Постанова № 6851210, 12.02.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2009 р.                                                                       справа № 34451/08/0570

час прийняття постанови: 11.25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання надати висновок

за участю прокуратури Донецької області

за участю

прокурора: Ноздрьова С.В. – за посвідченням № 2915

представників:

від позивача: Усенко В.В. – за дов. від 23.01.2009р.

від першого відповідача: Маковецької Н.В. – за дов. від 15.01.2009р.

від другого відповідача: Вертела М.В. – за дов. від 29.12.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнім підприємством «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними дії та бездіяльності, пов’язаних з невиплатою бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2007 року, зобов'язання направити до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновку на відшкодування бюджету України податку на додану вартість по декларації за листопад 2007 року на суму 190165 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність правових підстав для не направлення до органу державного казначейства першим відповідачем висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 190165 грн.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що підстави для направлення висновку відсутні з огляду на те, що надмірна сплата податку не підтверджена зустрічними перевірками по ланцюгу до виробника.

Другий відповідач у письмових поясненнях посилається на неотримання висновку від податкового органу, внаслідок чого відшкодування податку на додану вартість ним не було здійснено.

Прокурор, який самостійно вступив до судового процесу, підтримує правову позицію першого відповідача.

Вислухавши у судовому засіданні прокурора, представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 20364201, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07290325.

10 грудня 2007 року позивачем до податкового органу (першого відповідача у справі) була подана декларація з податку на додану вартість за листопад 2007 року, якою позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 190165 грн. Станом на день розгляду справи сума не відшкодована, висновок на її відшкодування до органу державного казначейства першим відповідачем не надісланий.

З 27 лютого по 19 березня 2008 року першим відповідачем здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за період жовтень, листопад 2007 року, за наслідками якої складений акт від 26 березня 2008 року № 577/23-7/20364201.

Як вбачається з даного акту, перевіркою встановлена фактична сплата позивачем сум податку на додану вартість постачальникам товарів (робіт, послуг) у розмірі 190165 грн.

Підставою не направлення висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за спірні податкові періоди перший відповідач наводить відсутність проведених зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, що унеможливлює підтвердження факту правильності формування податкового кредиту позивача.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення і сплати податку визначається статтею 7 зазначеного Закону, підпунктом 7.7 якої визначається порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Підпункт 7.7.1 передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

-          наявність від’ємного значення звітного податкового періоду;

-          зарахування від’ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-          фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

-          здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

-          включення залишку від’ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару. Обов’язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку – покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Суд зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на бюджетне відшкодування податку на додану вартість не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника, а також результатів зустрічних перевірок по всьому ланцюгу. Факт сплати позивачем податку постачальникам товарів (послуг) не спростовано першим відповідачем у справі та підтверджується актом першого відповідача.

Суд зазначає, що пославшись на пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» перший відповідач не визначив жодного порушення, і не навів жодної норми Закону, яка б посвідчувала або доводила неправильність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування, адже наведене визначення передбачає не тільки надмірну сплату, але й встановлює правила визначення, а саме у випадках, встановлених цим Законом.

Як вже зазначалося, податок на додану вартість є непрямим податком і Закон не пов’язує надходження коштів до бюджету з певною господарською операцією, та не пов’язує право на відшкодування з проведенням або не проведенням зустрічних перевірок перевірки. Несплата податку на додану вартість та інші порушення податкового законодавства контрагентами позивача тягнуть за собою наслідки тільки для цих осіб, і не можуть впливати на право позивача на відшкодування бюджетної заборгованості.

Відповідно до пункту 4 спільного наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72 (в редакції наказу від 21 травня 2001 року № 200/86, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за № 489/5680), яким затверджений Порядок відшкодування податку на додану вартість, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів.

Суд зазначає, що не направлення висновку першим відповідачем до органу державного казначейства є бездіяльністю податкового органу, у зв'язку із чим в частині визнання незаконними дій першого відповідача суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно посилання першого відповідача на пропущення позивачем процесуального строку для звернення із адміністративним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 3 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.

Пункт 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ визначає граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), відповідно до підпункту 15.3.1 якого заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Крім цього, суд зазначає, що податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2007 року подана до першого відповідача 10 грудня 2007 року, позовна заява подана позивачем до суду 2 грудня 2008 року, внаслідок чого річний строк для звернення до суду із позовом не є пропущеним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Дочірнього підприємства «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними дії та бездіяльності, пов’язаних з невиплатою бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2007 року, зобов'язання направити до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області висновку на відшкодування бюджету України податку на додану вартість по декларації за листопад 2007 року на суму 190165 грн. задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька щодо не направлення висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року Дочірнього підприємства «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька направити Головному управлінню Державного казначейства України у Донецькій області висновок про бюджетне відшкодування податку на додану вартість Дочірньому підприємству «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап» по декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року у розмірі 190165 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Техноскрап» Товариства з обмеженою відповідальністю «Скрап» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 10 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 лютого 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 17 лютого 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.