Постанова № 6855368, 19.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"19" жовтня 2009 р. № 2а- 36207/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальність "Техснаб"

до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Техснаб»звернувся до суду з позовом до ДПІ у Московському районі м.Харкова в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова від 23.06.2008 року № 0001092302/0 та № 0001082302/0.

В обґрунтування позову позивач вказав, що податкові повідомлення-рішення від 23.06.2008 року № 0001092302/0 та № 0001082302/0 винесені відповідачем є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України та винесені з порушенням норм матеріального права.

Як зазначив позивач жодних порушень викладених в акті перевірки у нього не має.

Представник позивача в судове засідання зявився та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання зявився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі, вказавши, що оскаржені податкові повідомлення рішення є законними та обґрунтованими та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова, було проведено виїздну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «ТЕХСНАБ» за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року за результатами якої було складено акт № 2639/23/30236223 від 06.06.08р яким встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 3750,0 грн., у т. ч. у 4 кв. 2007р. на суму 3750.0 грн.;пп. 7.2.1 , пп.7.2.3 , пп. 7.2.6 п. 7.2 , ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 6624,0грн., у т.ч.: вересні 2006р. на 5397,0 грн.. у квітні 2007р. на 792,0грн., у серпні 2007р. на 435.0 грн.;п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість у квітні 2007 р. на суму 126395,67 грн. та завищено податок на додану вартість у травні 2007 р. на суму 126395,67 грн..

Так актом перевірки встановлено, що в порушення пп.7.2.1, пп.,7.2.3, пп,7,2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168797-ВР ТОВ «Техснаб»необгрунтовано віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним виписаним з порушенням порядку їх оформлення, а саме:

у вересні 2006 р. до складу податкового кредиту підприємством віднесена сума ПДВ всього у розмірі 5397,0 грн., згідно податкової накладної отриманої від ПВКФ «Дімон і К»(код ЄДРПОУ 32470760) за № 0914 від 14.09.2006р., в якій відсутня печатка ПВКФ «Дімон і К»;

у квітні 2007 р. до складу податкового кредиту підприємством віднесена сума ПДВ всього у розмірі 792,0 грн., згідно податкової накладної отриманої від ТОВ «ЕТС»(код ЄДРПОУ 33302953) за № 19/0000011 від 05.04.2007р., в якій не зазначено індивідуальний податковий номер ТОВ «Техснаб»

у серпні 2007 р. до складу податкового кредиту підприємством віднесена сума ПДВ всього у розмірі 435,0 грн., згідно реєстру отриманих податкових накладних під записом № 8 значиться податкова накладна отримана від ФОП ОСОБА_1 (кодНОМЕР_1) за № 049 від 03.08.2007р., а до перевірки надана факсова копія податкової накладної отриманої від ФОП ОСОБА_1 (кодНОМЕР_1) за № 017 від 05.04.2007р..

Перевіркою також встановлено, що в порушення пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97, згідно якої «не включаються до складу валових витрат витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності», ТОВ «Техснаб»у 4 кв. 2007 р. до складу валових витрат віднесено суму грошових коштів у розмірі 15000 грн. (без ПДВ) сплачену за маркетингові послуги ТОВ «Торгзам»код 33829026 м. Київ, при цьому до перевірки надано лише банківську квитанцію №0511978 від 15.08.07 р. на перерахування готівкових коштів на адресу ТОВ «Торгзам». Інших документів, що підтверджують зв'язок з веденням господарської діяльності (угоди, акту виконаних робіт, податкової накладної) до перевірки не надано.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо порушення позивачем пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 З.У. «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, то з вказаними порушеннями викладеними в акті перевірки суд погодитись не може, оскільки пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Витрати на маркетинг відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону передбачено особливий порядок податкового обліку.

Зокрема, абзацом першим підпункту 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону.

Отже, виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).

При цьому відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником. Тобто зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також суд звертає увагу, що діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на маркетинг.

Отже, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання маркетингових послуг від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Суд зазначає, що позивачем у 4 кварталі 2007 році до складу валових витрат віднесено грошові кошти - 15000грн. (ПДВ-2500,00грн.), сплачені за маркетингові послуги ТОВ «Торгзам»надання яких підтверджуються банківською квитанцією № 0511978 від 15.08.2007р, рахунком - фактурою № СФ від 27.06.07 р. на загальну суму 15000,00грню (ПДВ-2500,00грн.); актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ від 27.06.07. на загальну суму 15000,00грню (ПДВ-2500,00грн.); податковою накладною № 37/27-6 від 27.06.07р. на загальну суму 15000,00грн. (ПДВ-2500,00грн.).

Таким чином, враховуючи наявність документів, які підтверджують отримання підприємством маркетингових послуг від ТОВ «Торгзам».

Що стосується порушень позивачем пп. 7.2.1, п. 7.2.3, п. 7.2.6, п. 7.2 ст 7 З.У. «Про податок на додану вартість»якими визначаються вимоги щодо оформлення, складання, видачі податкової накладної до з вказаними висновками суд погодитись не може оскільки висновок, відносно до порушення цих норм Закону було зроблено відповідачем без наявності достатніх підстав.

Суд зазначає, що до матеріалів справи було надано завірену копію податкової накладної № 017 від 03.08.07р., отриманої від ФОП ОСОБА_1, сума ПДВ - 435, 00грн.

Також, як було встановлено судом у вересні 2006 року до складу податкового кредиту підприємством віднесено суму ПДВ у розмірі 5397,00грн., згідно податкової накладної, отриманої від ПВКФ «Дімон К» за № 0914 від 14.09.06р., в якій була відсутня печатка ПВКФ «Дімон К».

Суд звертає увагу, що ТОВ «Техснаб»до первинної скарги було надано копію вказаної податкової накладної, оформленої належним чином.

Крім цього суд зазначає, що відповідачем не заперечувався сам факт фактичності операції.

Щодо встановлено відповідачем порушення позивачем п.4.1 ст.4 З.У „Про податок на додану вартість", яким визначено порядок обчислення бази оподаткування операції з поставки товарів (робіт, послуг), то суд зазначає, що як було встановлено судом у квітні 2007р. ТОВ «Техснаб»було помилково не включено до складу податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду податкову накладну на поставку товарів ПВКФ «Дімон і К»(код 32470760) №3004 від 30.04.07р. на загальну суму 758374,00 грн. (ПДВ -126395,67 грн.). Таким чином, підприємством було занижено суму податкових зобов'язань у квітні 2007 року на 126396 грн.

Але, також у квітні 2007 року ТОВ «Техснаб»помилково не було включено до складу податкового кредиту податкову накладну, отриману від ПВКФ «Дімон і К»(код 32470760) від 02.04.07р. №4021 на загальну суму 755335,34 грн. (ПДВ - 125889,22 грн.), що призвело до заниження податкового кредиту звітного періоду у сумі 125899 грн.

У цілях виправлення помилки, указані вище податкові накладні було включено, відповідно, у склад податкових зобов'язань та податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді - тобто у травні 2007р. та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також у податковій декларації за травень 2007р.

Сума бюджетного відшкодування з ПДВ станом на 01 квітня 2007 року, по даним перевірки, складала 35014 грн.

Згідно положень пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», «платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону».

Згідно до діючого законодавства законодавчим актом, який визначає порядок відображення у податкових деклараціях даних податкового обліку є Наказ ДПІ від 30.05.97р. №166 із змінами та доповненнями «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(далі - Порядок №166).

Отже, згідно до п.4.4 Порядку №166 «Якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.»

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що ТОВ «ТЕХСНАБ»не було порушено законодавство щодо оподаткування податком на додану вартість.

Допущена помилка - не включення податкових накладних до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту квітня 2007 року - була виправлена у травні 2007року. Оскільки це не призвело до недоплати ПДВ до бюджету - штраф у розмірі 5% підприємство не нараховувало.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення ДПІ в Московському районі м. Харкова від 23.06.2008 року № 0001092302/0 та № 0001082302/0було винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність "Техснаб" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова від 23.06.2008 року № 0001092302/0 та № 0001082302/0 .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 23.10.2009 року.

Суддя Спірідонов М.О.