Рішення № 68564326, 28.08.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.08.2017р. Справа № 905/1343/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрорітет”, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська”, селище Новоолександрівка, Покровський район, Донецька область

про стягнення 213 522 грн. 94 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з’явився.

від відповідача: представник не з’явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрорітет”, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Новоолександрівська”, селище Новоолександрівка, Покровський район, Донецька область, про стягнення 218 182 грн. 03 коп.

Ухвалою суду від 19.06.2017р. господарським судом Донецької області було порушено провадження у справі №905/1343/17 та призначено справу до розгляду на 04.07.2017р.

30.06.2017р. від позивача на виконання вимог ухвали суду від 19.06.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов супровідний лист (вих.№08/01 від 29.06.2017р.) з додатками.

Ухвалою суду від 04.07.2017р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 31.08.2017р. та відкладено розгляд справи на 17.08.2017р.

17.08.2017р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшла заява б/н від 16.08.2017р. про зменшення розміру позовних вимог, за замістом якої останній просить суд прийняти дану заяву до розгляду та зменшити розмір позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача суму заборгованості за договором постачання №01-Т-280316 від 28.03.2016р. у розмірі 147 310 грн. 00 коп., пеню у розмірі 30 414 грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 5 207 грн. 11 коп., інфляційних втрат у розмірі 30 591грн. 12 коп., а разом – 213 522 грн. 94 коп.

Ухвалою суду від 17.08.2017р. господарським судом Донецької області було зазначено про здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням наданої заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (б/н від 16.08.2017р.) та відкладено розгляд справи на 28.08.2017р.

17.08.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення стосовно виставлених рахунків на оплату за договором постачання №01-Т-280316 від 28.03.2016р. Крім того, в якості додатку до зазначених письмових пояснень позивачем було надано акт звіряння взаємних розрахунків між ТОВ «Агрорітет» та ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» за договором №01-Т-280316 від 28.03.2016р. підписаний представника сторін та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором постачання №01-Т-280316 від 28.03.2016р. щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку, також, нараховані три відсотки річних, сума інфляційного збільшення заборгованості та пеня. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 530, 629, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судових засіданнях 04.07.2017р. та 17.08.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на поставлення товару за договором постачання №01-Т-280316 від 28.03.2016р. на адресу відповідача, невиконання останнім зобов'язання щодо оплати отриманого ним на підставі видаткових накладних товару, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, суми інфляційного збільшення заборгованості та пеня.

Відповідач, у свою чергу, про судові засідання 04.07.2017р., 17.08.2017р. та 28.08.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать штампи поштових відправлень на зворотному боці відповідних ухвал та повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про їх отримання 27.06.2017р., 11.07.2017р., однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВСТАНОВИВ:

28.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрорітет» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська» (покупець) підписано договір постачання № 01-Т-280316 (далі – Договір), за умовами якого постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар в асортименті – Ячмінь яровий насінневий Донецький-14 с/ел, кількості – 40 860 кг, і за ціною – 347 310 грн. 00 коп.

Відповідно до п.1.1. Договору, загальна сума договору становить 347 310, 00 грн., а т.ч. ПДВ 20% - 57 885, 00 грн.

Відповідно до п.2.3. Договору, товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної.

Пунктом 1.2. Договору, передбачено, що покупець зобов’язаний прийняти насіння від продавця та здійснити оплату згідно п.3.1. Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, покупець зобов’язаний здійснити оплату в розмірі 100% від суми договору, рівними долями з моменту передачі товару на підставі видаткової накладної та рахунка на оплату, протягом 5 (п’яти) місяців, але не пізніше ніж 30 серпня 2016р.

Відповідно до п.4.2. Договору, за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару Покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми недоплати за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов’язання щодо оплати.

Відповідно до п.9.2. Договору, останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх обов’язків.

Згідно з п.9.3. Договору, якщо протягом 20 днів з моменту закінчення строку дії даного договору, ні одна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається дійсним на тих же умовах і на той же строк.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 347 310,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи наступними видатковими накладними:

- видатковою накладною №36 від 28.03.2016р. на суму 86 020 грн. 00 коп.

- видатковою накладною №40 від 04.04.2016р. на суму 120 275 грн. 00 коп.

- видатковою накладною №48 від 15.04.2016р. на суму 141 015 грн. 00 коп.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується його підписом та печаткою підприємства на зазначених накладних.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі Договору, не надано.

Також, позивачем відповідачу для здійснення оплати за зазначеними видатковими накладними було виставлено рахунок №34 від 28.03.2016р. на суму 347 310 грн. 00 коп. Крім того, в матеріалах справи наявний рахунок на оплату №36 від 28.03.2016р. на суму 100 000 грн. 00 коп. Позивач у наданих до суду поясненнях зазначив, що рахунок №36 від 38.03.2016р. було надано відповідачу на його прохання, на першу частину оплати за Договором №01-Т-280316 від 28.03.2016р в сумі 100 000 грн. 00 коп. Основним рахунком по Договору №01-Т-280316 від 28.03.2016р. є рахунок №34 від 28.03.2016р. на загальну суму договору. Частковою оплатою, в сумі 100 000 грн. 00 коп. по платіжному дорученню №236 від 16.09.2016р., є оплата основного рахунку №34 від 28.03.2016р. до Договору №01-Т-280316 від 28.03.2016р.

В свою чергу, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару за договором постачання № 01-Т-280316 від 28.03.2016р. на загальну суму 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №236 від 16.09.2016р. на 100 000 грн. 00 коп. та №493 від 08.12.2016р. на 100 000 грн. 00 коп.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір постачання № 01-Т-280316 від 28.03.2016р., суд дійшов висновку, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, які регулюються нормами ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України, в силу яких продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.3.1 Договору, покупець зобов’язаний здійснити оплату в розмірі 100% від суми договору, рівними долями з моменту передачі товару на підставі видаткової накладної та рахунка на оплату, протягом 5 (п’яти) місяців, але не пізніше ніж 30 серпня 2016р.

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 347 310, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючий положення пункту 3.1. Договору, суд дійшов висновку, що граничним строком виконання зобов’язання з оплати вартості товару, поставленого позивачем відповідно до видаткових накладних №36, №40, №48 є 30.08.2016р.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за товар, поставлений згідно з вищезазначеними видатковими накладними, здійснив не в повному обсязі та не в передбачені п.3.1. Договору строки, сплативши на рахунок позивача лише кошти в сумі 200 000 грн. 00 коп., що не заперечується сторонами.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар становить 147 310 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 147 310 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 31.08.2016р. по 17.08.2017р., з урахуванням часткових оплат, у сумі 5 207 грн. 11 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним. Фактично розмір 3% річних, з урахування здійснених часткових оплат відповідачем, складає 5200 грн. 45 коп., у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 6 грн. 66 коп. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати наданих послуг за період 01.09.2016р. по 17.08.2017р., з урахуванням часткових оплат, у сумі 30 591 грн. 12 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Фактично розмір інфляційних втрат за вказаний період, з урахування здійснених часткових оплат відповідачем, дорівнює 23 527 грн. 15 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 7 063 грн. 97 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 31.08.2016р. по 28.02.2017р., з урахуванням часткових оплат, на суму 30 414 грн. 71 коп., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ.

Оцінюючи правомірність нарахування якої суд зазначає наступне.

Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Аналогічні норми містяться в ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно з якими штрафом/пенею визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення виконання.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару Покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від суми недоплати за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов’язання щодо оплати.

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним. Фактично розмір пені за вказаний період, з урахування здійснених часткових оплат відповідачем, становить 30 341 грн. 80 коп., з огляду на вищевикладене позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню а в частині стягнення 72 грн. 91 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрорітет”, смт. Слобожанське, Дніпровський район, Дніпропетровська область позовних вимог, із врахуванням наданої заяви про зменшення розміру позовних вимог (б/н від 16.08.2017р.), останній просить стягнути з відповідача – суму заборгованості за договором постачання №01-Т-280316 від 28.03.2016р. у розмірі 147 310 грн. 00 коп., пеню у розмірі 30 414 грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 5 207 грн. 11 коп., інфляційних втрат у розмірі 30 591грн. 12 коп., а разом – 213 522 грн. 94 коп. Фактично вказана сума є ціною позову. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову.

Частиною 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір”, нормами якого визначені правові засади справляння судового збору, передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2. ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" 1 січня 2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 600 грн.

Отже, розмір судового збору за подання даної позовної заяви становить 3 202 грн. 84 коп.

Дослідивши платіжне доручення № 187 від 08.06.2017р. на суму 3 272 грн. 73 коп. судом встановлено, що судовий збір сплачений позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 69 грн. 89 коп.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 629, 655-697, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193, 230, 232, 264-271, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська» (код ЄДРПОУ 30486409, місцезнаходження 85352, Донецька область, Покровський район, селище Новоолександрівка (Новоолександрівська с/р), вул. Гагаріна) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрорітет» (код ЄДРПОУ 25008221, місцезнаходження 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вулиця Нижньодніпровська, будинок 1) заборгованість за договором постачання № 01-Т-280316 від 28.03.2016р. у розмірі 147 310 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 5 200 грн. 45 коп., інфляційні витрати у сумі 23 527 грн. 15 коп. та пеню у розмірі 30 341 грн. 80 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 095 грн. 69 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 28.08.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.08.2017 р.

Суддя Ю.С. Мельниченко