Постанова № 6852267, 02.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-15496/09/0570

час прийняття постанови: 16-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  

при секретарі Химич М.В., Яковецькій О.В.

за участю прокурора Ноздрьова С.В.

представника позивача Стадника В.В.

представників відповідача Маковецькій Н.В., Фурдигайло В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПО „Основа” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „ПО „Основа” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем була надана до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2008 р. з відповідними розрахунками суми бюджетного відшкодування і заявами про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку в загальному розмірі 822248 грн.

Податковим органом була проведена виїзна позапланова перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої був складений акт. Податковим органом підтверджена сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню позивачу, в розмірі 822248 грн.

          Позивач просить стягнути з Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість по декларації за грудень 2008 р. у розмірі 822248 грн. та судові витрати.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

          Представник відповідача ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що за результатами виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у банку за грудень 2008 р. був складений акт, яким не встановлені порушення з боку позивача щодо визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2008 р. в розмірі 822248 грн., але вказано, що позивачем занижено в грудні 2008 р. обсяг поставки від реалізації продукції на 4 грн. На підставі наказу ДПА України від 18.08.2005 р. № 350 „Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” податковим органом були направлені запити до податкових органів за місцем реєстрації підприємств, з якими у позивача були господарські відносини. Залишок непідтвердженої суми податку на додану вартість по декларації за грудень 2008 р. складає 822248 грн. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

          Представник відповідача ГУ ДКУ в Донецькій області до судового засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

          Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „ПО „Основа” зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Донецької міської ради 25.12.2006 р. (а.с. 6 т.1), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька (а.с. 49 т.1), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100130449, виданого 25.07.2008 р. (а.с. 48 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34828641 (а.с. 7 т.1).

Відповідач Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що за результатами господарської діяльності у грудні 2008 р. ТОВ „ПО „Основа” отримало право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 822248 грн. При цьому в попередньому податковому періоді позивач включив до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (грудень 2008 р.) залишок від’ємного значення в розмірі 1746720 грн., про що свідчить податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2008 р. (а.с. 78-79 т.1).

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

19.01.2009 р. ТОВ „ПО „Основа” надало до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 р. з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 822248 грн. (а.с. 78-83 т.1).

Отже, в даному випадку платник податку прийняв рішення про відшкодування сум податку на додану вартість в зазначеному розмірі шляхом зарахування на його рахунок, про що свідчить рядок 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 р.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На виконання зазначених вимог ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2008 р., яка виникла за рахунок від’ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось за період грудень 2007 р., січень, червень, липень 2008 р., за результатами якої був складений акт № 399/23-3/34828641 від 19.03.2009 р. (а.с. 50-66 т.1), яким підтверджена правомірність заявленого до відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 р. в розмірі 822248 грн. Зазначеним актом не встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства при визначенні сум податку на додану вартість в зазначених розмірах, які підлягають бюджетному відшкодуванню.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Перевіркою не була виявлена невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі в зазначених вище розмірах, заявленій у податковій декларації, податковим органом не приймались рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за зазначений податковий період.

Разом з тим, податковим органом в порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” не був направлений в орган Державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На час розгляду справи позивачу не відшкодована з бюджету сума податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2008 р. в розмірі 822248 грн.

Відповідач ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька вказує на неотримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими у позивача були господарські відносини, а тому вважає, що ця сума є непідтвердженою. При цьому відповідач посилається на Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 р. № 350.

Суд вважає заперечення податкового органу необґрунтованими, оскільки Методичні рекомендації в частині проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання не відповідають вимогам податкового законодавства, а саме, Закону України „Про податок на додану вартість”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами, при вирішенні цього спору підлягає застосуванню саме Закон України „Про податок на додану вартість”, а ні накази Державної податкової адміністрації України.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов‘язань, що виникли у зв‘язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від’ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

          З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України „Про податок на додану вартість”, іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу, тому суд задовольняє позовні вимоги, стягує з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2008 р. в розмірі 822248 грн.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ПО „Основа” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість задовольнити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПО „Основа” бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2008 р. в розмірі 822248 (вісімсот двадцять дві тисячі двісті сорок вісім) гр. шляхом перерахування на розрахунковий рахунок № 26006064392100 у АКІБ „Укрсиббанк” в м. Харкові, МФО 351005.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ПО „Основа” судові витрати в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

          Повний текст постанови виготовлений 9 листопада 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.