Ухвала суду № 68535813, 29.08.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 рокуЛьвів№ 876/6733/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Гром І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

27.02.2017 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області, в якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у поверненні з бюджету помилково перерахованої суми податку в розмірі 18 875,00 грн; зобов'язати відповідача повернути позивачу помилково перераховану суму податку в розмірі 18 875,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у поверненні з бюджету помилково сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 18 875 грн. 00 коп., сплаченої відповідно до квитанції №0.0.402608052.1 від 25.06.2015 року. Зобов'язано Головне управління ДФС у Львівській області передати висновки в порядку, визначеному Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, Управлінню Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 18 875 грн. 00 коп., сплаченої відповідно до квитанції №0.0.402608052.1 від 25.06.2015 року.

Постанова суду першої інстанції, мотивована тим, що дохід у вигляді вартості подарованої квартири, яка надійшла позивачу за добровільним рішенням сторін, з урахуванням норм Сімейного кодексу України, не підлягає оподаткуванню.

Крім того, суд першої інстанції зазначає, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення. Заява про повернення суми помилково сплаченого грошового зобов'язання ОСОБА_1 від 27.07.2016 року подана в межах 1095 днів від дня виникнення помилково сплаченої суми, а також містить посилання про перерахування відповідної суми на поточний рахунок із зазначенням його реквізитів.

Нормами Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124, чітко регламентовано алгоритм дій та взаємовідносини органів ДФС з органами Казначейства в процесі повернення платникам податків помилково сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС. Однак, відповідач ухилився від вчинення визначених Порядком дій, незважаючи на те, що були наявними правові підстави для вчинення таких дій, обмежившись при цьому наданням формальної відмови, не погодженої з відповідними підрозділами.

З врахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить переконання, що дії Головного управління ДФС у Львівській області щодо неповернення ОСОБА_1 помилково сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 18875,00 грн дійсно носять неправомірний характер. Будь- яких підстав для утримання зазначених коштів, зокрема наявності у позивача податкового боргу, з яким Закон пов'язує можливість неповернення помилково сплачених сум грошових зобов'язань, у позивача немає. В той же час. будь-яких належних та допустимих доказів зворотнього відповідачем не надано та в судовому засіданні не озвучено.

Разом з тим, суд першої інстанції звертає увагу, що повернення помилково сплачених грошових зобов'язань є виключним повноваженням органів Казначейства, а відтак суд не може зобов'язати відповідача вчинити дії, які не входять до кола його повноважень. За таких обставин, позов в частині зобов'язання Головного управління ДФС у Львівській області повернути ОСОБА_1 помилково перераховану суму податку в розмірі 18875,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її прийнятою з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, Головне управління ДФС у Львівській області оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний на підставі рішення Сихівського районного суду 20 грудня 2013 року. Договір дарування квартири був укладений 19 червня 2014 року, тобто даний договір був укладений після розірвання шлюбу подружжям, таким чином відповідно до пункту 174.6 ст. 174 ПК України передбачено оподаткування доходу, отриманого платником податку як дарунок (або в результаті укладення договору дарування) від фізичних осіб. Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом IV Податкового кодексу для оподаткування спадщини. Так, вартість будь-якого об'єкта спадщини (подарунка), що успадковується спадкоємцями (обдарованими), які не є членами сім'ї спадкодавця (дарувальника) першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПК України, тобто 5 відсотків (пп. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 Податкового кодексу).

Платник податку, котрий отримує дохід від особи, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Податкового кодексу).

Таким чином, підставою для застосування положень пп. 165.1 13 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу є дотримання норм Сімейного кодекс) в частині поділу майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна.

Згідно наданих позивачем до листа копій документів, 2/4 квартири позивач отримала згідно договору дарування, який був укладений після розірвання шлюбу, тобто подарунок отримано не від члена сім'ї першого ступеня споріднення.

Враховуючи вищевказане, вартість будь-якого подарунка, що приймається обдарованими, які не є членами сім'ї дарувальника першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відсотків.

Отже, податок на доходи фізичних осіб з вартості подарованої позивачеві частини квартири сплачено згідно норм чинного податкового законодавства га поверненню не підлягає.

Апелянт стверджує, що податок на доходи фізичних осіб був нарахований з договору дарування квартири від 19 червня 2014 року, а не з мирової угоди укладеної між подружжям. У договорі дарування квартири немає жодних посилань на те, що він був укладений відповідно до мирової угоди. Крім того зазначає, що у мировій угоді ОСОБА_2 зобов'язується протягом семи календарних днів з моменту підписання і затвердження мирової угоди укласти договір дарування квартири.

Дана мирова угода була затверджена ухвалою від 15 травня 2014 року про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі, а договір дарування квартири був укладений 19 червня 2014 року, що свідчить про те що даний договір був укладений не на виконання мирової угоди.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою вирішення цивільного спору у справі №464/12799/13-ц, що розглядалась Пустомитівським районним судом Львівської області, добровільно за взаємною згодою сторін, укладено мирову угоду.

Ухвалою Пустомитівським районним судом Львівської області від 15.05.2014 року визнано вказану мирову угоду сторін; зобов'язано ОСОБА_2 протягом семи календарних днів з моменту підписання і затвердження мирової угоди укласти договір дарування квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності - на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/2 ідеальної частки та на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі по 1/4 ідеальних часток квартири кожному; провадження по цивільній справі №464/12799/13-ц про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля та поділ майна подружжя закрито.

На виконання вимог вказаної мирової угоди, 19.06.2014 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (яка діє від свого імені і як законний представник в інтересах малолітніх дітей - доньки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 - «обдаровувані») укладено договір дарування квартири. Згідно умов даного договору, дарувальник передає безоплатно у власність обдаровуваним належну йому квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а обдаровувані приймають у власність як дарунок вищевказану квартиру. Сторони оцінюють дарунок в 755 000,00 грн. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дитюк Г.М. та зареєстрований в реєстрі за №754.

Також встановлено, що 25.06.2015 року позивач сплатила податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 18875,00 грн., що підтверджується квитанцією ПАТ КБ «ПриватБанк» №0.0.402608052.1.

Вважаючи, що такий податок сплачено помилково, 27.07.2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про повернення із бюджету помилково перерахованої суми податку.

За результатами розгляду цієї заяви, 08.09.2016 року Головним управлінням ДФС у Львівській області надано відповідь, в якій відмовлено ОСОБА_1 в поверненні помилково сплаченої суми грошового зобов'язання. Відмова мотивована тим, що дарунок отримано не від члена сім'ї першого ступеня споріднення, а тому такий має оподатковуватись податком на доходи фізичних осіб за ставкою 5%. Окрім того, зазначено, що податок з вартості подарованої ОСОБА_1 частини квартири сплачено згідно норм чинного податкового законодавства та поверненню не підлягає.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України.

В силу п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

У відповідності до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно п.164.1 ст.164 цього ж Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 165.1.13 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти або вартість майна (нематеріальних активів), які надходять платнику податку за рішенням суду в результаті поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з розірванням шлюбу чи визнанням його недійсним або за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України.

Отже, вартість майна, яке надходить платнику податку за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податку.

Натомість, позиція контролюючого органу зводиться до того, що оскільки на час поділу спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували, відтак положення ст.165 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. У зв'язку із цим, вважає, що в даному випадку позивач отримала дохід у вигляді спадщини від іншої фізичної особи, а тому такий підлягає оподаткуванню, з огляду на приписи п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України (об'єкти дарування, зазначені в пункті 174.1 цієї статті, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини).

Частинами 1, 2 ст.69 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

В силу ст.72 Сімейного кодексу України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відтак, суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. При цьому, поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір дарування квартири від 19.06.2014 року, укладений на виконання вимог ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.05.2014 року (справа №464/12799/13-ц) про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі, і є тим добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України, про яке зазначено у підп.165.1.13 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України. А тому відповідно вартість майна, яке надійшло позивачу за цим договором, не повинна включатись до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Той факт, що на час поділу спільної сумісної власності шлюб між позивачем та ОСОБА_2 був розірваний, не має значення для розгляду та вирішення цієї справи, оскільки у даному випадку статус «спільної сумісної власності подружжя» зберігається за майном протягом встановленого законом строку позовної давності, який становить - 3 роки.

Отже, дохід у вигляді вартості подарованої квартири, яка надійшла позивачу за добровільним рішенням сторін з урахуванням норм Сімейного кодексу України не підлягає оподаткуванню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року №2456-VІ передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787 (далі - Порядок №787).

У відповідності до п.5 вказаного Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» покладено на ДФС України.

Згідно абзаців 2, 3 п.5 Порядку №787 у разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року №1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за №1679/28124 (далі - Порядок №1146).

У п.5 Порядку №1146 закріплено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Пунктом 7 Порядку №1146 встановлено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Згідно п.8 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС.

Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до частини першої статті 67 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України, передає його згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

Апеляційний суд погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що умовою повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, окрім відсутності податкового боргу у платника податку незалежно від виду боргу, є воля самого платника податків, яка виражається у подачі до відповідного контролюючого органу заяви про таке повернення.

Згідно матеріалів справи заява про повернення суми помилково сплаченого грошового зобов'язання ОСОБА_1 від 27.07.2016 року подана в межах 1095 днів від дня виникнення помилково сплаченої суми, а також містить посилання про перерахування відповідної суми на поточний рахунок із зазначенням його реквізитів.

Нормами Порядку №1146 чітко регламентовано алгоритм дій та взаємовідносини органів ДФС з органами Казначейства в процесі повернення платникам податків помилково сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС. А саме: платник податку звертається до органу ДФС з відповідною заявою, яка реєструється в органі ДФС і передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей; не пізніше наступного за днем реєстрації дня, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку; орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки для погодження відповідному місцевому фінансовому органу, який протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх відповідному органу ДФС; в свою чергу, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня від дати отримання погодженого місцевим фінансовим органом висновку передає його відповідному органу Казначейства.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем визначених Порядком дій, незважаючи на те, що були наявними правові підстави для вчинення таких дій.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З аналізу вказаних норм та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність дій Головного управління ДФС у Львівській області щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 18875,00 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.11 Порядку №1146 на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Абзацом 6 п.2.2 р.ІІ Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 року №43, органи Державного казначейства України у процесі казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями формують розрахункові документи і здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету та здійснюють безспірне списання коштів державного бюджету на підставі виконавчого документа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, повернення помилково сплачених грошових зобов'язань є виключним повноваженням органів Казначейства, а відтак суд не може зобов'язати відповідача вчинити дії, які не входять до кола його повноважень.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що позов в частині зобов'язання Головного управління ДФС у Львівській області повернути ОСОБА_1 помилково перераховану суму податку в розмірі 18875,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року у справі №813/847/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Сихівському районі м. Львова Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник В. П. Сапіга

Повний текст судового рішення виготовлено 29.08.2017 року.