Постанова № 68533977, 20.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 р. Справа № 804/2878/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРУКРМЕТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетрвоській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2017 року №0000251402, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРУКРМЕТ» звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, у якому (з урахуванням уточнення до позовної заяви від 17.07.2017 року) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000251402 від 31.01.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 10.01.2017 р. за № 30/04-63-14-02/32651114. У обґрунтування протиправності зазначених висновків позивач вказує на такі обставини, що із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо) вбачається надання послуг відповідно до укладених договорів та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами, податкові накладні були виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеним контрагентом, до податкової перевірки надавались первинні документи, дані бухгалтерського обліку, товарно транспортні накладні. Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити. Надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час перевірки були встановлені такі обставини: відсутність придбання ТОВ «Пейсмен» товару кальцій хлористий технічний реалізованого ТОВ «ДНЕПРУКРМЕТ», встановлення походження товару є неможливим, що свідчить про умисний намір ТОВ «Пейсмен» мінімізувати податкові зобовязання контрагентам покупцям, в тому числі позивачу в червні 2015 року, первинні документи дефектні. Крім того, у ході перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «Пейсмен» (код за ЄДРПОУ 39733440) за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р. з ТОВ «ДНЕПРУКРМЕТ» (код за ЄДРПОУ 32651114). Під час проведення перевірки, складення акту перевірки та винесення оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв у межах чинного законодавства України.

У судовому засідання за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторні, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

На підставі наказу ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.12.2016р. за №1209 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДНЕПРУКРМЕТ» (код ЄДРПОУ 32651114), згідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДНЕПРУКРМКТ» (код ЄДРПОУ 32651114) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при документальному підтвердженні господарських відносин з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Пейсмен» (код за ЄДРПОУ 39733440) за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р. та подальшої реалізації товарів, придбаних у вищевказаних підприємств, реальності та повноти відображення в обліку.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами перевірки складено акт від 10.01.2017 року №30/04-63-14-02/32651114.

У ході перевірки відповідачем у акті від 10.01.2017 року №30/04-63-14-02/32651114 встановлено такі порушення:

- нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання: ТОВ «Пейсмен» (код за ЄДРПОУ 39733440) за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р. ТОВ «ДНЕПРУКРМЕТ» (код за ЄДРПОУ 32651114);

- у порушення положень п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено ТОВ «ДНЕПРУКРМЕТ» (код ЄДРПОУ 32651114) податкового кредиту на суму 215 468,00 грн., в тому числі : в червні 2015 року на суму 215 468,00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та підлягає сплаті до державного бюджету на суму 215 468,00 гривень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 року за №0000251402, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 215 468,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 53867,00 гривень.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням, позивачем було подано скаргу до Державної фіскальної служби України про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.04.2017 р. №7522/6/99-99-11-01-02-25 про продовження строку розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 31.01.2017 р. № НОМЕР_1 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та прийнятим в порушенням вимог чинного законодавства України, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків, суд встановив таке.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» (852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «ДНЕПРУКРМЕТ» (покупець) та ТОВ «Пейсмен» (постачальник) було укладено договір від 24.06.2015 року №97, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує в строк хімічну продукцію в кількості, якості та на умовах даного договору у відповідності з видатковими накладними, які є невідємною частиною даного договору, найменовану в подальшому товар.

Відповідно до п. 3.1 договору відвантаження проводиться зі складу постачальника.

На кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи: оригінал рахунку на фактично відвантажений товар, видаткову накладну (п. 3.3 договору від 24.06.2015 року №97).

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.

Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Факт укладення правочину та його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору, зокрема:

- платіжними дорученями: від 17.08.2015 року №437 на суму 205800,00 грн., № 438 на суму 79200,00 грн., від 10.08.2015 року № 421 на суму 35000,00 грн., №405 на суму 32400,00 грн., № 426 на суму 5000,00 грн., від 03.08.2015 року №395 на суму 11500,00 грн., від 31.07.2015 року №393 на суму 256000,00 грн., №467 на суму 297128,00 грн., №392 на суму 16055,36 грн., від 30.07.2015 року №386 на суму 11000,00 грн., від 29.07.2015 року №371 на суму 11000,00 грн., від 16.07.2015 року №345 на суму 163000,00 грн., №342 на суму 102624,64 грн., від 22.07.2015 року на суму 15000,00 грн., від 14.07.2015 року №339 на суму 10000,00 грн., від 18.07.2015 року №436 на суму 42100,00 грн.;

- податковими накладними: від 24.06.2015 року №РН-0000275 на загальну суму з ПДВ 328680,00 грн., від 26.06.2015 року №РН-0000277 на загальну суму з ПДВ 416328,00 грн., від 25.06.2015 року №РН-0000276 на загальну суму з ПДВ 547800,00 гривень.

Розвантажування кальцію хлористого технічного відбувалось орендованою у ТОВ «Трансукрмет» ( код за ЄДРПОУ 35680012) спеціальною технікою.

Так, ТОВ «Трансукрмет» (виконавець) та ТОВ «ДНЕПРУКРМЕТ» (замовник) було укладено договір надання автотранспортних послуг спеціалізованою технікою від 08.04.2015 року №08/04/15-С, предметом якого є надання виконавцем послуг шляхом предявлення спеціалізованої техніки для надання послуг на умовах, погоджених сторонами в даному договорі.

Факт транспортування товару (кальцію хлористого технічного) підтверджується :

- товарно-транспортними накладними: від 25.06.2015 року №17, від 26.06.2015 року №19, від 24.06.2015 року №16.

Стосовно транспортування вантажу, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні від 24.06.2015 року №16, від 25.06.2015 року №17, від 26.06.2015 року №19 оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства України та підтверджують транспортування кальцію хлористого технічного.

Досліджені у судовому процесі первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів.

Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагента відповідають вимогам чинного законодавства України, містять необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обовязковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за договорами, укладених між позивачем та контрагентами виконувались у повному обсязі, а також доведена і їх реальність, що підтверджується належним чином оформленими документами, що містяться в матеріалах справи.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в акті перевірки від 10.01.2017 р. №30/04-63-14-02/32651114 щодо відсутності придбання ТОВ «Пейсмен» товару (кальцій хлористий технічний) реалізованого на адресу ТОВ «ДНЕПРУКРМЕТ» та підміну товару, неможливість встановлення походження товару, та як наслідок умисний намір ТОВ «Пейсмен» мінімізувати податкові зобовязання контрагентам покупцям, в тому числі позивачу, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 у справі № К/9991/53981/12, від 12.06.2014 у справі № К/800/5386/14, від 15.01.2015 у справі № К/9991/32471/12), по-п'яте, сама по собі податкова інформація не є належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем суду не надано.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 у справі № К/9991/59145/12.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 року №0000251402 прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 року №0000251402, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 269 335,00 грн., за основним платежем на суму 215468,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 53867,00 грн. визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, підлягають присудженню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРУКРМЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетрвоській області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4040,02 гривень.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРУКРМЕТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетрвоській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2017 року №0000251402 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 року №0000251402, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетрвоській області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРУКРМЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетрвоській області понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4040,02 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням субєкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Суддя В.В ОСОБА_1