Ухвала суду № 68550411, 31.08.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року справа №805/2158/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

судді: Василенко Л.А.

ОСОБА_2

при секретарі

судового засіданняОСОБА_3

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю від 29.05.2017 року

від відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю від 25.05.2017 року

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 19 липня 2017 року

по адміністративній

справі № 805/2158/17-а

за позовом ОСОБА_6

до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області

про визнання протиправною відмови та зобовязання повторно розглянути клопотання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 (далі позивач у справі) у червні 2017 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі відповідач у справі) про визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 травня 2017 року № К-2020/0-1556/16-17 у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787, зобовязання відповідача повторно розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 в оренду (а.с.5-13, 20-21).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року позов задоволений, визнана протиправною відмова Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 23 травня 2017 року № К-2020/0-1556/16-17 у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (з урахуванням висновків суду) повторно розглянути клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787 в оренду (а.с.176-179).

Задовольняючи позов суд першої інстанції спростував всі три зауваження, наведені у листі від 23.05.2017 року, та які стали підставою для повернення проекту землеустрою, а також виходив з того, що відповідач у цьому листі не зазначив, яким самим вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає поданий проект, а отже таке повернення є необґрунтованим.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.182-187).

Заявник апеляційної скарги зазначає, що за результатами розгляду відповідачем звернення позивача у вересні 2015 року стосовно розгляду та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, було зясовано, що проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів і правил у сфері землеустрою та зазначені конкретні недоліки, а проект повернуто позивачу на опрацювання та виправлення недоліків. При наступних звернення позивача з цього питання відповідачем зясовувалось, що проект не в повному обсязі відповідає вимогам законів та зауважено, що недоліки, які були викладені у листах Головного управління від 24.09.2015 року № 19-5-7777.72-912/19-15 та від 23.12.2015 року № К-415/0-247/6-15 позивачем не усунуті. При подальших зверненнях позивача зауваження ним виправлені не були.

Відповідач стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги:

-відсутність очевидних ознак протиправності рішення субєкта владних повноважень, тобто відповідача, оскільки законодавством станом на час видання наказу про надання дозволу не було визначено щодо його безстроковості;

-виконання оскаржуваної постанови буде порушувати права інших осіб, що вже зареєстрували ці земельні ділянки в Державному земельному кадастрі;

-позивач не вжив дії щодо поновлення строку дозволу на розробку проекту землеустрою;

-земельна ділянка поділена на 6 рівнозначних земельних ділянок;

-не бажання позивача усунути зауваження до проекту землеустрою.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду без змін.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Між Дробишевською селищною радою (орендодавець) та позивачем (орендар) 29 вересня 2006 року укладено договір оренди землі № 66, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Дробишевської селищної ради. Зазначений договір укладено строком на сім років. 20 вересня 2006 року складений акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.30-36, 39).

Позивач 9 вересня 2013 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 15 років площею 11,3000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області для ведення фермерського господарства (а.с.48).

Головним управлінням Держземагенства у Донецькій області 27 березня 2014 року видано наказ № ДЦ/1423055400:03:000/00000781 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянину ОСОБА_6 Пункт перший зазначеного наказу передбачає надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 14 років із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, площею 11,3197га ріллі для ведення фермерського господарства на території Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області за межами населених пунктів. Відповідно до пункту 2 наказу від 27 березня 2014 року позивачу протягом року забезпечити розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у пункті 1 його наказу земельної ділянки, розробку та подання на затвердження у встановленому законом порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, подання погодженого проекту землеустрою та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки до Головного управління. Пункт 3 наказу передбачає, що у разі невиконання вимог пункту 2 вважати цей наказ таким, що втратив чинність (а.с.49-50).

На підставі наказу від 27 березня 2014 року та заяви позивача замовлено завдання на виконання робіт щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі громадянину ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства на території Дробишевської селищної ради Краснолиманського району Донецької області за межами населених пунктів. Зазначений проект землеустрою було виготовлено у 2015 році (а.с.51). 29 грудня 2014 року за № 154 Міськрайонним управлінням Держземагенства у м. Красний Лиман та Краснолиманського району було складено висновок до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким було погоджено зазначений проект (а.с.58-59).

Позивач з метою затвердження проекту землеустрою неодноразово звертався до відповідача з відповідними клопотаннями. Відповідач листами від 24 вересня 2015 року № 19-5-7777.72-912/19-5, від 23 грудня 2015 року № К-415/0-247/6-15, від 12 березня 2016 року № К-418/0-628/6-16 надав відповіді позивачу на його звернення щодо затвердження проекту землеустрою, в яких зазначив, що поданий на розгляд проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, та повертав проект землеустрою на доопрацювання (а.с.147-149).

23 травня 2017 року відповідач направив позивачу лист за вихідним № К-2020/0-1556/6-17, в якому зазначив, що зауваження, викладені у листах Головного управління від 24 вересня 2015 року № 19-5-7777.72-912/19-5, від 23 грудня 2015 року № К-415/0-247/6-15, від 12 березня 2016 року № К-418/0-628/6-16 усунуті позивачем не в повному обсязі, а саме:

- на титульному аркуші проекту землеустрою, кадастровому плані земельної ділянки та на аркушах відомостей про координати точок їх меж відсутня позначка про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру;

- термін дії наказу Головного управління від 27 березня 2014 року № ДЦ/1423055400:03:000/000000781 скінчився 27 березня 2015 року;

- не уточнене цільове призначення витребуваної земельної ділянки у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 грудня 2014 року № НВ-1401487602014. Крім того, зазначив, що підготувати відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не надається можливим та проект землеустрою повертається (а.с.46).

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу листом від 23 травня 2017 року № К-2020/0-1556/16-17 у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки кадастровий номер 1423055400:03:000:1787.

Відповідно до частин 1, 6 статті 186-1 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), (у редакції, що діяла станом на час виникнення правовідносин, врегульованих даною статтею) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 10 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.13 статті 123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою 29 грудня 2014 року був погоджений висновком Міськрайонного управління Держземагенства у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області № 154, тобто, засвідчено факт відповідності положень проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (а.с.58-59).

Однак, рішення про затвердження проекту землеустрою відповідачем не приймалось, натомість позивачу на неодноразові звернення проект землеустрою повертався для опрацювання.

В листі від 23.05.2017 року № К-2020/0-1556/6-17 відповідачем наведені зауваження, що унеможливили підготувати відповідачу рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду для та стали підставою повернення позивачу проекту землеустрою.

По-перше, відповідач зауважив про відсутність на титульному аркуші проекту землеустрою, кадастровому плані земельної ділянки та на аркушах відомостей про координати точок їх меж позначки про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру (пункт 75 постанови КМУ від 17.10.2012 № 1051).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17 жовтня 2012 року № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок).

Підпунктом 2 пункту 75 порядку передбачено, що у разі відповідності поданих документів, зазначених у пункті 69 цього Порядку, вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку, та електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор робить на титульному аркуші документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалах документації із землеустрою та оцінки земель, що містять графічне зображення об'єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 15.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки державний кадастровий реєстратор надав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку а.с.150.

Аналіз положень Порядку дає підстави дійти висновку, що позначка про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру робиться при внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Оскільки відомості щодо витребуваної земельної ділянки вносились до Державного земельного кадастру саме при реєстрації земельної ділянки (статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр») на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, а проектом землеустрою жодних змін до сформованої земельної ділянки не вносилось, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність такої підстави відмови у затвердженні проекту, викладеній у листі від 23 травня 2017 року № К-2020/0-1556/16-17.

Другим зауваженням до проекту землеустрою відповідачем наведено сплив терміну дії наказу Головного управління від 27.03.2014 року № ДЦ/1423055400:03:000/00000781 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_6 Пунктом 2 цього наказу позивачу наказано протягом року забезпечити: розробку та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; розробку та подання на затвердження у встановленому законом порядку технічної документації з нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки; подання погодженого проекту землеустрою та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки до Головного управління. Згідно пункту 3 наказу, у разі невиконання вимог пункту 2 вважати цей наказ таким, що втратив чинність (а.с.49-50).

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Прикінцеві та перехідні положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» від 2 червня 2015 року № 497-VIII вказано, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної ОСОБА_1 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання г чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

Пунктом 1 вказаних положень, зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (тобто, цей Закон набрав чинності 27 червня 2015 року).

З огляду на наведені норми, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що наказ Головного управління Держземагенства у Донецькій області від 27 березня 2014 року № ДЦ/1423055400:03:000/00000781 зберігає чинність протягом двох років з дня набрання чинності Законом України від 2 червня 2015 року № 497-VIII, тобто, з 27 червня 2015 року по 27 червня 2017 року.

Неприйнятними є посилання заявника апеляційної скарги на положення статті 28 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року №858-IV, згідно яких, розробники документації із землеустрою зобов'язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором, а максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору, оскільки положення вказаної норми спрямовані на дотримання законодавства розробниками документації із землеустрою та не стосуються замовників.

Колегія суддів звертає увагу на те, що жодною нормою законодавства не надано право Головному управлінню Держгеокадастру у Донецькій області обмежувати час дії (продовжувати час дії) дозволу на розробку проекту землеустрою.

Крім того, станом на 29.12.2014 року проект землеустрою вже був погоджений Міськрайонним управлінням Держземагенства у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області, проте до теперішнього часу не затверджений відповідачем.

Таким чином, підстава «сплив терміну дії наказу від 27 березня 2014 року» є неприйнятною та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Третім зауваженням до проекту землеустрою відповідачем визначено не уточнення цільового призначення витребуваної земельної ділянки.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-VI встановлено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо категорії земель на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, щодо земельних ділянок, які формуються.

Згідно з частиною 1 статті 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення. Частиною 3 статті 22 Земельного Кодексу України вказано, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам зокрема для ведення фермерського господарства.

Як правильно зазначено судом першої інстанції та погоджено колегією суддів апеляційної інстанції, позивач отримав для ведення фермерського господарства дозвіл на землю сільськогосподарського призначення, що відповідає вищевказаному.

Колегія суддів також звертає увагу на положення статті 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року № 858-IV, які містять виключний перелік документів, що повинен містити проект землеустрою, при цьому витягу з Державного земельного кадастру, про який вказує відповідач, до зазначеного переліку не входить.

Пунктом 2 частини 18 статті 186 Земельного кодексу України вказано, що відповідачу при затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій". У висновку Міськрайонного управління Держземагенства у м. Красному Лимані та Краснолиманському районі Донецької області №154, яким погоджено проект землеустрою вже вказано цільове призначення земельної ділянки та жодних змін воно не потребує. Враховуючи вказане відповідач у листі від 23 травня 2017року № К-2020/0-1556/16-17 протиправно зазначає як підставу відмови у затвердженні проекту необхідність уточнення цільового призначення земельної ділянки.

Колегія суддів не приймає доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення прав та інтересів громадян, яким у 2017 році надані у власність земельні ділянки утворені внаслідок розподілу тієї земельної ділянки, на отримання у користування якої претендує позивач, оскільки отримання іншими фізичними особами в оренду спірної земельної ділянки не є предметом спору в даній справі, спірним є лише питання щодо законності дій відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо розгляду проекту землеустрою, наданого позивачем.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність повернення відповідачем листом від 23 травня 2017року № К-2020/0-1556/16-17 проекту землеустрою позивачу з підстав, викладених у цьому листі.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі № 805/2158/17-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року по справі № 805/2158/17-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 31 серпня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 31 серпня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя :Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_2