Постанова № 68503037, 21.08.2017, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1570/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С. В.,

при секретарі судового засідання Лященку А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Станично Луганської районної державної адміністрації Луганської області (також далі за текстом Позивач) до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області (також далі за текстом Відповідач), в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області від 16.11.2016 у виконавчому провадженні №43004840 про накладення штрафу на ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Луганської області у розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позову посилається на таке.

16.11.2016 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. на ОСОБА_1 райдержадміністрацію за невиконання рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 21.05.2012 року про визнання за ОСОБА_3 права на земельну долю (пай) в розмірі 8,36 га за рахунок земель резервного фонду Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району та зобов'язання ОСОБА_1 райдержадміністрації видати ОСОБА_4 сертифікат на земельну частку (пай).

27.05.2016 до Позивача відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області надіслано постанову від 27.05.2016 про відновлення виконавчого провадження №43004840 за виконавчим листом 32-30/2012, виданим 24.07.2013 Станично-Луганським районним судом Луганської області, про зобов'язання ОСОБА_1 райдержадміністрації видати ОСОБА_4 сертифікат на земельну частку (пай) у розмірі 8,6 га за рахунок земель резервного фонду Верхньобогданівської сільської ради Станично- Луганського району Луганської області.

30.06.2016 Позивачем отримано вимогу головного державного виконавця Відділу - Галушка М.В. №2271/021-29/4 від 10.06.2016 про надання до Відділу відомостей щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення, а у разі невиконання надання обґрунтованого пояснення чому рішення суду не може бути виконано. Аналогічну вимогу Виконавця також було спрямовано до райдержадміністрації 24.06.2016 за №2430/021-29/4.

Позивачем до Відповідача у строки, встановлені Виконавцем, надіслані листи: №2373 від 15.06.2016, №2684 від 01.07.2016 та №2911 від 18.07.2016 з ґрунтовними поясненнями щодо причин неможливості виконання рішення суду.

Такими причинами насамперед стало наступне:

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)», встановлено форму сертифікату на право на земельну частку (пай) (надалі за текстом сертифікат). Згідно вказаної постанови, при видачі сертифікату, райдержадміністрації повинні внести до бланку сертифікату відомості щодо розміру земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, в той час як в рішенні суду про визнання за ОСОБА_3 права на земельну частку (пай), визначено розміри паю у гектарах. Згідно пункту З Указу Президента України від 08.08.1995 р. №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Таким чином, рішення суду суперечить вказаним вимогам чинного законодавства, оскільки за ОСОБА_3 визначено право не на земельну ділянку, а на земельну долю (пай), проте його розміри визначено неналежним чином, тому внаслідок помилки, зробленої в судовому рішенні у райдержадміністрації відсутня можливість внести до сертифікату відомості щодо розмірів паю ОСОБА_4 В той же час, при виділенні земельних паїв у натурі (на місцевості) через різну якість земельних ділянок у загальному масиві розпайованих земель фізичний розмір виділеної в натурі земельної частки, як правило, не збігається з кількістю умовних кадастрових гектарів, зазначених у сертифікаті на право на земельну частку (пай).

Крім того, з затвердженої форми сертифікату також вбачається, що райдержадміністрації повинні зазначити вартість земельної частки (паю), яка згідно пункту 3 вищевказаного Указу Президента, для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Таким чином, вартість земельної частки (паю) ОСОБА_4 також неможливо внести до сертифікату, оскільки вона потребує перерахунку внаслідок того, що кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), з урахуванням рішень суду щодо визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 права на земельні частки (паї) змінилася. В той же час, до компетенції райдержадміністрації не входить здійснення вказаного перерахунку.

Крім того, з метою виконання рішення суду, райдержадміністрацією зроблено запит до Відділу Держгеокадастру у Станично-Луганському районі та отримано листа, згідно якого землі резерву, які можливо використати для розпаювання на території Верхньобогданівської сільської ради, відсутні, в той час як рішенням суду чітко визначено, що ОСОБА_4 має право на земельну частку (пай) саме за рахунок земель Верхньобогданівської сільської ради.

Також з метою виконання рішення суду, райдержадміністрацією зроблено запит до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Луганській області щодо надання двох бланків сертифікатів для подальшої видачі їх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки у райдержадміністрації такі бланки відсутні, а їх зберігання належить до компетенції вищевказаної установи, проте згідно отриманої інформації, можливість надати бланки сертифікатів райдержадміністрації в теперішній час відсутня.

Крім того, з моменту винесення Станично-Луганським районним судом рішення на користь ОСОБА_4 та до теперішнього часу законодавство з земельних питань зазнало суттєвих змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Земельного кодексу України, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Вказані відомості неодноразово (тричі) надавались райдержадміністрацією у відповідь на вимоги Відділу і після надання цих пояснень в черговий раз, вочевидь, Виконавець визнав їх достатніми для звернення до суду і 23.08.2016 звернувся до Біловодського районного суду Луганської області з заявою про роз'яснення судового рішення. Проте, у вказаній заяві, Виконавець просив роз'яснити судове рішення лише з огляду на зміни у діючому законодавстві щодо розпорядження землями резервного фонду і не згадуючи про відсутність земель належних для паювання та, головне, про неправильне визначення в рішенні суду розмірів паю. Наведене свідчить про суб'єктивне ставлення Виконавця до отриманої інформації, надання цій інформації нічим не мотивованої оцінки, як такої, що не заслуговує на увагу та, відповідно, упередженого здійснення виконавчих дій, всупереч вимогам ч. 1 ст. 18 та п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

За результатами розгляду вказаної заяви Виконавця 10.10.2016 Біловодським районним судом винесено ухвалу про відмову у роз'ясненні рішення Станично-Луганського районного суду від 21.05.2012 за позовом ОСОБА_4 про визнання за ним права на земельну частку (пай). Ухвалу суд мотивував тим, що з поданої заяви вбачається, що Відділ просить роз'яснити порядок виконання судового рішення у зв'язку зі зміною законодавства, а не роз'яснити саме судове рішення, яке за змістом є зрозумілим, проте, надання роз'яснень щодо порядку виконання рішень не входить до компетенції суду. Крім того, в ухвалі суду роз'яснено, що в даному випадку, відповідно до вимог п.10 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавець має право звернутись до суду із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

11.11.2016 до райдержадміністрації надійшов лист Відділу від 28.10.2016 №4329/021-29/4 з постановою Виконавця про поновлення виконавчого провадження.

Листом райдержадміністрації №5559 від 16.11.2016 Виконавцю вчетверте повідомлено про неможливість виконання рішення суду з тих же причин.

28.11.2016 Виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 райдержадміністрацію за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн. Вказану постанову райдержадміністрацією отримано поштовим зв'язком лише 30.11.2016.

Просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області від 16.11.2016 у виконавчому провадженні №43004840 про накладення штрафу на ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Луганської області у розмірі 5100 грн.

Представник Позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення вимог, виходячи з такого. На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області перебуває виконавчий лист Станично-Луганського районного суду Луганської області від 24.07.2013 № 2-30/2012 про зобов'язання ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Луганської області видати ОСОБА_4 сертифікат на земельну частку ( пай) у розмірі 8,36 га за рахунок земель резервного фонду Верхньобогданівської сільської ради Станично -Луганського району.

11.04.2014 державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

24.05.2016 на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області надійшла заява ОСОБА_4 щодо відновлення втраченого виконавчого провадження та дублікат виконавчого листа.

27.05.2016 державним виконавцем, керуючись ч. 1 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Державним виконавцем відповідно до ст. ст. 5, 11 Закону України "Про виконавче провадження" направлялися вимоги боржнику щодо стану виконання рішення суду та попереджено про наслідки невиконання рішення суду.

На адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області надійшла відповідь від боржника, з якої встановлено, що відповідно до ст. 25 Земельного кодексу України, резервний фонд земель перебуває у державній чи комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Земельного кодексу України, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, районні держав і адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва. Тобто, перелік є вичерпним, у зв'язку з чим 21.07.2016 державним виконавцем, керуючись ст.ст. 5, 11, 34 Закону України "Про виконавче провадження", направлено заяву до Біловодського районного суду Луганської області щодо роз'яснення судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист Станично - Луганського районного суду Луганської області від 24.07.2013 №2-30/2012.

21.07.2016 державним виконавцем, керуючись до п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи по суті.

28.10.2016 державним виконавцем, керуючись частиною 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. На адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіальне управління юстиції у Луганській області надійшла ухвала Біловодського районного суду Луганської області від 10.10.2016 № 408/1903/16-ц, з якої встановлено, що відмовлено у роз'яснені судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист Станично-Луганського районного суду Луганської області від 24.07.2013 № 2-30/2012.

Державним виконавцем відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" направлено вимоги боржнику щодо стану виконання рішення суду та попереджений про наслідки невиконання рішення суду.

На адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області відповіді від боржника не надходили.

16.11.2016 державним виконавцем, відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн. Копію постанови направлено боржнику для виконання.

Станом на 28.11.2016 боржником рішення суду не виконано.

28.11.2016 державним виконавцем, відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 10 200 грн. Копію постанови направлено боржнику для виконання.

Державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", направлено до Станично - Луганського відділу поліції ОСОБА_2 управління Національної поліції в Луганській області подання про притягнення посадових осіб Станично - Луганської районної державної адміністрації Луганської області до кримінальної відповідальності згідно статті 382 Кримінального кодексу України.

При надходженні відповіді від Станично - Луганського відділу поліції ОСОБА_2 управління Національної поліції в Луганській області відділу поліції ОСОБА_2 управління Національної поліції в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області державним виконавцем будуть здійснені заходи згідно з вимогами чинного законодавства.

Вважає, що жодних законних підстав для задоволення адміністративного позову не існує.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Згідно постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області від 11.04.2014 ВП № 43004840 про відкриття виконавчого провадження на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №2-30/2012, виданий Станично - Луганським районним судом Луганської області 24.07.2013, про зобов'язання Станично - Луганську районну державну адміністрацію Луганської області видати ОСОБА_4 сертифікат на земельну частку (пай) у розмірі 8,36 га за рахунок земель резервного фонду Верхньобогданівської сільської ради Станично -Луганського району (арк.спр.183).

Виконавчий лист №2-30/2012, виданий Станично - Луганським районним судом Луганської області 24.07.2013, було втрачено, що підтверджується довідкою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області (арк.спр.184).

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області від 27.05.2016 ВП №43004840 відновлено виконавче провадження за дублікатом виконавчого листа №2-30/2012, виданого Станично - Луганським районним судом Луганської області 24.07.2013, про зобов'язання видати ОСОБА_4 сертифікат на земельну частку (пай) у розмірі 8,36 га за рахунок земель резервного фонду Верхньобогданівської сільської ради Станично -Луганського району (арк.спр. 98).

Згідно вимоги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області №2271/021-29/4 від 10.06.2016 вимагає від Позивача надати Відповідачу інформацію щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення, а у разі невиконання надання обґрунтованого пояснення чому рішення суду не може бути виконано (арк. спр 95-96).

На виконання вищевказаної вимоги Станично - Луганською районною державною адміністрацією Луганської області на адресу відповідача направлялися листи від 15.06.2016, 01.07.2016, 08.07.2017, 16.11.2017, в яких вказано, відповідно до ч.10 ст.25 Земельного кодексу України, резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст.25 Земельного кодексу України, рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч.З ст.122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а)ведення водного господарства;

б)будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів шторіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств )гівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в)індивідуального дачного будівництва.

Цей перелік є вичерпним.

Згідно п. 4 ст. 122 Земельного кодексу Україну, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі; земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Крім цього, відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай). Звертали увагу, що положення цього Закону визначають організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, в той кас як землі резервного фонду, згідно ст. 25 Земельного кодексу України є землями державної або комунальної власності.

Також повідомляли, що виконання зазначеного рішення суду унеможливлює те, що на території Верхньобогданівської сільської ради землі резерву, використання яких можливе для паювання відсутні, що підтверджується відповідною довідкою Відділу Держгеокадастру у Станично-Луганському районі (копія листа вже спрямовувалась до Відділу).

Крім того, в рішенні суду зазначено, що за ОСОБА_3 визнано право земельну частку (пай) в розмірі 8,36 га. В той час як згідно вимог діючого земельного законодавства розмір земельної частки (паю) визначається в умовних кадастрових гектарах. Наведене вбачається також з положень постанови КМУ від 12 жовтня 1995 p. N 801, якою затверджено форму сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай). Таким чином, суд мав визначити розмір паю в умовних кадастрових гектарах або рівність розміру та вартості паю ОСОБА_4 вартості та розміру паю інших членів КСП.

З огляду на наведене, беручи до уваги відсутність земель резервного фонду на території Верхньобогданівської сільської ради та некоректність резолютивної частини рішення суду, вважають, що райдержадміністрація не має можливості виконати рішення суду щодо видачі ОСОБА_4 сертифікату на земельну частку (пай) у розмірі 8,36 га за рахунок земель резервного фонду Верхньобогданівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області (арк.спр. 75-76, 84-85, 87-88, 93-94)

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 10.10.2016 відмовлено відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області у роз'яснені судового рішення Станично Луганського районного суду Луганської області від 21.05.2012 по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Луганської області про визнання права на земельну частку (пай) (арк.спр. 79-80)

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області від 16.11.2016 ВП №43004840 за не виконання рішення суду накладено на боржника ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Луганської області штраф у розмірі 5100 грн (арк.спр.78).

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Луганській області від 15.05.2017 № 9-12-0.3-1876/2-17 та від 29.05.2017 №9-12-0.302070/2-17 на адресу суду повідомлено:

- щодо наявності або відсутності у територіального підрозділу бланків сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) у період часу з 2015 по теперішній час і можливості надання двох бланків райдержадміністрації для подальшої видачі громадянам.

На час проведення антитерористичної операції в Луганській області Наказу Держземагентства України від 26.09.2014 № 307 "Про внесення змін до наказу Держземагентства України від 01.08.2014 № 256" Головне управління тимчасово розмішене за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, 17.

Бланки сертифікатів на земельну частку (пай) знаходиться на території, яка тимчасово не підконтрольна українській владі (м. Луганськ), у зв'язку з чим на даний час не має можливості видати бланки сертифікатів на земельні частки (паї).

- чи можливе при заповненні сертифікату на земельну частку (пай) зазначення розміру паю не в умовах кадастрових гектарах, а просто у гектарах.

Пунктами 2, 3 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року № 720/95 визначено:

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Відповідно Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003№ 899-ІУ та Постанови Кабінету Міністрів України № 122 від 04.02.2004 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю). Через різну якість земельних ділянок у загальному масиві розпайованих земель фізичний розмір виділеної в натурі земельної частки, як правило, не збігається з кількістю умовних кадастрових гектарів, зазначених у сертифікаті на право на земельну частку (пай)

- чи можлива видача сертифікату на земельну частку (пай) громадянину без зазначення розміру частки (паю).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. №801 затверджено форму сертифіката на право на земельну частку (пай), в якій передбачається зазначення розміру в умовних кадастрових гектарах (а.с.159).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що Відповідач 26.07.2016 (тобто до 16.11.2016 дати винесення оскаржуваної постанови) отримав від Позивача пояснення щодо неможливості виконання рішення суду з причин, які не залежать від останнього. При цьому в поясненнях були наведені конкретні причини з посиланням на норми чинного законодавства та інформацію відділу Держгеокадастру у Станично-Луганському районі, яка додавалася до пояснень. Однак Відповідач належним чином не перевірив надані пояснення, прийнявши спірну постанову.

В свою чергу, судом була перевірена інформація, зазначена в поясненнях ОСОБА_1 райдержадміністрації на вимогу відповідача щодо виконання рішення суду, та встановлено, що станом на листопад 2016 року були відсутні реальні можливості виконання рішення суду (відсутність земель резерву для паювання, відсутність бланків сертифікатів на земельні паї). Однак Відповідач ніяким чином не надав правової оцінки зазначеним обставинам, допустивши неповноту зясування обставин при вирішенні питання щодо накладення штрафу на Позивача. У звязку із встановленими обставинами заявлені вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області від 16.11.2016 у виконавчому провадженні №43004840 про накладення штрафу на ОСОБА_1 районну державну адміністрацію Луганської області у розмірі 5100 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 територіального управління юстиції у Луганській області (ідентифікаційний код 34941884, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22) на користь Станично Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 20188543, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 25) сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.)

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 28 серпня 2017 року.

Суддя ОСОБА_6