Рішення № 68510927, 15.08.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1704/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 39,47 Калашник В. П. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівКарпенко О. В., Новікова О. М. при секретаріЧуйко А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ТОВ «Альфа-Агро» КВГ на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и л а :

03 лютого 2017 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Куцівської сільської ради Смілянського району про визнання права власності на спадкове майно.

В позові позивач ОСОБА_6 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Мале Старосілля Смілянського району померла її тітка ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,58 га., розташована в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, що підтверджується даними Державного акту серії НОМЕР_1 від 20 серпня 2003 року.

Позивач ОСОБА_6 посилається в позові, що після смерті ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживала з померлою ОСОБА_7 до дня її смерті, доглядала її та здійснила поховання, після смерті вступила в оперативне управління та користування спадковим майном, а тому є спадкоємицею по закону на спадкове майно померлої. Батько позивача - ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, є рідним братом померлої ОСОБА_7

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги ст. ст. 548, 549 ЦК України , вважає, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7, оскільки фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. Також позивач посилається на Прикінцеві та перехідні положення ЦК України 2003 року та правила книги шостої ЦК України, вважаючи , що дані норми закону поширюються на неї, оскільки спадщина відкрилася , але не була ніким із спадкоємців прийнята відповідно до вимог закону. Позивач також обґрунтовує позовні вимоги ст.ст. 1264, 1268 ЦК України.

ОСОБА_6 зазначає, що оформити у нотаріуса спадщину після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, вона не має можливості та не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку. Тому позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно - земельну ділянку та просила суд визнати за нею , ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 2,58 га., розташовану в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району, згідно державного акту серії НОМЕР_1 від 20 серпня 2003 року, належну ОСОБА_7.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року позов ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району про визнання права власності на спадкове майно - задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 2,58 га., яка розташована в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20 серпня 2003 року, виданого на ім'я ОСОБА_7.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Альфа-Агро» КВГ , яке не є стороною у справі, участі у розгляді справи не приймало, через свого представника 17 липня 2017 року подали апеляційну скаргу на вказане рішення суду, оскільки вважає, що вказаним рішенням суду першої інстанції порушено законні права та інтереси товариства щодо земельної ділянки розміром 2, 52 га, яка згідно договору оренди землі від 05.05. 2014 року, укладеного між Смілянською районною державною адміністрацією та ТОВ «Альфа- Агро» КВГ ( орендар ) перебуває у платному строковому користуванні товариства.

Згідно п. 38 вказаного договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов оренди та розірвання договору. Апелянт вважає, що судом безпідставно визнано право власності в порядку спадкування за позивачем ОСОБА_6, оскільки товариство обґрунтовує свої доводи тим, що позивач не є належним спадкоємцем за законом після смерті тітки позивача - ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняття спадщини після її смерті позивачем фактично не доведено належними доказами , тому суд дійшов передчасного висновку про задоволення вимог позивача. Судом першої інстанції також не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, а саме: суд не встановив коло всіх осіб, на чиї права та обов`язки може вплинути ухвалене судом рішення та не залучив їх до участі у справі, не витребував спадкову справу від нотаріуса, не з'ясував коло спадкоємців після смерті ОСОБА_7 Апелянт просить суд скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року у справі № 703/333/17 за позовом ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району про визнання права власності на спадкове майно та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району про визнання права власності на спадкове майно відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає повністю.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, та визнаючи право власності за позивачем на спадкове майно - земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості вимог, посилаючись, що оскільки позивач прийняла спадщину, вступивши в управління та володіння спадковим майном, заволодівши особистими речами та предметами домашнього вжитку померлої, то за позивачем слід визнати право власності на земельну ділянку, що залишилася після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за законом.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на вимогах закону і обставинах справи, наявних у справі доказах, а рішення суду ухвалено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні згідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30 грудня 2016 року, актовий запис № 25 виданого повторно Смілянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управляння юстиції у Черкаській області ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 (а. с. 9).

Згідно даних Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 на підставі рішення Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області від 18 жовтня 2002 року № 3-1 належить земельна ділянка площею 2,58 га., яка розташована в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а. с. 11).

Після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина на все її спадкове майно. в тому числі і вищевказану земельну ділянку.

Згідно даних довідки № 1/05-07 від 05 січня 2017 року, виданої Малостаросільським психоневрологічним інтернатом ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала та знаходилась на повному державному утриманні в Малостаросільському психоневрологічному інтернаті Смілянського району з 08 травня 2003 року наказ № 42 від 08.05. 2003 року, померла ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2. За час проживання в інтернаті ОСОБА_7 відвідувала її рідна племінниця ОСОБА_6, яка і похоронила ОСОБА_7 (а. с. 13).

Як вбачається із відповіді на запит № 1/17 від 04 січня 2017 року Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Управління держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області від 05 січня 2017 року було повідомлено, що у Державному фонді документації із землеустрою Управління Держгеокадастру у Смілянському районі Черкаської області зберігається Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір № 221 від 20 серпня 2003 року на ім'я ОСОБА_7, земельна ділянка розташована в адміністративних межах Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області площею 2,58 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт на право власності на земельну ділянку не отриманий (а. с. 14).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами, що її тітка - ОСОБА_7 отримала Державний акт про право власності на земельну ділянку особисто, оскільки даний державний акт не було отримано нею та не витребувано спадкоємцями у строки, визначені законом для прийняття спадщини протягом шести місяців після смерті ОСОБА_7

Фактичне прийняття спадщини було передбачено діючим на той час ЦК УРСР 1963 року, однак спадщину також необхідно було прийняти спадкоємцями за законом чи за заповітом протягом шести місяців, подавши заяву до нотаріальної контори, чи вступивши фактично в управління спадковим майном .

Із наявних матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 не є спадкоємцем 1 чи 2 черги за законом , заповіт також відсутній на спадкове майно померлої, в тому числі і земельну ділянку, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Також колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції , що судом не витребувано спадкову справу, відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, а тому у суду не було підстав для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог за вказаних обставин, тому судом першої інстанції допущено порушення вимог матеріального та процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування незаконного рішення суду відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України .

Згідно відповіді на запит суду від 19.03. 2017 року № 397 / 01 - 16 завідувачем Смілянської державної нотаріальної контори О.Г.Компанієць повідомлено суду, що спадкова справа в Смілянській держнотконторі не заводилась після смерті ОСОБА_7, та із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини ніхто не звертався ( а. с. 31).

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини та прийняття її до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: - місце відкриття спадщини; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР (1963 року), застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР (1963 року) про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.

Відповідно до норм ст. 525 ЦК УРСР (1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР (1963 року) встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР (1963 року) не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Згідно ст. 524 ЦК УРСР (редакція 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (редакція 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Згідно ст. 530 ЦК УРСР (редакція 1963 року) при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Як вбачається із матеріалів справи батько позивача ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, тому не міг успадкувати земельну ділянку після смерті рідної сестри - ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

За таких обставин, безпідставним є посилання суду першої інстанції на довідку Куцівської сільської ради Смілянського району від 12 січня 2017 року за № 6/ 2-15, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_6 розпорядилась належним батькові майном і особистими речами і цим самим вступила в управляння майном та прийняла спадщину оскільки дана довідка стосується прийняття спадщини позивачем після смерті її батька, а не тітки ОСОБА_7

Отже, суд допустився помилки, тому висновки суду не відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають задоволенню колегією суддів.

Спадкування майна за законом після смерті спадкодавця іншими особами, в тому числі племінниками Цивільним кодексом УРСР (1963 року) не передбачено.

Оскільки ОСОБА_6 є племінницею ОСОБА_7, та не відноситься до спадкоємців за законом першої чи другої черги, заповіт на неї не видався, то не може успадкувати земельну ділянку, що залишилася після смерті ОСОБА_7

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції допустився помилки, оскільки всупереч встановленому законом порядку оформлення спадщини, визнав право власності у порядку спадкування на земельну ділянку за позивачем, яка до кола спадкоємців за законом не відносяться та до спадкування не закликалися , і не надала належних доказів про своє фактичне постійне проживання разом із померлою ОСОБА_7 до дня її смерті та фактичний вступ в управління земельною ділянкою, оскільки орендна плата за користування земельною ділянкою позивачем не отримувалась, дана спірна ділянка самостійно позивачем не оброблялась та не перебувала у користуванні. .

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що судам слід звернути увагу, що на час відкриття спадщини в період чинності Цивільного кодексу УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 Цивільного кодексу УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. Цивільний кодекс УРСР не обмежував строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Враховуючи викладене, колегія суддів вбачає, що оскільки після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка у встановленому законом порядку не була прийнята, спадкоємці за заповітом відсутні, заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори не було подано, тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_6

Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню колегією суддів, оскільки повністю спростовують висновки суду першої інстанції .

Посилання представника позивача ОСОБА_12 щодо безпідставності вимог апеляційної скарги, поданої ТОВ «Альфа - Агро» КВГ відхиляються колегією суддів, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язкового підставою для скасування рішення суду.

Посилання представника позивача, що суд не повинен був приймати апеляційну скаргу до розгляду, а в разі прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження закрити провадження у справі, якщо під час розгляду справи з'ясується, що права апелянта не порушено ухваленим рішенням суду, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки колегія суддів дійшла висновку , що ухвалене рішення суду першої інстанції стосується прав та законних інтересів апелянта.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги та доданих до неї додатків, згідно договору оренди від 05.05. 2014 року у апелянта перебуває у користуванні спірна земельна ділянка , яка обробляється товариством , тому в разі розірвання договору оренди згідно п. 37, 38 договору апелянт позбавляється права оренди після визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Оскільки позивач ОСОБА_6 набула права власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог чинного законодавства на підставі рішення суду, яке оскаржується в апеляційному порядку , то відповідно до вимог закону вона не є спадкоємцем за законом чи за заповітом, тому відсутні підстави для визнання права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування в судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону, тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь апелянта підлягають стягненню судові витрати згідно сплачено судового збору в розмірі 704 грн. за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанцією про оплату судового збору.

Тому з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Альфа - Агро»КВГ підлягають стягненню судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Альфа-Агро» КВГ - задовольнити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Куцівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Альфа - Агро»КВГ судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704 грн. за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :