Постанова № 6856330, 15.09.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

          17:26           № 2а-6050/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. вирішив адміністративну справу

за позовомДержавна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Атекс Ц" Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київреконструкція" провизнання недійсним господарського зобов'язання №20/01-05 від 20.01.2005р. на суму 300 000,00грн.

за участю представників сторін:

Позивач, Сич Є.Ю., ДПІ відповідач, не зявився, ТОВ "Атекс Ц" відповідач, не зявився, ВАТ "Акціонерна компанія" На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15.09.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача 1 – Товариства з обмеженою відповідальністю «Атекс Ц»та відповідача 2 –Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»про визнання недійсним господарського зобов’язання №20/01-05 від 20.01.2005р. на суму 300 0000,00 грн. В судовому засіданні 13.08.2009р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з ТОВ «Атекс Ц»на користь держави кошти, отримані за договором №20/01-05 від 20.01.05р. в сумі 300000,00 грн. та стягнути з ВАТ «АК «Київ реконструкція»в доход держави вартість виконаних робіт за договором №20/01-05 від 20.01.2005р. в сумі 300 000,00 грн. Заява позивача прийнята та задоволена судом. В обґрунтування заявлених позовних вимог ДПІ у Голосіївському районі м. Києва вказує на те, що договір на виконання робіт №20/01-05 від 20.01.05р., який укладений між ТОВ «Атекс Ц»та ВАТ «АК «Київреконструкція»є нікчемним в силу закону, крім того рішенням Голосіївського районного суду м. Києва №2-6570/16 від 06.12.2004р. установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість визнано недійсним, при цьому відповідач 1 відсутній за місцезнаходженням, звіти до ДПІ не подавав, податки не сплачував. Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить суд застосувати наслідки нікчемності правочину та стягнути з ТОВ «Атекс Ц»на користь держави кошти, отримані за договором №20/01-05 від 20.01.05р. в сумі 300000,00 грн. та стягнути з ВАТ «АК «Київреконструкція»в доход держави вартість виконаних робіт за договором №20/01-05 від 20.01.2005р. в сумі 300 000,00 грн. Відповідач 2 –ВАТ «Акціонерне товариство «Київреконструкція», в судове засідання не прибув, своїх представників не направив. Відповідач 1 –ТОВ «Атекс Ц»в судові засідання не з’явився, заперечення проти позову не надав, за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 14/7, кв. 39 - відповідач 1 не знаходиться, направлена за адресою поштова кореспонденція повернулася до суду з поміткою "організація виїхала", у зв’язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався. До судового засідання 15.09.09 р. представники відповідача 1 та відповідача 2 також не з'явилися, тому справа, відповідно до ст. 128 КАС України, вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Атекс Ц» (код ЄДРПОУ 32104998) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ «АК «Київреконструкція»(код ЄДРПОУ 03335623) за період з 01.01.2005р. по 01.03.2005р., за результатами якої складено акт №142-23-03-32104998 від 21.03.09р.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2005 року в сумі 50000,00 грн.

Позивач - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилається на правову позицію Верховного суду України, що викладена в постанові від 26.09.2006р. та вважає даний Договір є некчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені в позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог міркування, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атекс Ц»зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією за №05220 від 24.09.2002р., ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32104998, юридична адреса: м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 14, кв. 39.

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерне товариство «Київреконструкція»зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.04.1995р. №10681200000000922, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03335623, юридична адреса: м. Київ, вул. Горького, б. 5.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Атекс Ц»та ВАТ «АК «Київреконструкція» було укладено Договір про виконання робіт №20/01-05 від 20.01.2005р. згідно якого ТОВ «Атекс Ц»(виконавець) зобов’язувався виконати проектну документацію для реконструкції приміщення за адресою: м. Київ. вул. Краківська, 11а, а ВАТ «АК «Київреконструкція»(замовник) прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, визначених Договором.

Загальна вартість робіт за Договором складає 300000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ 50000 грн.)

ТОВ «Атекс Ц»на адресу ВАТ «АК «Київреконструкція»було виписано податкову накладну від 03.02.05р. №372 на загальну суму 300000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 50000,00 грн.)

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу товарів (робіт, послуг) за готівку –дата її оприбуткування в касі платника податку, а за її відсутності –дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, ТОВ «Атекс Ц»в порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включило до складу податкових зобов’язань за лютий 2005 року у розмірі 50000,00 грн.

В обґрунтування наявності умислу при укладені угоди з боку ТОВ «Атекс Ц»позивач посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва №2-6570/16 від 06.12.2004р. установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Атекс-Ц»визнано недійсним, крім того за юридичною адресою товариство не знаходиться, звіти про результати фінансово-господарської діяльності до податкового органу в перевіряє мий період не подавались, податки не сплачувало.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 208 Цивільного кодексу України, якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін —у разі виконання зобов'язання обома сторонами —в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язанням, а в разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. За змістом статті це можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 ГК.

Суд не може погодитись із посиланням відповідача на застосування ст.258 Цивільного кодексу України, відповідно до якої для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

При цьому, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що Цивільний кодекс України не встановлює наслідків укладення правочину, що порушує публічний порядок, у вигляді стягнення одержаного сторонами на виконання такого правочину у дохід держави.

Передбачене пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»повноваження податкових інспекцій на звернення до суду з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних за такими угодами, слід розуміти як повноваження звертатися до суду про застосування до сторін відповідного правочину наслідків, встановлених частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Передбачені частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України наслідки є, відповідно до статті 238 та 239 Господарського кодексу України, різновидом адміністративно-господарських санкцій, а тому вони можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, —протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Зазначене також підтверджується практикою розгляду адміністративних справ судовою палатою в адміністративний справах Верховного суду України з цього приводу.

Як свідчать матеріали справи, правопорушення встановлено Актом перевірки №142-23-03-32104998 від 21.03.2006р., а з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся 12.06.2009 року, тобто з пропущенням строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про стягнення з ТОВ Атекс Ц»на користь держави коштів, отриманих за договором №20/01-05 від 20.01.05р. в сумі 300000,00 грн. та стягнення з ВАТ «АК «Київреконструкція»в доход держави вартість виконаних робіт за договором №20/01-05 від 20.01.2005р. в сумі 300 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Григорович П.О.