Постанова № 6855740, 09.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"09" листопада 2009 р.                                                                       № 2а- 39674/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Зінченко А.В.

за участю секретаря судового засідання Король Д.О., за участі представників сторін:представника позивача-Драчука Є.О.,представника відповідача-Лавренчук О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Харківвибухпром" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, державне підприємство «Харківвибухпром», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова просить суд визнати не чинним податкове повідомлення-рішення № 0003281520/0 від 15.06.2009 року на суму 13139,01 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про несвоєчасну сплату підприємством узгоджених податкових зобов’язань по податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам, оскільки податкові зобов’язання, визначені деклараціями по податку на додану вартість за січень №4998 від 20.02.2006р., за лютий №7798 від 20.03.2006р., за березень №17601 від 20.04.2008р. сплачені підприємством в повному обсязі. На думку позивача, ДПІ не мало права змінювати призначення платежів та зараховувати зазначені платежі в рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в своїх письмових запереченнях та його представник в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі акту перевірки від 09.06.2009р. №2700/15-214/00292184 та прийняте у відповідності з діючим законодавством і жодних порушень при його винесенні не має.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновків про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено, що державне підприємство «Харківвибухпром»є платником податку на додану вартість та взято на податковий облік в ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова 03.04.1996р.

09.06.2009 р. фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ДП «Харківвибухпром»з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за січень-березень 2006 року.

          За результатами перевірки було складено акт №№2700/15-214/00292184, яким було зафіксовано порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ із змінами та доповненнями.

На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення –рішення, яким до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість в сумі 13139,01 грн.

          Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплату податкових зобов’язань по ПДВ згідно вказаних податкових декларацій здійснював своєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою.

          З даних картки особового рахунку ДП «Харківвибухпром»встановлено, що на час сплати податкових зобов’язань за поданими позивачем деклараціями підприємство мало борг з податку на додану вартість за результатами своєї господарської діяльності у минулих податкових періодах.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування,їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

          Згідно з п.5 ст.50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в дохід державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

          Відповідно до п.5 ст.139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

          Згідно п.1 ст.134 Господарського Кодексу України суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

          Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатися належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

          Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період обов’язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється зі сплатою податку за конкретний період.

          Відповідно до п.2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів до бюджетів у встановлений законом термін.

          Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

          Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на пункт 7.7 статті 7 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично, відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

З наданих позивачем платіжних доручень, декларацій з податку на додану вартість вбачається своєчасність та повнота сплати ДП «Харківвибухпром»податкових зобов’язань з податку додану вартість підприємства, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому висновки в прийнятому податковому повідомленні-рішенні про порушення позивачем граничних строків сплати податку на додану вартість не відповідають фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, суд приходить висновку щодо неправомірності неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати податкових зобов’язань, визначених позивачем у платіжних дорученнях.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 4, 7, 11, 70-71, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Харківвибухпром»до державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - задовольнити в повному обсязі.

          Визнати не чинним прийняте державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі м. Харкова податкове повідомлення-рішення №0003281520/0 від 15.06.2009 р. про нарахування штрафних санкцій Державному підприємству «Харківвибухпром»на загальну суму 13139,01 грн.

          Стягнути з державного бюджету України на користь Державного підприємства «Харківвибухпром»витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10.11.2009 року.

Суддя                                                                                                     Зінченко А.В.