Постанова № 6849583, 20.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.10.09Справа №2а-5503/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініній А.В., за участю представника позивача – Дербеньової Н.М., представників відповідача – Душенчук Т.Б., Серьогіної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фірми "Ніколай"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, третя особа Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АРК

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулася з позовом Фірма "Ніколай" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2008 року податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0000021502/0 на суму 16622,66 гривень № 0000041502/2 на суму 5,10 гривень, № 0000031502/0 на суму 30,40 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2009 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2009 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.09 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ДПІ в м. Сімферополі АРК.

У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримала та пояснила, що ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим винесено податкові повідомлення-рішення від 15.01.2008 року про застосування до відповідача штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість № 0000021502/0 на суму 16622,66 гривень, № 0000031502/0 на суму 30,40 гривень, № 0000041502/2 на суму 5,10 гривень.

Представник позивача вважає неправомірним таке застосування штрафних санкцій, здійснених на підставі Акту перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502, оскільки вважає порушеним відповідачем строку застосування фінансових санкцій, встановленого законодавством за податковими зобов’язаннями 2000 – 2005 року, зазначеними в Акті перевірки

Також представник позивача просив суд поновити строк, пропущений позивачем для звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим від 15.01.2008 року, оскільки ним зазначені повідомлення-рішення не були своєчасно отримані, лише в судовому засіданні на початку 2009 року за позовом відповідача про стягнення штрафних санкцій з Фірми "Ніколай" позивача дізнався про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, пояснили, що у 2007 році ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по податку на додану вартість за 2000-2004 роки за результатами якої складено акт від 22.10.2007 року № 845/1502 , за наслідками якого складено спірні податкові повідомлення-рішення.

Також представники відповідача зазначили, що при застосуванні фінансових санкцій податковими органами не порушено строку давності, зазначеного п.15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000, оскільки строк давності у 1095 днів передбачено для самостійного визначення податковими органами податкового зобов’язання, що у розумінні цього Закону не включає штрафні санкції, на застосування якої не розповсюджується строк давності.

Вислухав пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Судом встановлено, що Фірма «Ніколай» є юридичною особою з ідентифікаційним кодом -24876990, зареєстрованою 26.05.1998 року Сімферопольською районною державною адміністрацією АРК, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 116567, виданим у зв’язку зі зміною місцезнаходження юридичною особою 24.09.2008 року, Довідкою з ЄДРПОУ ГУ Статистики в АРК №028464, виданою 02.03.2009 року, витягом з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців серії ААБ № 202249 (а.с. 16,17,18).

Судом встановлено, що з 04.06.1998 року Фірма «Ніколай» перебуває на податковому обліку за № 963.

Таким чином, судом встановлено, що Фірма «Ніколай» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Відповідно до 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР податковим періодом є один календарний місяць, тому Фірма «Ніколай» зобов’язана щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, подавати до податкових органів декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Підстави проведення документальних невиїзних перевірок визначені п.1. ч.1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ – це перевірка поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Судом встановлено, що 22.10.2007 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку Фірми «Ніколай» з питання дотримання термінів сплати податку на додану вартість за 2000-2004 рік, за результатами якої складено акт від 22.10.2007 року № 845/1502 (далі – Акт перевірки).

В результаті зазначеної перевірки встановлена несвоєчасна сплата Фірмою «Ніколай» узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за актами документальної перевірки № 48/26 від 21.03.2000 року, № 23-1/27 від 11.03.2001 року, № 23-1/30 від 13.03.2001 року № 89/26 від 21.08.2001 року, по деклараціям від 15.05.2000 року № 2804, № 8992 від 14.09.2000 року, № 11385 від 19.10.2000 року, № 12700 від 17.11.2000 року, № 13749 від 19.12.2000 року, № 1 від 18.01.2001 року, № 6957 від 16.02.2001 року, № 9822 від 19.03.2001 року, № 13090 від 14.05.2001 року, № 14758 від 20.06.2001 року, № 16971 від 20.07.2001 року, № 19647 від 20.09.01 року, № 21837 від 22.10.01 року, № 23277 від 19.11.01 року, № 2709 від 21.01.02 року, № 5946 від 20.02.02 року, № 9018 від 19.03.2002 року, № 13138 від 15.04.2002 року, № 21295 від 15.08.2002 року,№ 27624 від 19.11.2002 року, № 25013 від 19.12.2002 року, № 27147 від 20.01.2003 року, за рішенням № 17/23 від 25.04.2003 року.

Розрахунок штрафної санкції, що є додатком до акту перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502 вручено посадовим особам позивача, що підтверджується їх підписами.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

За результатами акту про результати невиїзної документальної перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим було складено податкові повідомлення-рішення від 15.01.2008 року

- № 0000021502/0, в якому вказано, що на підставі акту перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502 встановлено порушення п.п. 5.3.1. п.5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 7.7.1. п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 33245,32 гривень на строк більше 90 календарних днів, за що на Фірму «Ніколай» було накладено штраф у розмірі 50% від суми боргу – 16622,66 гривень, який підлягає сплаті у десятиденний термін з дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

-№ 0000031502/0, в якому вказано, що на підставі акту перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502 встановлено порушення п.п. 5.3.1. п.5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 7.7.1. п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 152,00 гривень на строк від 31 до 90 календарних днів, за що на Фірму «Ніколай» було накладено штраф у розмірі 20% від суми боргу – 30,40 гривень, який підлягає сплаті у десятиденний термін з дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

№ 0000041502/0 в якому вказано, що на підставі акту перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502 встановлено порушення п.п. 5.3.1. п.5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 7.7.1. п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 51,00 гривень на строк до 30 календарних днів, за що на Фірму «Ніколай» було накладено штраф у розмірі 10% від суми боргу – 5,10 гривень, який підлягає сплаті у десятиденний термін з дня отримання цього податкового повідомлення-рішення.

Податковими органами складено Акт від 11.02.2008 року № 14/1502 про неможливість вручення податкового повідомлення – рішення від 15.01.2008 року № 0000021502/0, № 0000031502/0, № 0000041502/0, які з 11.02.2008 року розміщено на дошці оголошень.

Вивчивши надані сторонами документи, керуючись чинним законодавством України, перевіряючи висновки Акту перевірки та підстави для застосування штрафних санкцій за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, судом встановлено наступне.

Стосовно застосування до Фірми «Ніколай» штрафу у розмірі 50% від суми боргу –16622,66 гривень порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, застосованого податковим повідомленням – рішенням № 0000021502/0 суд зазначає таке.

При встановленні фактів, що мають значення для справи судом ретельно досліджено платіжні доручення, особову картку позивача та інші матеріали справи, розрахунок фінансових санкцій що є додатком до акту перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502 за яким штраф в розмірі 16622,66 гривень застосовано за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, а саме:

-          за актом документальної перевірки № 48/26 від 21.03.2000 року на суму зобов’язання – 1989,18 гривень з граничним терміном сплати 30.03.2000 року, який фактично був сплачений частково в сумі 185,00 гривень – 21.02.02 року, частково в сумі 103,00 гривень 21.03.2002 року, частково в сумі 25,00 гривень 22.04.2002 року, частково в сумі 1676,18 гривень 10.05.2002 року;

-          за декларацією від 15.05.2000 року № 2804 на суму зобов`язання – 98,00 гривень з граничним терміном сплати 22.05.2000 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за декларацією № 8992 від 14.09.2000 року на суму зобов`язання – 43,00 гривень з граничним терміном сплати 20.09.2000 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за декларацією № 11385 від 19.10.2000 року на суму зобов`язання – 97,00 гривень з граничним терміном сплати 20.10.2000 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за декларацією № 12700 від 17.11.2000 року на суму зобов`язання – 497,00 гривень з граничним терміном сплати 20.11.2000 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за декларацією № 13749 від 19.12.2000 року на суму зобов`язання –52,00 гривень з граничним терміном сплати 20.12.2000 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за декларацією № 1 від 18.01.2001 року на суму зобов`язання – 208,00 гривень з граничним терміном сплати 22.01.2001 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за декларацією № 6957 від 16.02.2001 року на суму зобов`язання – 498,00 гривень з граничним терміном сплати 20.02.2001 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за декларацією № 9822 від 19.03.2001 року на суму зобов`язання –120,00 гривень з граничним терміном сплати 22.03.2001 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за актом документальної перевірки № 23-1/27 від 11.03.2001 року на суму зобов’язання – 30,00 гривень з граничним терміном сплати 14.03.2001 року, який фактично був сплачений 10.05.02 року;

-          за актом документальної перевірки № 23-1/30 від 13.03.2001 року на суму зобов’язання –125,00 гривень з граничним терміном сплати 23.03.2001 року, який фактично був сплачений 10.05.02 року;

-          за декларацією № 13090 від 14.05.2001 року на суму зобов`язання – 37,00 гривень з граничним терміном сплати 21.05.2001 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за декларацією № 14758 від 20.06.2001 року на суму зобов`язання – 87,00 гривень з граничним терміном сплати 20.06.2001 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за декларацією № 16971 від 20.07.2001 року на суму зобов`язання –194,00 гривень з граничним терміном сплати 20.07.2001 року, який фактично був сплачений 20.05.2002 року;

-          за актом документальної перевірки № 89/26 від 21.08.2001 року на суму зобов’язання – 26999,64 гривень з граничним терміном сплати 16.08.2001 року, який фактично був сплачений частково в сумі 2412,84 гривень – 10.05.02 року, частково в сумі 4255,50 гривень – 29.08.02 року, частково в сумі 2954,00 гривень – 30.09.02 року, частково в сумі 7419,00 гривень – 30.10.02 року, частково в сумі 50,00 гривень – 21.11.02 року, частково в сумі 109,00 гривень – 23.12.02 року, частково в сумі 8110,00 гривень – 02.01.03 року, частково в сумі 37,00 гривень – 20.01.03 року, частково в сумі 1652,30 гривень –03.03.03 року;

-          за декларацією № 19647 від 20.09.01 року на суму зобов`язання – 110,00 гривень з граничним терміном сплати 20.09.2001 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за декларацією № 21837 від 22.10.01 року на суму зобов`язання – 42,00 гривень з граничним терміном сплати 22.10.2001 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за декларацією № 23277 від 19.11.01 року на суму зобов`язання – 56,00 гривень з граничним терміном сплати 20.11.2001 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за декларацією № 2709 від 21.01.02 року на суму зобов`язання – 95,00 гривень з граничним терміном сплати 21.01.2002 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за декларацією № 5946 від 20.02.02 року на суму зобов`язання – 90,00 гривень з граничним терміном сплати 20.02.2002 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за декларацією № 9018 від 19.03.2002 року на суму зобов`язання –103,00 гривень з граничним терміном сплати 20.03.2002 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за декларацією № 13138 від 15.04.2002 року на суму зобов`язання – 25,00 гривень з граничним терміном сплати 22.04.2002 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за декларацією № 21295 від 15.08.2002 року на суму зобов`язання – 19,00 гривень з граничним терміном сплати 01.09.2002 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за декларацією № 27624 від 19.11.2002 року на суму зобов`язання –50,00 гривень з граничним терміном сплати 02.12.2002 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року на суму зобов`язання – 1580,46 гривень з граничним терміном сплати 28.04.2003 року, який фактично був сплачений частково в сумі 1580,00 гривень - 05.08.2004 року, частково в сумі 0,46 гривень - 23.02.2005 року;

Отже, за затримку сплати податкового зобов’язання, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відповідачем застосовано штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

У той же час судом встановлено, що заборгованість за актом документальної перевірки № 48/26 від 21.03.2000 року на суму зобов’язання – 1989,18 гривень була списана ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим рішенням від 01.12.2003 року № 82/24-0 про списання безнадійного податкового боргу Фірми "Ніколай".

Крім того, Ухвалою Господарського суду АРК від 20.12.2005 року у справі № 2-4/1604-2006 А закрито провадження у справі, оскільки на особовому рахунку Фірми «Ніколай» відсутня заборгованість з ПДВ на підставі зазначеного акту перевірки.

Зазначений факт підтверджується матеріалами справи, особовою карткою позивача. До того ж, сам представник відповідача у судовому засіданні підтвердив цей факт.

Відповідно до п.п.18.2.1 п.18.2. статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Органи стягнення відкликають розрахункові документи, які передбачають стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цієї статті ( п.п. 18.2.2. п.18.2. статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.).

Отже, суд встановив, що частина штрафної санкції в сумі 994,59 гривень, нарахована ДПІ в Сімферопольському районі АРК податковим повідомленням – рішенням від 15.01.2008 року № 0000021502/0 за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання податку на додану вартість в сумі 1989,18 гривень, який фактично був списаний як безнадійний податковий борг.

Податкове законодавство не передбачає нарахування фінансових санкцій на безнадійний податковий борг, який був списаний, а у випадку існування таких санкцій вони також підлягають списанню, тому суд вважає, що податкове повідомлення – рішення від 15.01.2008 року № 0000021502/0 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних фінансових санкцій Фірмі «Ніколай» за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 994,59 гривень, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судом також перевірено обґрунтованість нарахування штрафних санкцій за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року, в результаті чого встановлено наступне.

В акті перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502 зазначено порушення у вигляді несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року на суму зобов`язання – 1580,46 гривень з граничним терміном сплати 25.04.2003 року, яке фактично було сплачено частково в сумі 1580 гривень – 05.08.2004 року, в сумі 0,46 гривень – 23.02.2005 року.

Суд вважає, що фінансові санкції за несвоєчасне погашення боргу за зазначеним розпорядженням нараховані безпідставно з наступних причин:

1.Відповідно до п. 1.3. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          Згідно відомостей особового рахунку з ПДВ за 2003 рік відповідачем визначено позивачу фімі «Николай» податкове зобов’язання за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року в сумі 8001 гривень.

          Судом встановлено, що позивач самостійно не визначав таке зобов’язання, будь-яких декларацій, розрахунків до відповідача не надавав.

          Судом встановлено, що прийняття такого розпорядження відповідачем не було засновано не підставі будь-яких перевірок позивача – акт перевірки не складався, податкові повідомлення-рішення з цього факту не приймалися.

          В судовому засіданні представник позивача заперечував проти факту узгодження цього розпорядження, заявив, що перевірка з цього питання ніколи не проводилася, розпорядження позивачу не вручалося, а про його існування позивач дізнався після вивчення особового рахунку пі час розгляду справи.

          З метою перевірки законності прийнятого розпорядження, погодження визначеного ним податкового зобов’язання, а також обґрунтованості нарахування фінансових санкцій, суд ухвалами від 09.06.2009 року, 30.07.2009 року витребовував у ДПІ в Сімферопольському районі, ДПІ м. Сімферополя зазначене розпорядження та докази його отримання.

          Але ухвали суду відповідачем та третьою особою не були виконані, докази існування та погодження податкового боргу суду не надані.

          2. Більш того, в судовому засіданні не знайшов підтвердження висновок акту перевірки від 22.10.2007 року в частині часткової сплати податкового боргу за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року в сумі 1580 гривень та 0,46 гривень, в наслідок чого були нараховані фінансові санкції в розмірі 790 гривень та 0,23 гривень.

Так, позивач заперечував як проти факту отримання та погодження цього розпорядження, так і проти факту сплати нарахованого на його підставі податкового зобов’язання.

          Судом ретельно вивчений особовий рахунок позивача за 2001-2009 роки та було встановлено, що ні 05.08.2004 року, ні 23.02.2005 року, як це зазначено в акті перевірки, відомості про погашення такого податкового боргу відсутні.

          Судом встановлено, що після внесення до особового рахунку 25.04.2003 року розпорядження № 17/23, позивачем взагалі протягом 2003-2009 року було погашено 42 гривені, а ні 1580,46 гривень, як це вказано в акті перевірки.

          Таким чином, висновки за актом перевірки щодо часу, розміру та періоду погашення розпорядження № 17/23 від 25.04.2003 року, не підтверджуються жодним доказом по справі.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів його існування та погодження, а відповідно й доказів обґрунтованості нарахування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого, на думку відповідача, податкового зобов’язання за даним розпорядженням, тому податкове повідомлення – рішення від 15.01.2008 року № 0000021502/0 є протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних фінансових санкцій Фірмі «Ніколай» за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 790,23 гривень, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що згідно акту перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502 також нараховані фінансові санкції за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, донарахованого відповідачем на підставі акту документальної перевірки № 23-1/27 від 11.03.2001 року на суму зобов’язання – 30,00 гривень з граничним терміном сплати 14.03.2001 року, акту документальної перевірки № 23-1/30 від 13.03.2001 року на суму зобов’язання –125,00 гривень з граничним терміном сплати 23.03.2001 року, які були в подальшому включені до особового рахунку та визначені податковими органами як підстава нарахування фінансових санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням – рішенням за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ.

Проте, суд вважає такі дії податкових органів неправомірними, оскільки сам акт перевірки не може бути визнаний узгодженим податковим зобов’язанням платника податків.

Законом України «Про податок на додану вартість», який на час складання зазначених актів перевірки визначалася необхідність винесення податковими органами податкового повідомлення, яке й мало визначити суму податкового зобов’язання, натомість відповідачем не надано доказів існування податкового повідомлення, винесеного за наслідками актів документальної перевірки № 23-1/27 від 11.03.2001 року, № 23-1/30 від 13.03.2001 року, тому суд не може погодитися із застосуванням фінансових санкцій податковим повідомленням – рішення від 15.01.2008 року № 0000021502/0 в сумі 77,50 гривень за порушення граничних строків узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за актами документальної перевірки № 23-1/27 від 11.03.2001 року на суму зобов’язання – 30,00 гривень з граничним терміном сплати 14.03.2001 року, № 23-1/30 від 13.03.2001 року на суму зобов’язання –125,00 гривень з граничним терміном сплати 23.03.2001 року.

Крім того, суд зазначає, що податкове повідомлення – рішення від 15.01.2008 року № 0000021502/0 винесено ДПІ у Сімферопольському районі АРК зі спливом строку давності у 1095 днів для нарахуванням фінансових санкцій.

          Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання – зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

          Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

          Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

          Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

          Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов’язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Суд встановив, що первинне нарахуванням податковими органами фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання по зазначеним судом розрахункам з податку на додану вартість відбулося 15.01.2008 року – податкове повідомлення рішення № 0000021502/0.

За таких обставин, суд вважає пропущеним ДПІ у Сімферопольському районі АРК строку давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій Фірмі «Ніколай» за декларацією від 15.05.2000 року № 2804 на суму зобов`язання – 98,00 гривень з граничним терміном сплати 22.05.2000 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 23.05.2003 року; за декларацією № 8992 від 14.09.2000 року на суму зобов`язання – 43,00 гривень з граничним терміном сплати 20.09.2000 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.09.2003 року; за декларацією № 11385 від 19.10.2000 року на суму зобов`язання – 97,00 гривень з граничним терміном сплати 20.10.2000 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.10.2003 року; за декларацією № 12700 від 17.11.2000 року на суму зобов`язання – 497,00 гривень з граничним терміном сплати 20.11.2000 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.11.2003 року; за декларацією № 13749 від 19.12.2000 року на суму зобов`язання –52,00 гривень з граничним терміном сплати 20.12.2000 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.12.2003 року; за декларацією № 1 від 18.01.2001 року на суму зобов`язання – 208,00 гривень з граничним терміном сплати 22.01.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 23.01.2004 року; за декларацією № 6957 від 16.02.2001 року на суму зобов`язання – 498,00 гривень з граничним терміном сплати 20.02.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.02.2004 року; за декларацією № 9822 від 19.03.2001 року на суму зобов`язання –120,00 гривень з граничним терміном сплати 22.03.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 23.03.2004 року; за декларацією № 13090 від 14.05.2001 року на суму зобов`язання – 37,00 гривень з граничним терміном сплати 21.05.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 22.05.2004 року; за декларацією № 14758 від 20.06.2001 року на суму зобов`язання – 87,00 гривень з граничним терміном сплати 20.06.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.06.2004 року; за декларацією № 16971 від 20.07.2001 року на суму зобов`язання –194,00 гривень з граничним терміном сплати 20.07.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.07.2004 року; за актом документальної перевірки № 89/26 від 21.08.2001 року на суму зобов’язання – 26999,64 гривень з граничним терміном сплати 16.08.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 17.08.2004 року; за декларацією № 19647 від 20.09.01 року на суму зобов`язання – 110,00 гривень з граничним терміном сплати 20.09.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.09.2004 року; за декларацією № 21837 від 22.10.01 року на суму зобов`язання – 42,00 гривень з граничним терміном сплати 22.10.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 22.10.2004 року; за декларацією № 23277 від 19.11.01 року на суму зобов`язання – 56,00 гривень з граничним терміном сплати 20.11.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.11.2004 року; за декларацією № 5946 від 20.02.02 року на суму зобов`язання – 90,00 гривень з граничним терміном сплати 20.02.2002 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.02.2005 року; за декларацією № 9018 від 19.03.2002 року на суму зобов`язання –103,00 гривень з граничним терміном сплати 20.03.2002 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 21.03.2005 року; за декларацією № 13138 від 15.04.2002 року на суму зобов`язання – 25,00 гривень з граничним терміном сплати 22.04.2002 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 23.05.2005 року; за декларацією № 21295 від 15.08.2002 року на суму зобов`язання – 19,00 гривень з граничним терміном сплати 01.09.2002 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 02.09.2005 року; за декларацією № 27624 від 19.11.2002 року на суму зобов`язання –50,00 гривень з граничним терміном сплати 02.12.2002 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 03.12.2005 року.

Суд зазначає, що навіть за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року на суму зобов`язання – 1580,46 гривень та актом документальної перевірки № 48/26 від 21.03.2000 року (на підставі яких взагалі не доведено позивачем обґрунтованість нарахування штрафних санкцій) пропущений ДПІ у Сімферопольському районі АРК строк давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій Фірмі «Ніколай».

Тому, податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 15.01.2008 року № 0000021502/0 про застосування до Фірми «Ніколай» штраф у розмірі 50% від суми боргу – 16622,66 гривень є протиправним та підлягає скасуванню повністю в частині нарахування штрафних фінансових санкцій, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно застосування до Фірми «Ніколай» штрафу у розмірі 20% від суми боргу – 30,40 гривень за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, застосованого податковим повідомленням – рішенням від 15.01.2008 року № 0000031502/0, суд зазначає таке.

При встановленні фактів, що мають значення для справи судом ретельно досліджено платіжні доручення, особову картку позивача та інші матеріали справи, розрахунок фінансових санкцій що є додатком до акту перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502 за яким штраф в розмірі 30,40 гривень застосовано за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, а саме:

-          за декларацією від 19.12.2002 року № 25013 на суму зобов`язання –109,00 гривень з граничним терміном сплати 02.01.2003 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

- за декларацією № 27147 від 20.01.2003 року на суму зобов`язання –37,00 гривень з граничним терміном сплати 30.01.2003 року, який фактично був сплачений 03.03.2003 року;

-          за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року на суму зобов`язання – 6,00 гривень з граничним терміном сплати 28.04.2003 року, який фактично був сплачений 27.06.2003 року;

Отже, за затримку сплати податкового зобов’язання, що є більшою 31 календарного дня, менше 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відповідачем застосовано штраф у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Приймаючи до уваги, що судом визнано неправомірним нарахування фінансових санкцій за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року у зв’язку з відсутністю доказів, які підтверджують факт його існування, погодження та факт сплати позивачем на його підставі фінансових санкцій, суд вважає неправомірним також нарахування фінансових санкцій в розмірі 1,20 гривень на підставі податкового повідомлення – рішення від 15.01.2008 року № 0000031502/0.

Суд зазначає, що податкове повідомлення – рішення від 15.01.2008 року № 0000031502/0 винесено ДПІ у Сімферопольському районі АРК зі спливом строку давності у 1095 днів для нарахуванням фінансових санкцій.

Суд встановив, що первинне нарахуванням податковими органами фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання по зазначеним судом розрахункам з податку на додану вартість відбулося 15.01.2008 року – податкове повідомлення рішення № 0000031502/0.

За таких обставин, суд вважає попущеним ДПІ у Сімферопольському районі АРК строку давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій Фірмі «Ніколай» за декларацією від 19.12.2002 року № 25013 на суму зобов`язання –109,00 гривень з граничним терміном сплати 02.01.2003 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 03.01.2006 року; за декларацією № 27147 від 20.01.2003 року на суму зобов`язання –37,00 гривень з граничним терміном сплати 30.01.2003 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 31.01.2006 року; за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року на суму зобов’язання 6 гривень, з граничним терміном сплати 25.04.2003 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 35.04.2006 року.

Тому, податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 15.01.2008 року № 0000031502/0 про застосування до Фірми «Ніколай» штрафу у розмірі 20% від суми боргу – 30,40 гривень є протиправним та підлягає скасуванню повністю, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно застосування до Фірми «Ніколай» штрафу у розмірі 10% від суми боргу – 5,10 гривень за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, застосованого податковим повідомленням – рішенням від 15.01.2008 року № 0000041502/0 суд зазначає таке.

При встановленні фактів, що мають значення для справи судом ретельно досліджено платіжні доручення, особову картку позивача та інші матеріали справи, розрахунок фінансових санкцій що є додатком до акту перевірки від 22.10.2007 року № 845/1502 за яким штраф в розмірі 5,10 гривень застосовано за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, а саме:

-          за розпорядження № 17/23 від 25.04.2003 року на суму зобов`язання –51,00 гривень з граничним терміном сплати 28.04.2003 року, який фактично був сплачений частково в сумі 16,00 гривень - 30.04.2003 року, частково в сумі 35,00 гривень - 22.05.2003 року.

Отже, за затримку сплати податкового зобов’язання, що до 30 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання відповідачем застосовано штраф у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.

Приймаючи до уваги, що судом визнано неправомірним нарахування фінансових санкцій за розпорядженням № 17/23 від 25.04.2003 року у зв’язку з відсутністю доказів, які підтверджують факт його існування, погодження та факт сплати позивачем на його підставі фінансових санкцій, суд вважає неправомірним також нарахування фінансових санкцій в розмірі 5,10 гривень на підставі податкового повідомлення – рішення від 15.01.2008 року № 0000041502/0.

Також суд вважає, що податкове повідомлення – рішення від 15.01.2008 року № 0000041502/0 винесено ДПІ у Сімферопольському районі АРК зі спливом строку давності у 1095 днів для нарахуванням фінансових санкцій.

Суд встановив, що первинне нарахуванням податковими органами фінансових санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання по зазначеним судом розрахункам з податку на додану вартість відбулося 15.01.2008 року – податкове повідомлення рішення № 0000041502/0.

За таких обставин, суд вважає попущеним ДПІ у Сімферопольському районі АРК строку давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій Фірмі «Ніколай» за рішенням № 17/23 від 25.04.2003 року на суму зобов`язання –51,00 гривень з граничним терміном сплати 28.04.2003 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій – 29.04.2006 року

Тому, податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 15.01.2008 року № 0000041502/0 про застосування до Фірми «Ніколай» штрафу у розмірі 10% від суми боргу –5,10 гривень є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

          Крім того, в судовому засіданні не знайшли підтвердження зазначені в акті перевірки дати погашення податкового боргу позивачем.

          Судом перевірені виписки банку позивача про сплату податку на додану вартість (в тій частині,що збереглися у позивача та в банківських установах з урахуванням часу, що сплинув з дати здійснення позивачем відповідних проплат).

          Так, згідно з виписками Сіфмеропольської філії ВАТ АБ «Укргазбанк»:

           - податок на додану вартість за березень 2003 року в розмірі 16 гривень фактично був сплачений 30.04.2003 року, тобто в межах, строків, встановлених законом.

          - податок на додану вартість за грудень 2002 року в розмірі 37 гривень фактично був сплачений 20.01.2003 року, тобто в межах, строків, встановлених законом, а ні 03.03.2003 року, як зазначено в акті перевірки;

           - податок на додану вартість за листопад 2002 року в розмірі 109 гривень фактично був сплачений 23.12.2002 року, тобто в межах, строків, встановлених законом, а ні 03.03.2003 року, як зазначено в акті перевірки;

           - податок на додану вартість за жовтень 2002 року в розмірі 50 гривень фактично був сплачений 21.11.2002 року, тобто в межах, строків, встановлених законом, а ні 03.03.2003 року, як зазначено в акті перевірки;

          - податок на додану вартість за червень 2002 року в розмірі 20 гривень фактично був сплачений 14.08.2002 року, тобто в межах, строків, встановлених законом, а ні 03.03.2003 року, як зазначено в акті перевірки;

          - податок на додану вартість за березень 2002 року в розмірі 25 гривень фактично був сплачений 22.04.2002 року, тобто в межах, строків, встановлених законом, а ні 03.03.2003 року, як зазначено в акті перевірки;

          - податок на додану вартість за лютий 2002 року в розмірі 103 гривень фактично був сплачений 21.03.2002 року, тобто в межах, строків, встановлених законом, а ні 03.03.2003 року, як зазначено в акті перевірки;

          - податок на додану вартість за січень 2002 року в розмірі 90 гривень фактично був сплачений 21.02.2002 року, тобто в межах, строків, встановлених законом, а ні 03.03.2003 року, як зазначено в акті перевірки.

          Судом також встановлено, що по всім податковим зобов’язанням, зазначеним в акті перевірки, сплинув визначений статтею 15 Закону України № 2181 строк застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату, навіть якщо його розраховувати з дня фактичного погашення позивачем податкового зобов’язання.

          Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив номер податкового повідомлення – рішення від 15.01.2008 року № 0000041502/2 на суму 5,10 гривень, а не № 0000041502/0, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Судом враховано, що вихід за межі позовних вимог в такий застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

Таким чином, оскільки відповідач по справі не надав доказів правомірності оспорюваних повідомлень - рішень ДПІ м. Сімферополі АР Крим від 15.01.2008 року № 0000021502/0 на суму 16622,66 гривень № 0000041502/0 на суму 5,10 гривень, № 0000031502/0 на суму 30,40 гривень позовні вимоги позивача з урахуванням виходу за їх межі підлягають задоволенню.

Крім того, досліджуючи питання про пропуск строків звернення до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на чому наполягали представники відповідача у судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представники відповідача наполягали на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду стосовно позовних вимог.

Судом встановлено, що спірні податкові повідомлення – рішення розміщено на дошці оголошень з 11.02.2008 року, коли спірні правовідносини підлягали розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

У той же час суд зазначає, що спеціальний строк позовної давності, встановлений п. 15.3.1. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для звернення з заявами про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд також зазначає, що податковим органам надано законом 1095 днів щодо звернення до суду з позовами до платників податків, тому за аналогією позивач також наділений правом звернення до суду з позовом про захист своїх прав протягом 1095 днів.

Отже, оскільки право позивача на звернення до суду виникло з моменту розміщення податкових повідомлень – рішень на дошці оголошень з 11.02.2008 року, а з позовом позивач звернувся у 14 квітня 2009 року, тобто у межах 1095 днів з дня наступного за днем отримання права на списання, доводи представника відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.10.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.10.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 15.01.2008 року № 0000021502/0, № 0000041502/0, № 0000031502/0.

3.          Стягнути на користь позивача Фірми "Ніколай"з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного господарського суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Трещова О.Р.