Постанова № 6849752, 26.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.10.09Справа №2а-9566/09/12/0710 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі судового засідання Тарасовій О.В., за участі представників сторін: від позивача – Шакуліна О.Р., представник за довір. № 06-03-19/128 від 08.01.09р., Маттяш С.Ф., представник за довір. № 06-03-19/130 від 08.01.09р.;

від відповідача – Літовченко І.В., представник за довір. № 21/10/10-0 від 08.01.09р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський ТИТАН"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання протиправним та скасування рішення,

Суть спору: ЗАТ «Кримський Титан» (далі –позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської об’єднаної інспекції в АР Крим (далі – ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення позивача від 26.05.09р. № 0000012200/2 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6234,23 грн.

В судовому засіданні представники позивача надали заяву про уточнення позовних вимог, просять визнати протиправними та скасувати рішення позивача від 05.02.09р. № 0000012200, від 05.03.09р. № 0000012200/1, 26.05.09р. № 0000012200/2, від 11.08.09р. № 0000012200/3 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6234,23грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач за результатами проведення позапланової виїзної перевірки 28.01.2009р. склав акт №135/22-02/32785994, в якому зробив невірні висновки про порушення позивачем положень Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, необґрунтовано нарахував пеню за порушення стоків надходження товарів по зовнішньоекономічним договорам. На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті рішення від 05.02.09р. № 0000012200, від 05.03.09р. № 0000012200/1, 26.05.09р. № 0000012200/2, від 11.08.09р. № 0000012200/3 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6234,23грн., які на думку позивача протиправні та повинні бути скасовані.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, вважає що оскаржувані рішення є правомірними та прийняті у відповідності з діючим законодавством.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Враховуючи зазначене, відповідач є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що з 21.01.09р. до 28.01.09р., на підставі наказу № 12 від 21.01.09р., направлення № 45/22-0 від 21.01.09р., Красноперекопською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.08р. по 31.12.08р.

За результатами проведення вказаної перевірки 28.01.09р. був складений Акт № 135/22-02/32785994, в якому відповідач зафіксував факт порушення позивачем ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а саме встановлено порушення термінів розрахунків за імпортним контрактом № 389/з від 26.03.2008р.

На підставі акту № 135/22-02/32785994 відповідачем прийнято рішення від 05.02.09р. № 0000012200, відповідно до якого за порушення позивачем ст.2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” згідно зі ст. 4 зазначеного Закону до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6234,23грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржував зазначене рішення в адміністративному порядку, скарги залишено без задоволення та відповідачем були прийняти рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, від 05.03.09р. № 0000012200/1, 26.05.09р. № 0000012200/2, від 11.08.09р. № 0000012200/3,

З акту перевірки № 135/22-02/32785994 від 28.01.09р. вбачається, що при аналізі виконання зовнішньоекономічного контракту перевіркою встановлена прострочена дебіторська заборгованість:

- за контрактом № 389/з від 06.03.2008 р., укладеному з фірмою «RAWFERT SAL»(Ліван) - в сумі 142500 дол. США (граничний термін повернення 29.09.08р.), (стор. 4 акту перевірки), (а.с.18);

Судом встановлено, позивач уклав зовнішньоекономічний контракт № 389/з від 06.03.08р. на придбання у фірми «RAWFERT SAL» (Ліван), фосфатів кальцію природних, розмелених (фосфатів) у кількості 1500 метричних тон +/- 10% за ціною 190 дол. США за 1 тону на загальну суму 285000 дол. США на умовах поставки CIF порт Миколаїв або CIF порт Одеса або CIF порт Іллічівськ. Згідно з додатком № 1 від 28.05.08р. до згаданого контракту, кількість товару склала 1000 метричних тон +/- 10% за ціною з 28.05.2008р. 380 дол. США за 1 тону на загальну суму 380000 дол. США (а.с. 39).

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту, відповідно до платіжних доручень (а.с. 26 -28), позивач перерахував на користь фірми «RAWFERT SAL» (Ліван) грошові кошти в іноземній валюті:

-02.04.2008р. – 142500 дол. США (граничний термін здійснення імпортної операції – 29.09.08р.);

-30.07.2008р. – 47495,44 дол. США (граничний термін здійснення імпортної операції – 26.01.2009 р.);

-27.08.2008р. – 182500 дол. США (граничний термін здійснення імпортної операції – 09.03.2009р.);

-10.09.2008р. – 7495,44 дол. США (граничний термін здійснення імпортної операції – 09.03.09р.).

Судом встановлено, що на виконання умов контракту № 389/з від 06.03.2008р. від постачальника, фірми «RAWFERT SAL» (Ліван), 18.09.2008р. надійшов товар (фосфати кальцію природні, розмелені(фосфорити)) в кількості 999,976 тон вартістю 379990,88 дол. США та перебував під митним контролем, що підтверджується відтисками штампу Південної митниці «Під митним контролем» на коносаменті (Bill of Lading) NGI, в подальшому відповідно до митної декларації № 600080005/8/003161 від 02.10.08р. було повністю здійснене митне оформлення вказаного товару в режимі ІМ – 40, зазначене підтверджується матеріалами справи (а.с. 23 - 25).

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземної валюті” порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як встановлено у ході розгляду справи, позиція відповідача ґрунтується на тому факті, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.

Проаналізував зазначене суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків за імпортним контрактом № 389/з від 26.03.2008р., у зв’язку з наступним.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Поняття "момент перетину товаром митного кордону України" визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно зі ст. 37 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та інших предметів.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що під поставкою імпортованого товару, слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Крім того пунктом 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97р. № 574 встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу "під митним контролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Відміткою пункту пропуску Південної митниці про взяття товару під митний контроль 18.09.08р. (граничний термін здійснення імпортної операції – 29.09.08р.), посвідчується факт та дата фактичного переміщення товару через митний кордон, а отже при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту № 389/з від 06.03.2008р., позивачем не було порушено 180 – денний строк, передбачений ст. 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на Інструкцію «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій по експортним, імпортним і лізинговим операціям», оскільки вона регулює відносини між банком та клієнтом, а не відносини по нарахуванню пені за порушення термінів розрахунків за імпортними контрактами.

Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні обґрунтованість власних тверджень про порушення позивачем вимог ст.ст. 2-4 Закону України "Про порядок розрахунків у іноземній валюті" доведена не була.

З огляду на наведене, суд вважає, що датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону України, а тому позивачем не допущено порушення строків, встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», вірними.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв’язку зі складністю справи судом 26.10.2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 30.10.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними та скасувати рішенняКрасноперекопської об’єднаної інспекції в АР Крим від 05.02.09р. № 0000012200, від 05.03.09р. № 0000012200/1, 26.05.09р. № 0000012200/2, від 11.08.09р. № 0000012200/3 про застосування штрафних санкцій у розмірі 6234,23грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Кримський Титан» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Котарева Г.М.