Рішення № 68565421, 29.08.2017, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 серпня 2017 р. Справа № 903/628/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Волиньгаз Збут

до квартирно-експлуатаційного відділу м.Володимир-Волинський

про стягнення 20669грн. 17коп.

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1Л, довіреність від 02.06.2017р.

від відповідача: н/з

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач ТОВ Волиньгаз Збут звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача КЕВ м.Володимир-Волинський 20669,17грн, з яких 18809,61грн. заборгованості за поставлений газ згідно договору №114109JAOXABO16 від 01.01.2016р. на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, 1003,04грн. пені, 727,78грн. інфляційних втрат та 158,74грн. - 3%. річних

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно укладеного договору, позивач надавав відповідачу послуги з постачання газу для потреб не побутових споживачів. За період жовтень листопад 2016 року всього відповідачу поставлено природного газу на суму 18809,61 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № ВОЗ00001156 від 31.10.2016 р. та №ВОЗ000012766 від 30.11.2016р. У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати послуг у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 18809,61 грн. та нараховано штрафні санкції.

На адресу суду від відповідача надійшло письмове пояснення (вх..№01-54/7706/17 від 28.08.2017р.), в якому останній основний борг в сумі 18809,61грн. визнає в повному обсязі, пояснює, що дана заборгованість виникла у звязку з тим, що КЕВ є державною установою, яка фінансується з державного бюджету і здійснює оплату за надані послуги відповідно до виділених асигнувань.

Водночас, відповідач просить провести розгляд справи за відсутності відповідача та зменшити нараховану суму пені на 90% від остаточно заявленої суми, посилаючись на скрутне матеріальне становище, спричинене проведенням антитерористичної операції, а саме, КЕВ м.Володимир-Волинський здійснює мобілізаційні завдання Міністерства оборони України та забезпечує відновлення та налагодження житлово-побутових умов у частинах ЗСУ, що знаходяться у територіальній юрисдикції КЕВ та потребує значних коштів для закупівлі необхідних матеріалів та послуг. Крім того, позивачем не зазначено про спричинення збитків підприємству внаслідок невчасного перерахування коштів за постачання природного газу, що ставить під сумнів їх наявність.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та не заперечив щодо зменшення нарахованої пені.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

01.01.2016 року між ТОВ "Волиньгаз Збут" (постачальник) та квартирно-екплуатаційним відділом м.Володимир-Волинський (споживач) було укладено договір № 114109JAOXABO16 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів з додатковими угодами.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2016 р. природний газ, а споживач зобов`язався прийняти і своєчасно оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно пункту 3.2. цього договору ціна газу становить 6411,70грн. за 1 000 куб.м., крім того ПДВ 1282,34грн., всього з ПДВ -7694,04грн.

Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним договором (п.3.6 договору).

Згідно пункту 4.2 та підпункту 4.2.1. договору оплата газу здійснюються споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

Відповідно до підпункту 4.2.3. пункту 4.2 договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У відповідності до пункту 11.1. цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016р. до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору за період жовтень листопад 2016 р. позивачем поставлено відповідачу природного газу з врахуванням узгоджених сторонами обсягів та ціни газу на загальну суму 18809,61 грн.

Факт передачі відповідачу природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу ВОЗ00001156 від 31.10.2016 р. на суму 11556,44грн. та №ВОЗ000012766 від 30.11.2016р. на суму 7253,17грн. Дані акти підписані обома представниками сторін та скріплені їх печатками.

В порушення своїх договірних зобовязань відповідач не здійнив розрахунки з ТОВ ТОВ Волиньгаз Збут за отриманий природний газ, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 18809,61 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

На день розгляду спору заборгованість відповідача за поставлений газ в сумі 18809,61грн. не погашена, повністю визнана відповідачем, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день простроченого платежу.

Порушення строків оплати, визначених договором, підтверджується наявними матеріалами справи.

За прострочення виконання грошових зобовязань по оплаті поставленого газу відповідачу за період з 11.11.2016р. по 11.05.2017р., згідно розрахунків позивача, нараховано 1003,04грн. пені, яка є підставною та підлягає до стягнення.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Водночас, у поясненні відповідач просить зменшити розмір пені на 90% від остаточно заявленої суми.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Враховуючи, що зобов'язання, яке передбачене договором на постачання природного газу не виконане своєчасно відповідачем з причин, які напряму не залежать від нього; враховуючи його скрутне матеріальне становище, спричинене проведенням антитерористичної операції, що потребує значних коштів для закупівлі необхідних матеріалів та послуг; незначності прострочення виконання; у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про заподіяння тяжких наслідків позивачу неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати природного газу, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшивши розмір пені на 90%, стягнувши з відповідача 100,30грн., про що не заперечив представник позивача в судовому засіданні. Стягнення з відповідача грошових коштів у вищевказаній сумі, на думку суду, є адекватною санкцією за порушення ним договірного зобов'язання та відповідає інтересам обох сторін.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошових зобовязань відповідачу, згідно перевірених розрахунків позивача, нараховано 158,74грн. 3% річних за період з 11.11.2016р. по 03.08.2017р., та 727,78грн. інфляційних нарахувань за листопад-липень 2017 року, які є підставними та підлягають до стягнення.

Згідно п.4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається при задоволенні позову на відповідача.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Академіка Глушкова, 1, код ЄДРПОУ 07516184) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньгаз Збут" (м. Луцьк, вул. Івана Франка, 12, код ЄДРПОУ 39589216) 19796грн. 43коп. (з яких 18809,61грн. заборгованості, 100,30грн. пені, 727,78грн. інфляційних втрат та 158,74грн. 3% річних), а також 1600грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено

29.08.2017

СуддяО. Г. Слободян