Постанова № 6855108, 06.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

                                                                                                    Справа № 2а-30512/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2009 р.                                                                                                     м. Харків

          Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі :

Головуючого судді –Перцової Т.С.

суддів –Зінченко А.В., П’янової Я.В.,

при секретарі –Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Літвінцевої О.О.,

відповідача –Симонова А.А.,

прокурора –Гур’єва В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВентТехСервис»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова за участю прокуратури Фрунзенського району м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВентТехСервис»(далі - ТОВ «ВентТехСервис») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова (далі - ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова), в якому, після уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000321600/0 від 18.11.2008р., яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 2033830,00 грн., визначено податкове зобов’язання у розмірі 1667163, 00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 633 463,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000331600/0 від 18.11.2008р., яким підприємству визначено суму податкового зобов’язання по ПДВ у розмірі 9949 408,50 грн. (у т.ч. за основним платежем –6632 939 грн., за штрафними санкціями –3316 469,5 грн.). Крім цього, позивач просить суд скасувати податкові вимоги № 1/886 від 03.12.2008р., № 2/10 від 08.01.09р., у зв’язку з їх необґрунтованістю та незаконністю. Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ДПІ вчиняти дії по податковій вимозі № 1/886 від 03.12.2008р., № 2/10 від 08.01.09р. щодо застосування до ТОВ «ВентТехСервіс»заходів по стягненню податкового боргу.

Ухвалою суду від 26.01.2009р. в попередньому судовому засіданні за участю представників сторін вказане клопотання було задоволено. До ухвалення рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВентТехСервис»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова вчиняти дії по податковій вимозі від 08.01.2009р. №2/10, щодо застосування до ТОВ «ВентТехСервис»заходів по стягненню податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.05.2009р. підтвердив висновки суду першої інстанції щодо наявності у клопотанні позивача беззаперечних мотивів, за якими захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

За таких обставин, дії по податковій вимозі № 2/10 від 08.01.2009р. щодо застосування до позивача заходів по стягненню податкового боргу були зупинені.

За клопотанням прокурора Фрунзенського району м.Харкова, наданого до суду 20.02.2009 року, до участі у справі було залучено прокуратуру Фрунзенського району м.Харкова.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог послався на порушення відповідачем встановленого приписами чинного законодавства порядку проведення органами державної податкової служби документальних невиїзних перевірок, оскільки ДПІ жодним чином не було повідомлено ТОВ «ВентТехСервис»про проведення документальної перевірки. Вказане порушення, на думку позивача, призвело до позбавлення позивача законного права на участь у проведенні перевірки, надання відповідних пояснень, заперечень стосовно встановлених фактів порушень, а також оскарження результатів перевірки у адміністративному порядку.

Також представник позивача зауважив, що в порушення п.п.4.3, 4.4, 4.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (зі змінами та доповненнями), не було належним чином запрошено посадову особу суб’єкта господарювання ТОВ «ВентТехСервис»для підписання та належного вручення акту перевірки, у зв’язку з чим підприємство було позбавлене права надати заперечення до акту. Відповідачем в порушення положень ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000р. (зі змінами та доповненнями, далі –Закон № 2181) податкові повідомлення-рішення, винесені за висновками акту перевірки, не були вручені підприємству у встановленому законодавством порядку і, таким чином, позивач був позбавлений права на апеляційне оскарження сум податкових зобов’язань, визначених у податкових повідомленнях -рішеннях.

Крім цього, з посиланням на приписи п.1.3 ст.3, п.5.2 ст.5 Закону № 2181 представник позивача відмітив, що відповідачем неправомірно були направлені податкові вимоги № 1/886 від 03.12.2008р. та № 2/10 від 08.01.09р., виходячи з того, що ДПІ здійснювались заходи по примусовому стягненню неузгодженого податкового зобов’язання, яке не набуло статусу податкового боргу, що протирічить існуючим нормам законодавства.

На думку представник позивача, висновки акту перевірки ДПІ взагалі не базуються на приписах Закону України «Про ПДВ». Як зазначив представник позивача, законом не передбачено надання податкових декларацій контрагентів платника податків чи отримання бюджетного відшкодування платником податків у залежності від податкового обліку (стану) інших осіб та фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Чіткий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) передбачений у п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ». Наполягав на тому, що ТОВ «ВентТехСервис»формувало податковий облік з ПДВ у повній відповідності до вказаного порядку та задекларовані у податкових деклараціях суми ПДВ є дійсними і документально обґрунтованими. Отже, за підсумками представника позивача, формування від'ємного значення суми стосується тільки окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків із бюджетом третіх осіб.

Також він звертає увагу суду на те, що понесені ТОВ «ВентТехСервис» фактичні витрати з ПДВ сплачені в ціні товару за дійсним договорами і безпосередньо пов'язані із його господарською діяльністю. Позивач зазначив, що обґрунтованих підстав для визнання ДПІ угод нікчемними немає і вказує, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. Оскільки, правочини не були оскаржені та визнані недійсними, позивач стверджує про недоведеність відповідачем недійсності правочинів.

Відповідач - ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова у наданих письмових запереченнях, проти позову заперечував та просив суд у позові ТОВ «ВентТехСервис»відмовити, посилаючись на приписи п. 4 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до яких ДПІ має право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків. Відповідач зауважив, що положення п.1 ст.11 наведеного Закону не містять в собі якогось переліку документів, які можуть бути використані при проведенні невиїзної документальної перевірки, а передбачають лише загальну вимогу до них –наявність зв’язку з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів).

Відповідач вважає доводи позивача стосовно порушення податковим органом приписів наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 року „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства” стосовно ненадіслання позивачу акту про результати документальної невиїзної перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень - рішень необґрунтованими, в підтвердження чого посилається на те, що надіслані на адресу позивача кур’єрською поштою акт перевірки та податкові повідомлення-рішення повернулись до ДПІ у зв’язку з відсутністю адресату і відповідно були розміщені на дошці податкових оголошень.

Також представник відповідача зауважив, що за результатами проведеної перевірки суми податкового кредиту, які були сформовані ТОВ «ВентТехСервис»за березень 2007р. - травень 2007р., не знайшли повного підтвердження за наслідками вжитих заходів щодо проведення зустрічних перевірок постачальників підприємства. Крім цього, у відношенні деяких постачальників ТОВ «ВентТехСервис», а саме, ТОВ «Конкорд-2007»ТОВ «Авалон-2007»було відкрито кримінальні справи. Ці контрагенти позивача декларували незначні суми ПДВ до сплати в бюджет та не сплачували надмірно суми ПДВ до бюджету. На цій підставі, відповідач вважає, що ТОВ «ВентТехСервис»придбавало споживчі товари у підприємств, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва. Таким чином, на думку відповідача, правочини, укладені позивачем з ТОВ «Конкорд-2007»та ТОВ «Авалон-2007»є нікчемними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, в зв’язку з наміром позивача одержати дохід переважно за рахунок відшкодування з бюджету. Встановлення таких обставин, за твердженням відповідача, є порушенням п.п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»та є підставою для відмови позивачу у відшкодуванні ПДВ з бюджету.

Представник прокуратури Фрунзенського району м.Харкова в судовому засіданні підтримав правову позицію ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, ТОВ «ВентТехСервис»зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.07.2000р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14801200000028263. Місцезнаходження суб’єкта господарювання ТОВ «ВентТехСервис»: 61044, м.Харків, пр.Московський, 257.

Згідно із свідоцтвом про взяття на облік платника податків, ТОВ «ВентТехСервис»взяте на облік як платник податків у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова 07.08.2000р. за № 404, у ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова 15.10.2002р. №1260. Згідно свідоцтва № 29694252 від 30.10.2002 року, ТОВ «ВентТехСервис»є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер платника ПДВ №310606320372.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.11.2008р. ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова в доповнення до актів №1653/16-016/31060630 від 16.06.2007р., №1956/16-016/31060630 від 16.07.2007р., №2580/16-016/31060630 від 15.08.2007р. виїзних документальних перевірок з питання достовірності декларування податкового кредиту та достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2007р. від 16.06.2007р., 16.07.2007р. та 15.08.2007 року, було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ВентТехСервис»з цього ж питання. За результатами даної перевірки був складений акт від 17.11.08р. № 3250/16-024/31060630.

При перевірці ТОВ «ВентТехСервис»ДПІ було встановлено, що підприємство у березні, квітні та травні 2007р. займалося оптовою торгівлею продуктами харчування на території України.

За результатами вжитих ДПІ заходів щодо проведення зустрічних перевірок постачальників підприємства по ланцюгам до виробника, станом на 13.11.2008р. суми задекларованого податкового кредиту ТОВ «ВентТехСервис»не знайшли підтвердження. ДПІ не було встановлено виробника (імпортера) придбаного товару, внаслідок чого підприємством не доведено реальний          характер операції із придбання та реалізації.

На цій підставі, за висновком відповідача, наявність у покупця ТОВ «ВентТехСервис»належно оформлених документів, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, оскільки перевіркою доведено, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вважає відповідач, у зв’язку з відсутністю надмірної сплати ПДВ постачальниками ТОВ «ВентТехСервис», відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) є підставою для створення умов, коли платник податку має намір одержувати економічний ефект не від підприємницької або іншої економічної діяльності, а виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ, за обставин, коли його контрагенти не сплачували кошти за проданий ними товар, або сплачували в незначних розмірах. Намір одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету, що дає підставу для відмови ТОВ «ВентТехСервис»у відшкодуванні ПДВ з Державного бюджету України.

Відповідач, з посиланням на п.1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України також зазначив, що правочини, укладені між ТОВ «ВентТехСервис»та постачальниками товарів суперечать моральним засадам суспільства та вважаються такими, що порушують публічний порядок. Відображення даних правочинів в податковому обліку ТОВ «ВентТехСервис»призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та несплати до Державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що вказані правочини є нікчемними, а відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Таким чином, за результатами перевірки ТОВ «ВентТехСервис»відповідачем встановлено порушення п.п.7.4.1, п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2, пп.7.7.1п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 2033830, 00 грн., в т.ч. по деклараціях за квітень 2007р. - на суму 667 062,00 грн., травень 2007р. - на суму 366667, 00 грн., червень 2007р. - на суму 1000101,00 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 6632939, 00 грн. в т.ч. по деклараціях за березень 2007р. в розмірі 1999605, 00грн., квітень 2007р. в розмірі 3966667, 00 грн., травень 2007р. розмірі 666667, 00грн. та ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000321600/0 від 18.11.2008р., яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 2033830, 00 грн. Крім того, визначено податкове зобов’язання у сумі 1667163,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 633 463,00 грн.; ухвалено податковен повідомлення-рішення № 0000331600/0 від 18.11.2008р., яким підприємству донараховано суму ПДВ на загальну суму 9949 408,50грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку оформлення результатів невиїзної документальної перевірки позивача, за висновками якої був складений акт перевірки від 17.11.2008р. № 3250/16-024/31060630, та неналежного проведення податковим органом процедури адміністративного узгодження сум визначених податкових зобов’язань, суд відзначає наступне.

Так, позивач посилається на те, що підприємство було грубо позбавлено законного права на участь у проведенні перевірки, надання відповідних пояснень та заперечень стосовно встановлених відповідачем фактів порушень чинного законодавства, а також права оскарження результатів перевірки у адміністративному порядку, передбаченого ст. 5 Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Винесені за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення № 0000321600/0 від 18.11.2008р. та № 0000331600/0 від 18.11.2008р., з обставин, незалежних від позивача, не були отримані ним поштою у належний строк.

У якості підтвердження незмінності з моменту реєстрації своєї юридичної адреси - 61044, м. Харків, пр. Московський, 257, позивачем надано копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ВентТехСервис», виданого Виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.07.2000р., та копію виписки з ЕДРПОУ №239431 від 26.12.2008р.

Крім цього, позивачем в підтвердження належного функціювання системи отримання ТОВ «ВентТехСервис»всіх поштових надходжень від ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, до матеріалів справи надані копії листів відповідача № 71328/10/26-022 від 09.12.2008р., № 16926/10/24-037 від 03.12.2008р., № 4868/10/25-103 від 11.11.2008р., № 12005/10/04-027 від 08.09.2008р., № 16052/10/25-013 від 10.09.2008р., № 10374/10/15-115 від 11.08.2008р., № 9255/10/15-216 від 10.07.2008р., № 9989/10/25-013 від 31.07.2008р., № 8600/10/23-220 від 27.06.2008р., які належним чином були отримані підприємством, про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні про вручення адресату.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.70 КАС України передбачено належність та допустимість доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.79 КАС України письмовими доказами є документи , акти , листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Суд при розгляді справи бере до розгляду лише ті докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, тобто є належними.

Аналіз наданих позивачем до матеріалів справи документів свідчить про наявність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Надані копії листів містять вичерпну інформацію щодо знаходження позивача за відповідною юридичною адресою та її незмінності з моменту його реєстрації в ЕДРПОУ, а також належного функціонування системи отримання ТОВ «ВентТехСервис»всіх поштових надходжень.

При зазначених обставинах, суд враховує у якості допустимих доказів по справі зазначені вище документи позивача та зауважує, що представником відповідача у судовому засіданні ніяким чином не спростовані обставини, які підтверджуються даними документами.

Судом також було встановлено, що відповідачем на адресу ТОВ «ВентТехСервис»було направлено повідомлення № 16926/10/24-037 від 03.12.2008р. з першою податковою вимогою № 1/886 від 03.12.2008р., в яких підприємству було визначено до сплати суму податкового боргу у розмірі 2 297 025,10 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

11.12.2008р. позивачем до ДПІ було подано скаргу № 115 на першу податкову вимогу № 1/886 від 03.12.2008р., якою було оскаржено порядок виставлення цієї вимоги та поштою направлено на адресу відповідача уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2008р., яким було визначено збільшення суми від'ємного значення з ПДВ на 3000 005 грн., за рахунок якого здійснено погашення податкового боргу з ПДВ.

19.01.2009р. позивачем було отримано рішення від 15.01.2009р., яким ДПІ залишало без змін податкову вимогу № 1/886 від 03.12.2008р., а скаргу ТОВ «ВентТехСервис»- без задоволення.

16.01.2008р. позивач отримав податкову вимогу № 2/10 від 08.01.2009р., якою було визначено обов'язок ТОВ «ВентТехСервис»сплатити суму податкового боргу у розмірі 9965 513,94 грн. (з урахуванням штрафних санкцій та пені) та наведена ймовірна дата опису його активів.

Суд вважає за необхідне зауважити, що податкова вимога № 2/10 від 08.01.09р. була винесена відповідачем з порушенням приписів діючого законодавства України, незважаючи на повне погашення позивачем суми, яка була визначена у першій податковій вимозі, та на те, що тривала процедура адміністративного оскарження першої податкової вимоги.

Суд відмічає, що зазначена у другій податковій вимозі сума була визначена податковим органом відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000331600/0 від 18.11.2008 року.

Відповідно до п.п.1.3 ст.1 Закону №2181-III, податковим боргом (недоїмкою) вважається податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Положеннями п.п. 6.2.2., 6.2.3 п.6.2. ст. 6 Закону №2181-III чітко визначено, що податкові вимоги мають містити, крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги надсилаються: перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

За змістом п.5.2 ст.5 Закону №2181-III, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п. п. 4.2 та 4.3 ст.4 Закону №2181-III, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених п.п.5.2.2 вищезазначеного Закону, коли платник оскаржує таке податкове повідомлення шляхом подання до контролюючого органу письмової скарги у передбачений цим пунктом строк або виходячи з положень п.п.1.3 ст.1 Закону 2181 - до суду.

Виходячи з приписів п.п.5.2.3 п.5.2 ст.5 Закону №2181-III, суд зазначає, що заява, яка подана з дотриманням строків, визначених п.п.5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги за податковим повідомленням-рішенням, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання - вважається неузгодженою.

Аналіз судом приписів п.п.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону № 2181-III свідчить про те, що перша та друга податкові вимоги можуть надсилатись боржнику тільки у разі наявності узгодженого податкового зобов'язання.

Судом з’ясовано, що на момент винесення відповідачем податкової вимоги № 2/10 від 08.01.2009 року, якою визначено обов'язок ТОВ «ВентТехСервис»сплатити суму податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 9965 513,94 грн. (з урахуванням штрафних санкцій та пені), податкові зобов'язання ТОВ «ВентТехСервис»по податку на додану вартість не набули статусу узгодженого податкового боргу.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, відповідач погоджується з тим, що сума податкового зобов’язання, яка була визначена в оскаржуваних податкових повідомленнях, не є узгодженою.

Доказів зупинення виконання або відкликання податкової вимоги № 2/10 від 08.01.2009 року, якою визначено обов'язок ТОВ «ВентТехСервис»сплатити суму податкового боргу по податку на додану вартість у розмірі 9965 513,94 грн., податковим органом не надано.

З огляду на наведені обставини, суд робить висновок про те, що здійснені відповідачем заходи щодо примусового стягнення неузгодженого податкового зобов'язання, яке не набуло статусу податкового боргу, грубо порушили права позивача стосовно адміністративного узгодження сум визначених податкових зобов’язань.

Щодо висновків акту перевірки ДПІ про зменшення ТОВ «ВентТехСервис»суми податкового кредиту за період березень-травень 2007 року у розмірі 8666 667, 62 грн. судом встановлено наступне.

Відповідач з посиланням на положення п.1.8 ст.1 Закону України «Про ПДВ»відповідно до якого, на його думку, передбачена необхідність сплати до бюджету коштів від виробника всіма посередниками до останнього покупця товару, які в якості бюджетного відшкодування повертаються останньому покупцю, зазначає про те, що дані у деклараціях позивача з ПДВ не підтверджені зустрічними перевірками по ланцюгу постачальників товарів до виробника.

Слід відмітити, що за змістом нормативно-правового припису п.1.8 ст.1 Закону України «Про ПДВ», бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Наведена норма Закону містить лише визначення самого терміну «бюджетне відшкодування», а сам порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) викладено у положеннях п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Згідно з п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу ДПС податкову декларацію, незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання чи ні.

Підпунктами 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»регламентовано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ВентТехСервис»формувало податковий кредит у повній відповідності до вказаного порядку, задекларовані підприємством суми ПДВ у податкових деклараціях документально обґрунтовані та підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Суд зауважує, що відповідач з приводу дійсності зазначених документів не заперечував.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлений у п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

У відповідності до п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»сума податку, яка підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду. А згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні та умови про сплату платником податку цих сум ПДВ безпосередньо до бюджету не передбачено.

При цьому суд зауважує, що податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але непроведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом.

Наведена позиція суду підтверджена і у довідці Вищого адміністративного суду України від 20.10.2006р. «Про вивчення та узагальнення судової практики про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету»та наведена у постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 18.04.2006р.

Положення чинного законодавства, які регулюють відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, не ставлять права платника податку на отримання відшкодування податку на додану вартість у залежність від наявності будь-яких обставин, окрім правомірності цього відшкодування та відповідності даних податкової декларації платника податку вимогам податкового законодавства.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач формував податковий кредит та нарахував суми, які підлягають до бюджетного відшкодування по деклараціях з ПДВ за квітень, травень та червень 2007р. відповідно до вимог Закону України «Про ПДВ».

Суд також зазначає, що нормами чинного законодавства України не передбачено відповідальність платника податків за несплату його контрагентами ПДВ до бюджету. Тобто, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки настають лише для нього, а не для платника податків.

З акту перевірки № 3250/16-024/31060630 від 17.11.2008р. судом вбачається, що податковим органом не було встановлено фактів порушення правил ведення податкового обліку та не встановлено фактів надання платником податків - ТОВ «ВентТехСервис»недостовірної інформації, яка б спотворювала дані податкового обліку. Крім того, акт перевірки містить докази того, що всі постачальники ТОВ «ВентТехСервис»мають чинне свідоцтво платника податку, а у перевіряємому періоді ці постачальники належним чином декларували свої податкові зобов’язання, суми яких зіставляються співставляють з розміром податкового кредиту позивача за відповідні періоди.

Стаття 19 Конституцією Україні встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного та зі змісту положень Закону України «Про ПДВ», у відповідача відсутні підстави для визначення податкового зобов’язання у розмірі 9949 408,50 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), зменшення суми бюджетного відшкодування на 2033830,00 грн., визначення податкового зобов’язання у сумі 1667163,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 633 463,00 грн., оскільки підстав для такого нарахування та накладення штрафних (фінансових) санкцій діюче законодавство України не передбачає.

Також, судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно того, що правочини, угоди, укладені позивачем з постачальниками товарів, суперечать інтересам держави та суспільства і є в вочевидь такими, що укладені з цією метою та визнання їх недійсними судом не вимагається.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб’єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд також бере до уваги і те, що відповідач, приймаючи оскаржуване в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (недійсності) укладених договорів, а його позиція стосовно того, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами і має характер суб’єктивних припущень.

Той факт, що суми податкового кредиту ТОВ «ВентТехСервис»не знайшли підтвердження за результатами вжитих відповідачем заходів щодо проведення зустрічних перевірок постачальників підприємства до виробника (імпортера), не може впливати на умови дійсності договорів та намір позивача на укладення договорів з метою настання реальних юридичних наслідків.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що ставляться звичайно у певних умовах.

У судовому засіданні відповідачем були надані письмові пояснення від 17.08.2009р. № 7800/10/10-023 додатково до доводів, наведених у запереченнях до позову щодо порушення кримінальних справ відносно деяких постачальників позивача.

З приводу зазначених письмових пояснень відповідача суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до норм чинного законодавства, сторони вказаних вище угод є суб’єктами господарювання України, юридичними особами, які набули правоздатності.

Та обставина, що на час розгляду справи у відношенні деяких постачальників ТОВ «ВентТехСервис»порушені кримінальні справи, не спростовує той факт, що на час укладення угоди сторони мали повну спеціальну правосуб’єктність.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що у тексті акту перевірки від 17.11.08р. № 3250/16-024/31060630, а саме п.2.5.1, не було встановлено і пов’язаних осіб з ТОВ «ВентТехСервис».

Крім цього, відповідач посилається на те, що зобов’язання між сторонами вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податки по угоді не сплачено, але належних доказів наявності мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та невідповідності зобов’язань ст. 207 ГК України не надав.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається і на протиправні дії та наявність умислу сторін договорів, однак суд вважає за необхідне зауважити, що докази, які б свідчили про наявність умислу на ухилення від сплати податків чи настання інших шкідливих наслідків, у ДПІ відсутні.

Суд не вважає зазначені договори фіктивними, оскільки згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цих угод.

Суд не вбачає в реалізації права на одержання правомірного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України мети завуальованої та такої, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

На момент укладення договорів та їх виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності, не надано.

За таких обставин суд робить висновок, що податкові повідомлення-рішення № 0000321600/0 від 18.11.2008р.та № 0000331600/0 від 18.11.2008р., а відповідно і податкові вимоги № 1/886 від 03.12.2008р.та № 2/10 від 08.01.09р. не відповідають положенням чинного законодавства України та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень–рішень та податкових вимог належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов, факти порушень ТОВ «ВентТехСервис»податкового законодавства, вказані ДПІ у акті перевірки від 17.11.08р. № 3250/16-024/31060630 слід вважати недоведеними.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000321600/0 від 18.11.2008р., яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 2033830,00 грн., визначено податкове зобов’язання на 1667163,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 633463,00 грн.; № 0000331600/0 від 18.11.2008р., яким підприємству донараховано суму ПДВ на загальну суму 9949 408,50грн. (з урахуванням штрафних санкцій), а також податкових вимог № 1/886 від 03.12.2008р.та № 2/10 від 08.01.09р., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення: №0000321600/0 від 18.11.2008р., №0000331600/0 від 18.11.2008р. та податкові вимоги № 1/886 від 03.12.2008р. і № 2/10 від 08.01.09р. - є протиправними і підлягають скасуванню.

Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог ТОВ «ВентТехСервис»в повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

На підставі ч.2 ст.89 КАС України, п. п. ”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93, суд повертає сплачене державне мито у розмірі 3,40 грн.                                         

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, ч.1 ст.158, ст.ст.160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -                    

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВентТехСервис»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова за участю прокуратури Фрунзенського району м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень та податкових вимог - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова №0000321600/0 від 18.11.2008 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 2033830 грн., визначення податкового зобов’язання з ПДВ на 1667163 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 633463 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова №0000331600/0 від 18.11.2008 р. про визначення податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 9949408,50 грн., у т.ч. за основним платежем –6632939 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –3316469,50 грн.

Скасувати податкові вимоги № 1/886 від 03.12.2008р. та № 2/10 від 08.01.2009р.

Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову від 26.01.2009 року щодо заборони ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова вчиняти дії по податковій вимозі від 08.01.2009р. №2/10, щодо застосування до ТОВ «ВентТехСервис»заходів по стягненню податкового боргу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВентТехСервис», код 31060630 державне мито у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 09.10.2009 року.

Головуючий суддя                                                            Т.С. Перцова

Суддя А.В. Зінченко

           Суддя Я.В. П'янова