02.2008р. в розмірі 1 566 768,60 грн. та судові витрати у розмірі 1820 грн.

Вказане судове рішення звернуто до примусового виконання, але у встановлений для добровільного виконання строк не виконано зобов'язаними особами і станом на 17.08.2017р. обліковується заборгованість у розмірі 1 566 768,60 грн., про що надана довідка органу примусового виконання від 17.08.2017р.

Відповідач та його представник в ході розгляду справи не заперечували наявності забезпеченого заставою кредитного зобов'язання позичальника ОСОБА_4, розмір заборгованості не спростовували, а також не заперечували факт невиконання позичальником рішення суду про стягнення заборгованих ним сум у встановленому судовим рішенням розмірі.

Відповідно до положень ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не було виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Умовами п.5.1 договору застави сторони погодили строк його дії до моменту повного виконання боржниками основного зобов'язання.

З врахуванням наведених фактичних обставин справи, а також того факту, що відповідач, який є заставодавцем, належним чином проінформований про заявлені до нього вимоги Кредитора, оскільки копію позовної заяви відповідач отримав 22.02.2016р., заяву про застосування строку позовної давності подав лише 14.02.2017р. після ухвалення судом першої інстанції рішення від 31.05.2016р. (а.с. 76, 260), тому слід визнати правомірним висновок суду про звернення стягнення на предмет застави у межах його вартості у розмірі 47 820 грн., в рахунок погашення основного кредитного зобов'язання ОСОБА_4 загальний розмір якого станом на час ухвалення рішення складає 1 566 768,60 грн.

Такий висновок суду узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, щодо припинення зобов'язань майнового поручителя у поставові від 15.05.2017р. № 6-786цс17, та у постанові від 05.07.2017р. № 6-3116цс16, постанові № 6-1840цс16, який є обов'язковим для решти судів у схожих правовідносинах.

Неприйнятними є доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду в задоволеній частині позовних вимог, заявлених поза межами строку позовної давності, який на думку заявника слід визначати із 01.02.2011р. по 01.02.2014р., оскільки з матеріалів справи вбачається, що 09.11.2010р. Банк надіслав позичальникам вимогу про погашення кредиту достроково протягом 30 днів від часу отримання цієї вимоги, але не виконана боржниками. Відомості про час отримання цієї вимоги кожним із позичальників, також і заставодавцем в матеріалах справи відсутні.

В ході розгляду справи, представник позивача, пояснив, що після того, як була направлена ця вимога, позичальники частково погасили заборгованість, а саме: ОСОБА_6 сплатив 25.03.2014р. на погашення тіла кредиту 961,07 дол.США, на погашення відсотків 718,93 дол.США, решта боргу стягнута за рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 04.02.2015р. Крім того, ОСОБА_4 частково погасив борг 19.03.2013р. в розмірі 17 365,09 дол.США.

У відповідності до ч.1 ст. 509 і ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. За загальним правилом, зобов'язання припиняється у випадках передбачених договором або законом. Сплив позовної давності як підстава для припинення зобов'язань главою 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не встановлює.

Така ж підстава відсутня і у ст.ст. 28, 29 Закону України «Про заставу», а також погодженими сторонами умовами п.5.1 договору застави.

Станом на час ухвалення у справі рішення, що переглядається, на примусовому виконанні перебуває рішення суду про стягнення боргу за основним зобов'язанням позичальника ОСОБА_4, яке не виконано. Борг погашений лише частково 19.03.2013р. в сумі 17 365,09 дол. США.

Крім того, письмова вимога Банку про виконання кредитного зобов'язання за рахунок предмета застави отримана заставодавцем ОСОБА_2 15.12.2015р., тоді як позов про звернення стягнення на предмет застави Банком поданий до суду 27.01.2016р. (а.с.6,7).

Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач втратив право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна на підставі рішення суду.

Враховуючи, що справа розглянута із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування рішення та задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 31 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про звернення стягнення на предмет застави, залишити без змін.

В решті заочне рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось, як таке, що не оскаржене.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий _______ Н.В.Орловська

Судді: _______ О.В.Кутурланова

_______ В.В.Майданік