Постанова № 68504880, 22.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2017 р. Справа № 922/1205/17

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю :

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю № 1790 від 14.12.2015);

від відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю № 100.10 від 23.12.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відділу м. Харків (вх. №1880 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.17 у справі № 922/1205/17

за позовом Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради (код ЄДРПОУ 33515421)

до ОСОБА_3 відділу м. Харків (код ЄДРПОУ 07923280)

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ОСОБА_3 відділу заборгованість у сумі 65 777,88 грн., у тому числі: 3 % річних у розмірі 4 353,91грн. нарахованих за періоди з 21.12.2014 по 29.12.2014 та з 21.01.2015 по 31.03.2017; інфляційні втрати у розмірі 39 123,66 грн. нарахованих за період з лютого 2015 по лютий 2017; пеня - 49 111,31 грн. нарахована за період з 21.12.2014 по 29.12.2014 та з 21.01.2015 по 31.03.2017, штраф 7% у розмірі 4604,03 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 88 від 17.11.2014, в частині повної та своєчасної оплати поставленої теплової енергії, встановлених договором, в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2017 у справі № 922/1205/17 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 відділу м. Харків (61024, Харківська області місто Харків, вул. Пушкінська, буд. 61, код 07923280) на користь Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради (93010, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Іванова, код 33515421) - 65771 грн. 88 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 49111 грн. 31 коп. пені, 4604 грн. 3 коп. штрафу, 4353 грн. 91 коп. процентів, 39123 грн. 66 коп. втрат від інфляції та 2444 грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просить: скасувати оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2017 у справі № 922/1205/17 та постановити нове рішення, яким у позові відмовити. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги просить покласти на позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 02.08.2017.

Від позивача надійшов відзив (вх. 8121 від 02.08.2017) на апеляційну скаргу, в якому виклав заперечення на доводи, викладені у скарзі, та навів обґрунтування своєї позиції у справі. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено та за клопотанням позивача продовжено строк її розгляду на 15 днів.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017 у зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду даної справи сформовано наступний склад колегії суддів : головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Дослідивши матеріали справи, вимоги, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення представників сторін, в межах ст. 101 ГПК України, судова колегія встановила наступне.

17.11.2014 року між Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством "Рубіжнетеплокомуненерго" Рубіжанської міської ради та ОСОБА_3 відділом м. Харків укладено Договір №88 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти за умовами якої Позивач зобов'язався у 2014 році поставити Відповідачу послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами), а Відповідач - прийняти і оплатити такі товари. Обсяг послуги з постачання пари та гарячої води складає 102,58177819 Гкал (п.1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до 5.2 Договору місце поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) на межі балансового розподілу теплових мереж: 93000, Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Смірнова, 8.

Договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2014. Сторони погодили, що умови Договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.04.2014. Зазначене положення договору узгоджується з вимогами статті 631 ЦК України. Згідно з п. 3 зазначеної статті сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до п. 5 Додатку №1 до Договору № 88 теплова енергія постачається Відповідачу на потреби опалення в період опалювального сезону.

Пунктом 39 Додатку №1 до Договору №88 сторони встановили, що початок та припинення споживання теплової енергії визначається відповідними датами початку та закінчення опалювального періоду. В разі якщо постачання теплової енергії починається або закінчується в інші дні або за бажанням Сторін Енергопостачальна організація може скласти відповідний акт, в якому зазначається дата включення або відключення опалення, відносно яких об'єктів це стосується або інша інформація. Сторони зобов'язані направляти своїх представників для складання та підписання відповідних актів на вимогу будь-якої із сторін.

Відповідно до пункту 4.3. Договору та пункту 41 Додатку №1 до Договору №88 платежі за спожиту в розрахунковому періоді теплову енергію мають бути здійснені не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 41 Додатку до Договору №88 передбачено, що ненадання рахунку або відсутність підписаного сторонами акту про обсяг спожитої теплової енергії не є підставою для нездійснення розрахунку за спожиту теплову енергію.

Як встановлено судом першої інстанції, під час апеляційного провадження та не заперечується представниками сторін, позивач виконав взяті на себе зобов'язання та поставив відповідачу теплову енергію в обсязі 102,46 гкал на загальну суму 132667,83 грн., що повністю відповідає узгодженому сторонами обсягу постачання.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив своєчасного та в повному обсязі розрахунку за отриману та спожиту теплову енергію. Так, як встановлено умовами договору та зазначено вище, строк оплати за розрахунковий місяць наступає 20 числа наступного за розрахунковим місяця. Як вбачається з матеріалів справи за листопад місяць 2014 року відповідач розрахувався замість 20 грудня 30 грудня 2014 року. Тобто з простроченням платежу. За грудень 2014 року відповідачем спожито теплової енергії в розмірі 45,27 Гкал на суму 65771,88 грн., яка залишилась несплаченою станом на квітень 2017, що зумовило звернення позивача з позовом у даній справі. Відповідно до позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 65771,88 грн боргу за поставлену теплову енергію; 49111,31 грн. пені за прострочення розрахунку; 4604,03 грн штрафу за прострочення розрахунку понад 30 днів; 4353,91 грн - 3% річних за час прострочення та 39123,66 грн інфляційних втрат за час прострочення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, правомірність та доведеність належними доказами.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірними такі висновки суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та інших підзаконних актів затвердження тарифу на теплову енергію, що виробляється КСТП "РТКЕ" відноситься до компетенції відповідного державного органу - Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері комунальних послуг НК регулювання ринку комунальних послуг, який діяв у час правовідносин між сторонами за договором № 88. Так, тарифи поставленої теплоенергії здійснені відповідно до Постанов НКРКП №№ 432 від 31.12.2013; 702 від 13.06.2014; 494 від 28.11.2014.

Згідно до Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, яка призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до статті 714 ЦКУ за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України у покупця існує обов'язок оплатити прийнятий товар.

Статтею 662 ЦК України встановлений обов'язок продавця одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору. Чинне законодавство не передбачає наявність документів на такий товар, як теплова енергія (технічний паспорт, сертифікат якості тощо). Теплова енергія хоча і визначена як товарна продукція, але не є предметом (річчю), постачання теплової енергії по суті є фізичним процесом з теплообміну, який відбувається безперервно. Визначення кількості переданої теплової енергії за певний період часу (розрахунковий період) здійснюється або за допомогою технічних пристроїв або розрахунковим методом. Умовами договору № 88 не передбачається обов'язку позивача передати разом з товаром будь-які приналежності за товаророзпорядчими документами, в тому числі рахунки або акти.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов п. 23 Додатку № 1 до Договору № 88 споживач (відповідач) зобов'язаний щомісяця, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим надати Енергопостачальній організації (позивач по справі) підписаний керівником Споживача та скріплений печаткою акт про обсяг спожитої теплової енергії в розрахунковому місяці. В разі неподання або відмови від підписання акту про обсяг спожитої теплової енергії, такий акт вважається дійсним, якищи він підписаний Енергопостачальною організацією. Відсутність обґрунтованих письмових заперечень Споживача, наданих до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим вважається належною згодою з обсягом споживання теплової енергії, визначеного Енергопостачальною організацією.

Відповідачем не надано позивачу підписані зі свого боку акти про обсяг спожитої теплової енергії, тому позивач самостійно згідно з умовами договору склав відповідні акти, копії яких містяться в матеріалах справи та направлялись відповідачу. Відповідачем не надано доказів подання будь-яких заперечень з приводу зазначених в актах обсягів поставки теплової енергії.

В договорі № 88 сторони визначили реквізити для сплати за спожиту теплоенергію, порядок визначення обсягу, строки оплати. Отже, відповідачу були відомі всі необхідні відомості для належного виконання взятих на себе зобов'язань.

Крім того, позивачем направлено на адресу відповідача вимогу від 31.03.2017 про сплату заборгованості.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем з отриманої та спожитої теплової енергії за грудень 2014 року в розмірі 65771,88 грн. Матеріали справи містять докази правомірності та обґрунтованості її нарахування у відповідності з умовами укладеного між сторонами договору № 88. Відповідачем не надано доказів оплати зазначеної суми заборгованості, тому судова колегія апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за грудень 2014 року підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення втрат від інфляції, 3% річних, штрафу та пені судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що зазначені вимоги заявлені обґрунтовано, період їх нарахування відповідає обставинам справи, а розрахунок є арифметично вірним.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК визначено правові наслідки порушення зобов'язання. Пунктом 3 зазначеної статті передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договору.

Відповідно до п.45 Додатку №1 до Договору №88 сторони встановили, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за спожиту теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення розрахунку за поставлену теплову енергію понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми боргу.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи викладене, рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних, річних, штрафу та пені законне та обґрунтоване.

Судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності основної заборгованості за грудень 2014, що має наслідком необґрунтованість нарахування 3%, інфляційних, штрафу та пені з урахуванням наявності підписаної між сторонами додаткової угоди № 2 до договору № 88.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2014 сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору № 88. В додатковій угоді зазначено, що сторони вносять зміни до договору № 88 від 17.11.2014 шляхом викладення п.1.2 в наступній редакції : обсяги закупівлі зменшуються на 47.683338Гкал та становлять - 54,89844 Гкал. Викладено п. 3.1. в наступній редакції: "сума цього договору зменшується на суму ПДВ 48420,04 грн. Загальна сума з ПДВ - 58104,05 грн та становить ...... загальна сума з ПДВ - 66895,95 грн." Сторони узгодили, що дана додаткова угода вступає в силу з дня її підписання і діє до 31 грудня 2014 року.

На думку відповідача, умови додаткової угоди № 2 змінили обсяг поставленої за договором теплоенергії та відповідно розмір належної до сплати за поставлену енергію коштів.

Однак, судова колегія вважає такі посилання апелянта безпідставними, а позицію помилковою, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору фактичне постачання електричної енергії відповідачу позивачем здійснювалось:

у квітні 2014 - 10,6 Гкал на суму 9466,16 грн.;

у жовтні 2014 - 9,48 Гкал на суму 1218,54 грн;

у листопаді 2014 - 37,65 Гкал на суму 1218,54 грн;

у грудні 2014 - 45,27 Гкал на суму 65771,88 грн.

В письмових поясненнях та усно в судовому засіданні представник позивача пояснив, що фактично укладенням додаткової угоди № 2 сторони узгодили обсяг поставленої теплоенергії та розмір оплати за неї виключно у грудні 2014. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки додаткову угоду підписано лише 24.12.2014 і в силу вона вступає з дати її підписання, а до цього моменту відповідач отримував та споживав теплоенергію, а отже у нього виникло зобов'язання з її оплати.

Судова колегія вважає правомірним такий висновок суду першої інстанції та крім того, звертає увагу на наступне.

З умов додаткової угоди вбачається, що сторони погодили обсяг поставленої за договором енергії : 54,89 Гкал. Однак, як вбачається з поставленої та оплаченої відповідачем теплоенергії з квітня по листопад включно вже було поставлено 57,73 Гкал, тобто більше ніж встановлено додатковою угодою. Натомість у грудні 2014 поставлено 45,27 Гкал, отже в межах додаткової угоди. Зазначене дає підстави вважати обґрунтованими пояснення позивача, що сторони в додатковій угоді мали намір встановити та фактично узгодили обсяг та оплату саме за грудень 2014, а не всього договору в цілому. Вказаний висновок підтверджується і датою укладення додаткової угоди 24.12.2014, тоді як відповідач споживав теплоенергію на протязі всього грудня 2014 року і до кінця терміну дії договору залишається 7 днів. Крім того, обсяг теплової енергії узгоджений у додатковій угоді відповідає обсягу поставленої теплової енергії у грудні 2014 року.

Факт оплати відповідачем теплової енергії за попередній розрахунковий період у повному обсязі, як в межах лімітів (які він вважає зміненими додатковою угодою) так і понад цих лімітів свідчить про наявність та визнання обов'язку по оплаті теплової енергії, спожитою за договором № 88. Так, як вказано вище, відповідач тлумачить умови додаткової угоди таким чином, що нею встановлено обсяг теплоенергії 54,89 Гкал, однак, ним спожито та оплачено теплової енергії 57,73 Гкал.

Відповідач не звертався до позивача з вимогою про обмеження обсягу постачання чи припинення постачання теплової енергії. Відсутні будь-які зауваження відповідача щодо якості отриманого товару - теплової енергії.

Постачання продукції (теплової енергії) має певні особливості, а саме: теплова енергія постачається безперервно шляхом забезпечення циркуляції теплоносія через мережі споживача (внутрішньооб'єктову систему опалення), приєднані до трубопроводів (ереж централізованого опалення) позивача. Споживання теплової енергії відбувається шляхом теплообміну - теплова енергія у теплоносії витрачається на обігрів повітря всередені будівлі через внутрішні мережі та прилади опалення (радіатори), постачання фактично співпадає зі споживанням (витрачанням) теплової енергії. Обов'язком постачальника є безперервне забезпечення циркуляції теплоносія з необхідними параметрами (температурою та тиском в подавальному та зворотному трубопроводі на межі розподілу мереж зі споживачем з метою забезпечення теплообміну). Відповідно до п. 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше. Обсяг споживання теплової енергії за розрахунковий період є змінним та залежить виключно від фактичної температури навколишнього повітря та не залежить від постачальника та споживача (за умови безперервності опалення).

Пунктом 10.1 Договору № 88 сторони узгодили, що договір діє до 31.12.2014. Строк дії договору не змінювався, отже позивач зобов'язаний був забезпечувати постачання теплової енергії до 31.12.2014. Обсяг теплової енергії у грудні підтверджений наявними в матеріалах справи довідками Державної служби України з надзвичайних ситуацій Український гідрометеорологічний центр та відповідає як встановленому у договорі обсягу так і встановленому у додатковій угоді.

Як встановлено вище, позивачем виконані зобов'язання за договором щодо постачання теплової енергії в межах укладеного між сторонами договору, що зумовлює виникнення у відповідача обов'язку з оплати отриманого товару - теплової енергії.

Судова колегія вважає, що намагання відповідача тлумачити умови додаткової угоди так, що вона встановлює обсяг теплоенергії, що постачається за договором, в цілому, а не за грудень може свідчити про ухилення від зобов'язання з оплати за спожиту теплоенергію. Оскільки відповідачем оплачено за спожиту теплоенергію за квітень - листопад, та він був обізнаний про дію договору до 31.12.2014 та те, що у грудні 2014 року теплоенергія для опалення постачалась.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду у даній справі прийнято при належному дослідженні всіх обставин справи та у відповідності з вимогами чинного законодавства, доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, тому підстави для її задоволення відсутні.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відділу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.17 у справі № 922/1205/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 28.08.17

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.