Вирок № 68567993, 31.08.2017, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/93/17

Номер провадження 1-кп/289/54/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2017 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі

головуючий: суддя Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

прокурора Великої Т.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12016060280000606 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, студента ІНФОРМАЦІЯ_4, на утриманні нікого не має, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_5 та проживає ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2016 року, біля 03-00 години, ОСОБА_1, відпочивав у кафе-барі «Ярославна», що розташоване по вул. Шевченка в м. Радомишль Житомирської області. В цей час між ним та присутніми ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на грунті взаємних не поступок та непорозумінь, виникла суперечка, в результаті якої ОСОБА_1 в громадському місці, в присутності великої кількості сторонніх осіб, діючи з особливою зухвалістю, демонструючи протиправну вседозволеність, виражаючи явну неповагу до існуючих правил поведінки, моральності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з прямим умислом, наніс два удари кулаком по обличчю ОСОБА_3, а після того ще кулаком наніс удар в обличчя ОСОБА_2 та ногами декілька ударів по тілу останнього, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді синця та крововиливів в ділянці лівого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я та перелому скроневого паростка лівої виличної кістки, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню важкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_1 себе винним у вчиненому не визнав і, будучи допитаним в судовому засіданні, пояснив, що в жовтні 2016 року він дійсно відпочивав у барі «Ярославна» по вул. Шевченка в м. Радомишль Житомирської області, десь близько 23 години виникла суперечка між ним та одним із потерпілих, який перебував в стані алкогольного спяніння, після чого ОСОБА_4 з його братом вийшли на вулицю і брат попросив останнього заспокоїтися, запевнив, що вони вже скоро підуть, на цьому конфлікт між сторонами закінчився. ОСОБА_1 зазначив, що нікого із присутніх в барі він не бив, жодному із потерпілих тілесних ушкоджень не завдавав, між ними була лише словесна суперечка на підвищених тонах. В звязку з тим, що він не завдавав нікому ніякої шкоди, то і пред'явлений до нього цивільний позов ОСОБА_2 не визнає.

Незважаючи на заперечення своєї вини обвинуваченим, встановлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2, який під присягою пояснив суду, що він разом із своєю компанією друзів близько 2 години 09.10.2016 року знаходилися в кафе-бар «Ярославна», грали в більярд, при цьому в кафе було багато відвідувачів. Перебуваючи на першому поверсі, він побачив, як обвинувачений ОСОБА_1 тримав за горло дівчину, після чого ОСОБА_2 зробив йому зауваження, обвинувачений запропонував вийти поговорити, на що ОСОБА_2 відмовився і повернувся до своєї компанії. Через деякий час після словесної перепалки підійшов його товариш ОСОБА_3, в якого була кров на обличчі та повідомив, що його безпричинно вдарив ОСОБА_1, після чого ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 для вияснення обставин, але останній відразу вдарив його в обличчя, а після того, як ОСОБА_2 впав, ще декілька разів вдарив його ногою по тулубу. Після цієї події потерпілий поїхав в лікарню і деякий час перебував на лікуванні.

Потерпілий ОСОБА_3 під присягою розповів, що в ніч на 09.10.2016 року він з друзями відпочивали в барі «Ярославна», який в цей час працював, в барі було людно, він спустився на перший поверх до бару за замовленням і зненацька ОСОБА_1 безпричинно 2-3 рази вдарив його кулаком в обличчя. Ніякого конфлікту з останнім в ОСОБА_3 до цього не було. Після удару ОСОБА_3 пішов вмивати обличчя і свідком подальшого розвитку подій в барі не був, бачив вже кінець бійки, як ОСОБА_5 і ще якийсь сторонній хлопець відтягнули ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_2 присів і тримався за голову.

Показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні під присягою кожна окремо пояснили, що 09.10.2016 року вони компанією відпочивали в барі «Ярославна», грали в більярд. Вони особисто бачили, як ОСОБА_1 тримав за горло якусь дівчину, а ОСОБА_2 зробив йому зауваження, бійки тоді не було, а через деякий час хлопці спустилися на перший поверх, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали травми обличчя. Самої бійки обидва свідка не бачили, зазначили, що в кафе було багато відвідувачів. Після бійки ОСОБА_2 стало погано і його відвезли в лікарню.

Свідок ОСОБА_5 розповів, що бачив весь конфлікт з початку і до кінця та підтвердив факт спричинення вночі 09.10.2016 року ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та його братові ОСОБА_2, при цьому останнього ОСОБА_1 тримав за шию і наносив удари кулаком в область голови. Подія відбувалася в кафе-барі «Ярославна», яке в цей час працювало і були відвідувачі. Зазначив, що після цієї події підходив до ОСОБА_1 зясувати причину конфлікту, але останній так і не зміг пояснити, за що побив хлопців.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 під присягою повідомила, що в жовтні 2016 року близько 1 години ночі вона відпочивала з компанією знайомих в барі по вул. Шевченка та знаходилася в стані алкогольного спяніння, тому не памятає точно подій тієї ночі. Розповіла, що якась незнайома світленька дівчина їй говорила, що її душив якийсь хлопець, при цьому ніяких імен чи прізвищ не називала, після розмови з незнайомкою свідок ОСОБА_8 пішла додому. Ні бійки, ні як хтось когось душив особисто не бачила.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 в своїх показах зазначив, що восени 2016 року (точну дату та час не памятає) він знаходився в кафе-барі «Ярославна», де бачив ОСОБА_1, ніяких конфліктів між останнім та відвідувачами він не бачив, лише наступного дня довідався, що в барі була бійка, але подробиць ніяких не знає і обставин цієї події повідомити суду не може.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомив, що восени 2016 року вночі, точну дату та час не памятає, він знаходився в барі «Ярославна» та був свідком виниклої суперечки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, хто був ініціатором сварки йому не відомо, бачив, як ОСОБА_1 вдарив декілька разів рукою ОСОБА_3 в область голови, присутні відвідувачі почали заспокоювати ОСОБА_1, чи хтось розбороняв не бачив, чим закінчився конфлікт не знає, так як пішов додому.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, кожен окремо, повідомили суду, що були присутніми в жовтні 2016 року в барі «Ярославна» по вул. Шевченка, були свідками суперечки між ОСОБА_1 із якимись хлопцями, чули розмову на підвищених тонах, однак, самої бійки не бачили, в конфлікт не втручалися. ОСОБА_12 купив цигарки і вийшов із кафе, тому продовження конфлікту не бачив, а ОСОБА_11 зазначив, що під час суперечки хлопці виходили на вулицю, що там відбувалося він не бачив, зазначив, що ОСОБА_1 повернувся знервований.

Свідок ОСОБА_13, в судовому засіданні під присягою повідомила, що в ніч події (точну дату вона не памятає) вона працювала барменом в кафе «Ярославна», це був робочий час закладу, в барі було багато відвідувачів, серед яких був і ОСОБА_1, він вів себе нормально, чекав своєї черги грати в більярд. Потім зайшли три пари відвідувачів, дівчата піднялися на другий поверх, а хлопці підійшли до бару робити замовлення. Самого початку конфлікту ОСОБА_13 не бачила, так як пішла на кухню передавати замовлення, коли повернулася в барі було вже шумно та відбувалася бійка між ОСОБА_1 та одним із відвідувачів, хто кому наносив удари вона не бачила, їх обступили інші відвідувачі, при цьому вона намагалася зупинити бійку, після чого хлопці вийшли на вулицю, що там відбувалося ОСОБА_13 не бачила, так як за ними не виходила. Взагалі конфлікт тривав близько 15 хвилин.

Крім показань свідків про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, його вина підтверджується і іншим дослідженими в ході судового слідства доказами.

Так, згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.10.2016 року, ОСОБА_2 звернувся до Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУ НП в Житомирській області із заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_14, який 09.10.2016 року близько 3 години в кафе-барі «Ярославна» кулаком наніс заявнику удар по обличчю та ще декілька ударів ногами по різним частинам тіла, та заподіяв тілесні ушкодження (а.с.12).

Як вбачається із постанови про уточнення прізвища, імя та по батькові від 16.01.2017 року, 09.10.2016 року біля 03-00 години ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні кафе-барі «Ярославна» по вул. Шевченка в м. Радомишль в присутності великої кількості людей вчинив хуліганські дії відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому заподіявши ОСОБА_2 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. В деяких матеріалах кримінального провадження вказано прізвище підозрюваного «Бідюк», в ході проведення слідства було встановлено, що вірно ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно повідомлення головного лікаря Радомишльської ЦРЛ від 17.01.2017 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, звертався за медичною допомогою до ЦРЛ 09.10.2016 року з приводу отримання тілесних ушкоджень, перебував на стаціонарному лікуванні 10 днів та був направлений до Житомирської стоматологічної лікарні (а.с.98).

Спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 підтверджується і копіями медичної документації хворого ОСОБА_2, з яких вбачається, що останній перебував на лікуванні з 18.10.2016 року по 01.11.2016 року з діагнозом закритий травматичний перелом виличної кістки зліва зі зміщенням уламків, проведено операцію та призначено лікування (а.с.30-53).

Згідно висновку експерта № 2834 від 28.11.2016 року у гр. ОСОБА_2 виявлено синець такрововилив в ділянці лівого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я та перелом скроневого паростка лівої виличної кістки, який відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню важкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, могли б бути спричинені від 2 ударів по обличчю зліва, могли утворитися в результаті ударів рукою, затиснутою в кулак, ногою у взутті тощо, не виключено в термін та за обставин, вказаних потерпілим (а.с.56-57).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29.11.2016 року з фото таблицею до протоколу зафіксовано, як потерпілий ОСОБА_2 розповів і показав, як йому були спричиненні тілесні ушкодження обвинуваченим ОСОБА_1 (а.с.93-94).

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 29.11.2016 року та доданої фототаблиці,потерпілий ОСОБА_3 розповів та показав як ОСОБА_1 наніс йому удар рукою (а.с.95-96).

В протоколі проведення слідчого експерименту від 29.11.2016 року з фото таблицею до протоколу зафіксовано, як свідок ОСОБА_2 розповів і показав, як ОСОБА_1 наносив удари рукою та ногою потерпілому ОСОБА_2 (а.с.97-98).

Згідно роз'яснень, які містяться в п.4,5постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22 грудня 2006 року„Про судову практику у справах про хуліганство", як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в таких випадках, коли вони були поєднанні з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації.

Дослідивши, співставляючита аналізуючи вивчені в справі докази, суд приходить до висновку, що показання потерпілих, свідків, з урахуванням інших досліджених судом та наведених доказівдозволяє суду зробити обґрунтований висновок про те, щовинність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 122 та ч. 1 ст. 296 КК України, доведена повністю, тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за викладеним фактом ч. 1 ст. 122 КК України як заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я і ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, яке виразилось в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

При цьому суд критично, як самозахист та бажання уникнути кримінальної відповідальності, розцінює твердження обвинуваченого про те, що потерпілим він не спричиняв тілесних ушкоджень і громадського порядку не порушував, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами в їх сукупності.

Згідно до ст. 337 КПК України, суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до вимогст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які б пом'якшували покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обтяжуючих покарання ОСОБА_1 обставин також не встановлено.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, при цьому встановлено, що він: раніше не судимий; являється студентом 4-го курсу заочного відділення Житомирського Агроекологічного університету; за місцем реєстрації на диспансерних обліках у нарколога і психіатра не перебуває; за місцем проживання надана позитивна характеристика; на утриманні нікого не має, інших відомостей не добуто, обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не надано.

При призначенні покарання, суд враховує, що вчинені злочини є злочинами невеликої та середньої тяжкості, те, що ОСОБА_1 вину не визнав, враховує молодий вік обвинуваченого, до кримінальної відповідальності притягується вперше, навчається, потерпілі не наполягали на суворій мірі покарання, матеріальна шкода потерпілим не відшкодована, зважаючи на позицію прокурора, висловлену в дебатах, про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд приходить до висновку, що покарання ОСОБА_1 має бути призначено у межах санкцій ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 296 КК України, при встановленні остаточного покарання необхідно застосувати положення ч. 1ст. 70 КК України, а саме принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим та для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових злочинів доцільно обрати покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, звільнивши обвинуваченого від відбуття покарання з іспитовим строком на підставіст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки відповідно дост. 76 КК України.

При цьому суд враховує ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бемер проти Німеччини» (37568/97, 03.10.2002 року) зазначено, що виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз, кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, суд, приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливо досягти без його ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України.

Достатніх підстав для призначення більш суворих видів і розмірів покарання не убачається.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 (справа № 289/93/17 а.с.58-61) підлягає частковому задоволенню. З обвинуваченого на користь потерпілого підлягає стягненню 957,39 грн. матеріальної шкоди, яка полягає у понесених потерпілим витратах на лікування, підтверджена належними та допустимими доказами (справа № 289/93/17 а.с.65).

Позов в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 втраченого позивачем ОСОБА_2 заробітку в сумі 3 200,00 грн. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимогст. 1198 ЦК України,розмір доходу фізичної особи - підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, що підлягає відшкодуванню, визначається з її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців. Розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою - підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, визначається на підставі даних органу державної податкової служби. Розмір доходу, втраченого фізичною особою - підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

На підтвердження заявленої суми цивільний позивач ОСОБА_2 надав роздруковану та підписану ним же податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік та розрахунок податкових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою, при цьому відмітка про одержання контролюючим органом вказаних документів відсутня, відмітка про внесення даних до електронної бази податкової звітності також відсутня (справа № 289/93/17 а.с.63,64,66). Відомості про річний дохід, одержаний в попередньому господарському році позивачем суду не надані.

Таким чином позивачем не доведена належними та допустимими доказами заявлена вимога про стягнення 3 200,00 грн. втраченого заробітку за час непрацездатності.

Відповідно до ч. 1ст. 23 ЦК України,особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина 2 цієї статті визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними, постановою № 5 від 25.05.2001 року, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що з вини обвинуваченого, потерпілому ОСОБА_2 була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких останній зазнав у зв'язку з тілесними ушкодженнями, терпів фізичний біль, знаходився на лікуванні, в результаті чогозмінивсянормальний життєвий уклад потерпілого, виникла необхідність в лікуванні.

При визначенні судом розміру відшкодування заявленої позивачем моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень моральної шкоди, суд вважає цивільний позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, з урахуванням характеру отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, тривалості та можливості відновлення здоров'я потерпілого, внаслідок отриманої травми, його вік та стан здоров'я, з урахуванням принципу розумності і справедливості визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору 640,00 грн..

Процесуальні витрати відсутні. Речові докази по справі відсутні.

Термін дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязання обвинуваченому закінчився 13.03.2017 року, підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 122 КК України у виді трьох років обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 296 КК України у виді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 957,39 грн. матеріальної шкоди, 10 000,00 грн. моральної шкоди, 640,00 грн. сплаченого судового збору, а всього 11 597,39 грн. (одинадцять тисяч пятсот девяносто сім грн. 39 коп.). У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя /підпис/ ОСОБА_15

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)