Ухвала суду № 68540030, 29.08.2017, Апеляційний суд Вінницької області

копія:

Справа № 135/1368/16-ц Провадження № 22-ц/772/2177/2017Головуючий в суді першої інстанції Корнієнко О. М.Категорія 27Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

29 серпня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

з участю секретаря судових засідань Безрученко Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 липня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3, третя особа ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про звернення стягнення на заставне майно,-

встановила:

В липні 2016 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3, з участю третьої особи ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про звернення стягнення на заставне майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22.02.2008 року між "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 04-2.1/145, за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит в сумі 90 000 грн., які він зобов'язався повернути, сплативши проценти, інші передбачені договором платежі в сумі, строки, та на умовах, передбачених кредитним договором та графіком платежів.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором ці ж сторони уклали договір застави транспортного засобу № 04-3.1/146 від 22.02.2008 року, предметом якого є транспортний засіб «Volkswagen» 2003 року випуску, білого кольору, державний номер - НОМЕР_1, кузов № - НОМЕР_2, тип фургон малотоннажний-В (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видано 31 січня 2008 року Гайсинським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області).

17.12.2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (який є правонаступником "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого банк відступив ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги до боржників за кредитними договорами, укладеними ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з фізичними особами. Зокрема відбулось відступлення і права вимоги за кредитним договором № 04-2.1/145 від 22.02.2008 року, укладеного між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_3

Таким чином, усі права кредитора по вказаному договору належать позивачу.

Однак, ОСОБА_3 порушивши умови кредитного договору, належно його не виконував, оскільки станом на 01.07.2016 року прострочена заборгованість по кредитному договору становила: по кредиту - 42747,42 грн.; по відсотках - 70474,48 грн.; по комісії - 3960 грн.

Тому ТОВ "Кредитні ініціативи" просить в рахунок погашення заборгованості у розмірі 117181,90 грн. звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб «Volkswagen» 2003 року випуску, білого кольору, державний номер - НОМЕР_1.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 липня 2017 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет застави, а саме: на транспортний засіб "Volkswagen" 2003 року випуску, білого кольору, державний номер - НОМЕР_1, кузов № - НОМЕР_2, тип фургон малотоннажний-В (свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3, видано 31 січня 2008 року Гайсинським МРЕВ ВДАІ УМВС України у Вінницькій області), що на праві власності належить ОСОБА_3, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №04-2.1/145 від 22.02.2008 року, у розмірі - 84215,07 грн. (яка складається з боргу за тілом кредиту - 42747,42 грн., за відсотками - 39307,65 грн., за комісією - 2160 грн.), шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності чи незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" судові витрати в розмірі 1263,22 грн.

Не погодившись із рішенням відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на його необґрунтованість, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Представник позивача ТОВ "Кредитні ініціативи" Пономаренко Д.Ю. і третьої особи - Бурковська О.Г. проти вимог апеляційної скарги заперечували, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, відповідача, представників позивача і третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що між ним "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 22.02.2008 року укладено кредитний договір № 04-2.1/145, згідно умов якого банк надав відповідачеві кредит в сумі 90 000 грн.

Того ж дня між тими ж сторонами, для забезпечення вимог за кредитним договором укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_3 передав у заставу банку належний йому на праві власності автомобіль "Volkswagen" 2003 року випуску, білого кольору, державний номер - НОМЕР_1, кузов № - НОМЕР_2, тип фургон малотоннажний-В.

За умовами договору застави його дія зберігається до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно п.3.1.7. договору застави вбачається, що заставодержатель має право здійснювати відступлення прав за цим договором та кредитним договором без попереднього отримання на це згоди Заставодавця в порядку, передбаченому законом.

Згідно п.3.1.9. договору застави вбачається, що заставодержатель має право задовольняти свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому законом і цим договором.

17.12.2012 року між ТОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (який є правонаступником "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") (далі ПАТ "Промінвестбанк") було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ "Промінвестбанк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги до боржників за кредитними договорами, укладеними ПАТ "Промінвестбанк" з фізичними особами. Зокрема, відбулось відступлення і права вимоги за кредитним договором № 04-2.1/145 від 22.02.2008 року, який було укладено між ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_3 Таким чином, усі права кредитора по вказаному договору належать позивачу.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що оскільки наявна заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена, то існують усі передбачені законодавством умови звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29.01.2015 року у справі за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на корить позивача заборгованість по кредитному договору № 04-2.1/145 від 22.02.2008 року в сумі 53833,63 грн., що складається із 42747,42 грн. непогашеної суми кредиту, 11086,21 грн. заборгованості зі сплати процентів.

Зазначеним рішенням встановлені обставини набуття ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором № 04-2.1/145 від 22.02.2008 року, зокрема в реєстрі позичальників, який є додатком до угоди, містяться відомості про переуступку банком ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги за кредитним договором № 04-2.1/145 від 22.02.2008 року, а також право вимоги за відповідними договорами забезпечення, що передбачено п. 2.2 договору відступлення права вимоги від 17.12.2012 року. А відсутність повідомлення боржника про зміну кредитора не може свідчити про право боржника не виконувати умови кредитного договору.

На виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29.01.2015 року, відділом ДВС по м. Ладижину відкрито виконавче провадження по стягненню боргу із відповідача, яким сплачено кошти на загальну суму 6000 грн., починаючи з 08.11.2016 року, що підтверджується квитанціями.

Із зазначеного слідує, що рішення суду про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором повністю не виконано і продовжує залишатись борг.

Суд першої інстанції, взявши до уваги встановлену рішенням апеляційного суду суму боргу станом на 01.07.2014 року, правильно визначив, що загальний борг за кредитним договором станом на 01.07.2016 року (з урахуванням сплачених боржником на виконання рішення суду коштів, які зараховуються першочергово на погашення процентів відповідно до п.3.8 кредитного договору) становить 84215,07 грн. та складається з боргу за тілом кредиту - 42747,42 грн., за відсотками - 39307,65 грн., за комісією - 2160 грн. При цьому суми по відсотках і комісії розраховані за період з 01.07.2014 року і до 01.07.2016 року.

Наявність рішення суду про стягнення боргу, яке не виконане боржником в повній мірі, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, до повного погашення боргу за кредитним договором зобов'язання за ним можуть бути відступлені новому кредитору.

За змістом статей 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами - стаття 629 ЦК України.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок - частини 1,3 статті 1049 ЦК України.

Отже, виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зазначене відповідає правовому висновку, зробленому 25 травня 2016 року Верховним Судом України при розгляді справи №6-157цс16.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Зазначене вище спростовує доводи апелянта щодо неможливості стягнення заборгованості, що виникла після рішення суду про піддавати зміні чи корегуванню суми заборгованості присуджені до стягнення рішенням суду.

Доводи апелянта щодо неврахування судом факту списання безнадійної заборгованості за кредитом спростовуються наступним.

Пунктом 8 Постанови Правління НБУ № 172 від 01 червня 2011 року "Про затвердження Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву" (чинної на час списання банком заборгованості) визначено, що відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента. Банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК України.

Таким чином, в даному випадку боргові зобов'язання відповідача перед банком не можна вважати погашеними. Відтак, суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав у банку для передачі права вимоги за кредитним договором, а також підстав для задоволення позову нового кредитора про звернення стягнення на предмет застави, у зв'язку із списанням банком заборгованості за кредитним договором згідно своїх внутрішніх документів.

Списання безнадійної заборгованості за кредитом та нарахованими за ним процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.

Безпідставними є також посилання апелянта на ч. 2 ст.13 Закону України "Про заставу" в частині відсутності нотаріального посвідчення договору застави на момент укладення договору відступлення права вимоги між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи", оскільки в матеріалах справи а.с.11-13 міститься копія договору застави транспорту засобу №04-3.1/146 згідно якого цей договір 22.02.2008 року посвідчено приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською А.І. та зареєстровано в реєстрі за №575.

Таким чином суд першої інстанції, повно й всебічно дослідивши обставини справи, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Кредитні ініціативи".

Згідно з ст аттею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.