Ухвала суду № 68505897, 02.08.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Росік Т.В.

суддів - Дзюбіна В.В., Масенка Д.Є.,

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О. ,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисників Войченка Сергія Вікторовича та ДульськогоОлександра Леонідовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 травня 2017 року,

за участю прокурора - Гоменюка В.С. ,

підозрюваного - ОСОБА_3,

захисника - Дульського О.Л.,

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.05.2017 року задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Якимчука О.О., яке погоджене із прокурором у провадженні - заступником начальника управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України Миргородською О.M., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 липня 2017 року включно, з визначенням застави в розмірі 10 000 000 гривень, щодо

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Федорівка Фастівського району Київської області, громадянина України, з вищою освітою, тимчасово не працюючого, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Також, вказаною ухвалою слідчого судді залишено без задоволення скаргу Дульського О.Л. в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України.

Справа № 11-сс/796/3073/2017

Категорія: ст. 199 КПК України.

Слідчий суддя у суді першої інстанції - Писанець В.А.

Суддя-доповідач у апеляційній інстанції - Росік Т.В.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисники Войченко С.В. та Дульський О.Л. подали в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною і необґрунтованою, просять її скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого, задовольнити клопотання захисника Дульського О.Л. на незаконне затримання 24.05.2017 року ОСОБА_3 та визнати затримання останнього незаконним.

15.06.2017 року до Апеляційного суду міста Києва захисник ДульськийО.Л. подав доповнення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого та визнати затримання ОСОБА_3 незаконним і звільнити останнього з-під варти в залі суду. Зокрема, захисник посилаючись на ч. 5 ст. 216 КПК України, вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001628 має здійснюватися детективами Національного антикорупційного бюро України, а судовий розгляд клопотання слідчого повинен був здійснюватися судом в межах територіальної юрисдикції, якої знаходиться вказаний орган, тобто Солом'янським районним судом міста Києва. На думку апелянта, підозра у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, є необґрунтованою. Крім того, автор апеляції зазначає, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали, не містять жодної інформації про обставини, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Разом з тим, захисник вважає, що під час розгляду клопотання слідчий суддя залишив поза увагою міцність соціальних зв'язків підозрюваного, наявність у нього родини та утриманців, наявність постійного місця проживання, репутацію, а також його майновий стан.

Крім того, апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обґрунтованих даних, що застава в розмірі від 80 до 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка передбачена КПК України, не здатна забезпечити виконання покладених на ОСОБА_3 обов'язків, та у зв'язку з чим слідчий суддя визначив підозрюваному заставу в розмірі 10 000 000 гривень. При цьому, захисник стверджує, що вартість майна, яке перебуває у володінні ОСОБА_3, становить 802 373 гривні.

Також автор апеляції зазначає, що слідчий Генеральної прокуратури України Чоповський В.М., який здійснював затримання ОСОБА_3, не є співробітником Національного антикорупційного бюро України і не був уповноважений здійснювати затримання останнього на підставі п. 3 ч. 1 ст. 208 КПК України. При цьому, апелянт стверджує, що станом на момент затримання ОСОБА_3, він не був підозрюваним у жодному кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який просив відмовити у задоволенні поданої захисниками підозрюваного апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів, в провадженні Першого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001628 від 23 травня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Органом досудового розслідування зазначено, що у період з липня 2011 року по лютий 2014 рік ОСОБА_3, займаючи посаду начальника ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, у складі створеної та очолюваної Президентом України ОСОБА_9 злочинної організації та інші особи - члени злочинної організації, будучи службовою особою, зловживаючи владою та службовим становищем, діючи у порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України, постанов Кабінету міністрів України, нормативно-правових документів Міністерства фінансів України, ДПА, ДПС України, Міндоходів України та інших органів державної влади з метою одержання неправомірної вигоди для себе та членів злочинної організації, організували та реалізували незаконну схему з мінімізації податкових зобов'язань шляхом безпідставного декларування «програмними» підприємствами - «податковими ямами» податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 51 961 728 371 грн., що призвело до незаконного використання податкового кредиту на вказану суму суб'єктами господарювання реального сектору економіки України для зменшення податкових зобов'язань та, відповідно, втрат доходів Державного бюджету України від ненадходження податку на додану вартість на суму 43 831 041 078 грн. та від ненадходження податку на прибуток підприємств на суму 52 090 912 748 грн., а усього державі від ненадходження податків спричинено збитки на загальну суму 95 921 953 826 грн., що є тяжкими наслідками.

23.05.2017 року о 09 год. 47 хв. ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

23.05.2017 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

25.05.2017 року слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Якимчук О.О., за погодженням із прокурором у провадженні - заступником начальника управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України Миргородською О.М., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави в розмірі 11 000 000 гривень. Це клопотання мотивоване тим, щоОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у провадженні, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.05.2017 року клопотання слідчого було задоволено та щодо підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24.07.2017 року включно, з визначенням застави в розмірі 10 000 000 гривень

Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 364КК України. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_3 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3підозри. Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_3, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

За таких обставин, викладені у апеляційній скарзі доводи щодо необґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень - не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним у вчинених злочинах, а також суспільну небезпечність самих злочинів, у вчиненні яких він підозрюється.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, всупереч викладеним у апеляційних скаргах твердженням, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати будь-які документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто заявлені у клопотанні слідчого ризики є реальними.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам, а тому доводи апеляційної скарги в частині відсутності підтвердженої інформації та обставин на підставі яких прокурор дійшов до висновку про наявність зазначених у клопотанні ризиків передбачених ст. 177 КПК України, є непереконливими.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_3, тяжкість кримінального правопорушення у якому він підозрюється, наявність стійких соціальних зв'язків, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які містяться посилання в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи захисника щодо неврахування слідчим суддею передбачених ст. 178 КПК України обставин не заслуговують на увагу, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання були повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Межі у яких визначається розмір застави, передбачені ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до положень якої, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

За переконанням колегії суддів, слідчий суддя на законних підставах, у відповідності до положень ч. 5 ст. 182 КПК України визначив ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 10 000 000 гривень з покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків у разі її внесення, який у даному кримінальному провадженні є відповідним і достатнім для забезпечення достатньої та належної поведінки ОСОБА_3 та виконанню останнім покладених на нього обов'язків, при цьому врахувавши наявність встановлених під час проведення досудового розслідування ризиків та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості визначеного судом підозрюваному розміру застави колегія суддів до уваги не приймає.

Щодо доводів апелянта стосовно необхідності здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000001628 від 23.05.2017 року детективами Національного антикорупційного бюро України та судового розгляду клопотання Солом'янським районним судом міста Києва, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За загальним правилом ч. 2 ст. 132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Постановою начальника слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 23.05.2017 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000001628 від 23.05.2017 року доручено слідчим першого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. Місцем проведення досудового розслідування визначено Печерський район міста Києва.

За таких обставин не можуть заслуговувати на увагу доводи захисника в частині порушення правил територіальної підсудності під час розгляду Печерським районним судом міста Києва клопотання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_3 Наведене спростовує твердження сторони захисту щодо незаконності складу суду, яким було постановлено оскаржувану ухвалу, оскільки Солом'янський районний суд міста Києва не повноважний вирішувати питання щодо доцільності застосування тих чи інших запобіжних заходів у даному кримінальному провадженні, оскільки орган, який його здійснює на території юрисдикції Солом'янського районного суду міста Києва на знаходиться.

Що стосується доводів захисника стосовно порушення правил підслідності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017000000001628, належить до компетенції Національного антикорупційного бюро України.

Разом з цим, згідно п. 2 Перехідних положень розділу ХІ КПК України, до дня введення в дію частини п'ятої ст. 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування передбачених нею злочинів здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом.

Після введення в дію частини п'ятої ст. 216 КПК України розпочаті слідчими органів прокуратури кримінальні провадження продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається наявність спору про підслідність у кримінальному провадженні № 42017000000001628 від 23.05.2017 року, між слідчими органами військової прокуратури та Національним антикорупційним бюро.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 218 КПК України спір про підслідність у кримінальному провадженні, вирішує Генеральний прокурор або його заступник. Слідчий суддя під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у відповідності до вимог ст. 194 КПК України не наділений повноваженнями щодо вирішення спорів про підслідність, що в свою чергу не може бути предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Більш того, під час розгляду клопотання слідчий суддя керувався наявною у матеріалах провадження постановою начальника органу досудового розслідування про доручення здійснення розслідування у кримінальному провадженні, визначення груп слідчих та старшого групи від 23.05.2017 року, згідно з якою доручення на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні доручено слідчим Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України. За таких обставин рішення, постановлене слідчим суддею за результатами розгляду клопотання в цій частині відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Питання, заявлене стороною захисту в апеляційній скарзі, щодо неможливості здійснення досудового розслідування слідчими органами військової прокуратури в рамках кримінального провадження № 42017000000001628, не може бути вирішено судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали слідчого судді, оскільки вирішення спорів наведеної категорії не входить до компетенції колегії суддів, а повинно вирішуватись Генеральним прокурором України, про що чітко зазначено в ст. 218 КПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя суду першої інстанції правомірно застосував запобіжний захід відносно підозрюваного, а зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 травня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Якимчука О.О., погоджене із прокурором у провадженні - заступником начальника управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України Миргородською О.M., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 липня 2017 року включно, з визначенням застави в розмірі 10 000 000 гривень, щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисників Войченка Сергія Вікторовича та Дульського Олександра Леонідовича в інтересах підозрюваного ОСОБА_3, з доповненнями до неї - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____ _____ ______

Т.В. Росік В.В. Дзюбін Д.Є. Масенко