Ухвала суду № 68565742, 31.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/9673/2017 Головуючий в 1-й інстанції - Коренюк А.М.

753/6343/16 Доповідач-Чобіток А.О.

У Х В А Л А

31 серпня 2017 року Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва Чобіток А.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року в справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 подала до суду першої інстанції позовну заяву про нанесення їй моральної і матеріальної шкоди .

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 квітня 2016 року вказану позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, а ухвалою цього ж суду від 25.04.2016 року визнано неподаною та повернуто з підстав невиконання вимог попередньої ухвали.

13.05.2016 року ОСОБА_2 подала документ, який має назву «Апеляційна скарга».

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.06.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст.. 295 ЦПК України.

На виконання вимог даної ухвали суду першої інстанції ОСОБА_2 21.06.2017 року надала «1)Відповідь про усунення недоліків на 3-х аркушах. Уточнена апеляційна скарга.2) заяву прохання освободити мене від оплати сбора-налога-2 арк.3) Заява-прохання винести рішення суда для проведення мені судової експертизи на очі, проколені ОСОБА_3 - 1 арк. Всього 6 арк.».

До вказаного листа додано «Апеляційна скарга на рішення від 07 червня 2016 року Апеляційного суду міста Києва скасувати».

24.06.2016 троку суд апеляційної інстанції визнав апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року неподаною та повернув її останній з тих підстав, що позивач недоліки скарги відповідно до ухвали суду від 07.06.2016 року не усунула, заявивши при цьому клопотання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, що не входить до повноважень суду другої інстанції.

05.07.2017 року суд касаційної інстанції скасував ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 24.06.2016 року та передав справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційної провадження.

При вирішенні питання про відкриття апеляційної провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції 11.08.2017 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_2 без руху, запропонувавши подати апеляційну скаргу в новій редакції з зазначенням наступної інформації :

1) найменування суду , до якого подається скарга;

2) ім»я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) дату оскаржуваної ухвали Дарницького районного суду м. Києва;

4) зазначити в чому полягає незаконність або необґрунтованість ухвал суду першої інстанції;

5) викласти клопотання з урахуванням ч. 2 ст. 307 ЦПК України.

Отже судом апеляційної інстанції чітко вказано форму та зміст апеляційної скарги .

29.08.2017 року на виконання вимог даної ухвали суду ОСОБА_2 надала Апеляційну скаргу в новій редакції на рішення Апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року та на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 квітня 2016 року про відшкодування матеріальних збитків, в якій зазначила, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 серпня 2017 року повністю відмовлено в позові до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків,суд не врахував, що вона є інвалідом 2 групи, ухвала від 25 квітня 2016 року залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Надалі текст скарги в повному обсязі не відповідає вимогам ухвали суду апеляційної інстанції від 11.08.2017 року щодо зазначення в чому полягає незаконність або необґрунтованість ухвал суду першої інстанції вказаних вище. При цьому з тексту скарги неможливо встановити взагалі суть питання та предмет розгляду в межах повноважень суду апеляційної інстанції . Клопотання особи також не відповідає ст.. 295 ЦПК України, оскільки в ньому позивач просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 11.08.2017 року та ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25.04.2016 року та задовольнити її позовні вимоги про відшкодування матеріальних збитків, що не входить до повноважень суду апеляційної інстанції.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух. У зв'язку з наведеним залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом із тим Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до статті 5 ЦПК України, суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_2 в редакції від 24.08.2017 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам ст.. 295 ЦПК України, як і її попередні скарги, в повному обсязі, тобто вимоги ухвали суду від 11.08.2017 року позивачем не виконано, оскільки в них відсутня інформація , передбачена процесуальним законодавством, яка б дозволяла відкрити апеляційне провадження та розглянути скаргу відповідно до повноважень апеляційного суду.

Слід зазначити, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості відкрити апеляційне провадження навіть щодо частини апеляційної скарги, в якій є згадування про ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25.04.2016 року , оскільки посилань на те, в чому полягає незаконність або необґрунтованість даної ухвали суду першої інстанції , скарга не містить , а тлумачити апеляційну скаргу на свій розсуд та ґрунтувати висновки на припущеннях стосовно доводів апеляційної скарги ,суд апеляційної інстанції не має права, оскільки це є порушенням засад правосуддя .

За таких обставин суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року визнати неподаною та повернути .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 121, 297 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року в справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків - визнати неподаною та повернути .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя: