Рішення № 68565584, 28.08.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р.Справа № 922/2019/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Липецької сільської ради, м. Липці про стягнення 24087,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 01/01-25/08-18 від 04.01.2016 року;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Липецької сільської ради про стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок незаконного знесення насаджень в сумі 24087,50 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 червня 2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10 липня 2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.06.2017 року представник позивача надав письмові пояснення (вх. № 20601) по справі разом із документами для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 05.07.2017 року представником відповідача було надано супровідний лист (вх. № 21899) разом із відзивом на позов та документами для долучення до матеріалів справи. У своєму відзиві відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що знесення насаджень ,а саме видалення 21 сухостійного дерева відбувалось на підставі п. 8 Порядку, згідно якого у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта відповідно до пункту 4 цього Порядку, крім того відповідач вказує на те, що всі знесені дерева перебували у незадовільному стані та загрожували здоров`ю та майну громадян та юридичних осіб, у зв`язку з чим їх видалення відбувалось за спрощеною процедурою.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.07.2017 року розгляд справи було відкладено на 31.07.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.07.2017 року від представника позивача надійшли заперечення (вх. № 24270) на відзив відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.07.2017 року розгляд справи було відкладено на 14.08.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 11.08.2017 року представник позивача надав додаткові письмові пояснення (вх. № 25976).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.08.2017 року представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи (вх. № 26225).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.08.2017 року розгляд справи було відкладено на 28.08.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 17.08.2017 року представник відповідача надав супровідним листом (вх. № 26675) довідку для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2017 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 28.08.2017 року не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить відмітка в протоколі судового засідання від 14.08.2017 року.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

В період з 14.02.2017 по 27.02.2017 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - позивач) на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 4, 6, 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 02.02.2017 року №10/01-04 було здійснено позапланову перевірку відповідача на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Липецької сільської ради Харківського району Харківської області.

За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зелених насаджень у населених пунктах України від 02.02.2017 року №10/01-04.

В ході вказаної перевірки позивачем було встановлено, що в порушення норм діючого законодавства, були прийняті рішення від 02.06.2016 року № 49, від 14.11.2016 року № 82, від 15.12.2016 року № 93, на підставі яких видано акти обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню № 1 від 06.06.2016 року; № 2 від 30.06.2016 року; № 3 від 08.07.2016 року; № 4 від 09.08.2016 року; № 5 від 16.11.2016 року; № 6 від 30.11.2016 року; № 7 від 30.11.2016 року; № 8 від 19.12.2016 року; № 9 від 20.12.2016 року та як наслідок незаконно знесено 21 сухостійне дерево.

Представник відповідача від підпису вищевказаного акту відмовився, про що зазначено в акті, у зв'язку з чим цей акт перевірки було направлено рекомендованим листом на адресу відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення № 6241400432774.

Згідно з додатком № 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 р. № 559 "Про затвердження Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів" було здійснено розрахунок матеріальної шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог ст.ст. 10, 25 Закону України "Про рослинний світ", ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та розмір заподіяної шкоди становить 24087,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач направив на адресу відповідача розрахунок розміру шкоди разом із претензією № 57 від 06.03.2017 про сплату заподіяної шкоди в сумі 24087,50 грн. (а.с. 31-32), яку відповідач отримав 09.03.2017 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак розмір заподіяної шкоди сплачено не було, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що знесення насаджень, а саме видалення 21 сухостійного дерева відбувалось на підставі п. 8 Порядку, згідно якого у процесі ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації, а також у разі, коли стан зелених насаджень загрожує життю, здоров`ю громадян чи майну громадян та/або юридичних осіб, видалення зелених насаджень здійснюється негайно з подальшим оформленням акта відповідно до пункту 4 цього Порядку, крім того відповідач вказує на те, що всі знесені дерева перебували у незадовільному стані та загрожували здоров`ю та майну громадян та юридичних осіб, у зв`язку з чим їх видалення відбувалось за спрощеною процедурою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 5 Закону України "Про рослинний світ" передбачено, що під час здійснення діяльності, яка впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно дотримуватися, зокрема, таких основних вимог як здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ та здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу.

Процедуру видалення дерев, кущів, газонів і квітників (зелених насаджень) на території населеного пункту регламентовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045 (надалі Порядок).

Відповідно до пункту 2 Порядку видалення зелених насаджень здійснюється, у тому числі, у разі, знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів; проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі та досягнення деревом вікової.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7-10 цього Порядку).

За змістом пункту 4 Порядку підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява про видалення зелених насаджень, подана юридичною чи фізичною особою (далі - заявник).

Після надходження заяви компетентний орган утворює комісію з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості (далі - комісія), до складу якої входять представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, територіального органу Держекоінспекції, а у разі потреби - балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень.

Під час формування складу комісії компетентний орган протягом двох днів після надходження заяви надсилає запити до територіального органу Держекоінспекції, власника земельної ділянки (користувача), балансоутримувача території та комунального підприємства, що здійснює утримання зелених насаджень, щодо можливості їх участі в роботі комісії.

Територіальний орган Держекоінспекції та заінтересовані організації у п'ятиденний строк після надходження запиту надсилають компетентному органу в письмовій формі повідомлення про включення свого представника до складу комісії.

Після надходження повідомлень компетентний орган протягом трьох днів затверджує склад комісії. У разі надходження повідомлень про відмову від участі представників територіального органу Держекоінспекції та заінтересованих організацій склад комісії затверджується без таких представників.

Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і їх відновну вартість та складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню (далі - акт), за формою, затвердженою Мінрегіоном.

Відновна вартість зелених насаджень визначається згідно з методикою, затвердженою Мінрегіоном.

У разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев комісія з'ясовує причину набуття деревами такого стану, про яку зазначається в складеному комісією акті.

Кожному члену комісії надається один примірник акта. У разі відсутності представника територіального органу Держекоінспекції у складі комісії один примірник акта у триденний строк надсилається до територіального органу Держекоінспекції.

Голова комісії готує в п'ятиденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначається інформація про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і залишаються на земельній ділянці.

Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту рішення про видалення зелених насаджень приймає відповідне рішення і видає наступного дня заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

Відповідно до пункту 5 Порядку ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Методику визначення відновної вартості зелених насаджень і зразок ордера затверджує Мінрегіон. Відновна вартість зелених насаджень, що належать до комунальної власності, сплачується до відповідного місцевого бюджету.

Передбачена приписами чинного законодавства процедура оформлення дозвільних документів на видалення зелених насаджень передбачає чітко встановлене коло обов'язків суб'єкта господарювання та функцій компетентного органу щодо її здійснення.

Таким чином Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006р. №1045 чітко передбачений порядок видалення зелених насаджень.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в порушення вищезазначеного порядку не повідомив Державну екологічну інспекцію у Харківській області щодо створення відповідної комісії. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про створення комісії з видалення дерев на території Липецької сільської ради Харківської області.

Також в актах на які посилається відповідач на обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, а саме №1 від 06.06.2016 року; № 2 від 30.06.2016 року; № 3 від 08.07.2016 року; № 4 від 09.08.2016 року; № 5 від 16.11.2016 року; № 6 від 30.11.2016 року; № 7 від 30.11.2016 року; № 8 від 19.12.2016 року; № 9 від 20.12.2016 року відсутній підпис компетентного органу, а саме Державної екологічної інспекції у Харківській області.

Статтею 28 Закону України "Про благоустрій в населених пунктах" встановлено, що охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком.

У п.6 Порядку визначено, що сплата відновної вартості зелених насаджень не проводиться у разі знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів; проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі.

Згідно п.2 ч.1 ст. 16 Закону України "Про благоустрій в населених пунктах" на об'єктах благоустрою забороняється самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про благоустрій в населених пунктах" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

У п.3.1. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 р. за N 880/12754 визначено, що до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать: парки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші; сквери; міські ліси; зони рекреації; зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель; прибережні зелені насадження; зелені насадження прибудинкової території.

У п.3.2. цих Правил визначено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об'єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

На підставі викладеного вбачається, що зелені насадження, які розташовані у селищі Липці, Харківського району, Харківської області відносяться до об'єктів благоустрію та їх самовільне знищення забороняється.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про рослинний світ" охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Відповідно до п.5.5. Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року N 105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 липня 2006 р. за N 880/12754 відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є:

на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів;

на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства;

на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій;

на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування;

на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідальною особою за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на вище вказаній земельній ділянці, на якій знесено 21 сухостійне дерево є саме відповідач.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що знесені 21 дерево перебували у незадовільному стані та загрожували здоров`ю та майну громадян та юридичних осіб, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи дійсно наявні звернення громадян та організацій щодо незадовільного стану дерев та необхідності їх видалення.

Проте відповідач мав повідомити позивача про створення комісії з обстеження та видалення дерев.

В той час, як позивачем не було вчинено відповідних дій, що є порушенням Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах.

Отже, підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано зазначених норм права щодо збереження зелених насаджень на об'єкті благоустрію комунальної власності та їх видалення, у звязку з чим такі дії є незаконними.

У відповідності до статті 40 Закону України "Про рослинний світ" порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу, порушенні вимог щодо охорони, використання та відтворення рослинного світу під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в дію, експлуатації споруд та об'єктів, застосування технологій, які негативно впливають на стан об'єктів рослинного світу.

За приписами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.96 Роз`яснень Вищого господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу ( 1540-06 ). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено того, що порушення законодавства про охорону навколишнього середовища сталося не з його вини.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Особливості застосування цивільної відповідальності визначені у ст. 69 цього Закону, згідно з якою шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з вимогами ст.ст. 66, 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не завдавати шкоду природі, відшкодувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Отже, позовні вимоги Державної екологічної інспекції в Харківській області про стягнення шкоди заподіяної державі внаслідок незаконного знесення насаджень в сумі 24087,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 13, 16, 28 Закону України "Про благоустрій в населених пунктах", ст.ст. 25, 40 Закону України "Про рослинний світ", ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Липецької сільської ради Харківського району Харківської області (62414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 04396615) на користь держави на р/р 33111331700451, УК Харківському районі (Липецька сільська рада), код ЄДРПОУ 37999633, МФО 851011, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", в установі банку - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, шкоду заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 24087,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Липецької сільської ради Харківського району Харківської області (62414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 04396615) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, р/р 35214005081164, УК ДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 37999518, МФО 820172) 1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

922/2019/17