Рішення № 68564209, 29.08.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.08.2017 Справа № 904/7214/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ", м. Київ

до Дніпропетровського національного університету імені ОСОБА_1, м. Дніпро

про стягнення 2 531 964,06 грн.

та

за зустрічним позовом Дніпропетровського національного університету імені ОСОБА_1, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ", м. Київ

про визнання додаткової угоди недійсною

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 709-04/17-00163 від 12 квітня 2017 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №88-552-196 від 10 липня 2017 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Дніпропетровського національного університету імені ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 531 980,65 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 2 325 474,06 грн.;

- пеня у розмірі 138 827,62 грн.;

- 3 % річних у розмірі 16 246,46 грн.;

- інфляційні збитки у розмірі 51 432,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу № РГ02-02-22 від 22 лютого 2017 року в частині повної та своєчасної оплати послуг з постачання газу. У звязку з простроченням виконання грошового зобовязання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 10.04.2017 по 03.07.2017 у сумі 16 246,46 грн. та інфляційні збитки за період з квітня по травень 2017 року.

На підставі пункту 6.2.1 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за надані послуги з постачання газу у розмірі 137 827,62 грн. за загальний період з 10.04.2017 по 03.07.2017.

27 липня 2016 року Дніпропетровський національний університет імені ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15.05.2017 до договору на постачання природного газу № РГ02-02-22 від 22 лютого 2017 року.

В обґрунтування зустрічного позову підприємство зазначає, що у додатковій угоді №2 від 15.05.2017 змінено річний плановий обсяг постачання газу - до 939,199 тис. куб. м, змінено ціну за одиницю товару, а саме: ціна газу становить 8959,50 за 1000 куб. м., в т.ч. ПДВ., загальна сума договору складає 8 14 753, 44 грн. в т.ч. ПДВ. Внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

За твердженням Дніпропетровського національного університету імені ОСОБА_1, зазначені зміни до договору на постачання природного газу призвели одночасно до зменшення обсягів постачання газу з боку постачальника та збільшення ціни за 1000 куб. м, що прямо суперечить вимогам ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки при зменшенні обсягів постачання газу, ціна договору повинна бути також зменшена. Таким чином, вказана угода не відповідає нормам чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2017 року прийнято для спільного розгляду із первісним позовом зустрічний позов Дніпропетровського національного університету імені ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди недійсною.

27.07.2017 позивачем подані додаткові пояснення, відповідно до яких зазначає, що до спірного договору було укладено ряд додаткових угод та, відповідно до умов договору та додаткових угод, підставою для оплати за поставлений газ, зокрема, є підписаний між сторонами акт приймання-передачі. Отже, відповідач зобов'язаний був підписати акти приймання-передачі природного газу спожитого у березні та оплатити його в строк до 10.04.2017 по ціні 8950,50 грн. за 1000,00 куб.м. природного газу.

16.08.2017 Дніпропетровським національним університетом імені ОСОБА_1 (позивачем за зустрічним позовом ) подано заяву про відмову від зустрічного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" зустрічний позов заперечує, зазначає, що укладення додаткової угоди №2 від 15.05.2017 до договору на постачання природного газу № РГ02-02-22 від 22 лютого 2017 року було спричинено підвищенням цін на природній газ, що власне і передбачено ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, відповідач за зустрічним позовом зауважує, що за ч.3 ст. 207 Господарського кодексу України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. А тому, навіть у разі задоволення зустрічних позовних вимог, спірну додаткову угоду буде визнано недійсною на майбутнє, у той час як природний газ, який підлягає оплаті вже спожитий.

17.08.2017 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) подано відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що за змістом п.4.2.1 договору розрахунок за спожитий газ проводиться при настанні сукупності умов: до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим; за наявності наданого постачальником акту приймання-передачі природного газу (який є підставою платежу). Відповідач вказує, що експрес накладна від 15.03.2017 №10025427320 не може бути належним доказом направлення акту прийому-передачі газу за березень, оскільки на момент її оформлення звітний період (березень 2017 року) не закінчився і тому обсяги природного газу ще не могли бути відомі. Також відповідач зазначає, що експрес накладна від 01.06.2017 №59000261186135 не є доказом відправлення акту прийому-передачі газу за березень 2017 року, оскільки в зазначеному відправленні на адресу споживача надійшов акт приймання-передачі природного газу за лютий 2017 року, що є іншим звітним періодом та не відноситься до предмету спору по даній справі. Належним чином оформлений акт приймання-передачі природного газу за березень 2017 року на суму 2 325 474,06 грн. надійшов до споживача лише 29.06.2017 (лист вих.№1132-06/17 від 27.06.2017). Відтак, відповідач, заперечуючи позов, зазначає про неможливість здійснення своєчасного розрахунку через відсутність акту-приймання-передачі, що є простроченням кредитора. Оскільки прострочення виконання зобов'язання сталося з вини кредитора, відповідач заперечує проти нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції. Додатково відповідач зазначає, що кошторисом витрат на утримання ДНУ ім. О.Гончара не передбачено коштів на сплату інфляційних нарахувань, пені та 3% річних.

21.08.2017 позивачем за зустрічним позовом подано заяву про залишення зустрічного позову без розгляду. Заяву про відмову від зустрічного позову просить вважати відкликаною.

22.08.2017 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Позивач зазначає, що відповідач мав у своєму розпорядженні підготовлений та підписаний і скріплений печаткою акт приймання-передачі природного газу поставленого в березні 2017 року, про що є документальне підтвердження (експрес-накладна). У зв'язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань на суму основної заборгованості за період з 11.05.2017 по 22.08.2017 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 531 964,06 грн., з яких:

- 2 325 474,06 грн. сума основного боргу;

- 16 240,00 грн. 3% річних;

- 138 820,00грн. пеня;

- 51 430,00 грн. втрати від інфляції.

Дніпропетровським національним університетом ім. О. Гончара подані заперечення на заяву про зменшення позовних вимог. Відповідач за первісним позовом просить суд прийняти до уваги, що в заяві про зменшення позовних вимог по справі №904/7214/17 фактично пред'являються нові позовні вимоги, які раніше в межах даної справи не заявлялися - про стягнення пені та 3% річних з 04.07.2017 по 22.08.2017 та втрат від інфляції за період з червня по липень 2017 року. Згідно з правовими позиціями, викладеними в п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в даному випадку має місце не зміна розміру позовних вимог, а пред'явлення нових вимог поза межами раніше заявленого предмету позову. Вимоги, викладені в заяві про зменшення позовних вимог, також обґрунтовуються новими обставинами - посиланнями на направлення 10.05.2017 на адресу ДНУ ім. О.Гончара акту приймання-передачі природного газу за березень 2017 року, про що в тексті позовної заяви не зазначалося. Приймаючи до уваги, що слухання справи №904/7214/17 перебуває на стадії розгляду спору по суті, такі позовні вимоги не можуть бути прийняті до провадження.

Також відповідач зазначає, що в позовній заяві пред'явлено вимоги про стягнення пені та 3% річних з 10.04.2017 по 10.05.2017 та втрат від інфляції за квітень 2017 року. В той же час, в поданій заяві про зменшення позовних вимог щодо вказаних матеріально-правових вимог жодних відомостей немає. У зв'язку з чим невизначеною є позиція ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" щодо того, чи підтримуються ці позовні вимоги на даному етапі судового провадження.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.6 Закону України "Про судовий збір" у разі, якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до ст.7 цього Закону.

Тобто, за змістом вказаної норми при збільшенні позовних вимог необхідним є сплата судового збору виходячи із суми такого збільшення. В той же час, при зменшенні розміру позовних вимог повернення судового збору за відповідною сумою відбувається після вирішення спору по суті шляхом постановлення судом відповідної ухвали за результатами розгляду відповідної заяви позивача.

В порушення вказаних вище приписів, при пред'явленні нових позовних вимог судовий збір з них не сплачено, а ТОВ "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" має намір самостійно здійснити взаємозалік за сумами судового збору, що підлягають сплаті, та сумами судового збору, щодо яких можливе їх повернення (за наявності правових підстав). Відповідач вважає, що дані дії є неприпустимими за змістом ст.6 Закону України "Про судовий збір".

За твердженнями відповідача, заява про зменшення позовних вимог по справі №904/7214/17 не може бути прийнята до розгляду в межах наявного судового провадження, що не виключає можливості подання в якості окремого позову.

Відповідач також вказує, що викладені відомості щодо направлення 10.05.2017 на адресу ДНУ ім. О.Гончара акту приймання-передачі природного газу за березень 2017 року є такими, що підлягають відхиленню з наступних підстав. За експрес-накладною №10026061354 на адресу ДНУ ім. О.Гончара надійшли відомості Харківської торгово-промислової палати України від 17.03.2017 щодо середньої митної вартості природного газу за січень-лютий 2017 року та складений на основі вказаних відомостей проект додаткової угоди до договору №РГ02-02-22 від 22.02.2017 щодо збільшення ціни природного газу на 10% з 8145,00 грн. до 8959,50 грн. в порядку п.2 ч.4 ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі". Акт приймання-передачі природного газу в даному пакеті документів не направлявся, оскільки на момент його відправлення ще не було домовленості сторін з питання збільшення ціни природного газу.

Стосовно вказаних заперечень суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У пункті 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог, а саме змінено ціну позову шляхом зміни лише періодів нарахування пені, 3% річних та індексу інфляції, при цьому останнім не змінюється сума основного боргу, не змінюється підстава позову (договір на постачання природного газу, акт прийому передачі природного газу за березень 2017 року), тому вказана заява розцінюється судом як заява про зменшення розміру позовних вимог в розумінні п. 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" і може бути подана позивачем до прийняття рішення. Посилання відповідача на необхідність доплатити судовий збір судом не приймається, оскільки позивачем зменшено позовні вимоги на 16,59 грн., а не заявлено нові позовні вимоги, у зв'язку з чим питання про повернення суми судового збору буде вирішено за результатами розгляду відповідної заяви позивача.

З урахуванням викладеного, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.

29.08.2017 відповідачем подано заяву про зменшення розміру пені до 10 000,00 грн. Заяву обґрунтовує тим, що ДНУ ім. О.Гончара проводить розрахунки за природний газ при першій же можливості виходячи з виділених обсягів фінансування. Сплата суми основного боргу заплановано на вересень 2017 року з коштів отриманих з бюджету та від надання платних послуг в галузі освіти. Пеня у розмірі 10 000,00 грн., за поясненнями відповідача, є об'єктивно можливою до виплати сумою для навчального закладу, що фінансується за рахунок державного бюджету.

Позивач проти заяви про зменшення розміру пені заперечував.

Розгляд справи відкладався з 27.07.2017 на 17.08.2017, з 17.08.2017 оголошувалась перерва до 29.08.2017.

У судовому засіданні 29.08.2017 року проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" (постачальник) та Дніпропетровським національним університетом імені ОСОБА_1 (споживач) укладений договір № РГ02-02-22 на постачання природного газу, відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобовязався передати у власність споживачу у 2017 році природний газ (за кодом ДК 016:2010 Газ природний, скраплений або в газоподібному стані (09123000-7 Природний газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Річний плановий обсяг постачання газу до 3 406,579 тис. куб. м. (п. 1.2 договору).

Планові обсяги постачання газу по місяцях зазначені у п. 1.3 договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з дати його підписання до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11.1. договору).

Відповідно до п.1.5. договору передача газу за цим договором здійснюється на фізичній точці виходу з газотранспортної системи оператора ГТС до газорозподільної системи оператора ГМР.

Обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору про розподіл природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.3 договору).

Ціна постачання газу визначена у розділі ІІІ договору.

Так, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п. 3.1 договору).

Ціна газу становить 6 787,50 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1 357,50 грн., всього з ПДВ 8 145,00грн. (п. 3.2 договору).

Ціна зазначена в п. 3.2. договору, може змінюватись протягом дії договору у випадках передбачених ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015р. №922-VII.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та розрахунках за цим договором (п. 3.4 договору).

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом II цього договору (п. 3.5 договору).

Загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і становить 27 746 585,96 грн., у т.ч. ПДВ 20% 4 624 430,99 грн. (п. 3.6 договору).

Згідно з п.3.7 договору споживач бере на себе зобов'язання та здійснюватиме оплату за поставлений газ у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

23 лютого 2017 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору на постачання природного газу від 22.02.2017 року, якою внесли зміни до п.3.6. договору та обумовили, що загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і становить 7 012 295,21 грн., крім того ПДВ 20% 1 402 459,04 грн. Разом з ПДВ 8 414 754,25 грн.

Пункт 1.2 договору викласти в наступній редакції: річний плановий обсяг постачання газу до 1033,119 тис. куб. м. Також змінено планові обсяги постачання газу, викладені у п.1.3 договору.

Додатковою угодою №2 від 28 лютого 2017 року сторони погодили ціну природного газу на рівні 8 959,5грн. за 1000,00куб.м. природного газу.

Додатковою угодою №3 від 15.05.2017 року до договору №РГ02-02-22 від 22.02.2017 року сторонами змінено п.1.2 договору, а саме річний плановий обсяг постачання газу до 939,199 тис. куб. м. Змінено планові обсяги постачання газу по місяцях, викладених у п.1.3 договору.

Також, п.3.2 договору викладено в наступній редакції: Ціна газу становить 7 466,25 грн. за 1000 куб. м., крім того ПДВ 1 493,25 грн., всього з ПДВ 8 959,50 грн.

Пункт 3.6 договору викладено в наступній редакції: загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним договором і становить 8 414 753,44 грн., у т.ч. ПДВ 20% 1 402 458,91 грн.

Відповідно до умов п.8 Додаткової угоди №2 від 28.02.2017 та п.4 Додаткової угоди №3 від 15.05.2017 умови, передбачені цією Додатковою угодою, застосовуються до правовідносин, що склалися між сторонами з моменту початку поставки природного газу.

За умовами п. 2.9 договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

- за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ (п. 2.9.1 договору);

- на підставі отриманих від споживача даних та\або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 2.9.2 договору);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9.3 договору);

- у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.9.4 договору);

- у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця наступного за звітним, такий акт вважається підписаний споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 2.9.5 договору).

На виконання умов договору на постачання природного газу постачальник поставив споживачу у березні 2017 року природний газ на загальну суму 2 325 474,06 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 року (а.с. 24).

Порядок та строки проведення розрахунків врегульовано сторонами у розділі ІV договору.

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого наступного місяця включно (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником (п.4.2.1 договору).

У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додаткового заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу (п.4.2.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості газу, сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за договором (п. 4.4 договору).

У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 4.5 договору).

У разі переплати вартості газу сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу (п. 4.6 договору).

За умовами п. 4.7 договору звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з дати пред'явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу споживачем та актів приймання - передачі газу.

Податкові накладні та додатки до них оформлюються сторонами в електронній формі, згідно з вимогами норм Податкового кодексу України та прийнятих на його виконання підзаконних нормативно-правових актів (п. 4.8 договору).

Позивач зазначає, що відповідач за поставлений газ у березні 2017 року не розрахувався, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2 325 474,06 грн., що і є причиною виникнення спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України.

З огляду на положення підпункту 4.2.3. договору строк оплати спожитого природного газу є таким, що настав.

Доказів оплати природного газу в сумі 2 325 474,06 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 2 325 474,06 грн.

Заперечення відповідача щодо ненастання строку оплати виниклої заборгованості судом не приймаються, оскільки, як вірно зазначають сторони, за умовами договору оплата за поставлений природний газ здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У даному випадку розрахунковим місяцем є березень 2016, отже оплата має бути здійснена не пізніше 10.04.2017. Разом з цим, у цьому ж пункті договору (4.2.1) зазначено, що підставою для оплати є акт приймання-передачі природного газу, які надаються постачальником. Відповідач вказує, що акт приймання-передачі спожитого у березні 2017 року газу отримано ним лише 29.06.2017.

Між тим, у п.2.9.1 договору зазначено, що за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та\або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника (п. 2.9.2 договору). Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобовязується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.9.3 договору).

Відтак, споживач за п.2.9.1 має бути обізнаний про обсяг спожитого газу. Однак, навіть у разі незнання споживачем розміру обсягів спожитого газу та неотримання споживачем актів-приймання передачі, у нього є обов'язок оплатити спожитий природний газ до 10 числа місяця. наступного за розрахунковим. У той же час, Споживач не здійснив жодних дій, направлених для того, щоб дізнатися про фактичний обсяг спожитого газу для здійснення своєчасної оплати.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Заявлена позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до стягнення пеня за несвоєчасну оплату природного газу нарахована ним у сумі 138 820,00 грн. за загальний період з 11.05.2017 по 22.08.2017.

При цьому позивач розраховує пеню з 11.05.2017, оскільки вважає, що відповідач 11.05.2017 мав у своєму розпорядженні підготовлений, підписаний і скріплений печаткою акт приймання-передачі природного газу поставленого в березні 2017 року, документальним підтвердженням чого є експрес-накладна.

Відповідач, заперечуючи позов, зазначає, що експрес-накладна не може бути належним доказом отримання акту приймання-передачі газу саме за березень 2017 року, оскільки по-перше, не вбачається що саме направлялося даним відправлення, а по-друге, даною експрес-накладною підтверджується направлення акту за лютий 2017 року.

У той же час, як зазначалося судом вище, строк оплати спожитого у березні природного газу настав 10.04.2017, і споживач не здійснив жодної дії направленої для того щоб отримати акт приймання-передачі для здійснення такої оплати.

Відтак, суд вважає допустимим здійснення нарахування пені з 11.05.2017.

Перевіркою нарахування пені судом встановлено більший розмір, ніж заявлено позивачем, що є його правом, а тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період 11.05.2017 року по 22.08.2017 року у сумі 16 240,00 грн. та втрати від інфляції за травень-липень 2017 року у сумі 51 430,00 грн.

Перевіркою нарахування 3% річних та індексу інфляції, судом встановлені більші розміри, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції підлягають задоволенню у повному обсязі.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача, Дніпропетровського національного університету імені ОСОБА_1, на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ", 2 531 964,06 грн., з яких 2 325 474,06 грн. основний борг, 138 820,00 грн. пеня, 16 240,00 грн. 3% річних та 51 430,00 грн. втрати від інфляції.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

16.08.2017 Дніпропетровським національним університетом імені ОСОБА_1 (позивачем за зустрічним позовом ) подано заяву про відмову від зустрічного позову.

21.08.2017 позивачем за зустрічним позовом подано заяву про залишення зустрічного позову без розгляду, а подану заяву про відмову від зустрічного позову просить вважати відкликаною.

Заява про залишення зустрічної позовної заяви без розгляд задоволенню не підлягає, оскільки положення ст.81 Господарського процесуального кодексу України не містять такої підстави для залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача.

Разом з цим, згідно з п.5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

При поданні зустрічного позову, позивачем не подано доказів сплати судового збору за подання зустрічного позову. Ухвалою суду від 27.07.2017 позивача за зустрічним позовом зобов'язано надати докази сплати судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви.

Дніпропетровським національним університетом імені ОСОБА_1 не подано доказів сплати судового збору, у зв'язку з чим суд залишає зустрічну позовну заяву без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення пені до 10 000,00 грн. суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню (п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань.

Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

Відповідач, свою заяву про зменшення розміру пені обґрунтовує тим, що ДНУ ім. О.Гончара не має достатніх коштів для повних та своєчасних розрахунків за енергоносії, здійснить розрахунки за природний газ при першій можливості виходячи з виділених обсягів фінансування та тим, що розмір пені у 10 000,00 грн. є об'єктивно можливою до виплати сумою для навчального закладу, що фінансується за рахунок державного бюджету.

Дані посилання відповідача не є тими виключними обставинами, які передбачають ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем не наведено достатнього обґрунтування неможливості здійснити своєчасні розрахунки за поставлений газ, не надано доказів на їх підтвердження. Період прострочки є незначним, а розмір пені є співрозмірним до суми основного боргу.

Крім того, слід зазначити, що сторони знаходяться в однаковій економічній ситуації та повинні розраховуватись за своїми зобов'язаннями, в тому числі й сплачуючи штрафні санкції за прострочення виконання своїх зобов'язань.

За таких обставин, заява відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом у розмірі 37979,46 грн. (розраховано з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач за первісним позовом, зменшуючи позовні вимоги, клопотання про повернення судового збору у розмірі 0,25 грн. не подав. На час прийняття судового рішення від позивача за первісним позовом також такого клопотання не надходило, що не позбавляє позивача права подати зазначене клопотання після прийняття рішення.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Зустрічний позов Дніпропетровського національного університету імені ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" задовольнити повністю.

Стягнути з Дніпропетровського національного університету імені ОСОБА_1 (49010, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 72, ідентифікаційний код 02066747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ" (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а, оф. 518, ідентифікаційний код 30732144) основний борг у сумі 2 325 474,06 грн., пеню у сумі 138 820,00 грн., три відсотки річних у сумі 16 240,00 грн., втрати від інфляції у сумі 51 430,00 грн., витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 37 979,46 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.08.2017

Суддя Н.М. Євстигнеєва