Постанова № 68549693, 31.08.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3482/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баско» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення від 16.06.2017 року № UA500030/2017/000019/2 та картки відмови від 19.06.2017 року № UA500030/2017/00158, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баско» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2017 року № UA500030/2017/000019/2; визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні від 19.06.2017 року № UA500030/2017/00158.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

ТОВ «Баско» відповідно до поданої митної декларації № UA500030/2017/008535 звернулося до Одеської митниці ДФС з метою здійснення митного оформлення ввезеного на митну територію України товару: мішки пакувальні, плетенні з поліпропіленових стрічок, виробник Xintai Xinfeng Plastic Products Co., Ltd., країна виробництва Китай (Cn).

Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів було подано митному органу зовнішньоекономічний договір (контракт) № XF170408TI від 08.04.2017 року, інвойс між CABM Trading та ТОВ «Баско» № XF170408TI від 08.04.2017 року, декларація країни відправлення, коносамент, пакувальний лист, сертифікат походження товару, а також додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме інвойс виробника товару між Xintai Xinfeng Plastic Products Co., Ltd. та CABM Trading № XF170408TI від 08.04.2017 року, банківські документи, що підтверджують суму оплати за товар виробникові від фірми-посередника CABM Trading, довідку торгово-промислової палати про вартість імпортованого товару.

Одеська митниця ДФС своїм рішенням від 16.06.2017 року № UA500030/2017/000019/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів.

Також, Одеська митниця ДФС склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.06.2017 року № UA500030/2017/00158.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача від 16.06.2017 року № UA500030/2017/000019/2 та карткою відмови від 19.06.2017 року № UA500030/2017/00158, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Баско» (покупець) уклало з компанією CABM Trading (Каліфорнія, США) (продавець) договір № XF170408TI.

Відповідно до умов зазначеного договору продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору сплетені поліпропіленові мішки в кількості, асортименті та по цінам, що зазначені в контракті. Кількість та ціна сплетених поліпропіленових мішків за контрактом складає: із вторинної сировини розміром 60*40 см - 520600 шт. 0,0267 дол. США / шт., із первинної сировини розміром 60*40 см - 280000 шт. 0,0353 дол. США / шт., із вторинної сировини розміром 105*55 см - 71800 шт. 0,0598 дол. США / шт. Постачання товару здійснюється на умовах CFR Одеса, Україна. Згідно з додатковою угодою № 1 від 16.06.2017 року до контракту № XF170408TI від 08.04.2017 року загальна сума договору складає 28077,66 дол. США.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баско» відповідно до умов зазначеного вище договору подало до Одеської митниці ДФС митну декларацію № UA500030/2017/008535 для здійснення митного оформлення товару: мішки пакувальні, плетенні з поліпропіленових стрічок - синтетичного текстильного матеріалу, в тюках із вторинної сировини розміром 60*40 см - 520600 шт., із первинної сировини розміром 60*40 см - 280000 шт., із вторинної сировини розміром 105*55 см - 71800 шт., виробник Xintai Xinfeng Plastic Products Co., Ltd., країна виробництва Китай (Cn).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баско» митну вартість товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів Товариство з обмеженою відповідальністю «Баско» подало до митного органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № XF170408TI від 08.04.2017 року, рахунок-фактура (інвойс) CABM Trading № XF170408TI від 08.04.2017 року, декларація країни відправлення від 27.04.2017 року та інші документи.

Співробітник Одеської митниці ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару за МД № UA500030/2017/008535 встановив, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, які підтверджують митну вартість товарів: 1. Відповідно до пп. «в» п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 2. Ціна товару вказана в інвойсі відмінна від ціни товару вказаної в декларації країни відправлення; 3. В декларації країни відправлення від 27.04.2017 року вказаний номер документу ідентичний номеру коносамента виданого лише 29.04.2017 року. Тобто на момент складання декларації країни відправлення коносамента ще не існувало; 4. Загальна вартість товару зазначена в п.5 зовнішньоекономічного договору менша ніж загальна вартість товару зазначена в інвойсі.

На підставі зазначеного було запропоновано позивачу протягом 10 днів надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, було повідомлено позивача про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

В зв'язку з цим позивач 16.06.2017 року надіслав до митного органу заяву № 170616-7 (пояснення) разом з додатковими документами: додаткову угоду № 1 від 16.06.2017 року до контракту № XF170408TI від 08.04.2017 року та інвойс виробника товару Xintai Xinfeng Plastic Products Co., Ltd. № XF170408TI від 08.04.2017 року.

Також, в заяві ТОВ «Баско» на зауваження митного органу надало пояснення: згідно п.4.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) № XF170408TI від 08.04.2017 року вказано, що товар повинен бути в упаковці, що дає знати, що вартість пакування було включено до вартості товару, тому згідно ч.10 ст.58 Митного кодексу України ця складова не може вплинути на правильність визначення митної вартості; виробник Xintai Xinfeng Plastic Products Co., Ltd. є відправником та продає товар ТОВ «Баско» через CABM Trading (США, Каліфорнія), різниця між ціною в інвойсі та ціною, зазначеною в декларації країни відправника, - це заробіток CABM Trading (США, Каліфорнія), для підтвердження було надано інвойс виробника товару; номер документу, що вказаний в декларації країни відправлення від 27.04.2017 року, є номером букінгу, тобто номеру бронювання місця на судні, який зазвичай співпадає з номером коносаменту; в контракті була допущена технічна помилка (різниця складає 6 центів США), правильність даних легко перевірити шляхом калькуляції складових інвойсу, на що було надано додаткову угоду, в якій ця помилка виправлена.

Одеська митниця ДФС своїм рішенням від 16.06.2017 року № UA500030/2017/000019/2 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця ДФС склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.06.2017 року № UA500030/2017/00158.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.5 вищезазначеної статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вже було зазначено вище, на пропозицію митного органу надати необхідні документи протягом 10-ти днів на підтвердження митної вартості товару, позивачем були надані відповідні пояснення та документи. Також, позивач в заяві від 16.06.2017 року № 170616-7 повідомив митний орган, що інших документів подавати не буде.

Факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З огляду на матеріали справи суд встановив, надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється, в тому числі, за резервним методом.

Згідно з ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.3 ст.57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.57 Митного кодексу України застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Так, суд встановив, що за результатами проведеної консультації між відповідачем та позивачем було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Відповідно до ч.1 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

При цьому, згідно з ч.2 ст.64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що відповідач на підставі аналізу баз даних ПІК «Інспектор» та ЄАІС ДФС встановив, що рівень митної вартості товару № 1 МД є більшим - 2,03 дол. США / кг нетто (МД № UA500030/2017/006343 від 13.05.2017 року).

Однак, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

Відповідно до положень ст.ст.179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам законодавства безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 16.06.2017 року № UA500030/2017/000019/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.06.2017 року № UA500030/2017/00158.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-72, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 16.06.2017 року № UA500030/2017/000019/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.06.2017 року № UA500030/2017/00158.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баско» (код ЄДРПОУ 20971740) суму сплаченого судового збору в розмірі 3591 (три тисячі п'ятсот дев'яносто один) гривень 14 копійок.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко