Рішення № 68547693, 22.08.2017, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2353/16-ц

н/п 2/766/502/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

при секретарі: Кліментовській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго», про визнання іпотечного договору недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати іпотечний договір та додатковий договір №1 до нього від 28.08.2006 року, що укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_3 та зареєстрованим у реєстрі за №8110 недійсним, зняти заборону відчуження на квартиру, що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. І. Куліка, 131-а, кв. 40,43,44, виключити записи про обтяження майнових прав на незакінчені будівництвом квартири, які знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. І. Куліка, 131-а, кв. 40,43,44 з Державного реєстру іпотек та з Державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та стягнути з відповідача судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що 10 січня 2006 року між нею та ТОВ «Південенерго» було укладено договір №158 про часткову участь у будівництві з метою фінансування будівництва квартир №40,43,44 по вул. І.Кулика, 131-а в м. Херсоні. 14 квітня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивачу надали у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти в сумі 58823,00 доларів США зі сплатою 12 процентів річних. Крім того, 14 квітня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, відповідно до якого в якості забезпечення виконання зобовязань були передані майнові права на незакінчені будівництвом квартири №40,43,44 по вул.І.Кулика, 131-а в м.Херсоні.

Згодом, за домовленістю сторін договір №158 про часткову участь у будівництві між позивачем та ТОВ «Південенерго» було розірвано і власником трикімнатної квартири №40, по вулиці І.Кулика, 131-а у місті Херсоні стала ОСОБА_2.

У квітні 2016 року позивачу стало відомо про те, що згідно рішень Верховного суду України по справам №6-8цс13 від 17.04.2013 року, №6-1732цс15 від 02.12.2015 року,№6-1502цс15 від 02.12.2015 року договори щодо передачі в іпотеку майнових прав є незаконними. У звязку з цим, позивач вважає, що укладений 14.04.2006 року договір іпотеки та додатковий договір №1 є недійсним, так як при його укладання було з порушенням вимог ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст.5 Закону України «Про іпотеку».

В судовому засіданні представник позивача просив визнати іпотечний договір та додатковий договір №1 до нього від 28.08.2006 року, що укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_3 та зареєстрованим у реєстрі за №8110 недійсним, зняти заборону відчуження на квартиру, що знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. І. Куліка, 131-а, кв. 40,43,44, виключити записи про обтяження майнових прав на незакінчені будівництвом квартири, які знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. І. Куліка, 131-а, кв. 40,43,44 з Державного реєстру іпотек та з Державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна та стягнути з відповідача судовий збір.

Представник відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, вважав їх необгрунтованими та безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що ПАТ «Укрсоцбанк» як іпотекодержателя при укладенні оскаржуваного правочину, положення ст.ст. 1,3,5 Закону України «Про іпотеку» не порушено. Позивачем по справі не доведено обставини порушення його прав та інтересів, а саме яким чином договір, укладений у 2006 році порушив права позивача, якщо за його твердженнями спірна квартира належить іншій особі. Будь-яких доказів факту розірвання між ним та забудовником ТОВ «Південенерго» договору про часткову участь у будівництві позивача не надав. Посилання позивача на той факт, що на момент укладення іпотечного договору, Банк не мав права в якості забезпечення обирати майнові права на незакінчені будівництвом квартири, суперечить ст. 5 Закону України «Про іпотеку». В останнє судове засідання не зявився надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, повідомлялася у встановленому законом порядку.

Треті особа - приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не зявилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, при вирішенні питання покладалась на розсуд суду.

Позивач в судове засідання не зявилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник третьої особи ТОВ «Південенерго» в судове засіданні не зявився, про розгляд справи повідомлений своєчасно, у встановленому законом порядку.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 квітня 2006 року між Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали Договір кредиту, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 28.08.2006 року, відповідно до якого, з метою фінансування будівництва, придбання (інвестування) житла відповідно до договору №158 про часткову участь в будівництві від 10.01.2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південенерго", банк надав позивачу кредит.

14.04.2006 року в рахунок забезпечення виконання кредитних зобов'язань між Банком та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір №02-23-Ф060312К-717, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за №8936 з накладанням заборони за реєстровим №8937, з урахуванням Додаткового договору №1 від 12.10.2006 р., посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за №9630 з накладанням заборони за реєстровим №8110, згідно якого в іпотеку Банку передано майнові права на незакінчені будівництвом квартири №40,43,44, що будується в м.Херсоні по вул.І.Кулика, буд.131-А та належать ОСОБА_1 згідно Договору №158 на часткову участь в будівництві 10.01.2006 р., укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південенерго", з урахуванням Додаткової угоди №1 від 28.08.2006 року, згідно якого в іпотеку Банку передано майнові права на незакінчені будівництвом квартири №40,43,44, що будується в м.Херсоні по вул.І.Кулика, буд.131-А та належить Іпотекодавцю за Договором №158 на часткову участь в будівництві від 10.01.2006р., укладений між Іпотекодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південенерго» з урахуванням Додаткового договору №1 від 28.08.2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями статті 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Згідно ч.3 ст.3 Закону України "Про іпотеку", іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

В ході розгляду справи судом встановлено, що згідно меморіального ордеру №24,5 від 14.04.2006 року ПАТ «Укрсоцбанк» видано кредит ОСОБА_1 у розмірі 300 000,00 гривень для фінансування будівництва придбання (інвестування) житла відповідно до договору №158 про часткову участь в будівництві від 10 січня 2006 року, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Південенерго».

Відповідно до прибуткового касового ордера №63 від 13 квітня 2006 року ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Південенерго» сплачено 90150,00 гривень в рахунок оплати за договором №158 від 10.01.2006 року часткової участі в будівництві.

Дане твердження відповідає правовому висновку Верховного суду України №6-168цс12 від 30.01.2013 року, стосовно майнових прав, відповідно до якого, що «замовники, які виконали свої грошові зобов'язання за Договором будівельного підряду, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва (стовідсоткову передоплату), тим самим вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт.»

Згідно Висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року відносно «Спорів про право власності та інші речові права» встановлено, що «відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.575 ЦК України застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, є іпотекою.

Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч. 2 ст. 583 зазначеного Кодексу).

Майнове право, що є предметом застави (іпотеки), - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Виконання грошових зобов'язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об'єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт. Розпорядження цими правами будь-ким, крім особи інвестора, який вчинив дії щодо набуття права власності на об'єкт будівництва або без його згоди на передачу майнових прав у заставу, порушує права інвестора й не відповідає вимогам ч. 2 ст. 583 ЦК України та ст. 5 Закону України від 5 червня 2003 р. № 898-ІУ «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною з 23 лютого 2006 р. до 25 грудня 2008 р.) (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 3 квітня 2013 р. у справі № 6-21цс13; від 12 червня 2013 року у справі № 6-45цс13).»

Окрім того, заборона накладена Банком до отримання Третьою особою на стороні Позивача без самостійних вимог на предмет спору, права власності на квартиру, що перебуває в заставі ПАТ «Укрсоцбанк».

Позивачем по справі не доведено обставини порушення її прав та інтересів, а саме яким чином договір укладений у 2006 році порушив права Позивача, якщо за її твердженнями спірна квартира належить іншій особі.

Отже, як слідує з наведеного, юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує її довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що її права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

Окрім того, позивач в своїй позовній заяві, зазначаючи про розірвання між ним та забудовником ТОВ «Південенерго» договору про часткову участь у будівництві, будь-яких доказів на підтвердження цього факту не надає, як і докази підстав набуття права власності на спірну квартиру ОСОБА_2

Посилання Позивача на той факт, що на момент укладення іпотечного договору, Банк не мав права в якості забезпечення обирати майнові права на незакінчені будівництвом квартири, суперечить ст.5 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Відтак, суд не вбачає порушення банком вимог закону при обиранні в якості забезпечення майнові права на незакінчені будівництвом квартири.

Відповідно до п.40 Постанови № 5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»: «Якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва.»

Позивач в обґрунтуванні позовних вимог, посилається на правові позиції Верховного Суду України, які висловлені в постановах від 17.04.2013 у справі 6-8цс13, від 02.12.2015 у справі №6-1732цс15, від 02.12.2015 у справі №6-1502цс15.

Зазначені правові позиції не підлягають врахуванню під час вирішення даної справи, оскільки вони стосуються інших правовідносин, а саме як вбачається зі змісту вищевказаних судових рішень, всі вони стосуються іпотечних договорів, які були укладені забудовниками без згоди на те інвесторів, які повністю виконали свої грошові зобов'язання перед забудовником, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва (стовідсоткову передоплату), тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об'єкт. Що стосується оспорюваного іпотечного договору, то він укладений інвестором, а не забудовником.

Окрім того, іпотечним договором обрано в якості забезпечення по кредиту не тільки спірний обєкт, а й інше майно, яке не є предметом розгляду, відтак - скасування іпотечного договору в цілому неможливе.

Також суд враховує положення Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», як спеціальний закон, що регулює спірні правовідносини та містить спеціальні норми щодо умов укладення договору іпотеки, предметом якого є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Зокрема, преамбулою та ст. 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачено, що він встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, під яким слід розуміти правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами. При цьому, іпотечний борг - це основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» у редакції, чинній на час укладення договору, іпотека виникає щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Оспорюваний договір іпотеки було укладено для забезпечення виконання зобов'язання, що виникло на підставі укладеного між відповідачем кредитного договору від 14 квітня 2006 року, тобто у даному випадку наявний іпотечний борг (ст.1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»).

Також слід зазначити, що об'єкт незавершеного будівництва слід відносити до нерухомого майна внаслідок наявності в нього зв'язку із землею, що визначено ст. 181 ЦК України як критерій віднесення речей до нерухомих. Тому право на нього має бути зареєстроване в органі, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Вона відбувається на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Згідно з п. 8 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 671 від 26 травня 2004 р., «запис у Реєстрі має містити такі відомості: 3) опис нерухомого майна щодо якого вчиняється правочин, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані».

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про нотаріат» правочини про відчуження та заставу майна, що підлягає державній реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні, нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

Після закінчення будівництва зведена нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни в плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на нерухомість, зобов'язаний зробити позначку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателеві. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця (ч. 9 ст. 55 Закону України «Про нотаріат»).

Також НБУ висловив свою позицію про те, що предметом правового регулювання Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» у редакції, чинній до 14.01.2009, є правовідносини, що виникають також з питань забезпечення кредитного договору. А, отже, приписи вказаного Закону мають ураховуватися судами під час розгляду справ про визнання недійсними договорів іпотеки майнових прав, укладених до 14.01.2009.

Постановою НБУ від 01.12.2008 № 406 (зареєстрована в Мін'юсті 17.12.2008 за № 1206/15897), ураховуючи приписи законодавства, чинні на дату її прийняття, банкам було надано право приймати до розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків заставу у вигляді майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

Відповідно до пояснювальної записки до ЗУ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» - метою цього законопроекту не було введення в оборот нового предмету іпотеки - майнових прав на іпотеку.

Частиною 3 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотекою може бути забезпечення виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

У частині 2 ст. 5 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладання іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Окрім того не слід забувати, що існує загальний принцип цивільного права - свобода договору ( ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України). Неможливим є тільки укладання договорів відносно предмету, що виключений з цивільного обороту, до яких майнові права на нерухомість не відносяться. Цей принцип повністю може бути застосований до договорів забезпечення, оскільки відповідно до ЦК України в редакції 2004 року на відміну від раніше існуючої редакції ЦК України способи забезпечення є відкритими та сторони можуть укласти не тільки ті договори забезпечення, що передбачені у ЦК України, а й інші договори забезпечення, що не передбачені ЦК України (ч.2 ст. 256 ЦК України).

Що стосується предмету регулювання ЗУ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», то цей закон відповідно до його змісту не передбачав введення в оборот нового предмету іпотеки - майнових прав на іпотеку. Навпаки введений цим законом узагальнюючий термін «майнові права» надав можливість приймати в іпотеку усі інші види майнових прав на незавершене будівництво, крім вже названих у ЗУ «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачено, що він встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, під яким слід розуміти правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами. При цьому, іпотечний борг - це основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.

Згідно ст.5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотека виникає щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено.

З огляду на те, що право на об'єкт незавершеного будівництва має зареєстроване в органі, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, він відноситься до нерухомих речей, а тому може бути предметом іпотеки.

Після закінчення будівництва зведена нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість.

На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що під час укладання спірного іпотечного договору ПАТ «Укрсоцбанк» положення ст.ст.1, 3, 5 Закону України «Про іпотеку» не порушено, а підписуючи договір, сторони дійшли згоди щодо його змісту та згодні на зазначені в ньому умови, а відтак, з власної ініціативи на момент отримання коштів сторони з власної волі на свій розсуд визначили для себе правила подальшої поведінки, зокрема, щодо усіх ризиків, пов'язаних зі зміною обставин, з яких вони виходили при укладенні цього договору.

Таким чином, заявлений ОСОБА_1 позов є необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.1, 3, 5, 17 Закону України «Про іпотеку», ст.1, 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», треті особи: ОСОБА_2, приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго», про визнання недійсними іпотечного договору №02-23-Ф060312К-717 та додаткового договору №1 до нього від 28.08.2006 року, що укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_3 та зареєстрованими у реєстрі за №8110 та №3109 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області.

Суддя: С.І.Майдан

Повний текст рішення суду виготовлений 31.08.2017 року.

Суддя: С.І.Майдан