Постанова № 68565402, 30.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 904/11917/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.(доповідач)суддів Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду 13 квітня 2017 рокуу справі№ 904/11917/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця"допублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"про стягнення 37 729, 92 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 37 729,92 грн, з яких 36 800,88 грн - плата за користування вагонами, 929,04 грн - збір за зберігання вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2017 (суддя - Загинайко Т.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 13.04.2017 (головуючий - Чус О.В., судді - Кузнецов В.О., Науменко І.М.), позов задоволено.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 36 800,88 грн плати за користування вагонами, 929,04 грн збору за зберігання вантажу та судовий збір.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у позові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 28.11.2013 між ДП "Придніпровська залізниця" (правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (залізниця)) та ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії)) укладено договір № ПР/М-13-2/11-131387НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (договір), за умовами якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції; під'їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції по сигналізації на залізницях України та Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (п. 4 договору).

Відповідно до п. 5 договору передача (здача) порожніх вагонів під навантаження для під'їзної колії здійснюється через інтервал часу - 1,5 год; повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг за телефоном оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Пунктом 6 договору визначено, що вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна; подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії; здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Згідно з п. 8 договору про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг; повідомлення передається не пізніше ніж за 2 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

У період з 16.06.2016 по 23.06.2016 залізницею за залізничними накладними № № 41620832, 41658378, 41658386, 41645433, 41645441, 41645458, 41645417, 41645367, 41645425, 41645391, 41645375, 41646985, 41662511, 41713470, 41713017, 41713009, 41759309, 41739269, 41739228, 41792441, 41789033, 41758681, 41759523, 41759366, 41759390, 41759358, 41759507, 41759382, 41759341, 41759325, 41760943, 41760869, 41760893, 41763509, 41763475, 41763483, 41763491, 41763566, 41763582, 41763574, 41759234, 41759242, 41759259, 41759267, 41759275, 41759283 були прийняті порожні власні вагони до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Південний ГЗК".

За наказом № 651 від 23.06.2016 о 21:41 год на станції затримки Савро Придніпровської залізниці були затримані вагони (№ № голова 53545679 хвіст 62403134 у кількості 57 вагонів, індекс поїзда 4005-17-4672 з вантажем на своїх осях) через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Станцією затримки - Савро Придніпровської залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 № 124 від 23.06.2016 та акт форми ГУ-23а № 124/118 від 23.06.2016 про затримку вагонів через неприйняття їх вантажовласником - ПАТ "Південний ГЗК" з причин скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, що прибули на його адресу та несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу. Також було складено повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться в поїзді № 3139 індекс 4005-17-4672, яке було отримане відповідачем 23.06.2016 о 22:45 год.

За наказами № 659 від 24.06.2016, № 664 від 26.06.2016 на станції затримки Новоблочна Придніпровської залізниці, за наказами № 665 від 26.06.2016, № 676 від 27.06.2016 на станції затримки Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці, а за наказом № 666 від 26.06.2016 на станції затримки Савро Придніпровської залізниці були затримані відповідні вагони з таких же підстав - через неможливість приймання їх станцією призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на цій станції вагонів, що раніше прибули на адресу відповідача та не забиралися останнім через несвоєчасне вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу.

Також станціями затримки - Новоблочна, Кривий Ріг Головний, Савро Придніпровської залізниці за кожним наказом і через затримку вагонів складались акти загальної форми ГУ-23, акти форми ГУ-23а та повідомлення про затримку вагонів, що перевозяться у вказаних поїздах.

Як встановлено судами, внаслідок несвоєчасного забирання відповідачем спірних вагонів, які надішли на його адресу та знаходилися на станціях Савро, Новоблочна та Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці позивачем було нараховано відповідачу плату за користування спірними вагонами у сумі 36 800,88 грн, яку включено до відомостей плати за користування вагонами № №01079376, 01079377, 01079380, 06079386, 14079388, 14079390, 28069371, 28069372, 28069375, а також збір за зберігання вантажу у сумі 929,04 грн, який включено до накопичувальної картки № 04079055.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач просив стягнути з відповідача 36 800,88 грн плати за користування вагонами та 929,04 грн збору за зберігання вантажу.

Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується з ст. 307 ГК України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата; порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами; зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Пунктом 3 розділу II Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами).

Аналогічне положення закріплено і в ст. 129 Статуту залізниць України.

За п. п. 9, 10 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акту про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (п. 12 Правил).

Факт затримки вагонів на станціях підходу до станції призначення з причин, які залежали від ПАТ "Північний ГЗК", підтверджується актами, які доводять зайнятість колій станції, що послужило причиною неможливості доставки спірних вагонів до станції призначення.

Оскільки затримка спірних вагонів відбулась з причин, що залежали від відповідача - несвоєчасного забирання останнім вагонів, що прибули на його адресу раніше, то господарські суди прийшли до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 36 800,88 грн плати за користування вагонами.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажу, то суди також правомірно задовольнили ці вимоги виходячи з такого.

Згідно зі ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (з подальшими змінами і доповненнями), передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Отже, встановивши, що затримка вагонів відбулась у даному випадку у зв'язку із несвоєчасним забирання вагонів відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, господарські суди обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача 929,04 грн збору за зберігання вантажу.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на наявність вільних колій та можливість прийняття ним вагонів, а також на неправомірність дій диспетчера з руху поїздів, то вони є безпідставними виходячи з такого.

За п.п. 4.2.1 п. 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язків України № 507 від 31.08.2005, приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно розпорядчим актом станції.

При цьому, зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції тощо.

Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу відноситься до технологічної роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів.

Отже, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору, ЄТП, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених п. 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність вини відповідача, яка є обов'язковою умовою для нарахування плати за користування вагонами, то вони також є безпідставними, адже наявними в матеріалах доказами підтверджується, що затримка вагонів відбулася саме з вини відповідача. Крім того, плата за користування вагонами не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини у сторони у зобов'язанні.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами у таких випадках: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переборну спроможність, проте відповідачем таких обставин не було доведено, а тому він не звільняється від сплати вказаної плати в силу п. 16 Правил.

Щодо посилання ПАТ "Південний ГЗК" в касаційній скарзі на неможливість одночасного стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, то вони є безпідставними, адже це два самостійні платежі, які стягуються зі сторони у випадку невиконання чи неналежного виконання нею своїх зобов'язань (в цьому випадку у зв'язку із несвоєчасним забиранням відповідачем вагонів) і не є подвійною відповідальністю за одне правопорушення, що виключає одночасне стягнення таких платежів.

Враховуючи викладене, підстав для скасування судових рішень, постановлених відповідно до вимог закону та встановлених у справі обставин, не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2017 року у справі за № 904/11917/16 - без змін.

Головуючий, суддя Л.Стратієнко Суддя Н. Нєсвєтова Суддя В. Студенець