Постанова № 6853252, 24.09.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

24.09.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 2794/09/1470

За позовом: Закрите акціонерне товариство ”Лакталіс-Миколаїв”, м. Миколаїв

До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв

Суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

Від позивача: Селиванов М.Г., Толпекін А.А., Павлов К.О.

Від відповідача: Глушко Д.В., Александрова Н.Ю., Михалькова Н.І.

СУТЬ СПОРУ: про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.09 р. № 00000640/0, від 23.04.09 р. № 00000740/0, від 23.04.09 р. № 00000840/0 прийнятих спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

19.06.2009 р. Закрите акціонерне товариство ”Лакталіс-Миколаїв”, м. Миколаїв (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.09 р. № 00000640/0, від 23.04.09 р. № 00000740/0, від 23.04.09 р. № 00000840/0 прийнятих спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач), як таких, які не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Предметом спору по справі є оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 23.04.09 р.:

- № 00000640/0 про визначення зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі основного платежу 65000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32500 грн.;

- № 00000740/0 про визначення зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі основного платежу 342812 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 139254,7 грн.;

- № 00000840/0 про визначення зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі основного платежу 11337,98 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5668,99 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 11.02.09 р. по 25.03.09 р. відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового за період з 01.07.07 р. по 31.12.08 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 р. по 31.12.08 р. про що склав Акт перевірки від 08.04.09 р. № 336/40/23624594 (надалі –Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки позивач зазначив про порушення позивачем:

1. - пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.2, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 статті 5, підпунктів 7.3.1, 7.3.2, 7.3.4, 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 11.2 статті 11 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР, підпункту 3.1 пункту 3 Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03 р. № 143, в результаті чого було занижено суму податку на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 342812, у тому числі:

- III квартал 2007 р. в сумі 96434 грн.

- 2007 р. в сумі 127261 грн.

- I квартал 2008 р. в сумі 16383 грн.

- I півріччя 2008 р. в сумі 34484 грн.

- III квартал 2008 р. в сумі 50578 грн.

- 2008 р. в сумі 212551 грн.

2. - підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму 65000 грн., у тому числі за грудень 2007 р. на суму 65000 грн.

3. - підпункту 2.1 пункту 2, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції ”Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища”, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 19.07.99 р. № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.99 р. № 544/3837 (із змінами та доповненнями), пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України ”Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору ” від 01.03.99 р. № 303 (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища за період, що перевірявся на суму загальну 11337,98 грн. в тому числі за періоди:

- III квартал 2007 р. на 9887,46 грн.

- IV квартал 2007 р. на 1450,52 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення від 23.04.09 р. № 00000640/0 про визначення зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі основного платежу 65000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32500 грн.

Відповідно до висновку Акту перевірки позивач завищив податковий кредит за період з 01.07.07 р. по 31.12.08 р. на суму 65000 грн., в тому числі за грудень 2007 року в сумі 65000 грн. Такий висновок ґрунтується на тому, що при здійсненні господарської операції між позивачем та ТОВ ”Астор і Я” з купівлі-продажу масла вершкового на думку відповідача податкова накладна від 18.09.07 р. № 140 не мала усіх обов’язкових реквізитів, передбачених підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (у подальшому Закон України № 168/97-ВР), а саме, вона не містить підпису уповноваженої особи, а містить підпис іншої невстановленої особи та відповідно є підробленою. Крім того, представники відповідача зробили висновок що вказана господарська операція не здійснювалися сторонами, а тому право чин вважається нікчемними.

Суд вважає такий висновок помилковим. Як вбачається з матеріалів Акту перевірки (сторінки акту 13, 35) вказана податкова накладна була підписана керівником позивача та засвідчена печаткою. Суд вважає обґрунтованим твердження позивача, що якщо відомості, які містяться в акті перевірки, носять суперечливий характер, вони не можуть бути підставою для висновків, зроблених перевіряючими, щодо недійсності та підробки вказаної податкової накладної у зв’язку з відсутністю усіх необхідних згідно чинного законодавства реквізитів, зокрема, підпису уповноваженої особи та підписанням її невстановленою особою. Відповідно до підпункту 2.3.4 наказу ДПА України від 10.08.05 р. № 327 Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації України від 13.06.07 р. № 354), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб’єкта господарювання (наприклад, ”приховування об’єкта оподаткування”, ”розкрадання”, ”привласнення”, ”описка” тощо).

Відповідно з підпунктом 7.4.1 Закону України № 168/97-ВР кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків у зв’язку з придбанням чи виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі товари (послуги) використовуватися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності на протязі звітного податкового періоду. До складу податкового кредиту включаються суми сплаченого (нарахованого) податку підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 Закон України № 168/97-ВР).

Суд встановив, що позивач мав належним чином оформлену податкову накладну, використовував придбані товарно-матеріальні цінності у межах власної господарської діяльності. Сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі внаслідок ухилення від сплати) за умови фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, тому на підставі вище зазначеного.

Стосовно спірного податкового повідомлення рішення від 23.04.09 р. № 00000740/0 про визначення зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі основного платежу 342812 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 139254,7 грн.

Підставою для донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток відповідно до Акту перевірки був висновок відповідача про заниження позивачем об’єкту оподаткування у зв’язку з завищенням величини валових витрат підприємства за період з 01.07.07 р. по 31.12.08 р. на суму 1371251,64 грн., в тому числі:

- на суму 325000 грн. в III кварталі 2007 р. внаслідок включення до складу валових витрат підприємства витрат на придбання масла вершкового від ТОВ ”Астор і Я” в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон України № 334/94-ВР;

- на суму 665370,64 грн. (62040,00 грн. у IV кварталі 2007 р. та 603330,64 грн. у IV кварталі 2008 р.) внаслідок віднесення на валові витрати підприємства витрат на придбання імпортних товарів (робіт, послуг) у сумі, яка дорівнює балансовій вартості іноземної валюти, витраченої на оплату таких витрат, що є порушенням підпунктів 7.3.1, 7.3.2, 7.3.4 та 7.3.6 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України № 334/94-ВР;

- на суму 380806 грн. за період з 01.07.07 р. по 31.12.08 р. у зв’язку з включенням до складу валових витрат підприємства витрат по нарахуванню страхових внесків до Миколаївської обласної профспілки ”Солідарність”, що є порушенням підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону України № 334/94-ВР, пункту 3.1 розділу 3 Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03 р. № 143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.03 р. за № 271/7592 (надалі - Порядок);

- на суму 75 грн. за IV кварталі 2008 р. внаслідок віднесення до складу валових витрат суми збору за забруднення навколишнього природного середовища, яка не була внесена (нарахована) у встановленому порядку, що є порушенням підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпункту 3.1 пункту 3 Порядку.

Суд вважає висновок відповідача частково помилковим, виходячи з наступного.

Згідно акту перевірки представниками відповідача було виключено зі складу валових витрат позивача за III квартали 2007 р. витрати з придбання у ТОВ ”Астор і Я” масла вершкового у кількості 20 т на суму 390000 грн., в т.ч. ПДВ 65000 грн., на підставі перевіреної видаткової накладної від 18.09.07 р. № АТ-0000000000140. В якості причини виключення вищезазначених витрат зі складу валових є те, що на думку перевіряючих усі документи з фінансово-господарської діяльності, які складені з використанням реквізитів ТОВ ”Астор і Я”, є підробленими, а внесені в них відомості є недостовірними; господарські операції не здійснювалися та, як наслідок, укладені між ТОВ ”Астор і Я” та позивачем правочини є нікчемними.

Відповідності до підпункту 5.3.9 Закону України № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Закон України № 334/94-ВР не містить визначення розрахункових, платіжних та інших документів на підтвердження валових витрат. Інші терміни вказаного Закону використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів (пункт 1.43 Закону України № 334/94-ВР).

Статтею 1 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-XIV із змінами та доповненнями (надалі - Закон України про бухгалтерський облік) встановлено те, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до пункту 1 статті 9 Закону України про бухгалтерський облік підставою для здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, законодавством встановлено те, що факт здійснення господарської операції фіксують первинні документи, що складаються під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має достатні та належні первинні документи, які фіксують господарську операцію щодо придбання масла вершкового у ТОВ ”Астор і Я”, а саме: видаткову накладну від 18.09.07 р. № АТ-0000000000140, податкову накладну від 18.09.07 р. № 140, платіжне доручення на перерахування коштів від 25.09.07 р. № 10348, про що зазначено перевіряючи ми в Акті перевірки (сторінка 12 Акту перевірки).

Таким чином, наявність зазначених первинних документів, які підтверджують виконання господарської операції, спростовує висновок відповідача щодо нездійснення господарської операції між ТОВ ”Астор і Я” та позивачем по справі з придбання масла вершкового та фіктивного характеру цього правочину.

Висновок суду підтверджується, зокрема, наступним. Постановою Ленінського суду м. Миколаєва від 11.11.08 р. по справі № 2-а-3670/08 року, на яку посилаються перевіряючи у акті перевірки, були визнані недійсними установчі документи ТОВ “Астор і Я” з моменту реєстрації. Державна податкова адміністрація України листом від 10.03.09 р. № 10-3018/740, із посиланням на постанову Верховного Суду України від 13.01.09 р. по справі № 21-1578, вказала на те, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи з подальшим анулюванням свідоцтва платника ПДВ самі по собі не приводять до недійсності усіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, і не позбавили правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. Аналогічне наведено і в постанові Верховного Суду України від 13.02.07 р. Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарської операції з купівлі-продажу масла вершкового ТОВ ”Астор і Я” було включено у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало довідку про взяття на облік як платника податків та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Статтями 9, 10 Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. № 1251-XII (із змінами і доповненнями) не передбачений обов’язок та не надано права вимагати від інших платників податків (контрагентів за правочином) будь-які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше). Закон № 168/97-ВР не передбачає обов’язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податків. За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за недостовірність відомостей про ТОВ ”Астор і Я”, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців враховуючи те, що воно не було обізнано про обставини на підставі яких установчі документи ТОВ ”Астор і Я” визнані недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.03 р. № 755-IV із змінами і доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до частини 2 статті 18 цього Закону, в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за виключенням випадків, коли вона знала чи могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Таким чином у позивача були підстави вважати, що ТОВ ”Астор і Я” здійснює господарську діяльність на законних підставах, а тому у ним була виконана вимога по наявності відповідних підтверджуючих документів для включення витрат до складу валових. А крім того, придбане масло вершкове було використане позивачем у своїй фінансово-господарській діяльності під час виробництва готової продукції у якості сировини для її виготовлення, та при здійсненні підприємством торговельної діяльності як вид реалізації запасів підприємства. Таке використання масла вершкового було відображено ним у облікових регістрах підприємства про рух товарно-матеріальних цінностей на складах підприємства за II півріччя 2007 р. та підтверджено первинними документами накладними на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей у виробництво за II півріччя 2007 р. Вищезазначені документи надавались перевіряючим під час здійснення перевірки.

Згідно пункту 5.1 Закону України № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (підпункт 1.32 Закону України № 334/94-ВР). Згідно довідки ЄДРПОУ, наданої головним управлінням статистики України в Миколаївській області від 12.09.08 р. за № АА 075094, основними видами діяльності позивача є перероблення молока та виробництво сиру (код 15.51.0), оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами (код 51.33.0).

Таким чином вбачається, що позивачем була виконана вимога по використанню придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності як умова для включення витрат до складу валових.

Під вирішення спору, судом було встановлено, що відповідачем було виключено зі складу валових витрат позивача витрати по придбанню імпортних товарів (робіт, послуг) у сумі, яка виникла за результатом коригування валових витрат після погашення валютної заборгованості за товари (роботи, послуги), виходячи з балансової вартості валюти, використаної для такого погашення. Сукупна величина виключення витрат за період з 01.07.07 р. по 31.12.08 р. складала 665370,64 грн., у т. ч. у IV кварталі 2007 р. - 62040 грн. та у IV кварталі 2008 р. - 603330,64 грн.

У IV кварталі 2007 р. перевіряючими було виключено зі складу валових витрат суму, яка виникла за результатами коригування валових витрат по раніше оприбуткованим товарно-матеріальним цінностям (дебет бухгалтерських рахунків обліку товарно - матеріальних цінностей 203, 204, 205, 207, 209, 22, 91 з кредиту рахунку 632 ”Розрахунки з іноземними постачальниками”) виходячи з балансової вартості валюти, використаної для такого погашення. При цьому для розрахунку сукупної суми перевіряючими були прийняті результати коригування валових витрат, як в сторону збільшення останніх, так і в сторону їх зменшення, за період з 01.07.07 р. по 31.12.07 р., про що свідчать дані облікових регістрів підприємства по розрахункам з іноземними постачальниками за II півріччя 2007 р.

У IV кварталі 2008 р. перевіряючими було виключено зі складу валових витрат тільки суму, яка виникла за результатами коригування валових витрат по отриманим в березні 2008 р. послугам від нерезидента ТОВ ”Лакталіс-Істр” (Росія) (дебет бухгалтерського рахунку 91 ”Загальновиробничі витрати” з кредиту рахунку 632 ”Розрахунки з іноземними постачальниками”) виходячи з балансової вартості валюти, використаної для такого погашення в грудні 2008 р. Представник позивача у судовому засідання пояснив, що вище перелічений випадок коригування валових витрат у 2008 р. був не єдиним. Позивач здійснював коригування валових витрат по іншим поставкам імпортних товарів (робіт, послуг), в результаті чого відбувалося збільшення/зменшення валових витрат підприємства, що відображалось у облікових регістрах підприємства по розрахункам з іноземними постачальниками за 2008 р. Сукупна сума, проведених підприємством коригувань валових витрат по придбанню імпортних товарів (робіт, послуг) у 2008 р. складала 374882,11 грн.

Суд вважає, що є неправомірним застосування відповідачем вибіркового підходу до визначення суми виключення валових витрат. Крім того, ця позиція відповідача є непослідовною, якщо брати до уваги визначення сукупної суми виключення валових витрат, здійснених перевіряючими у 2007 р. Це підтверджується наступним.

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України № 334/94-ВР понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті і не підлягають перерахуванню у зв’язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти визначається наступним чином:

- при отриманні іноземної валюти як виручки від продажу товарів (робіт, послуг) шляхом перерахування отриманих/нарахованих доходів в іноземній валюті в гривні по офіційному валютному курсу Національного банку України, який діяв на дату отримання/нарахування таких доходів (підпункт 7.3.1 статті 7 Закону України № 334/94-ВР);

- при купівлі іноземної валюти за гривні як сума гривень, сплачена платником податків у зв’язку з таким придбанням (підпункт 7.3.4 статті 7 Закону України № 334/94-ВР);

- платник податків самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти по середньозваженої вартості чи ідентифікованій вартості (підпункт 7.3.6 статті 7 Закону України № 334/94-ВР).

При цьому заборона перераховувати витрати протягом звітного періоду у зв’язку із зміною обмінного курсу гривні стосується випадків, коли до складу валових витрат була включена сума, яка дорівнювала балансовій вартості відповідної валюти.

Виходячи з умов укладених угод щодо оплати поставленого товару та виконаних робіт, а саме на умовах оплати по факту поставки, позивач здійснив, на дату фактичного оприбуткування товарів/виконання робіт (перша подія відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України № 334/94-ВР) збільшення валових витрат, застосувавши офіційний курс іноземної валюти до гривні, встановлений НБУ на дату оприбуткування цих товарів/виконання робіт, а на дату оплати придбаних товарів/виконаних робіт, визначило балансову вартість сплаченої валюти та скоригувало раніше відображені валові витрати відповідно на суму 62040 грн. у 2007 р. та 374882,11 грн. у 2008 р. Тобто, позивач діяв на підставах та у межах, встановлених чинним законодавством України, положення якого наведені вище.

Також судом встановлено, що під час перевірки перевіряючі виключили зі складу валових витрат позивача витрати по нарахуванню страхових внесків до Миколаївської обласної профспілки ”Солідарність” у сумі 380806 грн. за період з 01.07.07 р. по 31.12.08 р.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно до підпункту 5.7.1 пункту 5.7 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цього Закону (витрати на оплату праці).

З огляду на вищевикладене, кожний платник податків та зборів зобов’язаний нарахувати на фонд заробітної плати необхідну, передбачену діючим законодавством кількість відрахувань. Вказані кошти на стадії нарахування направлені тільки на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Таке нарахування вказаних коштів носить суто арифметичні та бухгалтерські визначення, які не стосуються будь-якої організації, підприємства, установи, що в подальшому їх отримує. Включення до валових витрат відбувається у момент нарахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування внесків на фонд оплати праці тобто по правилу першої події. Такі дії пов’язані з нарахуванням позивач здійснює кожного разу при оплаті праці, які оформляє документально у вигляді відомостей відрахувань до страхових фондів за підписом головного бухгалтера, які свідчать про нарахування останнім на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, що є підставою включення до валових витрат згідно з підпунктом 5.7.1 пункту 5.7 Закону України № 334/94-ВР.

Нарахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у порядку першої податкової події є об’єктивним поняттям, жодним чином не стосується суб’єкта, що в подальшому отримує вказані кошти. Тому, будь-які трактування щодо не зарахування вказаних коштів до валових витрат ґрунтуються лише на суб’єктивному міркування та припущенні з боку відповідача.

Питання щодо перерахування вказаних коштів або не перерахування у повному обсязі відноситься до компетенції органів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Повноваження вказаних органів регламентуються Законом України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01 р. № 2240-ІІІ із змінами та доповненнями (надалі –Закон України № 2240-III).

Таким чином, висновки відповідача щодо визначення єдиного органу, який повинен отримувати страхові кошти виходить за межі повноважень, визначених Законом України ”Про податкову службу в Україні” від 04.12.90 р. № 509-XII із змінами та доповненнями, а самі висновки носять характер визначення події у майбутньому. Згідно приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд вважає, що відповідач в порушення підпункту 5.7.1 пункту 5.7 Закону України № 334/94-ВР безпідставно зазначає в Акту перевірки про перерахування коштів в сумі 380806 грн. При цьому, вказаний висновок відповідача не підтверджений належним чином жодним доказом, що підтверджує перерахування вказаних коштів, посилаючись лише на документи, що підтверджують факт нарахування.

Таким чином, висновки щодо перерахування страхових виплат у сумі 380806 грн. є необґрунтованим припущенням, що також підтверджується листом Державної податкової адміністрації у Миколаївській області від 17.03.09 р. № 677/10/15-132.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення від 23.04.09 р. № 00000840/0 про визначення зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі основного платежу 11337,98 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5668,99 грн.

Згідно висновків відповідач по Акту перевірки позивачем було занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.07.07 р. по 31.12.08 р. на загальну суму 11337,98 грн., в тому числі за III-й квартал 2007 р. - 9887,46 грн., за IV квартал 2007 р. - 1450,52 грн. В порушення пунктів 2.1, 5.3, 5.5, 6.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України від 19.07.99 р. № 162/379, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 09.08.99 р. за № 544/3837 із змінами і доповненнями, пункту 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. № 303 із змінами і доповненнями (у подальшому - Порядок), позивачем не був включений весь обсяг основних забруднюючих речовин за II півріччя 2007 р., а саме, обсяги розміщених відходів (акумулятори, масло машинне, шини автомобільні, лампи люмінесцентні). Ліміти на утримання і розміщення відходів за 2007 р. у навколишньому природному середовищі у позивача відсутні, у зв’язку з чим відповідачем застосовується 5-кратний розмір за понадлімітні обсяги розміщення відходів.

Позивач такі висновки відповідача заперечує і вважає, що не порушувало положень чинного законодавства щодо сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (заниження його розміру). У зв’язку з чим висновки, викладені в акті перевірки щодо заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.07.07 р. по 31.12.08 р. на загальну суму 11337,98 грн., в тому числі за III квартал 2007 р. - 9887,46 грн., за IV квартал 2007 р. - 1450,52 грн. є неправомірними. При цьому, позивач зазначає, що єдина забруднююча речовина, яка була розміщена на території підприємства у II півріччі 2007 р. - використані акумулятори у кількості 40 штук (2,5 тони).

Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заперечення позивача по висновку Акту перевірки в цій частині є недоведеними, виходячи з наступного.

Підпунктом 2-1 пункту 2 Інструкції ”Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища” та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.99 р. № 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.99 р. за № 544/3837 із змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 162/379) визначено, що платниками збору є суб’єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об’єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статус) юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють па території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Інструкції визначено, що об’єктом обчислення збору є:

- для стаціонарних джерел забруднення є обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об’єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах;

- для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.

Згідно підпункту 5.3 пункту 5 Інструкції ліміти на розміщення відходів установлюються терміном па один рік і після затвердження місцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до першого жовтня поточного року. Ліміти на утворення та розміщення відходів розробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.98 р. № 1218. Підпунктом 5.5 пункту 5 Інструкції та пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. № 303 ”Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору” із змінами та доповненнями (надалі - Порядок № 303) визначено, що у разі відсутності в платника затверджених у встановленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір обчислюється і сплачується в п’ятикратному розмірі.

Підпунктом 6.4 пункту 6 Інструкції та пунктом 4 Порядку № 303 визначено, що суми збору, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.4, 2.5 додатка 2 до Порядку.

Пунктом 7.2 Інструкції в якості базового податкового (звітного) періоду сплати збору за розміщення відходів визначено календарний квартал. Податкові розрахунки збору подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).

Вищевикладене свідчить про те, що суб’єкт господарювання, який має у власності відходи, повинен не пізніше 40 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу подати розрахунок збору за розміщення відходів, де вказати відходи, на які с договори щодо їх утилізації, однак, але фактично не передані, та сплатити цей збір за місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) протягом 10 календарних відходів днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкового розрахунку збору, тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пункт 7.3 Інструкції). Ааналогічна думка наведена у листі та збору за забруднення навколишньою природною наведена у листі Міністерства промислової політики України від 27.05.08 р. № 15/2-3-319 та у листі ДПА України від 28.05.08 р. № 6218/5/15-0215.

Під час судових засідань було встановлено, що позивач при обчисленні збору не врахував весь обсяг розміщених відходів (акумулятори, масло машинне, шини автомобільні, лампи люмінесцентні) за III та IV квартали 2007 р. у зв’язку з чим було занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 11337,98 грн.

Отже, з урахуванням наведеної вище інформації, податкове повідомлення-рішення від 23.04.09 р. № 00000840/0 про визначення податкового зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 17006,97 гри., з них за основним платежем –11337,98 грн. та штрафним санкціям -5668,99 грн., відповідає чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства ”Лакталіс-Миколаїв”, м. Миколаїв задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.09 р. № 00000640/0 про визначення Закритому акціонерному товариству ”Лакталіс-Миколаїв” зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі основного платежу 65000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32500 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.09 р. № 00000740/0 про визначення Закритому акціонерному товариству ”Лакталіс-Миколаїв” зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі основного платежу 342812 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 139254,7 грн.

У решті позову відмовити.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя О.Ф. Середа

19.10.09 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(описова та резолютивна частина)

”24” вересня 2009 р. Справа № 2а-2794/09/1470

м. Миколаїв

За позовом: Закрите акціонерне товариство ”Лакталіс-Миколаїв”, м. Миколаїв

До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв

Суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

Від позивача: Селиванов М.Г., Толпекін А.А., Павлов К.О.

Від відповідача: Глушко Д.В., Александрова Н.Ю., Михалькова Н.І.

СУТЬ СПОРУ: про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.09 р. № 00000640/0, від 23.04.09 р. № 00000740/0, від 23.04.09 р. № 00000840/0 прийнятих спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

19.06.2009 р. Закрите акціонерне товариство ”Лакталіс-Миколаїв”, м. Миколаїв (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.09 р. № 00000640/0, від 23.04.09 р. № 00000740/0, від 23.04.09 р. № 00000840/0 прийнятих спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач), як таких, які не відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Предметом спору по справі є оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 23.04.09 р.:

- № 00000640/0 про визначення зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі основного платежу 65000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32500 грн.;

- № 00000740/0 про визначення зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі основного платежу 342812 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 139254,7 грн.;

- № 00000840/0 про визначення зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі основного платежу 11337,98 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5668,99 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства ”Лакталіс-Миколаїв”, м. Миколаїв задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.09 р. № 00000640/0 про визначення Закритому акціонерному товариству ”Лакталіс-Миколаїв” зобов’язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі основного платежу 65000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32500 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.09 р. № 00000740/0 про визначення Закритому акціонерному товариству ”Лакталіс-Миколаїв” зобов’язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у сумі основного платежу 342812 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 139254,7 грн.

У решті позову відмовити.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя                                                                                           О. Ф. Середа