Постанова № 6849767, 16.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.09Справа №2а-2172/09/10/0170 10:53 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Сисоєвої С.А.,

за участю представників сторін:

від позивача – Решоткін О.Г., представник по довіреності №01/9 від 14.01.2009 р.;

від відповідача – не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень та повідомлення про нарахування пені,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченський стрілочний завод» - позивач - звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим - відповідача - про скасування податкових повідомлень-рішень №0001841501/0 від 22.12.2008 р., №0001841501/1 від 14.01.2009 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 25955грн.78коп. та повідомлення №101060019337851 від 21.11.2008 р. про нарахування пені в сумі 204грн.24коп. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем 05.11.2008 р.до ДПІ було надано податкову декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року, згідно з якою позивачем самостійно нараховано податкове зобов’язання в сумі 260028грн.00коп. ТОВ «Керченський стрілочний завод» у встановлений діючим законодавством термін – 18.11.2008 року - сплатив зазначену суму до бюджету, надавши платіжне доручення №1659 від 18.11.2008 року до Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Керчі АРК». Хоча на дату подання платіжного доручення до банку на рахунку позивача було достатньо коштів для сплати податкового зобов’язання, позивач зазначає, що з вини банку зазначена сума не була перерахована до бюджету, у зв’язку з чим він був змушений сплатити вказану суму податкового зобов’язання платіжним дорученням №2962 від 21.11.2008 року через інший банк. Позивач вважає, що згідно з пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі – Закон №2181) він звільнений від відповідальності за несвоєчасне перерахування зазначеного платежу (зокрема, у вигляді пені та штрафу), оскільки, таке несвоєчасно перерахування сталося з вини банку. Однак ДПІ в м. Керчі АР Крим дійшла до висновку про несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток за 3 квартал 2008 року, у зв’язку з чим вказаними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання у сумі 25955грн.78коп. та оскаржуваним повідомленням від 21.11.2008 року нарахована пеня в сумі 204грн.24коп. Позивач вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення та повідомлення прийняті всупереч вимогам Закону №21841 та Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 р. №290, та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив адміністративний позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 16 жовтня 2009 року не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - під розписку (а.с.95), про причини неприбуття не повідомив, до суду 15.10.2009 року поштою надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника у зв’язку з неможливістю явки у судове засідання, тому враховуючі думку представника позивача, суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням письмових заперечень, що надіслані відповідачем поштою та надійшли до суду 11 березня 2009 року. Відповідно до наданих письмових заперечень відповідач обґрунтовує правомірність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення та повідомлення про нарахування пені тим, що позивачем до ДПІ було надано податкову декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року, згідно з якою ТОВ «Керченський стрілочний завод» самостійно узгодило податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 260028грн.00коп. Платіжне доручення позивача на перерахування в рахунок сплати зазначеного податкового зобов’язання по податку на прибуток суми 260027грн.00коп. було повернуто банком у зв’язку з недостатністю грошових коштів на рахунку. З врахуванням переплати, що була наявна в особовому рахунку позивача, ТОВ «Керченський стрілочний завод» не було своєчасно сплачено податкове зобов’язання у сумі 259557грн.75коп., оскільки, вказана сума погашена лише через 2 дні – 21.11.2008 року. У зв’язку з простроченням сплати узгодженої суми податкового зобов’язання до позивача згідно з вимогами діючого законодавства були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня. Оскільки в платіжному дорученні від 21.11.2008 року позивач самостійно не вказав про погашення суми пені, податковим органом було здійснено розподіл сплаченої суми та погашена пеня, про що ТОВ «Керченський стрілочний завод» повідомлено у встановленому порядку. Відповідачем у наданих запереченнях на позовну заяву також зазначено, що прострочення сплати узгодженої суми податкового зобов’язання відбулося не з вини банку, а з вини позивача, у зв’язку з чим нарахування пені та застосування штрафних санкцій є законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченській стрілочний завод» (код ЄДРПОУ 31929136, юридична адреса: 98306, АР Крим, м. Керч, вул. Вери Бєлік, буд.12) зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 20 травня 2002 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 11411050005000172 – а.с.6-7).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року №1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про податок на прибуток” від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Судом встановлено, що ТОВ «Керченській стрілочний завод» взятий в ДПІ в м. Керчі АР Крим на облік як платник податків, є платником податку на прибуток (що підтверджено матеріалами справи та представником позивача не заперечувалось), а тому згідно із законодавством України, відповідач зобов’язаний сплачувати податок на прибуток до Державного бюджету України.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, ТОВ «Керченській стрілочний завод» зобов’язано подавати до ДПІ в м. Керчі АР Крим декларації з податку на прибуток та сплачувати податок до бюджету.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно до пункту “б” пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 - податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 16.4 ст.16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94-ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема пунктом 20.1 статті 20 встановлено, що відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ в м. Керчі АР Крим 05.11.2008 року було подано податкову декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року (а.с.53-57), згідно з якою сума податку на прибуток, яка підлягає сплаті в бюджет, складає 260028грн.00коп.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, зазначене в декларації податкове зобов’язання в сумі 260028грн.00коп. самостійно узгоджено позивачем та підлягає сплаті до бюджету.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно копії особового рахунку позивача за 2008 рік (а.с.67-70) зазначена сума податку на прибуток була нарахована в особовому рахунку позивача 19.11.2008 року. Враховуючи наявність переплати станом на 01.11.2008 року в сумі 470грн.25коп. 19 листопада 2008 року в особовому рахунку позивача було зменшено зазначену переплату та збільшено недоїмку на суму 259557грн.75коп. (260028,00-470,25).

Як зазначено в особовому рахунку позивача по податку на прибуток за 2008 рік позивачем 21.11.2008 року (платіжне доручення №2962) було сплачено 260027грн.00коп. Після проведеної сплати в особовому рахунку відображено нарахування пені у сумі 204грн.24коп. за період з 20.11.2008 р. по 21.11.2008р. по податковій декларації від 05.11.2008 року. Згідно даних особового рахунку 21 листопада 2008 року податковим органом також на погашення нарахованої пені було спрямовано частину суми, сплаченої по платіжному дорученню №2962 від 21.11.2008 року – 469грн.25коп. (260027,00-259557,75). Таким чином, після погашення пені в особовому рахунку позивача по податку на прибуток за 2008 рік станом на 01.12.2008 року була наявна переплата в сумі 265грн.01коп. (469,25-204,24).

Відповідно до вимог пункту 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 р. №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 р. за №522/7843), ДПІ в м. Керчі АР Крим на адресу позивача було направлено повідомлення №101060019337851 від 21.11.2008 року про перерозподіл сплаченої суми на погашення пені.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток надано платіжне доручення №1659 від 18.11.2008 року, в якому зазначено про перерахування до Державного бюджету м. Керч АР Крим 260027грн.00коп. з призначенням платежу – перерахування податку на прибуток за 3 квартал 2008 р. (а.с.14). На даному платіжному дорученні наявна відмітка про його одержання банком 18 листопада 2008 року. На зворотному боці платіжного доручення банком – Філією «Відділення Промінвестбанку в м. Керч Автономної Республіки Крим» - зазначено: «Возвращено без исполнения, в святи с отсутствием свободных средств на счете п.1.9 Инструкции №22 от 21.01.2004 г. «О безналичных расчетах в Украине в национальной валюте». Согласно п.5 постановления Правления НБУ от 07.10.2008 г. №308 «О назначении временной администрации в Акционерном коммерческом промышленно-инвестиционном банке» на часть средств в сумме 344600,00 грн., находящихся на счете клиента, наложен мораторий» (наводиться мовою оригіналу).

В матеріалах справи також наявний лист ТОВ «Керченський стрілочний завод» від 19.11.2008 р. №04-135 (а.с.15), згідно з яким позивач повідомив ДПІ в м. Керчі АР Крим про перерахування податку на прибуток за 3 квартал 2008 року у сумі 260027грн.00коп. з розрахункового рахунку Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Керчі АРК» платіжним дорученням №1659 від 18.11.2008 р.

Не погодившись з повідомленням відповідача про перерозподіл сплаченої суми на погашення пені ТОВ «Керченський стрілочний завод» 02.12.2008 р. було подано скаргу на зазначене повідомлення (а.с.16-17), в якій, зокрема, вказано, що перерахована платіжними дорученням №1659 від 18.11.2008 року сума податку не надійшла до бюджету з вини банку.

Рішенням ДПІ в м. Керчі АР Крим від 17.12.2008 р. №16853/10/25-0 (а.с.18-21) скарга позивача залишена без задоволення.

Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим 12.12.2008 року проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання своєчасності сплати податкового зобов’язання по податку на прибуток. За результатами перевірки складено акт №2540/15-01/31929136 від 12.12.2008 року (а.с.8-10). В даному акті відповідач дійшов висновку, що позивачем несвоєчасно сплачена узгоджена сума податкового зобов’язання по податку на прибуток – 259557грн.75коп. – по податковій декларації за 9 місяців 2008 року від 05.11.2008 року по терміну сплати – 19.11.2008 року. Як зазначено податковим органом вказана сума була сплачена 21.11.2008 року (платіжне доручення №2962), кількість днів прострочення – 2.

Зазначений акт перевірки вручено позивачу, що підтверджено підписами уповноважених осіб на акті та представником позивача не оспорюються. Посадовими особами позивача (директором та головним бухгалтером) на акті перевірки зроблено відмітку, що акт підписано з запереченнями, наданими листом від 17.12.2008 року.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У зв’язку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ «Керченський стрілочний завод» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що пов’язані з проведенням перевірки, протиправними.

Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного акту перевірки, згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення №0001841501/0 від 22.12.2008 року (а.с.11) про застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 25955грн.78коп. (у розмірі 10% сплаченої суми узгодженого податкового зобов’язання).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було вручено ТОВ «Керченський стрілочний завод», що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку, встановленому п.5.2 ст.5 Закону №2181, оскаржив його в апеляційному порядку. За результатами розгляду апеляційної скарги позивача рішенням Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим (а.с.22-28) податкове повідомлення-рішення №0001841501/0 від 22.12.2008 року залишено без змін та згідно з вимогами п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), прийняте податкове повідомлення-рішення №0001841501/1 від 14 січня 2009 року (а.с.12) по податку на прибуток без зміни суми штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає , що згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до підпункту «а» підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону №2181 активи платника податків звільняються з податкової застави з дня отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання.

Згідно з пп.16.3.1 п.16.3 ст.16 зазначеного Закону нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

Підпунктом 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181 встановлено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Суд зазначає, що загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу встановлені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-III (надалі – Закон про платіжні системи).

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону визначено, що:

переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (пункт 1.24);

розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (пункт 1.35);

платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (пункт 1.30);

розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами (пункт 1.37).

На підставі ст.8 Закону про платіжні системи банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов’язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Згідно пп.1 п.22.1 ст.22 Закону про платіжні системи ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункового документу як платіжне доручення. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (пункт 22.2 статті 22 зазначеного Закону).

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону про платіжні системи при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення (пункт 22.7 статті 22 даного Закону).

Згідно з пунктом 22.9 статті 22 Закону про платіжні системи банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Незалежно від особи ініціатора банки України не ведуть облік розрахункових документів ініціаторів у разі відсутності (недостатності) коштів на рахунках платників, якщо інше не передбачено договором між банком та його клієнтом. У разі наявності договору невиконані розрахункові документи (повідомлення про їх надходження) банки зобов'язані передавати платникам - клієнтам цих банків з отриманням від них письмового посвідчення щодо їх вручення (пункт 22.10 статті 22 даного Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов’язаний сплатити отримувачу пеню. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Відповідно до пункту 1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. за №377/8976), доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Платежі з рахунків клієнтів банк здійснює в межах залишків коштів на цих рахунках на початок операційного дня. Банк може виконувати платіжні доручення клієнтів з урахуванням сум, що надходять на рахунки клієнтів протягом операційного дня (поточні надходження), якщо це визначено в договорі банківського рахунку (пункт 2.25 Інструкції).

Частинами 1 та 3 статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (частина 1 статті 1067 ЦК).

Згідно ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частинами 1 та 2 статті 1072 ЦК встановлено, що банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. У разі одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти з рахунку клієнта у такій черговості:

1) у першу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

2) у другу чергу списуються грошові кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету;

5) у п'яту чергу списуються грошові кошти за іншими розрахунковими документами в порядку їх послідовного надходження.

Відповідно до частини 3 статті 1072 ЦК України у разі відсутності (недостатності) грошових коштів на рахунку клієнта банк не веде обліку розрахункових документів, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Відповідно до статті 1073 ЦК у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м. Керч АРК» та позивачем 30 травня 2008 року було укладено Договір банківського рахунку №107РКО/2008, згідно з пунктом 1.1 якого банк відкриває клієнту (позивачу) рахунки і надає послуги, пов’язані з прийомом, зарахуванням грошових коштів на рахунок, перерахуванням коштів на рахунки клієнта.

Згідно з пунктом 4.2.4 зазначеного Договору банк зобов’язується виконувати розрахункові документи клієнта, прийняті від клієнта на протязі операційного часу, в рамках залишків коштів на рахунку на начало операційного дня з врахуванням поточних надходжень. Пунктом 4.2.8 зазначеного Договору також передбачено, що банк зобов’язується роздруковувати виписки з рахунку клієнта в день проведення операцій; видавати за вимогою клієнта виписку з рахунку з наданням необхідних документів, починаючи з наступного банківського дня після проведення операцій на рахунку в паперовій формі (у випадку обслуговування клієнта по системі «Клієнт банка – Банк» - в електронній формі).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 07.10.2008 року №308 «Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)» в Банку Призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 07.10.2008 до 06.10.2009 (пункт 1 постанови) та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку увести мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.04.2009 (пункт 4 постанови).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року №2121-III (в редакції станом на дату введення мораторію) мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Згідно з частиною 2 статті 85 даного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно листу в.о. керуючого Філії ««Відділення Промінвестбанку в м. Керч АРК» від 09.10.2009 року №1380 (а.с.96-107) та пояснень Субботіної Олени Іванівни - працівника Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Керч АРК», опитаної у судовому засіданні, вбачається, що на момент введення мораторію (станом на 07.10.2008 року) за поточним рахунком позивача переводи грошових коштів за платіжними дорученням №1626 від 03.10.2008 р. на суму 339600грн.00коп. та №1627 від 03.10.2008 р. на суму 5000грн.00коп. були не завершені. В листі зазначено, що у зв’язку з тим, що зобов’язання по проведенню платежів згідно з вказаними платіжними дорученнями виникло у банку до введення мораторію, на ці вимоги розповсюджується мораторій, та на момент введення в банку тимчасової адміністрації під дію мораторію підпали зобов’язання банку перед позивачем на суму 344600грн.00коп., які згідно розпорядження Тимчасового адміністратора від 22.10.20087 року №ТА-106 від 22.10.2008 року були повернуті на поточний рахунок позивача та заблоковані до особливого розпорядження Тимчасового адміністратора Промінвестбанку. Банком також вказано, що станом на 18.11.2008 року, коли ТОВ «Керченський стрілочний завод» було надано платіжне доручення №1659 про перерахування податку на прибуток за 3 квартал 2008 року на суму 260027грн.00коп., загальний залишок коштів на рахунку становив 426093грн.95коп., з яких: 344600грн.00коп. – кошти, що заблоковані згідно розпорядження Тимчасового адміністратора, 81493грн.95коп. – вільні кошти клієнта. Оскільки станом на день надходження платіжного доручення №1659 від 18.11.2008 року вільний залишок коштів, яким міг розпоряджатися позивач, становив 81493грн.95коп., що для сплати суми 260027грн.00коп. по зазначеному платіжному дорученню було недостатньо, платіжне доручення №1659 від 18.11.2008 року було повернуто ТОВ «Керченський стрілочний завод» у той же день - 18.11.2008 року з відповідним написом.

Суд зазначає, що під час розгляду справи представником позивача не надано будь-яких доказів оскарження дій Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Керч АРК» та/або Тимчасового адміністратора щодо блокування грошових коштів, неприйняття платіжного доручення №1659 від 18.11.2008 року на виконання, повернення зазначеного платіжного доручення без виконання з зазначенням у якості підстави для повернення відсутність вільних коштів на рахунку (п.1.19 Інструкції №22 від 21.01.2004 року), не повідомлено про подання до суду позову з вимогами про перерахування грошових коштів та/або їх розблокування на рахунку тощо.

Суд також вважає необхідним зазначити, що станом на 18 листопада 2008 року позивачу було достовірно відомо про неперерахування банком грошових коштів по платіжним дорученням №1626 від 03.10.2008 р. на суму 339600грн.00коп. та №1627 від 03.10.2008 р. на суму 5000грн.00коп. та про повернення без виконання платіжного доручення №1659 від 18.11.2008 року, що підтверджено матеріалами справи та представником позивача у судових засіданнях не спростовано, але ТОВ «Керченський стрілочний завод» не скористався своїм правом на перерахування грошових коштів для сплати узгодженого податкового зобов’язання з іншого банку в той же день. Зазначені грошові кошти було перераховано до бюджету лише 21.11.2008 року платіжним дорученням №2962 (а.с.52).

Таким чином, суд приходить до висновку, що платіжне доручення позивача №1659 від 18.11.2008 року про сплату податку на прибуток за 3 квартал 2008 року в сумі 260027грн.00коп., не було прийнято банком до виконання, ініціювання переказу не було завершено, у зв’язку з чим позивачем не виконані вимоги пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.16.3 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що передбачають виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання з моменту прийняття банком платіжного доручення на перерахування сум податку.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки банк у відносинах з клієнтом, зокрема, позивачем, не виконує владні управлінські функції та не є суб’єктом владних повноважень, питання щодо правомірності або неправомірності дій Філії «Відділення Промінвестбанку в м. Керч АРК» відносно ТОВ «Керченський стрілочний завод» судом не розглядається та не оцінюється, у зв’язку з чим суд встановлює фактичні обставини по даній справі в межах наданих позивачем та відповідачем доказів, а також пояснень спеціаліста, що підтверджені зазначеним листом банку.

Приймаючі до уваги, що ТОВ «Керченський стрілочний завод» під час розгляду справи не доведено прийняття банком до виконання платіжного доручення №1659 від 18.11.2008 року про перерахування податку на прибуток у сумі 260027грн.00коп., суд приходить до висновку, що позивачем не виконані вимоги статей 5, 8 та 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток за 3 квартал 2008 року у сумі 259557грн.75коп. та прийняття банком платіжного доручення на перерахування зазначеної суми податкового зобов’язання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Керчі АР Крим №0001841501/0 від 22.12.2008 року та №0001841501/1 від 14.01.2008 року, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог позивача в даній частині необхідно відмовити.

Щодо правомірності та законності повідомлення ДПІ в м. Керчі АР Крим №101060019337851 від 21.11.2008 р. суд зазначає наступне:

Відповідно до вимог пункту 3.7 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2003 р. №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 р. за №522/7843), якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 N 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 за N 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). При цьому протягом трьох робочих днів податковий орган складає та надсилає такому платнику податків у порядку, аналогічному Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом ДПА України від 21 червня 2001 року N 253 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), повідомлення, в якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 1 до зазначеного наказу.

Судом встановлено, що в особовому рахунку позивача по податку на прибуток за 2008 рік відповідачем було самостійно здійснено розподіл суми, сплаченої позивачем за платіжним дорученням №2962 від 21.11.2008 року та в рахунок сплати пені зараховано 204грн.24коп.

На виконання п.3.7 зазначеної Інструкції ДПІ в м. Керчі АР Крим на адресу позивача було направлено повідомлення №101060019337851 від 21.11.2008 року, яким відповідач сповістив ТОВ «Керченський стрілочний завод» про перерозподіл сплаченої суми на погашення пені.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що саме згідно оскаржуваного повідомлення від 21.11.2008 року було нараховано пеню у сумі 204грн.24коп. у зв’язку з наступним:

Відповідно до пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону №2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом (пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 Закону №2181).

Згідно з підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону №2181 при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, повідомлення про розподіл сплаченої суми та направлення частини суми на погашення пені є наслідком дій податкового органу по розподілу сплаченої суми по платіжному документу на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу. Таким повідомленням відповідач лише довів до відома позивача про здійснення розподілу. Зазначена обставина підтверджується також тим, що в особовому рахунку позивача за 2008 рік відсутнє посилання про проведення розподілу на підставі повідомлення; зазначене повідомлення формується після його проведення.

Разом з тим, позивач не оскаржує дії податкового органу щодо проведення розподілу, а лише просить скасувати документ, яким він сповіщений про його проведення - повідомлення №101060019337851 від 21.11.2008 р. Суд зазначає, що в розумінні КАС України податкові повідомлення не є актами або рішеннями суб’єкта владних повноважень, оскільки, вони носять лише інформаційний характер про розподіл коштів платника податків в особовому рахунку, у тому числі щодо зарахування коштів на погашення пені, тому вони не можуть бути скасовані, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що згідно з особовим рахунком позивача за 2008 рік по податку на прибуток ДПІ в м. Керчі АР Крим 17 грудня 2008 року було скасовано нараховану пеню на підставі рішення №446 від 17.12.2008 р. На підтвердження зазначених обставин представником відповідача під час розгляду справи суду надано акт №496/19-1/31929136 від 17.12.2008 року про проведену перевірку правильності проведення облікових операцій в картці особового рахунку позивача по податку на прибуток, згідно з висновками якого необхідно зменшити пеню по податку на прибуток на суму 204грн.24коп., а також рішення №446 від 17.12.2008 р. про зменшення податкового зобов’язання, пені, довідково нарахованих штрафних санкцій згідно пп.17.1.7 (а.с.91-92), згідно з яким позивачу зменшено суму пені по податку на прибуток на 204грн.24коп.

Після проведеного зменшення пені, як свідчить копія особового рахунку позивача по податку на прибуток за 2009 рік (а.с.44), станом на 03.03.2009 року вказана сума пені в особовому рахунку позивача не нараховувалась.

Оскільки позивачем під час розгляду даної справи не надано доказів своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток за 3 квартал 2008 року, а також поновлення (нарахування) пені в особовому рахунку по податку на прибуток за 2008-2009 роки у сумі 204грн.24коп. за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання в сумі 259557грн.75коп., суд приходить до висновку, що підстави для скасування повідомлення ДПІ в м. Керчі АР Крим №101060019337851 від 21.11.2008 р. про розподіл сплаченої позивачем суми відсутні.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не надано доказів сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток за 3 квартал 2008 року у встановлені діючим законодавством строки, або несплати зазначеної суми саме з вини банку, а також докази, що свідчать про неправомірність та необґрунтованість прийнятих податкових повідомлень-рішень та податкового повідомлення, у зв’язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У зв’язку зі складністю справи судом 16 жовтня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21 жовтня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.