Постанова № 68513139, 22.08.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р. Справа № 914/392/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Матущак О.І.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2) б/н від 19.05.2017р. (вх. ЛАГС № 01-05/2478/17 від 30.05.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2017р.

у справі № 914/392/17

за позовом: відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради, м. Самбір, Львівська область

до відповідача: ФОП ОСОБА_2, м. Новий Калинів, Львівська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача: Західний офіс державної аудиторської служби, м. Львів

про стягнення 42 131,84 грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Шпак Х.О. - представник (довіреність № 01-30/568 від 26.06.2017р.)

від відповідача: ОСОБА_4 - представник (договір-доручення № 88 від 07.03.2017р.)

від третьої особи: не з'явився

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.05.2017р. у справі №914/392/17 (суддя Галамай О.З.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради 41 705,75 грн., 1 583,82 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 41 705,75 грн. за спожиті комунальні послуги ФОП ОСОБА_2 протягом листопада-грудня 2014 року, місцевий господарський суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем таких комунальних послуг. Відмовляючи в задоволені про стягнення з відповідача 426,09 грн. витрат відділу освіти на проведення дезробіт в орендованих відповідачем приміщеннях, суд виходив з того, що акт ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. №38-38/4 від 18.03.2014р. не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань і завдання позивачеві збитків, як зазначено в акті ревізії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані нею докази, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що розрахунки по оплаті комунальних послуг, які містяться в матеріалах справи, здійснені самим позивачем, відповідно вони не можуть бути належними доказами підтвердження факту споживання ФОП ОСОБА_2 комунальних послуг на загальну суму 41 705,75 грн., оскільки факт надання та споживання комунальних послуг має підтверджуватися відповідними договорами, натомість такі договори в матеріалах справи відсутні. Договір про закупівлю послуг за державні кошти №11-ШК від 28.02.2014р. не містить зобов'язань учасника (ФОП ОСОБА_2) відшкодовувати комунальні послуги саме замовнику та не визначає порядку такого відшкодування. Акт ревізії, на який посилається позивач, не є належним доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань і завдання позивачеві збитків, як зазначено в акті ревізії.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 30.05.2017р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, Матущак О.І. та Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляду на 27.06.2017р.

У зв'язку з перебуванням члена колегії суддів по розгляду справи № 914/392/17 Матущака О.І. у відпустці, 27.06.2017р. судове засідання не відбулося. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.07.2017р. апеляційну скаргу призначено на 18.07.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.08.2017р.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. На підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи додаткові пояснення (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/4806/17 від 17.07.2017р.).

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4201/17 від 23.06.2017р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа участі уповноваженого представника в судові засідання жодного разу не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу № 03-35/4023 від 20.06.2017р. проти доводів скаржника заперечила, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/4257/17 від 26.06.2017р.).

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

07.10.2016р. Державною фінансовою інспекцією Львівської області було здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області за період з 01.01.2014р. по 31.08.2016р., за результатами чого складено акт №03-21/15. У вказаному акті встановлено, що протягом листопада-грудня 2014 року ФОП ОСОБА_2 для організації гарячого харчування в загальноосвітніх закладах м. Самбора спожито та не відшкодовано комунальних послуг на загальну суму 41 705,75 грн., в тому числі за електроенергію - 11 846,35 грн., теплову енергію - 7 325,82 грн., природний газ - 20 242,23 грн. та воду - 2 291,35 грн., що є порушенням п.6.3.3 укладеного договору, вимог п.п.19,23 Порядку №228 та ст. 629 ЦК України, яким передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. В зв'язку з чим відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) нанесених відділу освіти на загальну суму 41 705,75 грн. (а.с. 42-47).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2014р. між відділом освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (учасник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №11-ШК, відповідно до умов якого учасник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові надані послуги, зазначені в перспективному меню, а замовник прийняти і оплатити такі послуги: організація гарячого харчування учнів 1-4 класів та учнів пільгових категорій загальноосвітніх навчальних закладів (а.с. 24-26).

Відповідно до п.6.3.3 договору учасник зобов'язаний оплачувати за використану електроенергію, воду, газ та тепло по шкільних їдальнях згідно показників лічильників.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог договору про закупівлю послуг за державні кошти №11-ШК від 28.02.2014р., укладеного між відділом освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради та ФОП ОСОБА_2, спожито та не відшкодовано комунальних послуг за період листопада-грудня 2014 року на загальну суму 41 705,75 грн., про що свідчать розрахунки світла, води, газу, розрахунки вартості спожитого опалення за листопад-грудень 2014 року (а.с. 136-157). Відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) нанесених відділу освіти на загальну суму 41 705,75 грн.

Окрім того, позивач зазначає, що 18.03.2014р. Старосамбірською об'єднаною державною фінансовою інспекцією у Львівській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. за результатами якої складено акт № 38-38/4. Зокрема, в акті зафіксовано завищення вартості виконаних робіт у взаєморозрахунках між відділом освіти та профдезвідділом в результаті покриття витрат орендарів, в тому числі ФОП ОСОБА_2 в 2012 році в розмірі 426,09 грн. Внаслідок порушень ч.30 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. та п.20 Порядку №228 завдано відділу освіти матеріальної шкоди в розмірі 3 323,90 грн., в тому числі 426,09 грн. ФОП ОСОБА_2 (а.с. 66-72).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2012р. між відділом освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради (замовник) та ДП "Самбірський міський відділ профілактичної дезінфекції" (виконавець) укладено договір про надання послуг з профілактичної дезінфекції №1, відповідно до умов якого замовник доручає, виконавець зобов'язується надавати наступні послуги: дератизація, дезінсекція. Дислокація об'єктів відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради включає, зокрема, такі об'єкти: гімназія, СШ №3, СШ №10 (а.с. 50-51).

03.05.2012р. між Самбірською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено ряд договорів оренди нерухомого майна (нежитлових приміщень, будівель, споруд) комунальної власності територіальної громади м. Самбора №44/2012, №45/2012, №46/2015 (а.с. 52-65), відповідно до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, на підставі рішення сесії Самбірської міської ради від 24.04.2012р. №13 для використання його з метою, визначеною даним рішенням: для забезпечення гарячого харчування учнів СШ №3 (договір №44/2012 від 03.05.2012р.), СШ №10 (договір №45/2012 від 03.05.2012р.), Самбірської гімназії (договір №46/2015 від 03.05.2012р.). Зазначені об'єкти знаходяться на балансі відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради.

Згідно п.4.5. та п.4.9. даних договорів оренди №44/2012 від 03.05.2012р., №45/2012 від 03.05.2012р., №46/2015 від 03.05.2012р. орендар зобов'язується утримувати орендоване майно у безпечному стані і в порядку, передбаченому санітарними, протипожежними правилами експлуатації та згідно вимог законодавчо-нормативних актів з охорони праці, особливу увагу звертаючи на оформлення фасаду та архітектурний облік будівлі, в якій знаходиться орендоване приміщення. В місячний термін з моменту укладення цього договору укласти договори з відповідними експлуатаційними організаціями та оплачувати витрати за комунальні послуги, а також нести відповідальність по даним обов'язкам.

Як зазначено в акті ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. №38-38/4 від 18.03.2014р., в ході зустрічної перевірки встановлено, що у ревізійному періоді орендарі, в тому числі ФОП ОСОБА_2, договорів з профдезвідділом на проведення дезробіт в орендованих приміщеннях відділу освіти не укладали, площі приміщень закладів освіти, які використовувались орендарями, включені в дислокацію об'єктів відділу освіти і, відповідно, надані послуги ДП "Самбірський міський відділ профілактичної дезінфекції" оплачувалися відділом освіти. По цій причині, за ревізійний період відділом освіти покрито витрати орендарів на загальну суму 3 323,90 грн., в тому числі у 2012 році - 1 287,74 грн., з яких 426,09 грн. ФОП ОСОБА_2 чим завдано шкоди відділу освіти на зазначену суму, які позивач просить стягнути з відповідача.

В зв'язку з вищенаведеним, 04.11.2016р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №01-30/921 про стягнення матеріальної шкоди на суму 42 131,84 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 20-23).

Дані обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 42 131,84 грн. матеріальної шкоди (а.с. 6-10).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2017р. позивачем було подано письмове обґрунтування № 01-30/345 від 05.04.2017р. щодо описки у позовній заяві, в якому зазначено, що в прохальній частині позовної заяви допущено описку, а саме сума 41 705,75 грн. - це стягнення заборгованості у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань згідно договором закупівлі послуг за державні кошти № 11-ШК від 28.02.2014р., а сума 426,09 грн. - матеріальна шкода (збитки) на підставі акту ревізії 38-38/4 від 18.03.2014р. відтак, просить дані пояснення врахувати при вирішенні спору (а.с. 113).

Проаналізувавши дані письмові пояснення, колегія суддів відзначає, що це не є описка, допущена при формулюванні предмету та підстав позову, а фактично позивач просить змінити предмет позову.

Стаття 22 ГПК України надає право позивачу до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Вищий господарський суд України в п. 3.12 постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. зазначив, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Проте, вказані письмові пояснення № 01-30/345 від 05.04.2017р., подані позивачем щодо описки у позовній заяві, не оформлені у відповідності до вказаних вище статей ГПК України, зокрема відсутні докази надіслання таких письмових пояснень відповідачу.

Окрім того, як вбачається зі змісту протоколу судового засідання та ухвали господарського суду Львівської області від 28.03.2017р., судом першої інстанції було розпочато розгляд справи по суті. В судовому засіданні 28.03.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні (а.с. 103-108).

Зі змісту наступних процесуальних документів суду першої інстанції не вбачається, що письмові пояснення позивача № 01-30/345 від 05.04.2017р. були прийняті судом до розгляду.

Відтак, судом першої інстанції позовні вимоги розглядалися в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення 42 131,84 грн. матеріальної шкоди.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, у відповідності до статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом з'ясовано, що 28.02.2014р. між відділом освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (учасник) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №11-ШК.

Відповідно до п.6.3.3 договору учасник зобов'язаний оплачувати за використану електроенергію, воду, газ та тепло по шкільних їдальнях згідно показників лічильників.

Позивач стверджує, що відповідачем в порушення вимог вказаного договору, спожито та не відшкодовано комунальних послуг за період листопада-грудня 2014 року на загальну суму 41 705,75 грн., про що свідчать розрахунки світла, води, газу, розрахунки вартості спожитого опалення за листопад-грудень 2014 року та відповідні рахунки за споживання теплової електроенергії, за споживання електроенергії та за споживання води та газу протягом листопада-грудня 2014 року (а.с. 146-157).

Даний факт, був зафіксований в акті від 07.10.2016 року №03-21/15 державної фінансової інспекції Львівської області про проведення ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області за період з 01.01.2014р. по 31.08.2016р. (а.с. 42-48). В якому, зокрема, зазначено, що протягом листопада-грудня 2014 року ФОП ОСОБА_2 для організації гарячого харчування в загальноосвітніх закладах м. Самбора спожито та не відшкодовано комунальних послуг на загальну суму 41 705,75 грн., в тому числі за електроенергію - 11 846,35 грн., теплову енергію - 7 325,82 грн., природний газ - 20 242,23 грн. та воду - 2 291,35 грн. (а.с. 49).

Слід зазначити, що даний договір регулює відносини сторін по закупівлі послуг, а саме учасник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові надані послуги, зазначені в перспективному меню, а замовник прийняти і оплатити такі послуги: організація гарячого харчування учнів 1-4 класів та учнів пільгових категорій загальноосвітніх навчальних закладів (п.1.1 договору).

Пункт 6.3.3 договору зобов'язує учасника оплачувати за використану електроенергію, воду, газ та тепло по шкільних їдальнях згідно показників лічильників. Проте, умовами договору не передбачено кому саме зобов'язується учасник оплачувати комунальні послуги та не визначено порядку такої оплати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч.1 ст. 19 вказаного закону).

За замістом ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В матеріалах справи відсутні договори з відповідними організаціями на надання та споживання комунальних послуг по шкільних їдальнях, які є предметом договору про закупівлю послуг за державні кошти №11-ШК від 28.02.2014р.

Представлення позивачем рахунків, як доказ споживання відповідачем комунальних послуг на загальну суму 41 705,75 грн. (а.с. 140-157), які складені та виписані відділом освіти особисто, колегія суддів вважає їх недостатніми доказами, які би підтверджували факт споживання ФОП ОСОБА_2 комунальних послуг на вказану суму.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не надано суду доказів надіслання таких рахунків відповідачу.

Посилання позивача на те, що доказом споживання та не відшкодування відповідачем комунальних послуг за період листопада-грудня 2014 року на загальну суму 41 705,75 грн. є акт від 07.10.2016 року №03-21/15 державної фінансової інспекції Львівської області (а.с. 42-48), колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Згідно п.3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006р. (в редакції чинної на момент проведення ревізії) акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

У п. 50 Порядку зазначено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

В свою чергу, доказів того, що на підставі здійснених перевірок та складення акту органами Державної фінансової інспекції України було вжито будь-які з вищезазначених заходів матеріали справи не містять.

Тобто, акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами, однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Таким чином, акт ревізії лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Акт не є належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором та не доводить протиправної поведінки відповідача за договором про закупівлю послуг за державні кошти №11-ШК від 28.02.2014р.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Аналогічна норма міститься також в ст. 20 ГК України, якою визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 цієї статті).

Згідно ст. 224 ГК України, на яку позивач посилався в обґрунтування позовних вимог, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, тобто: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, за змістом ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивач у встановленому порядку не довів наявність складу господарського правопорушення, який є підставою для стягнення збитків.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в порушення норм матеріального та процесуального права, задовольняючи позовні вимоги про стягнення 41 705,75 грн. матеріальної шкоди, не врахував вищенаведених норм права, відтак, дійшов неправомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 426,09 грн. витрат відділу освіти на проведення дезробіт в орендованих відповідачем приміщеннях, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як на підставу своїх позовних вимог в частині стягнення 426,09 грн. витрат відділу освіти на проведення дезробіт в орендованих відповідачем приміщеннях позивач також посилається на акт ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. №38-38/4 від 18.03.2014р. За результатом якої встановлено завищення вартості виконаних робіт у взаєморозрахунках між відділом освіти та профдезвідділом в результаті покриття витрат орендарів, в тому числі ФОП ОСОБА_2 в 2012 році в розмірі 426,09 грн. Внаслідок порушень ч.30 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 р. та п.20 Порядку №228 завдано відділу освіти матеріальної шкоди в розмірі 3 323,90 грн., в тому числі 426,09 грн. ФОП ОСОБА_2

Так, позивач стверджує, що на виконання п. 4.5 та п.4.9 договорів оренди №44/2012 від 03.05.2012р., №45/2012 від 03.05.2012р., №46/2015 від 03.05.2012р. відповідач мав укласти з ДП "Самбірський міський відділ профілактичної дезінфекції" договори про надання послуг з профілактичної дезінфекції. Однак, в матеріалах справи відсутні докази укладення таких договорів відповідачем.

Даний факт був зафіксований в акті ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р. №38-38/4 від 18.03.2014р., в якому зокрема зазначено, що в ході зустрічної перевірки встановлено, що у ревізійному періоді орендарі, в тому числі ФОП ОСОБА_2, договорів з профдезвідділом на проведення дезробіт в орендованих приміщеннях відділу освіти не укладали, площі приміщень закладів освіти, які використовувались орендарями, включені в дислокацію об'єктів відділу освіти і, відповідно, надані послуги ДП "Самбірський міський відділ профілактичної дезінфекції" оплачувалися відділом освіти. За ревізійний період відділом освіти покрито витрати орендарів на загальну суму 3 323,90 грн. (а.с. 66-71).

Проте, позивачем не надано суду ні розрахунку заборгованості власне ФОП ОСОБА_2 витрат на проведення дезробіт, ні належних обґрунтувань чи доказів, які стверджували б про порушення прав позивача відповідачем внаслідок невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодування таких витрат.

Таким чином, акт ревізії Державної фінансової інспекції у Львівській області не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань і завдання позивачеві збитків на загальну суму 42 131,84 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди (збитків) в розмірі 42 131,84 грн. слід відмовити повністю в зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності (а.с. 100), слід зазначити наступне.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р., №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до ст. 267 ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

З огляду на викладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати частково, а апеляційну скаргу задоволити.

Стаття 49 ГПК України встановлює, що судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2017р. у справі № 914/392/17 скасувати в частині стягнення 41 705,75 грн. В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В решті рішення залишити без змін.

2. Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн. за розгляд позовної заяви залишити за позивачем.

3. Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Самбірської міської ради (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Мазепи, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 33465030) на користь ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь 1 760,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

5. Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді О.І. Матущак

О.Л. Мирутенко