Постанова № 68550198, 31.08.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 серпня 2017 року №826/4343/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк»до третя особауповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни Фонду гарантування вкладів фізичних осіб публічне акціонерне товариство «АКТАБАНК»провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, публічне акціонерне товариство «АКТАБАНК», в якому просить:

- визнати протиправними дії державної установи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни щодо відмови у поверненні на користь публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» помилкового переказу у розмірі 47 841,00 грн.;

- зобов'язати державну установу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Юлію Вікторівну вчинити дії щодо виплати (відшкодування) на користь публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» помилкового переказу у розмірі 47 841,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.05.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У мотивувальній частині вказаної ухвали Вищим адміністративним судом України вказано, що суди попередніх інстанцій зазначили, що вимога про повернення помилкового переказу у розмірі 47 841,00 грн. надійшла до уповноваженої особи 24.02.2015, що підтверджується копією відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи; разом з тим, оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» опубліковано в газеті «Голос України» 22.01.2015. На підставі зазначеного, дійшли висновку, що позивач звернувся з вимогами до банку після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду, а тому такі вимоги вважаються погашеними та не підлягають включенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Разом з тим, під час розгляду справи судами не надано належної оцінки наявній в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько Ю.В., в графі «Дата подання» якого зазначено - 20.02.2015.

Розгляд справи здійснено з урахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» було здійснено помилковий платіж на рахунок, відкритий у публічному акціонерному товаристві «АКТАБАНК», за поверненням якого звернувся до вказаного банку. Проте, за твердженням останнього, уповноваженою особою безпідставно відмовлено у поверненні таких грошових коштів у порушення положень частини сьомої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши про те, що вказана вимога є погашеною у силу статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме: у зв'язку з пропуском строку заявлення кредиторських вимог. При цьому, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у письмових запереченнях проти позову зазначено, що у межах спірних правовідносин позивачем не зазначено, які саме дії повинні бути вчинені Фондом.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» укладено договір від 04.08.2014 №43 про надання послуг з інкасації коштів, на виконання якого публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» виставило позивачу рахунок-фактуру від 31.08.2014 №53329.

Разом з тим, 29.08.2014 оплату послуг публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ЕКСПОБАНК» за інкасацію за серпень 2014 року у розмірі 47 841,00 грн. позивач помилково здійснив на рахунок НОМЕР_1, відкритий у публічному акціонерному товаристві «АКТАБАНК», що підтверджується меморіальним ордером №827592.

Цього ж дня позивач направив публічному акціонерному товаристві «АКТАБАНК» меморіальний ордер №828228 про повернення помилкового переказу у сумі 47 841,00 грн., однак вказані кошти банком не повернено.

Публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк» звернулось до Уповноваженої особи Приходько Ю.В. із листом від 17.02.2015 №404-3/ІІІ, в якому просило повернути помилковий переказ у сумі 47 841,00 грн.

За результатами розгляду вказаного звернення позивача Уповноважена особа Приходько Ю.В. у листі від 26.02.2015 №1115/02/2015 повідомила, що вимога про внесення до реєстру кредиторів до виконання не приймається, у зв'язку із порушенням строку подання вимоги до банку, відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Внаслідок викладеного, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Розглядаючи справу по суті, суд вважає за необхідне висловитись стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, згідно з якої на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Поряд із цим, зазначена правова норма одночасно передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, висновок Верховного Суду України у вище вказаних постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вище зазначені спірні правовідносини, які регулюються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, належить вирішувати у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.

Проте, суд вказує, що застосування норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у контексті спірних правовідносин є помилковим, виходячи з такого.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

З наведеного слідує, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, частиною третьою статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» який містить у собі спеціальні норми, якими, у свою чергу, врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (стаття 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Системний аналіз вказаних положень, дає підстави суду дійти до висновку, що у даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки, зокрема, у силу положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у суді господарської юрисдикції.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким, у свою чергу, не передбачено порушення справи про банкрутство у суді господарської юрисдикції, а тому у спірних правовідносинах приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» застосуванню не підлягають.

Окремо, суд звертає увагу на пункт 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до якого адміністративним судам роз'яснено, що спори, які виникають за участю Фонду у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані висновки кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2016 у справі №К/800/21063/15, №К/800/21185-15 (ЄДРСР №57283527), та позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладену в ухвалах від 13.07.2016 у справі №826/5998/16 та від 13.07.2016 у справі №810/968/16 (ЄДРСР №58952538).

Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, та вирішення даної справи у порядку адміністративного судочинства.

Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 №19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.01.2015 №6 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Ю.В. строком на 1 рік з 16.01.2015 по 15.01.2016 включно.

Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23.12.2015 №237 про продовження строків здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» до 15.01.2018 включно.

Також, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 31.05.2017 №2217 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК». Відповідно до зазначеного рішення, повноваження делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами ОСОБА_3 з 07.06.2017.

Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Частина п'ята статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлює, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на Уповноважену особу Фонду покладено здійснення зокрема повноважень по складанню реєстру акцептованих вимог кредиторів (внесення зміни до нього) та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина третя статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

За визначенням статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

За визначенням пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення помилкового переказу ініціювати переказ еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення цього банку про здійснення помилкового переказу.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на вимогу позивача повернути помилковий переказ публічне акціонерне товариство «АКТАБАНК» кошти не повернуло.

У той же час, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014 у справі №904/7053/14, яке набрало законної сили 04.11.2014, за позовом публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» до публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» про стягнення 48 271,56 грн. зобов'язано публічне акціонерне товариство «АКТАБАНК» перерахувати грошові кошти у розмірі 47 841,00 грн. на рахунок публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк». На підставі вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання.

Як встановлює частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оскільки публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк» має документально підтверджені вимоги до боржника - публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» - щодо його майнових зобов'язань про повернення помилкового переказу, суд вважає, що публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк» є кредитором публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», а тому з метою задоволення своїх вимог позивач мав звернутись до уповноваженої особи протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, як встановлено частиною п'ятою статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Як було зазначено вище, публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк» звернулось до уповноваженої особи Приходько Ю.В. із листом від 17.02.2015 №404-3/ІІІ, в якому просило повернути помилковий переказ у сумі 47 841,00 грн. У відповідь на вказане звернення уповноважена особа відмовила у внесенні позивача до реєстру кредиторів, у зв'язку із порушенням ним строку подання вимоги до банку, відповідно до вимог частини другої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, адресованого уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Приходько Ю.В., в графі «Дата подання» якого зазначено - 20.02.2015.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 255 Цивільного кодексу України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Разом з тим, оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» опубліковано в газеті «Голос України» 22.01.2015.

Таким чином, з урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 24.05.2016, публічне акціонерне товариство «Міжнародний інвестиційний банк» своєчасно, у межах строку, встановленого статтею 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», звернулось до уповноваженої особи, з огляду на що позивач мав бути включений до реєстру акцептованих вимог кредиторів на суму 47 841,00 грн.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про визнання протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни щодо відмови у включенні публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» до реєстру акцептованих вимог кредиторів на суму 47 841,00 грн. та, як наслідок, про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», включивши до нього грошові вимоги публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» у сумі 47 841,00 грн. та внести пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб таких змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, як належний спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, обраний виходячи з положень частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

В частині позовних вимог, заявлених до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки безпосередньо Фонд у межах спірних правовідносин не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача, з урахуванням того, що саме уповноваженою особою не було включено позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, про що вказано вище.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи меморіального ордера від 12.03.2015 №308376, публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» в якості судового збору сплачено 146,16 грн.

Отже, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу, становить 73,08 грн.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни щодо відмови у включенні публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» до реєстру акцептованих вимог кредиторів на суму 47 841,00 грн.

Зобов'язати уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», включивши до нього грошові вимоги публічного акціонерного товариства «Міжнародний інвестиційний банк» у сумі 47 841,00 грн. та внести пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб таких змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити здійснені публічним акціонерним товариством «Міжнародний інвестиційний банк» (код ЄДРПОУ 35810511, адреса: 01015, місто Київ, вулиця Лаврська, 16) документально підтверджені судові витрати у розмірі 73,08 грн. (сімдесяти трьох грн. 08 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.