Постанова № 6850662, 18.02.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2009 р.                                                                       справа № 27603/08/0570 час прийняття постанови: 10.25 Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Смагар С.В. при секретарі                                                  Куранді Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта імені 60-річчя Радянської України», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2008 року

за участю представників:

від позивача: Маншиліної Г.О. – за дов. від 16.12.2008р.

від відповідача: Кирилюк Н.А. – за дов. від 04.12.2008р.

                               Костюшиної Л.В. – за дов. від 04.12.2008р.

                     Єфанової Н.В. – за дов. від 27.11.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта імені 60-річчя Радянської України» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2008 року № 0000482303/0, № 0000492303/0.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними рішеннями.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні рішення прийняті у відповідності до діючого законодавства за порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

З 28 лютого по 8 квітня 2008 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 14 квітня 2008 року № 400/23-2/00174705 (надалі – акт перевірки).

За висновками акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2008 року:

№ 0000482303/0, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1207016 грн., у тому числі за основним платежем 603508 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 603508 грн.;

№ 0000492303/0, яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 429797 грн., у тому числі за основним платежем 286531 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 143266 грн.

Правовою підставою прийняття спірного рішення № 0000482303/0 (податок на прибуток) відповідачем визначені порушення позивачем норм пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.2.1, 5.2.17 пункту 5.2 статті 5, пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1997 року № 334/97-ВР.

Як вбачається з акту перевірки та наданого суду розрахунку, відповідачем встановлено декілька порушень, які призвели до заниження податку на прибуток за звітні податкові періоди 2006 року в сумі 603508 грн., а саме до складу валових витрат зайво віднесено відрахування профкому, неправомірно включено витрати по списанню собівартості реалізованих матеріалів, а також до складу валових витрат віднесено залишкову вартість від списання гірничих виробіток, сума валового доходу неправомірно зменшена від оренди приміщення та експлуатаційних витрат, до складу валового доходу не включена сума доходу від оренди приміщення та експлуатаційних витрат.

Незважаючи на те, що позивачем оскаржене спірне податкове повідомлення-рішення № 0000482303/0 у повному обсязі, всі доводи позивача у позовній заяві та представника позивача під час судового розгляду справи стосувалися тільки порушення норм пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем до складу валових витрат віднесено залишкову вартість від списання гірничих виробіток. Інші встановлені відповідачем порушення позивач не спростовує.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли діяльність, пов'язана з розвідкою (дорозвідкою) запасів (родовищ) корисних копалин, не привела до їх відкриття або платником податку було прийнято рішення щодо недоцільності проведення подальшої розвідки чи розробки таких запасів (родовищ) у зв'язку з їх економічною недоцільністю, дозволяється віднесення витрат з такої розвідки (дорозвідки) чи розробки до складу валових витрат виробництва (обігу) поточного податкового періоду такого платника податку. При цьому балансова вартість такої групи витрат, пов'язана з видобутком корисних копалин, прирівнюється до нуля.

Як встановлено судом, позивачем до складу валових витрат віднесено залишкову вартість від списання гірничих виробіток на підставі актів списання основних засобів на загальну суму 14780722 грн., які станом на 1 жовтня 2005 року в інвентарному опису основних засобів підприємством не зазначені. Дане порушення призвело до завищення валових витрат у 4 кварталі 2005 року на суму 7872046 грн. та у 1 кварталі 2006 року на суму 6908676 грн.

Суд не приймає посилання позивача на те, що списання гірничих виробіток в інших періодах та не включення витрат на їх видобуток у періоді списання дає право на включення вказаних витрат у валові за будь-який інший період з огляду на те, що в розумінні пункту 9.6 статті 9 вищезазначеного Закону платник податків може віднести витрати з розвідки (до розвідки) чи розробки до складу валових витрат виробництва того податкового періоду, в якому приймається рішення про списання гірничих виробіток, пов’язаних з видобутком вугілля.

Правовою підставою прийняття спірного рішення № 0000492303/0 (податок на додану вартість) відповідачем визначені порушення позивачем норм пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Як вбачається з акту перевірки та наданого суду розрахунку, відповідачем встановлено декілька порушень, які призвели до заниження податку на додану вартість, а саме до складу податкового зобов'язання позивачем не віднесено суми наданого без оплати вугілля працівникам шахти та пенсіонерам, а також не відкориговано податковий кредит на суму податку на додану вартість за отримані послуги, сплата яких здійснювалась за рахунок бюджетних коштів.

Незважаючи на те, що позивачем оскаржене спірне податкове повідомлення-рішення № 0000492303/0 у повному обсязі, всі доводи позивача у позовній заяві та представника позивача під час судового розгляду справи стосувалися тільки порушення норм пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме до складу податкового зобов'язання позивачем не віднесено суми наданого без оплати вугілля працівникам шахти та пенсіонерам. Інше встановлене відповідачем порушення позивач не спростовує.

Як вбачається з акту перевірки, порушення вищезазначеного пункту призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 281144 грн. за звітні податкові періоди з січня 2006 року по березень 2007 року.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пункт 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає об’єкти, які не є об’єктом оподаткування.

Підпункт 3.2.7 пункту 3.2 зазначеної статті даного Закону в редакції до 31 березня 2005 року визначав, що об’єктом оподаткування не є грошові або майнові виплати фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом. Тобто, дія даної норми розповсюджувалася й на надання безоплатного вугілля позивачем фізичним особам. Однак, Законом України від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року) були внесені зміни до даного підпункту, внаслідок чого майнові виплати вже не були визначені як об’єкти, які не є об’єктами оподаткування.

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах безоплатне надання вугілля позивачем фізичним особам підпадає під дію норми пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» як здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг).

Суд не приймає посилання позивача на проведення відповідачем перевірок за той самий період з огляду на те, що у спірних правовідносинах відповідачем була проведення одна планова виїзна перевірка за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності позивача за період з 1 жовтня 2005 року по 31 грудня 2007 року, результати якої стали підставою для прийняття спірних рішень. Інші перевірки, на які посилається позивач, були невиїзними документальними перевірками з питань дотримання позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань, що не стосується спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів склад встановлених порушень та правомірність прийнятих спірних рішень відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта імені 60-річчя Радянської України» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 квітня 2008 року № 0000482303/0, № 0000492303/0 відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 лютого 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 23 лютого 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.