Постанова № 6855634, 29.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29.10.2009 р.                                                                                 № 2-а- 39960/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача –Шинкарчука А.В., представника відповідача –Богданової М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

проскасування податкового повідомлення - рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення – рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000181800/0 від 06.02.2009 року, № 0000181800/1 від 04.03.2009 року, № 0000181800/2 від 10.04.2009 року, № 0000181800/3 від 02.07.2009 року про визначення податкового зобов’язання ТОВ «Аріадна» з податку на додану вартість в сумі 1736,00 грн. за основним платежем та 868,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компані Стріт», код ЄДРПОУ 35566499 за вересень 2008 року. За результатами перевірки складено акт № 432/18-010/30234163 від 26.01.2009 року. Не погоджуючись з вищезазначеним актом перевірки ТОВ «Аріадна» подало до ДПІ у Київському районі м. Харкова свої заперечення № 901291 від 29.01.2009 р. до Акту перевірки. За результатами розгляду заперечень до Акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було відмовлено в їх задоволенні. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000181800/0 від 06.02.2009 року, в якому визначено суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість у розмірі 1736 грн. за основним платежем та 868 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Податкове повідомлення-рішення було оскаржено до ДПІ у Київському районі м. Харкова, за результатами розгляду скарги, ДПІ у Київському районі м. Харкова відмовлено у задоволені. ДПІ у Київському районі м. Харкова направило на адресу ТОВ «Аріадна» податкове повідомлення-рішення № 0000181800/1 від 04.03.2009 року. ТОВ «Аріадна» подало повторну скаргу до ДПА у Харківській області, за результатами якої ДПА у Харківській області залишило податкові повідомлення – рішення № 0000181800/0 від 06.02.2009 року, № 0000181800/1 від 04.03.2009 року без змін, а скаргу-без задоволення. ДПІ у Київському районі м. Харкова направило на адресу ТОВ «Аріадна» податкове повідомлення-рішення № 0000181800/2 від 10.04.2009 року. ТОВ «Аріадна» подало скаргу до ДПА України, за результатами якої ДПА України залишило податкові повідомлення – рішення без змін, а скаргу-без задоволення. Крім того, ДПІ у Київському районі м. Харкова на адресу ТОВ «Аріадна» було направлено податкове повідомлення-рішення № 0000181800/3 від 02.07.2009 року. Позивач вважає, що податкові повідомлення - рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання проти позовних вимог заперечував та пояснив, що 26.01.2009 року ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Аріадна», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компані Стріт» (код: 35566499) за вересень 2008 року. За результатами перевірки складено акт № 432/18-010/30234163 від 26.01.2009 року на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000181800/0 від 06.02.09р. - на загальну суму 2604,00 грн., з яких основний платіж - 1736,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 868,00 грн. В ході проведення перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість у вересні 2008 року до сплати у бюджет на суму 1736,00 грн. Податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначена у податковому повідомленні - рішенні № 0000181800/0 від 06.02.2009 року є обґрунтованою.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компані Стріт», код ЄДРПОУ 35566499 за вересень 2008 року. За результатами вказаної перевірки 26 січня 2009 року відповідачем було складено відповідний акт перевірки № 432/18-010/30234163.

Перевіркою встановлені: порушення вимог пп. 7.4.1., пп. 7.4.4., п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість до сплати в бюджет за вересень 2008 року на загальну суму 1736,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000181800/0 від 06.02.2009 року, в якому визначено суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість у розмірі 1736,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції на суму 868,00 грн.

Відповідачем на підставі наданих до перевірки документів в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Компані Стріт» здійснювало поставку продукції ТОВ «Аріадна» на підставі рахунку-фактури № б/н від 26.09.2008 року.

Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що в ході перевірки ТОВ «Компані Стріт» встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Компані Стріт» з постачальниками та покупцями, а також виявлено, що дані, які відображені ТОВ «Компані Стріт» у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов’язання та податковий кредит за перевіряємий період – не є дійсним. Як зазначено відповідачем, ДПІ у Київському районі м. Харкова при проведенні документальної перевірки встановлено правочини вчинені ТОВ «Компані Стріт» з ТОВ «Аріадна» є нікчемними.

Суд не приймає до уваги вищезазначені твердження відповідача і вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ТОВ «Компані Стріт» є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договори які були укладені між позивачем та ТОВ «Компані Стріт» визнані судом недійсними. Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та ТОВ «Компані Стріт» є правомірнимм та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів п.п. 2.3.4 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Отже, такі висновки органу податкової служби, що договір є нікчемним, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за зобов’язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.4.4 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом, придбані у ТОВ «Компані Стріт» ТМЦ були використані ТОВ «Аріадна» як комплектуючі при створенні власної продукції, а саме- програмно-технічної системи керування М11 млином тонкого зелення. Також згідно довідки АА №120883 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 29.09.2009 року одним із видів діяльності, яким займається ТОВ «Аріадна» є проектування та монтаж систем керування технологічними процесами (код 33.30.0) та інші види діяльності у сфері розроблення програмного забезпечення (код 72.22.0). Отже, виготовлення програмно-технічної системи керування М11 млином тонкого зелення є господарською діяльністю ТОВ «Аріадна», а витрати на створення такої системи напряму пов’язані з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як встановлено судом, ТОВ «Компані стріт» позивачу була виписана видаткова накладна № 64819 від 30 вересня 2008 року та податкова накладна № 64819 від 29 вересня 2008 року, які містяться в матеріалах справи.

Вищезазначена податкова накладна виписана з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивач не мав підстав включення накладної до податкового кредиту, так як накладна підписана особою, яка не мала права підписувати бухгалтерські документи, виходячи з наступного. Як встановлено судом, податкова накладна підписана особою, яка на той час виконувала обов’язки директора ТОВ «Компані Стріт» Котовським В.М. Крім того, суд зазначає, що підпунктом 7.2.1. пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені відомості, які платник податку зобов’язаний зазначити окремими рядками в податковій накладній. Наявність таких відомостей в податковій накладній як підпис особи та печатка, вищезазначеною нормою чинного законодавства України не передбачена, а отже не є обов’язковою.

Виходячи із вищевикладеного, позивач, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладене та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення – задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000181800/0 від 06.02.2009 року, № 0000181800/1 від 04.03.2009 року, № 0000181800/2 від 10.04.2009 року, № 0000181800/3 від 02.07.2009 року про визначення податкового зобов’язання ТОВ «Аріадна» з податку на додану вартість в сумі 1736,00 грн. за основним платежем та 868,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріадна» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.           

Повний текст постанови виготовлено 04.11.2009 року.

Суддя                                                                       Кухар М.Д.