Постанова № 68565403, 30.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 922/220/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.04.2017у справі№922/220/17 Господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доПриватного акціонерного товариства "Київстар"проусунення перешкод у користуванні майном та стягнення коштівУ судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Савченко А.В. - адвокат за дог. від 03.05.2017.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар", в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщення № 4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, цокольний поверх будівлі літ. А-9, загальною площею 19,48 кв.м. шляхом зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачеві, як власникові, вказане майно; стягнути з відповідача на користь позивача 61305,90 грн., з яких: 20435,30 грн. заборгованість з орендної плати та 40870,60 грн. нарахована неустойка за несвоєчасне повернення майна з оренди за період 05.08.2016 року по 30.01.2017 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2017, позов задоволено частково. Зобов'язано усунути перешкоди в користуванні спірними нежитловим приміщення шляхом зобов'язання ПАТ "Київстар" звільнити та повернути їх позивачеві. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20435,30 грн. заборгованості з орендної плати. В частині стягнення неустойки у розмірі 40870,60 грн. відмовлено в силу положень ст. 614 Цивільного кодексу України, оскільки відповідачем були здійснені заходи щодо належного виконання зобов'язань щодо повернення майна.

Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Скарга мотивована порушенням судами положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріалами справи не доведено заявлені позовні вимоги. Зокрема, на думку скаржника, судами не враховано те, що саме позивач ухилявся від прийняття спірного приміщення і на час розгляду даного спору, обладнання відповідача у спірному приміщенні було відсутнє. Те, що відповідач не мав доступу до приміщення вбачається із результатів розгляду справи №922/1646/16 Господарського суду Харківської області про розірвання договору оренди. Тому скаржник вважає, що судами неповно з'ясовано всі обставини, що мають значення для законного вирішення даного спору та порушено ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 просить у її задоволені відмовити , а судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ "Голден Телеком" 01.01.2014 року був укладений договір оренди № РОР КНА 01000005, за умовами якого ФОП ОСОБА_4 передав, а ТОВ "Голден Телеком" прийняло в платне користування нежитлове приміщення № 4, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, цокольний поверх будівлі літ. А-9, загальною площею 19,48 кв.м. Того ж дня, 01.01.2014 року, між сторонами договору був підписаний Акт приймання передачі нежитлового приміщення.

В подальшому, а саме 01.11.2014 року, позивач, відповідач та ТОВ "Голден Телеком" уклали додаткову угоду № 1 до вказаного договору оренди, якою дійшли згоди, що ПрАТ "Київстар" приймає на себе права та обов'язки ТОВ "Голден Телеком".

01.12.2014 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 2, відповідно до якої сторони погодили, що за користування орендованим майном ПрАТ "Київстар" сплачує на користь позивача орендну плату в розмірі 3500,00 грн. на місяць.

Пунктом 2.1.9. Договору сторони також передбачили, що у разі припинення договору № 01000005 ПрАТ "Киїавстар" зобов'язується звільнити та передати позивачу орендоване приміщення не пізніше ніж 30 діб з дати припинення договору.

Також п. 1.7. Договору сторони визначили, що повернення майна відповідачем позивачу (власникові) при припиненні дії договору оформлюється відповідним актом. Датою передачі майна в оренду та датою його повернення є дата підпису відповідних Актів сторонами.

З матеріалів справи слідує, що рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2016 року по справі № 922/1646/16 було задоволено позовні вимоги ПрАТ "Київстар" та розірвано договір оренди № РОР КНА 01000005 від 01.01.2014 року.

Приймаючи до уваги вищевказане рішення, суди підставно визначились, що у відповідача виникло зобов'язання повернути орендоване майно впродовж не більше ніж 30 діб, як було передбачено п. 2.1.9 Договору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

За наслідками розгляду даного спору судами встановлено, що договір оренди № РОР КНА 01000005 від 01.01.2014 року в судовому порядку визнано розірваним.

Отже, з огляду на приписи ч. 1 ст. 785 ЦК України та відповідно до п. 2.1.9 договору у відповідача виник обов'язок щодо звільнення та повернення позивачу нежитлового приміщення, що було предметом договору, проте акта повернення майна матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, суди правомірно задовольнили позовні вимоги позивача щодо усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення відповідачем нежитлового приміщення та повернення його позивачу.

Доводи касаційної скарги в цій частині визнаються касаційною інстанцією неспроможними, оскільки те, що майна відповідача немає в спірному приміщенні і те, що договір оренди розірвано, не впливає на законність висновків судів про те, що спірне майно має бути повернуто власникові за актом, як це передбачено умовами договору та вищевказаними положеннями законодавства.

Доводи скарги щодо стягнення з відповідача орендної плати за період 05.08.2016 року по 30.01.2017 року також відхиляються касаційним судом.

Так відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України, за користуванням майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За приписами ч.2 ст. 795 повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Керуючись зазначеними нормами законодавства та враховуючи те, що пунктом 1.7 договору оренди сторони погодили, що повернення майна орендарем орендодавцю при припиненні дії договору також оформлюється відповідним актом, суди обґрунтовано задовольнили вимоги позивача про стягнення орендної плати за період 05.08.2016 року по 30.01.2017 року, позаяк спірне приміщення за актом не повернуто.

Обставин для застосування положень ч.6 ст.762 ЦК України судами у даній справі не встановлено, а тому, в силу приписів ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, яка не надає права Вищому господарському суду України встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна інстанція позбавлена повноважень по іншому оцінити правовідносини, що склались між сторонами спору.

Доводів на спростування висновків судів про відмову у стягненні з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення майна у розмірі 40870,60 грн., касаційна скарга не містить. При цьому колегія погоджується з мотивами суду попередніх інстанцій щодо відхилення вказаних вимог.

З огляду на викладене висновки судів визнаються касаційним судом обґрунтованими та такими, що відповідають обставина справи та нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому підстави для скасування чи зміни рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2017 у справі №922/220/17 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: С.В. Бакуліна

Г.М. Мачульський