Постанова № 6849680, 06.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.10.09Справа №2а-10028/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініної А.В., за участю представника позивача – Шалашова І.М. представника відповідача – Попової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс» до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про скасування рішення про стягнення штрафних (фінансових) санкцій від 11.08.2009 року № 000811/23-1/0 в розмірі 146683,22 гривень.

Ухвалами суду від 25.08.2009 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених в адміністративному позові, зазначив, що в період з 29.07.2009 року по 31.07.2009 року було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні імпортного контракту № 1 від 14.07.2008 року відповідно до інформації, отриманої від КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», надісланої листом № 35-04/238 від 09.02.2009 року.

Представник позивача зазначив, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Адоніс» ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Представник позивача пояснив, що на підставі акту перевірки було прийнято рішення про стягнення штрафних санкцій від 11 серпня 2009 року № 000811/23-1/0 в розмірі 146683,22 гривень.

Представник позивача зазначив, що зазначене рішення про стягнення штрафних санкцій не відповідає діючому законодавству та обставинам справи.

Представник позивача пояснив, що за контрактом №1 від 14.07.2008 року ТОВ «Адоніс» придбало товар відповідно до Специфікації німецької компанії Sokolovski Import-Export. Платіжними дорученнями № 3 від 24.07.2008 року, № 4 від 24.07.2008 року перераховано грошові кошти.

Представник позивача зазначив, що вантаж перетнув митний кордон України по закінченню 42 днів після оплати, Кримська регіональна митниця склала акти про взяття проб і зразків товарів від 05.09.2008 року, що підтверджує перетин кордону України.

Представник позивача пояснив, що рішення щодо стягнення штрафних санкцій за непостачання товарів на територію України в межах 180 днів після здійснення попередньої оплати нерезиденту в іноземній валюті суперечить діючому законодавству України.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечувала, зазначила, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції до позивача, пояснила, що на виконання умов імпортного контракту № 1 від 14.07.2008 року ТОВ «Адоніс» здійснило передоплату на користь нерезидента згідно платіжних доручень № 3,№ 4 від 24.07.2008 року, відповідно поставка за контрактом повинна бути здійснена до 20.01.2009 року.

Представник відповідача пояснила, що фактична поставка відбулася 18.09.2008 року, 24.03.2009 року, 16.07.2009 року, відповідно порушення термінів поставки становить по ВМД № 600080004/9/000955 від 24.03.2009 року - 63 календарних дні, по ВМД № 600000001/9/002620 від 16.07.2009 року – 114 календарних дні.

Представник відповідача підкреслила, що датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція, згідно із законодавством України, підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД.

Представник відповідача зазначила, що належним документом, що засвідчує юридичний факт поставки товару за імпортною операцією, є відповідна, належним чином оформлена, вантажна митна декларація.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Джанкойська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим, є суб’єктом владних повноважень, яка у правовідносинах, з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування рішення органу податкової інспекції, який являється суб’єктом владних повноважень, суд зобов’язаний перевірити, чи здійснювалася перевірка, за результатами якої було видане рішення, на підставі закону, які повноваження мав ревізор під час проведення перевірки, чи прийнято рішення по справі безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що ТОВ «Адоніс» є юридичною особою, має ідентифікаційний номер 19446678, має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 29.01.1993 року № 11391200000000098, що підтверджується актом позапланової виїзної перевірки ТОВ «Адоніс» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні імпортного контракту № 1 від 14.07.2008 року відповідно до інформації, отриманої від КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», надісланої листом № 35-04/238 від 09.02.2009 року.

Відповідно до Акту перевірки позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.01.1993 року за № П-0249, на час проведення перевірки перебував на обліку в Джанкойської ОДПІ.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Адоніс» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

          Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться в тому числі у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 29.07.2009 року № 441/23-1, виданого Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим податковим ревізором – інспектором, інспектором податкової служби I рангу, відділу податкового контролю юридичних осіб – Свінарчук В.П. згідно із п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509 – XII “Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до наказу Джанкойської ОДПІ № 512 від 29.07.2009 року проведена позапланова документальна виїзна перевірка з питань дотримання ТОВ «Адоніс» вимог валютного законодавства відповідно до інформації, отриманої від КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», надісланої листом № 35-04/238 від 09.02.2009 року.

Направлення та копія наказу Джанкойської ОДПІ вручені 29.07.2009 року під розписку директора ТОВ «Адоніс», перевірку проведено з відома директора ТОВ «Адоніс», у журналі реєстрації перевірок вчинено запис від 29.07.2009 року під № 23. Перевірка проводилась з 29.07.2009 року по 31.07.2009 року.

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірки складено акт позапланової виїзної перевірки ТОВ «Адоніс» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні імпортного контракту № 1 від 14.07.2008 року відповідно до інформації, отриманої від КРД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», надісланої листом № 35-04/238 від 09.02.2009 року (надалі – Акт перевірки).

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення ТОВ «Адоніс» ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР зі змінами та доповненнями (Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики), в результаті чого перевищені законодавчо встановлені терміни відстрочення поставки з моменту здійснення авансового платежу в сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме:

-          в сумі 37600,00 Євро (з 21.01.2009 року по 24.03.2009 року включно), термін перевищення – 63 календарних дні;

-          в сумі 22300,00 Євро (з 25.03.2009 року по 16.07.2009 року включно), термін перевищення – 114 календарних дні.

Суд зазначає, що акт перевірки було підписано директором ТОВ «Адоніс» з запереченнями, в яких зазначено, що він з актом перевірки не згоден, залишає за собою право на оскарження акту перевірки.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки позивачем 11 серпня 2009 року було складено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 000811/23-1/0, яким на підставі п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ та згідно зі ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР зі змінами та доповненнями застосовано до ТОВ «Адоніс» штрафні санкції в сумі 146683,22 гривень. Зазначене рішення було отримано ТОВ «Адоніс».

Перевіряючи законність висновків по акту та рішення про застосування штрафних санкцій суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно зі ст.2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що 14.07.2008 року між ТОВ «Адоніс» (Покупець) та компанією Sokolovski Import-Export було укладено контракт № 1, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов’язується надати до продажу Покупцю, а Покупець – прийняти та сплатити Товар у кількості, по найменуванню та цінам згідно Специфікаціям до цього Контракту.

Згідно з п.2 зазначеного Контракту ціна на кожну партію Товару узгоджується Сторонами та вказується у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього Контракту. Валюта ціни та платежу – Євро. Загальна вартість Контракту складає 500000 тисяч Євро. Усі взаєморозрахунки між Сторонами здійснюються у Євро шляхом прямого платежу на банківський рахунок Продавця, вказаного у даному контракті. Покупець зобов’язується внести 100% передоплати вартості Товару на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п.5.1 Контракту прийом – передача Товару по кількості та якості здійснюється на складі Покупця.

Згідно з п.6 Контракту Продавець може поставляти Товар різноманітними по обсягу партіями протягом строку дії Контракту та в межах кількості Товару, вказаного у Специфікаціях до Контракту. Право власності на Товар переходить з моменту його передачі Покупцю.

Судом встановлено, що на виконання умов контракту № 1 від 14.07.2008 року ТОВ «Адоніс» здійснило передоплату, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 3 від 24.07.2008 року на суму 37600,00 Євро та № 4 від 24.07.2008 року на суму 38512,00 гривень, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Суд зазначає, що відповідно до зазначених вище положень Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” граничний термін надходження імпортного товару за контрактом № 1 від 14.07.2008 року - 20.01.2009 року.

Згідно з наданими сторонами документами на виконання умов контракту № 1 від 14.07.2008 року Товар: Культіватор причіпний та вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі T3071 перетнули митний кордон України 02.09.2008 року, що підтверджується штампом Ягодинської митниці «Під митним контролем» на рахунку до контракту № 1 від 14.07.2008 року (а.с.20) та на Специфікації № 1 до Контракту № 1 від 14.07.2008 року. Судом встановлено, що 04.09.2008 року зазначений Товар був доставлений на Кримську митницю, що підтверджується відповідним штампом «Під митним контролем» на зазначеному рахунку.

Таким чином, суд зазначає, що вантаж перетнув митний кордон України у межах 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується, що підтверджується відповідним штампом Ягодинської митниці «Під митним контролем» на рахунку до контракту № 1 від 14.07.2008 року (а.с.20).

Факт знаходження Товару під митним контролем на території України підтверджується:

-           рахунком – фактурою (а.с.24), на якому Кримською митницею 04.09.2008 року проставлено відповідний штамп «Під митним контролем»;

-          Актом митного посту «Красноперекопськ» Кримської регіональної митниці про взяття проб і зразків товарів від 05.09.2008 року, яким зафіксовано факт взяття для перевірки проб і зразків товару: Культіватор прицепной для проведення лабораторних випробувань для подальшої видачі сертифіката відповідності;

-           Актом митного посту «Красноперекопськ» Кримської регіональної митниці про взяття проб і зразків товарів від 05.09.2008 року, яким зафіксовано факт взяття для перевірки проб і зразків товару: Навантажувач самохідний марки Bobcat T3071 для проведення лабораторних випробувань для подальшої видачі сертифіката відповідності.

Судом встановлено, що завершення оформлення ВМД типу IM -40 «Імпорт» по товару: Культіватор причіпний відбулося 24.03.2009 року, що підтверджується відповідним штампом Кримської митниці.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що затримка в оформленні ВМД по товару: Культіватор причіпний відбулася у зв’язку з тривалим проходженням процедури сертифікації, так, Сертифікат відповідності було отримано лише 18 березня 2009 року (а.с.30).

Судом встановлено, що завершення оформлення ВМД типу IM -40 «Імпорт» по товару: вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі T3071 відбулося 16.07.2009 року, що підтверджується відповідним штампом Кримської митниці.

З пояснень представника позивача судом встановлено, що затримка в оформленні ВМД по товару: вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі T3071 відбулася у зв’язку з проходженням процедури сертифікації (Сертифікат відповідності було отримано 28 жовтня 2008 року (а.с.29) та неможливістю здійснення фінансування.

Так, судом встановлено, що вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі T3071 було взято на тимчасове збереження Кримською митницею, що підтверджується Уніфікованою митною квитанцією МД-1 Серії КБ № 484758 від 06 березня 2009 року.

Відповідно до Листа ТОВ «Адоніс» № 138 від 22.07.2009 року, направленого на адресу Джанкойської ОДПІ АР Крим, вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі T3071 знаходився на тимчасовому збереженні на території митного посту м.Красноперекопська ТОВ «Снага» до 04.12.2008 року, 05.03.2009 року вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі T3071 було передано на збереження до митного ліцензіонного складу фірми «Консоль» м.Сімферополь. 16.07.2009 року після сплати митного збору вилковий автонавантажувач самохідний марки Bobcat моделі T3071 було оприбутковано позивачем.

Перевіряючи обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Посилання представника відповідача, що датою імпорту слід вважати дату завершення оформлення ВМД є необґрунтованим, з приводу чого суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що для встановлення дати імпорту з метою практичного застосування статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, яким регулюється зовнішньоекономічна діяльність, оскільки нормами Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосовується для відрахування 180-денного терміну розрахунків.

Поставкою імпортованого товару як об’єкта регулювання Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” і валютного контрою з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну територію України, оскільки норма статті 2 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар. Юридичний перехід права власності, як і деякі інші нюанси договірних відносин між сторонами імпортного контракту, перебуває за межами валютного контролю.

          Визначення термінів «перетин митного кордону України», «момент здійснення імпорту» та інших регулюється валютним та митним законодавством України.

Так, згідно з абз.14 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до абз.38 ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Поняття "момент перетину товаром митного кордону України" визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002 року із змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.1 Митного кодексу України (далі МК України) ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Частиною другою ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що під поставкою імпортованого товару, слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Крім того, суд зазначає, що вантажна митна декларація згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є письмовою заявою встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Суд зауважує, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дату фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу "під митним контролем" з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Суд підкреслює, що відповідно до зазначених вище положень чинного законодавства України, саме 20.01.2009 року є датою закінчення строку поставки (повернення) товару позивачу, вартість якого була ним перерахована нерезиденту згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті № 3 від 24.07.2008 року на суму 37600,00 Євро та № 4 від 24.07.2008 року на суму 38512,00 гривень. У той же час штамп «під митним контролем» був проставлений Кримською митницею на супровідному документі 05.09.2008 року, тобто в межах встановленого законодавством строків.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.

Таким чином, суд зауважує, що поняття "перетину товаром митного кордону України" збігається із "переміщенням товару через митний кордон України –ввезенням товару в Україну", підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу "під митним контролем" з відповідною датою, який підтверджує факт та визначає дату перетину товаром митного кордону України. При чому, "перетин товаром митного кордону України", який засвідчується відбитком штампу "під митним контролем" з відповідною датою, не можна ототожнювати з "пропуском товарів через митний кордон України".

Суд зазначає, що відповідно до п.35 ч.1 ст.1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Суд підкреслює, що пропуск товарів через митний кордон України здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленою ВМД.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що датою поставки імпортованого товару для застосування положень ст. 2 Закону України "Про порядок розрахунків у іноземній валюті", слід вважати факт ввезення товару на митну територіїю України та перебування товару під митним контролем, підставою для якого в режимі імпорту – є наявність на товаросупровідних документах відтиску штампу "під митним контролем".

Суд зазначає, що вищевикладена позиція суду також підтверджується Ухвалою ВАСУ від 31 липня 2008 року по справі № 16/246-к/с № К-22974/06 за позовом ТОВ підприємства з іноземними інвестиціями «Едпол» до Кам’янець – Подільської об’єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, Ухвалою ВАСУ від 08 квітня 2008 року по справі № К-30710/06 за позовом ПП «Компанія кольорової поліграфії Україна – Юнь Чень» до СПДІ по роботі з великими платниками податків у м.Харкові про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень, Ухвалою ВАСУ від 12 березня 2009 року по справі № К-8145/07 за позовом ПП «Ексімтранссервіс-Південь» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси про визнання недійсними рішень.

За таких обставин суд вважає, що матеріали справи свідчать про те, що придбаний у нерезидента - компанії Sokolovski Import-Export позивачем згідно з умовами контракту № 1 від 14.07.2008 року товар на суму 37600,00 Євро були ним отримані в термін, передбачений ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а саме до 20.01.2009 року.

Таким чином, на користь позивача була здійснена поставка в рамках імпортної операції в розумінні Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в межах 180 календарних днів з моменту здійснення передоплати позивачем на користь компанії Sokolovski Import-Export, а тому висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є безпідставними.

Суд зазначає, що метою відповідальності за Законом України "Про порядок розрахунків у іноземній валюті" є забезпечення виконання зобов’язань за зовнішньоекономічним контрактом, своєчасне постачання товару на територію України, запобігання незаконного переміщення валютної виручки за межі України.

Оскільки товар позивача за контрактом був поставлений на територію України у строки, передбачені ст.1 Закону України "Про порядок розрахунків у іноземній валюті", факт його тривалого митного оформлення, здійснення процедур сертифікації не може бути підставою застосування заходів відповідальності за порушення здійснення розрахунків в іноземній валюті, тому в ст.2 Закону України "Про порядок розрахунків у іноземній валюті" (на відміну від ст.1 при здійсненні експортних операцій) відсутнє визначення чіткого моменту поставки, як умови відповідальності.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу пені згідно зі ст.4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

За таких обставин суд вважає, що, відповідач, зробивши висновок про порушення позивачем ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР зі змінами та доповненнями, без з’ясування дійсних обставин справи, в наслідок чого суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000811/23-1/0 від 11.08.2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування рішення про стягнення штрафних санкцій, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення про стягнення штрафних санкцій не може бути визнано таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          У зв’язку зі складністю справи судом 6 жовтня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 12 жовтня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення про стягнення штрафних (фінансових) санкцій від 11.08.2009 року № 000811/23-1/0 в розмірі 146683,22 гривень.

3.          Стягнути на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс» з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Трещова О.Р.