Ухвала суду № 68528911, 22.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Росік Т.В.

з участю секретаря Проаспет К.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу генерального директора ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.06.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві РябчукаО.Ю., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Ігнатюк І.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти в сумі 506 516 916 грн., що знаходяться на банківському рахунку №26008010316102 в ПАТ «МІБ» (код ЄДРПОУ 35810511), відкритому на ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00219632).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, генеральний директор ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.06.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що ухвала слідчого судді не містить у собі конкретного посилання на норму закону, відповідно до якої можливе накладення арешту на майно. Рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, таким, що не міститься на матеріалах справи. Окрім того, задовольнивши клопотання слідчого, суд здійснив безпідставне порушення права власності товариства на грошові кошти та втрутився у господарську діяльність підприємства.

Щодо строку на апеляційне оскарження, то враховуючи, що копію оскаржуваного рішення апелянт отримав 26.06.2017 року, апеляційна скарга подана 30.06.2017 року, тобто в межах строку, визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України.

В судове засідання у справі прокурор, представник власника майна не з'явились, про причини своєї неявки до суду не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були завчасно повідомлені, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 13.06.2017 року було постановлено без виклику представника власника майна, копія оскаржуваної ухвали отримана апелянтом 26.06.2017 року, а 30.06.2017 року подана апеляційна скарга, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100000000081, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

12.06.2017 року старший слідчий СУ ГУ НП в м. Києві Рябчук О.Ю., за погодженням з прокурором відділу прокуратури м. Києва Ігнатюк І.В., звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти в сумі 506 516 916 грн., що знаходяться на банківському рахунку №26008010316102 в ПАТ «МІБ» (код ЄДРПОУ 35810511), відкритому на ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00219632).

13.06.2017 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва клопотання слідчого задоволено.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки у кримінальному провадженні №12017100000000081 повідомлення про підозру будь-кому із посадових осіб ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00219632), який є власником майна, не повідомлено, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно у цьому кримінальному провадженні службові особи вказаного підприємства в статусі підозрюваного не перебували, у зв'язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, ухвала слідчого судді щодо накладення арешту на майно винесена без належного об'єктивного з'ясування обставин кримінального провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи викладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Вказані обставини вплинули і на те, що належним чином не було встановлено, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні слідчого, правової підстави для накладення арешту на майно.

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту на майно, слідчий суддя, в постановленій ним ухвалі, послався на вимоги ст. 170 КПК України, при цьому з посиланням на наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно є доказом кримінального правопорушення, без обгрунтування підстав задоволення клопотання слідчого відповідно до встановлених обставин кримінального провадження, з урахуванням вказаних норм закону.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту, та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно зазначене у клопотанні слідчого є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно має до розслідуваного вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, апеляційний суд вважає, що у даному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту на майно, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні достатні докази вчинення кримінального правопорушення за участю ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00219632), то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна цього підприємства, взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної юридичної особи, обмежившись лише посиланням на норми КПК України, що є порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу генерального директора ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві Рябчука О.Ю., погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва Ігнатюк І.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти в сумі 506 516 916 грн., що знаходяться на банківському рахунку №26008010316102 в ПАТ «МІБ» (код ЄДРПОУ 35810511), відкритому на ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00219632) - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві Рябчука О.Ю., погодженого прокурором відділу прокуратури м. Києва Ігнатюк І.В., про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти в сумі 506 516 916 грн., що знаходяться на банківському рахунку №26008010316102 в ПАТ «МІБ» (код ЄДРПОУ 35810511), відкритому на ПАТ «ХІМНАФТОМАШПРОЕКТ» (код ЄДРПОУ 00219632) - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. ДзюбінВ.В. Росік Т.В.

Справа № 11-сс/796/3583/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Чередніченко Н.П.

Доповідач: Рибак І.О.